вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа№ 910/13402/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025
повний текст рішення складено 30.12.2025
у справі № 910/13402/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
про стягнення 146 098,45 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 146 098,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/215/010044 від 03.10.2023, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем здійснено виплату відшкодування Акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" (страхувальник) пошкодженого застрахованого автомобіля марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , і відповідно до статті 108 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України позивач має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13402/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено підстав для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 146 098,45 грн, оскільки відповідальність власника автомобіля, застрахованого відповідачем, за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.10.2023, не настала, що виключає існування у відповідача обов'язку зі сплати суми страхового відшкодування, яке позивачем сплачено в межах виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/215/010044 від 03.10.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 08.01.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно надавши преюдиційне значення постанові Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 у ширшому обсязі, ніж це передбачено законом.
За доводами скаржника, суд першої інстанції фактично ототожнив відсутність адміністративної відповідальності однієї особи з відсутністю цивільно-правової відповідальності іншої особи, що суперечить правовій природі деліктних зобов'язань та усталеній судовій практиці.
Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції неправильно застосував приписи статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», пов'язавши право вимоги позивача з добровільним характером договору страхування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" у справі № 910/13402/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/13402/25.
12.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13402/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026, в зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги у справі № 910/13402/25 визначено колегію суддів, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Тищенко О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, в зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги у справі № 910/13402/25 визначено колегію суддів, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
10.03.2026, від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13402/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 та вирішено справу № 910/13402/25 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
26.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 03.10.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/215/010044, предметом якого є майнові інтереси Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", як страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes-Benz, д.р.н. НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 1.8 вказаного договору строк його дії з 26.10.2023 по 25.10.2024.
27.10.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки Dogan Yilpiz, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
14.11.2023 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" звернулось Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" із заявою про сплату страхового відшкодування (на рахунок станції технічного обслуговування - Приватного підприємства "Автотранском") за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 .
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до страхового акта G-17392-1 від 07.12.2023 у розмірі 146 098,45 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18294 від 08.12.2023.
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , визнано не винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась27.10.2023, та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи № 305/2793/23 Рахівським районним судом Закарпатської області встановлено такі обставини:
- відповідно до рапорту оперативного чергового Рахівського РВП ГУНП у Закарпатській області від 27.10.2023, надійшло повідомлення від служби 102 про те, що у с. Лазещина по вул. Головна відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марки Mersedes-Benz Vito та Mercedes-Benz Actros. Із схеми огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2023 вбачається, що на ній зафіксовано розміщення автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди. При цьому місце зіткнення автомобілів розташоване на смузі руху автомобіля марки Mersedes-Benz Vito;
- відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 27.10.2023, автомобіль марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 не впорався з керуванням у дощову погоду, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
- згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 27.10.2023, їдучі по автомобільній дорозі Н-09 із с. Яблуниця до м. Рахів та в с. Лазещина на повороті, на його смугу виїхав автомобіль Mersedes-Benz з причіпом, внаслідок чого сталося зіткнення;
- з долучених до адміністративного матеріалу фото світлин встановлено, що на них зображено розміщення автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди;
- за результатом перегляду флеш носія з відео та фото доказами встановлено, що автомобіль марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 рухався по зустрічній полосі, переднім лівим колесом виїхав на роздільну смугу проїзної частини, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz Actros.
Мотивуючи прийняття постанови від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 Рахівським районним судом Закарпатської області зазначено, що у суду відсутня можливість встановити чи дійсно ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.3б Правил дорожнього руху, оскільки з наданих до суду доказів неможливо встановити, де відбулось зіткнення автомобілів. Так, зі схеми огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що місце зіткнення автомобілів розташоване на смузі руху автомобіля марки Mersedes-Benz Vito. Однак, як вбачається з перегляду відеозапису, автомобіль марки Mersedes-Benz Vito переднім лівим колесом виїхав на роздільну смугу проїзної частини. Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що на його смугу руху виїхав автомобіль Mersedes-Benz Actros з причіпом. При цьому, ОСОБА_1 у своїх поясненнях також зазначив, що рухався по свої смузі, а автомобіль марки Mersedes-Benz Vito не справився з керуванням та виїхав на його смугу руху. Проте будь-яких доказів, які б спростовували позицію ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 був застрахований у відповідача на підставі полісу № ЕР217192454 (ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн; франшиза - 3 200,00 грн).
Позивач звертався до відповідача із заявою від 19.12.2023, у якій просив відшкодувати кошти у розмірі 146 098,45 грн страхового відшкодування, сплаченого на підставі страхового акта № G-17392-1 від 07.12.2023.
У відповідь на вказану заяву, відповідач листом № 4812/вих/2326849 від 29.12.2023 повідомив про зупинення обчислення строків прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до отримання рішення суду, що набрало законної сили, у справі про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 , щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.10.2023.
Відповідачем не сплачено на користь позивача страхове відшкодування, внаслідок чого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 146 098,45 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки за договорами майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відносини між відповідачем, як страховиком, та власником транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 , врегульовані полісом № ЕР217192454 (ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн; франшиза - 3 200,00 грн).
Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/215/010044 від 03.10.2023 до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 .
Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 Цивільного кодексу України) обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Тоді як обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/9721/18 та від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20.
На відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого статтею 1166 Цивільного кодексу України, умовами відшкодування за статтею 1187 Цивільного кодексу України шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є: 1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, 2) наявність цієї шкоди у потерпілого і 3) причинного зв'язку між ними.
Отже, зобов'язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: 1) наявність шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; 3) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 674/1666/14-ц).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, звертаючись з позовом у даній справі, в якості підтвердження факту наявності обов'язку відповідача з відшкодування шкоди, позивач посилається на те, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 закрито адміністративне провадження щодо водія, застрахованого позивачем, транспортного засобу - ОСОБА_1 , в силу чого, на думку позивача, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок дій водія іншого транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується те, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , визнано не винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.10.2023, та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частин 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тому, враховуючи зазначені положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції вірно зазначено, що обставини відсутності складу адміністративного правопорушення в діях водія транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , є встановленими та преюдиційними.
Водночас, як вірно зазначає відповідач, встановлення Рахівським районним судом Закарпатської області у постанові від 01.12.2023 у справі № 305/2793/23 обставин відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не може свідчити про автоматичне встановлення обставин того, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 27.10.2023, сталася внаслідок дій водія іншого транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .
Так, як зазначалось вище, з урахуванням висновків Верховного Суду, саме на позивача покладено процесуальний обов'язок доведення обставин, що саме водій транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та, як наслідок, спричинив відповідну шкоду, та відповідач, як страховик, зобов'язаний відшкодувати таку шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що саме неправомірні дії водія транспортного засобу Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована відповідачем, стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.10.2023, та стали причиною пошкодження автомобіля марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , і понесення позивачем збитків, у вигляді виплаченої суми страхового відшкодування.
Так, позивачем до матеріалів справи надано відеоматеріали, із яких вбачається, що транспортний засіб Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі, у момент здійснення повороту, переднім лівим колесом виїхав на роздільну смугу, без її перетину, оскільки такі докази відсутні в матеріалах справи. При цьому, вказані обставини передували моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.10.2023. Водночас, сам момент дорожньо-транспортної пригоди на вказаному відеоматеріалі відсутній.
Отже, дослідивши матеріали справи, у тому числі вказаний відеозапис, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що із наданих позивачем доказів не вбачається можливості встановити те, що зіткнення транспортних засобів відбулося виключно з неправомірних дій водія транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , враховуючи габарити транспортного засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , та те, що зазначений автомобіль рухався з напівпричіпом марки Dogan Yilpiz, д.р.н. НОМЕР_2 , і здійснював маневр - поворот.
Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт неправомірних дій водія транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 у завданні механічних пошкоджень автомобілю марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , не підтверджується належними та допустимими доказами, то відсутні й правові підстави для покладення на відповідача відповідальності, у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну, застрахованому позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу марки Mersedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_3 , не виникли зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.10.2023, транспортному засобу марки Mercedes-Benz Actros 1842 LS, д.р.н. НОМЕР_1 , майнові інтереси якого застраховані позивачем.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що відповідні аргументи враховані апеляційним господарським судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до статті 129 та статті 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/13402/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко