вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа№ 920/1298/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергосервіс"
на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 (повний текст складено 29.12.2025)
у справі №920/1298/25 (суддя Короленко В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес Консалтінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергосервіс"
про стягнення 123 069,33 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес Консалтінг" (далі - ТОВ "ТД "Бізнес Консалтінг") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергосервіс" (далі - ТОВ "ТД "Енергосервіс") заборгованості у розмірі 123 069,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з ТОВ "ТД "Енергосервіс" на користь ТОВ "ТД "Бізнес Консалтінг" 105 380,01 грн боргу та 3 028,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 105 380,01 грн боргу за договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб, є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню. Крім того, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3 028,00 грн судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТД "Енергосервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам.
Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно змінив підставу позову, заявлену позивачем як стягнення заборгованості за договором оренди від 01.08.2016, на стягнення за договором надання послуг. Позивач у позовній заяві чітко обґрунтовував вимоги саме орендними правовідносинами, посилаючись на договір оренди нежитлових приміщень, акти як підтвердження користування майном та вимогу про сплату заборгованості за оренду. Однак суд самостійно перекваліфікував відносини як надання послуг, що є підставою позову, не заявленою позивачем.
На переконання відповідача, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що матеріалами справи підтверджено факт надання послуг на загальну суму 105 380,01 грн.
Крім того, апелянт зазначає, що зважаючи на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження про помилковість здійснення оплати в сумі 27 039,34 грн, суд не навів аргументів щодо неврахування цієї оплати при визначенні суми, що підлягає стягненню з відповідача за цим рішенням.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Енергосервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
28.01.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТД "Енергосервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлений судом строк; витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1298/25.
06.02.2026 матеріали справи №920/1298/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Позиції учасників справи.
18.02.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ТД "Енергосервіс", рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 залишити без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які є триваючими у виконанні. У період з 2016 року до 2019 року підписувалися акти наданих послуг, що підтверджує факт отримання послуги та виникнення зобов'язання з її оплати. Акти наданих послуг є первинним документом, який засвідчує сам факт прийняття наданих послуг. Відповідачем не спростовано факт наявності договірних відносин з позивачем та виникнення заборгованості на суму 123 069,33 грн.
05.03.2026 та 09.03.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подані письмові пояснення по суті спору.
Розгляд заяв та клопотань
02.04.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про зупинення провадження у справі №920/1298/25 до вирішення кримінального провадження №1202620552000025.
Колегія суддів вказує, що нормами ГПК України передбачено зупинення провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду до вирішення іншої судової справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Так, слід звернути увагу, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази наявності у суді справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства за наслідками відкритого за заявою учасника відповідача кримінального провадження №1202620552000025. Зазначена обставина виключає можливість застосування норми пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, в якості підстави для зупинення провадження у господарській справі.
Крім того, колегія суддів вказує, що наявність кримінального провадження за заявою учасника відповідача не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 74 ГПК України, суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду господарським судом.
Також колегія суддів зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як стверджує позивач, між ТОВ "ТД "Бізнес Консалтінг" та ТОВ "ТД "Енергосервіс" з серпня 2016 року до січня 2019 року підписані наступні акти наданих послуг на загальну суму 150 108,67 грн: від 31.08.2016 №28 на суму 5 000,00 грн; від 30.09.2016 №29 на суму 5 000,00 грн; від 30.11.2016 №39 на суму 5 000,00 грн; від 31.12.2016 №43 на суму 5 000,00 грн, від 31.01.2017 №4 на суму 5 000,00 грн; від 28.02.2017 №10 на суму 5 000,00 грн; від 31.03.2017 №14 на суму 5 000,00 грн; від 30.04.2017 №19 на суму 5 000,00 грн; від 31.05.2017 №25 на суму 5 000,00 грн; від 30.06.2017 №28 на суму 5 000,00 грн; від 31.07.2017 №32 на суму 5 000,00 грн; від 31.08.2017 №36 на суму 5 000,00 грн; від 30.09.2017 №44 на суму 5 000,00 грн; від 31.10.2017 №50 на суму 5 000,00 грн; від 30.11.2017 №62 на суму 5 000,00 грн; від 31.12.2017 №74 на суму 5 000,00 грн; від 31.01.2018 №5 на суму 5 000,00 грн; від 31.03.2018 №25 на суму 5 000,00 грн; від 30.04.2018 №35 на суму 5 000,00 грн; від 30.06.2018 №56 на суму 5 000,00 грн; від 31.07.2018 №66 на суму 5 000,00 грн; від 31.08.2018 №74 на суму 5 000,00 грн; від 30.09.2018 №86 на суму 5 000,00 грн; від 31.10.2018 №96 на суму 5 000,00 грн; від 30.11.2018 №105 на суму 5 000,00 грн; від 31.12.2018 №116 на суму 5 000,00 грн; від 31.01.2019 №5 на суму 2 419,35 грн.
01.11.2018 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджено наявність заборгованості відповідача перед ТОВ "ТД "Бізнес Консалтінг" на загальну суму 158 138,32 грн. В акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2018 сторонами не зазначено, за якими саме правовідносинами виникла зазначена заборгованість.
Відповідачем, відповідно до доданих позивачем до позовної заяви платіжних інструкцій, сплачено 27 039,34 грн, а саме: 21.09.2020 сплачено 7 000,00 грн та 21.02.2024 сплачено 20 039,34 грн.
10.01.2025 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків по договору оренди будівель та споруд від 01.08.2016. Зазначена вимога отримана відповідачем 14.01.2025, заборгованість сплачена не була.
Оскільки сума боргу відповідача перед ТОВ "ТД "Бізнес Консалтінг" за розрахунком позивача склала 123 069,33 грн та не сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наполягає на тому, що заборгованість в сумі 123 069,33 грн виникла на підставі укладеного договору оренди, копія якого відсутня в матеріалах справи.
Відповідач заперечує наявність орендних правовідносин, сплату коштів пояснює помилковим перерахуванням відповідних сум на рахунок позивача, на підтвердження зазначеного надав суду лист-вимогу від 03.12.2024 №8 про повернення безпідставно набутого майна, направлену позивачу.
Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлена відсутність в матеріалах справи копій наступних актів наданих послуг, на які позивач посилався в позові, а саме: від 31.10.2016 №35 на суму 5 000,00 грн, від 02.10.2017 №65 на суму 2 689,32 грн, від 31.05.2018 №45 на суму 5 000,00 грн, а також встановлена відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на акті надання послуг від 28.02.2018 №15 на суму 5 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб шляхом двостороннього підписання актів надання послуг за період з 2016 року до 2019 року.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 793 ЦК України (у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною 1 статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.
Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним.
Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.
Так, на підтвердження факту користування орендованим нерухомим майном - складом паливо-мастильних матеріалів за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, буд. 1, а саме: адміністративна будівля (АКБ) літ. А-ІІ, площею 196,2 кв.м, будівля насосної станції (операторна) літ. Б, площею 33,3 кв.м, площадка для насосів № 1 (насосна) літ. З, площадка для насосів № 2 (електрощитова) літ. К, насосна літ. Л, битовка літ. И, кабіна охоронців літ. Д, склад металевий (слюсарна майстерня) літ. Г, огорожа №1-4, відповідачем були надані акти надання послуг за період з серпня 2016 року до січня 2019 року на загальну суму 150 108,67 грн.
У наведених актах зазначено відомості про майно, яке орендується, та вартість за користування таким майном.
Колегія суддів також враховує, що відповідні акти підписані зі сторони відповідача без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом відповідної особи відповідача, який скріплений печаткою цього суб'єкта господарювання.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідні акти приймання-передачі послуг дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та саму господарську операцію з оренди майна, а тому є такими, що відповідають визначенню первинних документів згідно з приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як вже було зазначено вище, підписи осіб, які міститься на актах від імені відповідача скріплені печаткою ТОВ "ТД "Енергосервіс".
Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.
На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).
Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.
Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі №915/878/16).
Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Всі надані позивачем акти наданих послуг містять відтиск печатки відповідача, що є засвідченням легітимності підпису перед третіми особами.
Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Також, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції, відповідно яких відповідачем перераховано на рахунок позивача у 2020 та 2024 роках кошти на загальну суму 27 039,34 грн з призначеннями платежу "за оренду нежитлового приміщення" та "Кредиторська заборгованість, згідно акту звірки".
Тобто, вказані вище оплати додаткового підтверджують наявність між сторонами договірних відносин з оренди та факт користування відповідачем нерухомим майном.
Доводи відповідача, що вказані сплати можуть стосуватись інших зобов'язань колегія суддів відхиляє, оскільки останнім не доведено, що такі кошти були перераховані за оренду іншого нежитлового приміщення, ніж того, стосовно якого наявний спір у даній справі.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на підтвердження факту наявності між сторонами договірних відносин з оренди нерухомого майна - склад паливо-мастильних матеріалів за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, буд. 1, а саме: адміністративна будівля (АКБ) літ. А-ІІ, площею 196,2 кв.м, будівля насосної станції (операторна) літ. Б, площею 33,3 кв.м, площадка для насосів №1 (насосна) літ. З, площадка для насосів №2 (електрощитова) літ. К, насосна літ. Л, битовка літ. И, кабіна охоронців літ. Д, склад металевий (слюсарна майстерня) літ. Г, огорожа №1-4, ніж заперечення відповідача про відсутність орендних відносин між сторонами, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Слід зазначити, що в ході розгляду справи судом встановлена відсутність в матеріалах справи копій актів наданих послуг: від 31.10.2016 №35 на суму 5 000,00 грн, від 02.10.2017 №65 на суму 2 689,32 грн, від 31.05.2018 №45 на суму 5 000,00 грн, а також встановлена відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на акті надання послуг від 28.02.2018 №15 на суму 5 000,00 грн.
Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2018, як на підтвердження факту наявності заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки з даного акта неможливо встановити природу заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем, так як останній не містить детальної інформації про суми, які зазначені у відповідному акті.
При цьому, колегія суддів також враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, згідно яких акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Тобто, сам по собі акт звірки розрахунків, за відсутності інших документів на підтвердження наявності правовідносин між учасниками справи, не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Слід зазначити, що власного розрахунку орендної плати відповідачем не надано.
А тому, з огляду на наявність доказів часткової сплати відповідачем коштів у розмірі 27 039,34 грн в рахунок погашення заборгованості з оренди майна, а також відсутність у матеріалах справи певних актів наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними доказами підтверджено наявність заборгованості з оренди спірного нерухомого майна у сумі 105 380,01 грн.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Колегія суддів враховує, що 10.01.2025 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка відповідачем задоволена не була.
За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
А тому, з підстав, викладених вище, з огляду на відсутність доказів сплати орендних платежів за спірний період на суму 105 380,01 грн, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача зазначеної вище суми заборгованості.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальна частина рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 підлягає зміні.
За приписами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно поклав на відповідача 3 028,00 грн судового збору, відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Енергосервіс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергосервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2025 у справі №920/1298/25 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3. Матеріали справи №920/1298/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Ю.Б. Михальська