вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа№ 910/8082/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 (повний текст рішення складено 23.12.2025)
у справі №910/8082/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс»
до 1) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
2) Комунального підприємства «Київпастранс»
про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі- відповідач 1) та Комунального підприємства «Київпастранс» (далі- відповідач 2) про визнання укладеною додаткову угоду до інвестиційного договору № 050-13/і/194 «Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (лот 24 )» від 29.11.2018 року у редакції, що додається до позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2018 року між позивачем та відповідачами було укладено Інвестиційний договір №050-13/і/194 «Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (Лот 24)». Термін дії цього договору становив 10 років. Разом з тим, як зазначає позивач, з метою впровадження заходів підтримки для суб'єктів господарювання, що працюють у місті Києві, Київською міською радою було ухвалено Рішення № 160/9968 «Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану», яким було внесено зміни до Рішення №7537/7578 та доповнено його п. 2.2. наступного змісту: «строк дії інвестиційних договорів, укладених до 24 лютого 2022 року (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на 2 роки». Вказане, на думку позивача, є безумовною підставою для продовження строку дії Інвестиційного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» звернулося 12.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 12.01.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/8082/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник (відповідач) стверджує, що тлумачення судом першої інстанції щодо обмеження дії рішення Київської міської ради від 31.10.2024 №160/9968 у часі, а саме застосування його виключно до договорів, дія яких спливає в період з 14.12.2023 до 31.10.2024, не ґрунтується на жодному нормативному положенні та суперечить змісту самого рішення. А обмеження прав або визначення строків дії мають бути чітко встановлені у нормативному акті, і не можуть виводитись шляхом довільного тлумачення органом влади або іншою стороною.
Саме ж Рішення Київської міською ради №160/9968, як зазначає скаржник, було ухвалене саме в умовах правового режиму воєнного стану з метою забезпечення економічної стабільності, недопущення згортання інвестиційних проєктів та підтримки суб'єктів господарювання міста Києва, діяльність яких зазнала об'єктивних ускладнень у зв'язку з воєнною агресією проти України.
Крім того, скаржник посилався на судові рішення у справі №910/9509/25, якими визнано укладеними додаткові угоди до інвестиційних договорів та продовжено строк дії останніх.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8082/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/8082/25.
26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київпастранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-2 заперечив проти доводів позивача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-1 заперечив проти доводів позивача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
29.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства «Київпастранс», в якій скаржник не погодився з доводами відповідача-2 та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні 18.02.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи №910/8082/25 до 11.03.2026.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.03.2026 у справі №910/8082/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 прийнято справу №910/8082/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Розгляд справи №910/8082/25 призначено на 06.05.2026.
05.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівелопмент Сервіс» надійшло клопотання, яке сформовано в системі «Електронний суд» 05.05.2026, про надання представнику можливості приймати участь у судовому засіданні у справі №910/8082/25, призначеному на 06.05.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівелопмент Сервіс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
В судове засідання 06.05.2026 з'явились представники відповідачів. Представник позивача брав участь у судовому засіданні 06.05.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представники відповідачів надали свої пояснення, в яких заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 28.04.2026 № 4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2018 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - організатор конкурсу), Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» (далі - інвестор) укладено Інвестиційний договір №050-13/і/194 «Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (Лот 24)», умовами якого передбачено, що інвестор забезпечує Облаштування Об'єкта інвестування, забезпечення Заходів з благоустрою та вчинення інших дій, передбачених цим Договором.
Орієнтовні техніко-економічні показники об'єкта інвестування: павільйон очікування; кіоск з продажу проїзних документів, інших товарів (надання послуг); благоустрій території; інформаційне табло; кнопка тривоги.
Відповідно до п. 2.2. договору, облаштування об'єкта інвестування, експлуатація об'єкта інвестування, забезпечення заходів з благоустрою, а також інші необхідні для реалізації інвестиційного проекту роботи здійснюються інвестором в порядку та у відповідності з положеннями законодавства України за умовами цього договору, умовами конкурсної документації та конкурсної пропозиції.
Пунктом 10.1. договору визначено, що чинними і обов'язковими для Сторін визнаються виключно ті зміни й доповнення до Договору, що здійснені за їх взаємною згодою уповноваженими особами Сторін в письмовій формі.
Згідно п. 10.2 договору, всі зміни, доповнення, додатки та додаткові угоди до цього Договору, є його невід'ємною частиною, у разі, якщо вони підписані належним чином уповноваженими представниками Сторін, скріплені печатками відповідних Сторін та зареєстровані відповідним чином Організатором конкурсу.
Відповідно до п. 12.1 договору, датою набрання чинності цього Договору є дата реєстрації Договору в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що вказана на титульній сторінці цього Договору.
Термін дії цього Договору становить 10 (десять) років з дати набрання чинності (п. 12.2 договору).
Тобто, термін дії Інвестиційного договору визначено сторонами до 2028 року.
Як стверджує позивач, ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» належним чином виконало свої зобов'язання інвестора, та отримало на підставі укладеного договору право на використання об'єктів інвестування у свій комерційній діяльності протягом терміну дії договору з метою компенсації залучених інвестиційних коштів. Проте, з моменту початку повномасштабної збройної агресії рф на територію України до поточного моменту, позивач так само як і інші суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у м. Києві зазнав значних ускладнень у своїй комерційній діяльності через ризики воєнного характеру.
Разом з тим, 14.12.2023 Київською міською радою прийнято рішенням №7537/7578 «Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва».
В подальшому, рішенням Київської міської ради №160/9968 були внесені зміни до Рішення №7537/7578 та доповнено пунктом 2.2. наступного змісту: «строк дії інвестиційних договорів, укладених до 24 лютого 2022 року (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на 2 роки з дня прийняття цього рішення на підставі відповідних письмових заяв інвесторів».
Крім того, пунктом 2 Рішення №160/9968 було доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) протягом 14 календарних днів з дня прийняття цього рішення вжити належних заходів для його виконання та оформлення і підписання додаткових угод до інвестиційних договорів. Зазначене Рішення Київської міської ради від 31.10.2024 року №160/9968 «Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану» було офіційно опубліковане та набуло чинності.
27.02.2025 року позивач звернувся до відповідачів з листом №27/02-4 щодо виконання Рішення Київради №160/9968 від 31.10.2024 року, в якому просив відповідачів погодити та підписати відповідну Додаткову угоду № 03-202SЛ24 до інвестиційного договору № 050-13/i/194 «Про комплекс заходiв з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в мiстi Києвi (лот 24)» про продовження раніше встановленого термiну дii цього договору до 29 листопада 2030 року.
Проте, 07.04.2025 року Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №050/13-1263 повідомлено позивачу про відмову у підписанні додаткової угоди, у зв'язку з тим, що перебіг строку подовження дії інвестиційних договорів (на 2 роки), зазначений в рішенні від 31.10.2024 року №160/9968, починається з дня прийняття Рішення від 14.12.2023 №7537/7578. Таким чином, продовження дії інвестиційних договорів на два роки, в розумінні Рішення від 31.10.2024 №160/9968, може стосуватися виключно інвестиційних договорів, за якими надійшли відповідні звернення з 31.10.2024 року до 13.11.2024 року.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним були виконані всі необхідні дії для того, щоб продовжити термін дії інвестиційного договору, відповідно до зазначеного Рішення органу місцевого самоврядування. Збільшення терміну дії інвестиційного договору відбулося на підставі окремого рішення органу місцевого самоврядування, у межах його компетенції, будь яких інших умов для документального оформлення збільшення терміну дії інвестиційного договору, крім подання заявки від сторони такого договору інвестора зазначеним вище Рішенням Київради не передбачено, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду до інвестиційного договору № 050-13/і/194 «Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (лот 24)» від 29.11.2018 року у редакції, що додається до позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведеної вище норми дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київпастранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» було укладено Інвестиційний договір №050-13/і/194 від 29.11.2018.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до умов інвестиційного договору, інвестор забезпечує Облаштування Об'єкта інвестування, забезпечення Заходів з благоустрою та вчинення інших дій, передбачених цим Договором. Орієнтовні техніко-економічні показники об'єкта інвестування: павільйон очцкування; кіоск з продажу проїзних документів, інших товарів (надання послуг); благоустрій території; інформаційне табло; кнопка тривоги (п. 2.1. інвестиційного договору).
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 у справі №910/7975/21 інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб'єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об'єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов'язки сторін.
Інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об'єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту).
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2019 у справі №916/4644/15 інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
Укладення змішаного договору передбачено частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Станом на дату укладання Інвестиційного договору Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 було чинним.
Пунктом 1.4 даного Положення закріплено, що істотні умови договору - умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду і відповідають умовам конкурсу.
Відповідно до п. 12.1 договору, датою набрання чинності цього Договору є дата реєстрації Договору в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що вказана на титульній сторінці цього Договору».
Термін дії цього Договору становить 10 (десять) років з дати набрання чинності (п. 12.2 договору).
Тож, суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи дату укладання Інвестиційного договору - 29.11.2018 строк дії останнього становить до 29.11.2028.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про інвестиційну діяльність», органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.
Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Як встановлено судом вище, рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 №7537/7578 «Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» вирішено, зокрема установити, що розгляд заявок, поданих до набрання чинності цим рішенням та процедура з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розпочата до набрання чинності цим рішенням, завершується відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення.
В подальшому, рішенням Київської міської ради №160/9968 від 31.10.2024 «Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану» вирішено пункт 2 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" викласти у такій редакції:
« 2. Установити, що: 2.1. розгляд заявок, поданих до набрання чинності цим рішенням, та процедура з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розпочата до набрання чинності цим рішенням, завершується відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення;
2.2. строк дії інвестиційних договорів, укладених до 24.02.2022 (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на два роки з дня прийняття цього рішення на підставі відповідних письмових заяв інвесторів.".»
2. Доручити виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) протягом 14 календарних днів з дня прийняття цього рішення вжити належних заходів для його виконання та оформлення і підписання додаткових угод до інвестиційних договорів.».
В свою чергу, позивач вважає, що ранiше встановлений термiн дiї інвестиційного договору може бути продовжений до 29 листопада 2030 року.
На момент виникнення спірних правовідносин чинним є Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578, пунктом 1.4 якого зокрема закріплено:
умови інвестиційного конкурсу - обов'язкові вимоги до реалізації інвестиційного проєкту, затверджені комісією у складі конкурсної документації;
конкурсна документація - комплект документів, який складається з умов інвестиційного конкурсу, кваліфікаційних критеріїв до учасників інвестиційного конкурсу, інструкції для учасників інвестиційного конкурсу, інших відомостей відповідно до цього Положення, який затверджується комісією.
Згідно пункту 6.8 Положення № 7537/7578 за наявності всіх умов, визначених у пункті 6.7 розділу VI цього Положення, сторони вносять відповідні зміни до інвестиційного договору шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до приписів ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З аналізу вищевказаної норми можна дійти висновку, що суд може визнати укладеним договір, якщо обов'язок іншої сторони на укладення такого договору передбачено договором або законом (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 922/2743/18).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (ч. 2 ст. 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16.08.2023 в справі №910/17639/21.
На думку позивача, підставою для внесення змін до спірного договору є обов'язок іншої сторони на укладення такого договору, тобто на підставі рішення Київської міської ради від 31.10.2024 №160/9968 «Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану», яким пункт 2 рішення Ради від 14.12.2023 №7537/7578 «Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» викладено у іншій редакції. Цим же рішенням доручено виконавчому органу Ради (Київській міській державній адміністрації) протягом 14-ти календарних днів з дня прийняття цього рішення вжити належних заходів для його виконання та оформлення і підписання додаткових угод до інвестиційних договорів. Відтак, позивач вважає, що ранiше встановлений термiн дiї інвестиційного договору може бути продовжений до 29.11.2030.
У свою чергу, рішенням Ради від 14.12.2023 № 7537/7578 "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" вирішено, зокрема установити, що розгляд заявок, поданих до набрання чинності цим рішенням та процедура з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розпочата до набрання чинності цим рішенням, завершується відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення.
Зі змісту вищевказаного рішення Київської міської ради вбачається, що строк продовження дії інвестиційних договорів (на 2 роки), про яке зазначено в рішенні Київської міської ради від 31.10.2024 №160/9968, слід обраховувати з дня прийняття рішення Київської міської ради від 14.12.2023 №7537/7578.
Отже, за змістом рішення Київської міської ради від 31.10.2024 №160/9968 можливість продовження дії інвестиційних договорів, на яку посилався позивач у своєму позові як на підставу для внесення відповідних змін до спірного договору, стосується виключно тих інвестиційних договорів, термін дії яких спливає в період з 14.12.2023 по 31.10.2024. У цьому ж рішенні чітко зазначено, що такі договори можуть бути продовжені на 2 роки.
Проте, судом встановлено, що термін дії спірного інвестиційного договору становить 10 років: з 29.11.2018 по 29.11.2028 (включно). Відтак, як на час звернення позивача до відповідачів з відповідною пропозицією про укладання додаткової угоди, так і на час розгляду даного спору судом, відповідний інвестиційний договір є чинним та обов'язковим до виконання його сторонами.
Оскільки термін дії зазначеного договору встановлений до 29.11.2028 року, останнє виключає можливість його продовження на підставі рішення Ради від 31.10.2024 №160/9968.
При цьому, колегія суддів не приймає посилання скаржника на судові рішення у справі №910/9509/25, якими позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» задоволено та визнано укладеними між ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб», Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Додаткові угоди до Інвестиційних договорів від 27.11.2019, якими пролонговано дію інвестиційних договорів, оскільки, термін дії Інвестиційних договорів у вказаній справі спливав у 2024 році.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з заявленими позовними вимогами Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» у встановленому законом порядку не доведено порушення прав та/або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, виходячи з наступного.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відтак на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 зазначено, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Звертаючись до суду з заявленими позовними вимогами Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ДІВЕЛОПМЕНТ СЕРВІС» у встановленому законом порядку не доведено порушення прав та/або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки інвестиційний договір є чинним, і строк його дії закінчується у 2028 році.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткову угоду до інвестиційного договору № 050-13/і/194 «Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві» (лот 24 ) від 29.11.2018 року у редакції, що додається до позовної заяви.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/8082/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівеломент Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/8082/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/8082/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/8082/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга