вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2026 р. Справа№ 910/9023/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 (повний текст рішення складено 23.10.2025)
у справі №910/9023/25 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний»
до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
про стягнення 10 115 619,95 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний» (далі - позивач, Товариство) 21.07.2025 звернулося до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 10 115 619,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 506/01 від 09.08.2019 щодо повної оплати придбаної у позивача електроенергії за період вересень 2022 року - вересень 2023 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний» 10 115 619,93 грн основного боргу, 151 734,30 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 506/01 від 09.08.2019 у період вересень 2022 року - вересень 2023 року.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25 в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 115 619,93 грн та 151 734,30 грн витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом постанови у даній справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25 прийняте з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно застосування п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), яким передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, а також сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, відповідно до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Враховуючи, що заборгованість НЕК «Укренерго», яке є оператором системи передачі, перед Підприємством за надану у розрахунковому періоді послугу становить 15,354 млрд. грн, то зобов'язання відповідача перед позивачем у розрахунковий період не виникло у розумінні частини 1 статті 530 ЦК України.
Також судом першої інстанції не було надано оцінки доводам відповідача щодо наявності у останнього права на зменшення рівня розрахунків із позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, так як заборгованість позивача перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії складає 31 201 070,57 грн.
Апелянт посилається на наявність у нього форс-мажорних обставин, які унеможливлють стягнення основного боргу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9023/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9023/25. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25.
27.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9023/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відмовлено Акціонерному товариству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 227 601,45 грн.
19.12.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка сформована в системі «Електронний суд» 18.12.2025, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/9023/25 призначено на 11.02.2026.
29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене при повному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
29.12.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний» надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 29.12.2025, про забезпечення участі представника у судовому засіданні, призначеному на 11.02.2026, а також у інших подальших засіданнях у справі №910/9023/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у розгляді справи оголошено перерву на 11.03.2026 та призначено проведення засідання по справі №910/9023/25 у режимі відеоконференції.
11.03.2026 у розгляді справи оголошено перерву на 22.04.2026.
22.04.2026 оголошено перерву до 29.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 замінено відповідача Державне підприємство «Гарантований покупець» на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець».
У судове засідання 29.04.2026 з'явилися представники позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) та відповідача (в залі суду).
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Південний» (виробник за «зеленим» тарифом) та Акціонерним товариством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) укладено договір № 506/01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок № 641).
Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Згідно з п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
Відповідно до п. 4.1 договору виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Відповідно до пункту 4.5 договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробника за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Пунктом 7.4 договору сторони визначили, що якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).
Як вбачається з матеріалів та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору №506/01 у період з вересня 2022 року до вересня 2023 року позивачем продано, а відповідачем придбано електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 139 300 145,79 грн, а саме:
у вересні 2022 року на загальну суму 9 426 507,82 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2022 на суму 9 365 094,48 грн та актом коригування від 20.04.2023 на суму 61 413,34 грн;
у жовтні 2022 року на загальну суму 10 372 225,91 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2022 грн на суму 10 372 275,59 грн та актом коригування від 21.04.2023 на суму -49,68 грн;
у листопаді 2022 року на загальну суму 8 105 746,84 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2022 грн на суму 8 105 764,91 грн та актом коригування від 04.05.2023 на суму -18,07 грн;
у грудні 2022 року на загальну суму 11 657 099,41 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022 грн на суму 11 657 108,45 грн та актом коригування від 08.05.2023 на суму -9,04 грн;
у січні 2023 року на загальну суму 17 064 830,63 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022 грн на суму 17 064 782,62 грн та актом коригування від 16.05.2023 на суму 48,01грн;
у лютому 2023 року на загальну суму 12 416 666,94 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2023 на суму 12 416 686,14 грн актом коригування від 19.05.2023 на суму -19,20 грн;
у березні 2023 року на загальну суму 10 711 672,61 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2023 на суму 10 711 715,82 грн та актом коригування від 15.06.2023 на суму -43,21 грн;
у квітні 2023 року на загальну суму 12 196 105,49 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2023 на суму 12 196 100,64 грн та актом коригування від 11.07.2023 на суму 4,85 грн;
у травні 2023 року на загальну суму 7 296 058,63 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2023;
у червні 2023 року на загальну суму 8 325 711,16 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2023 на суму 8 325 730,58 грн та актом коригування від 19.10.2023 на суму -19,42 грн;
у липні 2023 року на загальну суму 9 957 724,38 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2023 на суму 9 957 670,30 грн та актом коригування від 08.11.2023 на суму 54,08 грн;
у серпні 2023 року на загальну суму 9 733 593,32 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2023 на суму 9 733 612,99 грн та актом коригування від 25.04.2023 на суму -19,67 грн;
у вересні 2023 року на загальну суму 12 036 202,65 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2023 на суму 12 036 168,23 грн та актом коригування від 31.01.2024 на суму 34,42 грн.
Судом встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату електроенергії, поставленої у спірний період на загальну суму 129 184 525,86 грн, а саме:
- за придбану у вересні 2022 року електричну енергію на загальну суму 6 069 123,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 246 749 від 15.09.2022 на суму 1 258 523,96 грн, № 257 673 від 26.09.2023 на суму 2 194 590,04 грн, № 259 578 від 30.09.2022 на суму 1 970 251,21 грн, № 452 725 від 20.02.2025 на суму 645 758,76 грн;
- за придбану у жовтні 2022 року електричну енергію на загальну суму 8 451 955,94 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 260 916 від 14.10.2022 на суму 3.015.053,58 грн, № 262 857 від 25.10.2022 на суму 1 660 772,72 грн, № 263 749 від 31.10.2022 на суму 1 894 134,92 грн, № 277 946 від 31.01.2023 на суму 727 837,52 грн, № 378 866 від 11.07.2024 на суму 1 154 157,20 грн;
- за придбану у листопаді 2022 року електричну енергію на загальну суму 6 722 662,64 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 265 147 від 15.11.2022 на суму 2 059 682,94 грн, № 265 966 від 21.11.2022 на суму 413 934,68 грн, № 266 737 від 25.11.2022 на суму 2 138 255,93 грн, № 267 672 від 30.11.2022 на суму 2 110 789,09 грн;
- за придбану у грудні 2022 року електричну енергію на загальну суму 10 250 758,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 269 516 від 15.12.2022 на суму 2 847 878,93 грн, № 270 342 від 19.12.2022 на суму 629 357,41 грн, № 270 993 від 26.12.2022 на суму 3 338 061,76 грн, № 271 786 від 26.12.2022 на суму 601 429,69 грн, № 273 049 від 30.12.2022 на суму 2 834 031,03 грн;
- за придбану у січні 2023 року електричну енергію на загальну суму 17 064 830,63 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 273 914 від 16.01.2023 на суму 4 124 853,94 грн, № 274 816 від 23.01.2023 на суму 1 651 334,74 грн, № 275 808 від 25.01.2023 на суму 4 308 944,00 грн, № 276 638 від 27.01.2023 на суму 1 235 861,34 грн, № 360 986 від 06.05.2024 на суму 1 330 648,83 грн, № 277 044 від 31.01.2023 на суму 4 413 187,78 грн;
- за придбану у лютому 2023 року електричну енергію на загальну суму 11 898 297,08 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 278 952 від 15.02.2023 на суму 1 851 105,80 грн, № 280 104 від 24.02.2023 на суму 2 051 765,08 грн, № 281 039 від 28.02.2023 на суму 1 102 305,12 грн, № 281 920 від 07.03.2023 на суму 1 376 136,58 грн, № 361 821 від 06.05.2024 на суму 5 406 987,36 грн, № 402 201 від 27.09.2024 на суму 109 997,14 грн;
- за придбану у березні 2023 року електричну енергію на загальну суму 10 432 825,44 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1234466402801 від 05.04.2023 на суму 983 225,35 грн, № 282 805 від 15.03.2023 на суму 929 058,11 грн, № 284 702 від 24.03.2023 на суму 1 436 747,73 грн, № 285 677 від 31.03.2023 на суму 1 247 111,69 грн, № 377 350 від 28.06.2024 на суму 1 790 158,72 грн, № 401 412 від 27.09.2024 на суму 843 387,50 грн, № 403 936 від 30.09.2024 на суму 1 123 599,09 грн, № 406 451 від 07.10.2024 на суму 2 079 537,25 грн;
- за придбану у квітні 2023 року електричну енергію на загальну суму 11 660 330,74 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1244160838701 від 14.04.2023 на суму 1 608 769,62 грн, № 1246522464801 від 17.04.2023 на суму 1 290 334,25 грн, № 1253897647301 від 25.04.2023 на суму 1 053 893,09 грн, № 1254650515001 від 26.04.2023 на суму 1 230 247,69 грн, № 356 228 від 10.04.2024 на суму 3 091 484,64 грн, № 409 315 від 23.10.2024 на суму 1 602 042,54 грн, № 410 949 від 25.10.2024 на суму 180 601,60 грн, № 415 259 від 30.10.2024 на суму 498 111,50 грн, № 419 575 від 14.11.2024 на суму 541 956,06 грн, № 435 108 від 26.12.2024 на суму 77 689,80 грн, № 437 764 від 31.12.2024 на суму 59 877,95 грн, № 445 848 від 31.01.2025 на суму 425 322,00 грн;
- за придбану у травні 2023 року електричну енергію на загальну суму 7 066 516,30 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 15/05/2023293 201 від 15.05.2023 на суму 710.938,18 грн, № 18/05/2023294 068 від 18.05.2023 на суму 430.187,31 грн, № 25/05/2023295 206 від 25.05.2023 на суму 371.147,87 грн, № 31/05/2023296 197 від 31.05.2023 на суму 782.563,82 грн, № 31/05/2023296 917 від 31.05.2023 на суму 534.289,84 грн, № 344 130 від 07.02.2024 на суму 2.103.304,47 грн, № 345 853 від 15.02.2024 на суму 786.289,90 грн, № 380 450 від 11.07.2024 на суму 137.181,55 грн, № 446 863 від 31.01.2025 на суму 1.210.613,36 грн;
- за придбану у червні 2023 року електричну енергію на загальну суму 8 281 514,43 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 440 438 від 31.12.2024 на суму 795.710,14 грн, № 15/06/2023299 693 від 15.06.2023 на суму 930 799,56 грн, № 25/08/2023307 200 від 25.08.2023 на суму 100 104,32 грн, № 26/06/2023300 628 від 26.06.2023 на суму 1 031 903,13 грн, № 30/06/2023301 578 від 30.06.2023 на суму 982 492,95 грн, № 342 423 від 31.01.2024 на суму 2 052 741,83 грн, № 343 316 від 02.02.2024 на суму 1 797 587,08 грн, № 382 069 від 11.07.2024 на суму 72 878,29 грн, № 449 388 від 31.01.2025 на суму 517 297,13 грн;
- за придбану у липні 2023 року електричну енергію на загальну суму 9 898 230,44 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 06/10/2023311 702 від 06.10.2023 на суму 497 412,19 грн, № 17/07/2023302 626 від 17.07.2023 на суму 1 072 788,61 грн, № 25/07/2023303 589 від 25.07.2023 на суму 1 053 518,29 грн, № 31/07/2023304 500 від 31.07.2023 на суму 1 644 302,21 грн, № 341 642 від 31.01.2024 на суму 3 764 364,18 грн, № 362 806 від 06.05.2024 на суму 1 865 844,96 грн;
- за придбану у серпні 2023 року електричну енергію на загальну суму 9 733 593,32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 06/10/2023312 205 від 06.10.2023 на суму 504.010,60 грн, № 08/09/2023308 302 від 08.09.2023 на суму 1 422 106,26 грн, № 15/08/2023305 631 від 15.08.2023 на суму 1 504 778,59 грн, № 25/08/2023306 517 від 25.08.2023 на суму 1 490 380,79 грн, № 340 859 від 31.01.2024 на суму 3 202 608,14 грн, № 363 663 від 06.05.2024 на суму 1 609 708,94 грн;
- за придбану у вересні 2023 року електричну енергію на загальну суму 11 653 886,11 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 10/10/2023312 689 від 10.10.2023 на суму 1 341 496,07 грн, № 10/10/2023313 474 від 10.10.2023 на суму 978.116,85 грн, № 15/09/2023309 476 від 15.09.2023 на суму 1 542 587,87 грн, № 25/09/2023310 626 від 25.09.2023 на суму 1 157 222,26 грн, № 327 746 від 06.12.2023 на суму 1 276 847,49 грн, № 334 155 від 29.12.2023 на суму 1 499 980,15 грн, № 334 949 від 29.12.2023 на суму 498 327,12 грн, № 339 965 від 31.01.2024 на суму 985 109,51 грн, № 364 398 від 06.05.2024 на суму 2 374 198,79 грн;
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті електричної енергії за договором протягом вересень 2022 року - вересень 2023 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10 115 619,95 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склались між сторонами в ході виконання договору №506/01 від 09.08.2019, за правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Як встановлено судом раніше, за умовами пункту 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на глави 10 Порядку № 641.
Так, пунктом 10.1 Порядку №641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно пункту 10.2 Порядку № 641 з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зміни набули чинності 26.01.2024.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Судом встановлено, що постановою від 30.04.2024 №858 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) (далі - НКРЕКП) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої АТ «Гарантований покупець» за січень, лютий та липень-вересень 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно із частиною 4 статті 4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у відповідача не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З огляду на вищенаведені правові норми, оскільки постанови НКРЕКП №858 від 30.04.2024, №896 від 08.05.2024 та №946 від 15.05.2024 затверджені після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні - грудні 2022 року мали здійснюватися у порядку та в строки, встановлені саме п. 11.4 Порядку №641 в редакції, чинній з 26.01.2024 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 5 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії, а саме:
за вересень - листопад 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,
за грудень 2022 року, березні - червні 2023 року в строк до 17.05.2024 включно,
за січень, лютий, липень-вересень 2023 року в строк до 08.05.2024 включно.
Враховуючи зазначене, строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у вересні - листопаді 2022 року розпочинається з 24.05.2024, у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - з 18.05.2024, у січні, лютому, липні-вересні 2023 року з 09.05.2024.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період вересень 2022 року - вересень 2023 року є таким, що настав як у розумінні умов укладеного договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 11.4. Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024).
Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, основний борг у розмірі 10 115 619,93 грн (139 300 145,79 грн - 129 184 525,86 грн) несплачений і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості була обґрунтовано та правомірно задоволена судом першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що заявлена Товариством до стягнення з Підприємства сума основного боргу у розмірі 0,02 грн, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,02 грн (10 115 619,95 грн - 10 115 619,93 грн).
Доводи апелянта про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно із умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Сума коштів, отриманих відповідачем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, як правильно зазначив відповідач, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, колегія суддів зазначає, що невиконання НЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов договору №506/01 від 09.08.2019.
Стосовно посилань відповідача на наявну у позивача заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 31 201 070,57 грн, яка на переконання скаржника, є підставою для зменшення суми заборгованості, колегія суддів зазначає таке.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Водночас, колегія суддів зауважує, що дані положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, а тому господарсько-правові відносини його учасників регулюються договором у схваленій раніше сторонами редакції.
Разом з тим, колегія суддів враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 08 вересня 2022 року до 26 січня 2024 року.
Втім, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання-передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на відповідну суму.
У даному контексті колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачеві надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно у позивача були б відсутні підстави для заявлення позову у цій частині.
Матеріали справи також не містять актів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно підстав для зменшення розміру боргу на вказану відповідачем в апеляційній скарзі суму, колегія суддів не вбачає.
При цьому, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений можливості заявити відповідні вимоги в межах даної справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, відповідач таким процесуальним правом не скористався.
Щодо посилань апелянта на обставини непереборної сили (введення воєнного стану) як на підставу для відмови у стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
Згідно з пунктом 5.3 договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Відповідач, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.
Разом з тим, у постанові Верховний Суд від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначив, що:
«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.»
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, як підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором №506/01від 09.08.2019.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що військова агресія Російської Федерації проти України впливає однаково як на позивача, так і на відповідача, оскільки вони в двох здійснюють свою діяльність на території України.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів у підтвердження відсутності у нього обов'язку з 100% оплати вартості за поставлену позивачем електричну енергію за «зеленим» тарифом.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9023/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/9023/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга