ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/814/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
Представники сторін:
Від Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" - Кожевіна О.В.;
Від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Нестерова О.К.;
Від Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України - Соловйов І.М.;
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація"
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 (повний текст складено та підписано 29.12.2025) суддя: Петренко Н.Д.
по справі № 916/814/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України
про стягнення заборгованості у розмірі 2 812 181,96 грн,
(суддя першої інстанції: Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішення: 18.12.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29).
29.02.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Підприємства профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 2812181,96 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності) № БМЕС-07-533/НЮ від 02.07.2007, з яких 2 699 908,99 грн - основного боргу, 112272,97 грн пені та судового збору у розмірі 42182,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності) №БМЕС-07-533/НЮ від 15.05.2007.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 у даній справі позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Підприємства профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" задоволено частково; стягнуто з Підприємства профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість з орендної плати у розмірі 2 699 908,99 грн, а також судовий збір в розмірі 40 495,42 грн; в іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - відмовлено.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що між сторонами існує чинний Договір оренди державного майна, який неодноразово змінювався додатковими угодами. Відповідно до умов Договору оренди та вимог законодавства, Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від результатів своєї господарської діяльності. При цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Також суд вказав, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Відповідача з орендної плати. Зокрема, суд врахував підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про визнання Відповідачем боргу у розмірі 2 699 908,99 грн. Такий акт, разом з іншими доказами, підтверджує факт існування заборгованості та її розмір.
Доводи Відповідача щодо завищеного розміру орендної плати, а також інші заперечення суд першої інстанції визнав необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених обставин справи і не звільняють від виконання грошового зобов'язання.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Позивача в частині стягнення основного боргу. Водночас позов задоволено частково з урахуванням оцінки заявлених додаткових вимог (зокрема штрафних санкцій), які були перевірені судом окремо.
Суд першої інстанції відхилив позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені в розмірі 112 272,97 грн, зазначивши, що неналежне виконання зобов'язання, передбачене Договором оренди сталося в умовах форс-мажорних обставин, які звільняють особу від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України. Суд підкреслив, що відповідно до ч. 1 ст. 611 та ст. 614 Цивільного кодексу України, особа несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом, а порушення через непереборні обставини виключає таку відповідальність.
Місцевий господарський суд встановив, що Відповідач надав Сертифікат №5100-22-1175 Одеської регіональної торгово-промислової палати від 20.10.2022 щодо форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання обов'язків за Договором оренди державного майна №ОД/БМЕС-07-533-НЮ від 02.07.2007, укладеним з АТ "Українська залізниця" Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд". У сертифікаті зазначено, що дія форс-мажорних обставин триває на 20.10.2022, а Відповідач листом від 24.10.2022 №2/180 звернувся до Позивача з проханням про зупинення договору оренди та перерахування нарахованої пені з 16.03.2022.
Суд першої інстанції зазначив, що у період дії форс-мажорних обставин орендар фактично не міг використовувати майно для організації роботи санаторію, оскільки приміщення займали військові безоплатно на підставі Договору №32Г від 28.06.2022 про спільне користування майном.
Щодо доводів Відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 263 та 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності може зупинятися або перериватися у визначених законом випадках. Суд підкреслив, що у період дії карантину (з 02.04.2020 по 30.06.2023) та воєнного стану (з 24.02.2022, строк дії якого продовжено до 29.01.2024) строки позовної давності відповідно продовжувалися або зупинялися згідно з Законом №540-IX, Законом №2120-ІХ та Законом №3450-ІХ, а тому підстав для відмови у позові на підставі пропуску строків позовної давності немає.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність форс-мажорних обставин була підтверджена Відповідачем та не спростована Позивачем, а строки позовної давності продовжені або зупинені на законодавчо визначений період, у зв'язку з чим місцевий господарський суд відхилив позовні вимоги щодо стягнення пені, оскільки відсутні підстави для їх задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням, 18.01.2026 Відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Позивачу в стягненні заборгованості з орендної плати в сумі 2 699 908,99 грн.
У своїй апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що суд першої інстанцій, помилково застосував Закон України "Про оренду державного майна" до Договору від 02.07.2007, укладеного на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, оскільки на момент розгляду справи діяв інший закон - Закон України "Про оренду державного майна" №157-IX від 03.10.2019, відповідно до якого Позивач не міг бути стороною договору, оскільки предмет договору («індивідуально визначене майно») не належить до державної власності. Позивач, не відкоригувавши Договір відповідно до змін у законодавстві та не повідомивши Відповідача про статус майна, недоброчесно пропонував продовження його дії, що вплинуло на прийняття сторонами додаткових угод на тих самих умовах.
Також Апелянт вказує, що місцевий господарський суд не врахував форс-мажорні обставини, що унеможливлювали користування орендованим майном: з березня 2022 року приміщення використовувалися військовими для тимчасового розміщення, про що свідчить сертифікат Одеської ТПП №5100-22-1175 від 20.10.2022 та лист про неможливість виконання договору №2-180 від 24.10.2022, Відповідач не мав можливості користуватися майном і не несе відповідальності за цей період, а суд не застосував ст. 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення наймача від сплати орендної плати у таких випадках.
На переконання Відповідача суд неправильно застосував строки позовної давності, оскільки Позивач був поінформований про припинення виплат Відповідачем, але не витребував їх у межах трирічного строку. Водночас Відповідач тимчасово припинив використання майна через форс-мажорні обставини, що підтверджено листуванням сторін.
Щодо визнання боргу, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції послався на Акт звірки від 01.06.2024, проте цей документ не підтверджений первинними актами виконаних робіт і не може розглядатися як визнання боргу. Відповідач визнав лише частину заборгованості - 232?976,62 грн., що підтверджується актами 2020 року. і первинними документами.
Відповідача вважає,що суд першої інстанції також не врахував, що орендоване майно належить АТ "Укрзалізниця" за правом власності, отриманим у порядку універсального правонаступництва, а отже права та обов'язки щодо оренди перейшли до неї, що підтверджено практикою КГС ВС (справи №917/730/22 та №917/1212/21).
Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 у частині стягнення орендної плати в сумі 2?699?908,99 грн. є необґрунтованим, оскільки не враховано зміни законодавства, форс-мажорні обставини, строки позовної давності та належне документальне підтвердження боргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/814/24.
28.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/814/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 залишено без руху; встановлено Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
05.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої Апелянтом надано докази доплати судового збору у розмірі 8 098,35 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/814/24 на: 23.03.2026 року об 11-30 год.
17.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача.
У своєму відзиві Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи Апелянта за змістом апеляційної скарги щодо повного невизнання позовних вимог безпідставними та суперечливими.
Позивач зазначає, що доводи Апелянта щодо необізнаності Відповідача про статус орендованого майна є хибними. Засновник Відповідача - Профспілка "Дорпрофсож" - та регіональна філія "Одеська залізниця" постійно знаходяться в одному адміністративному приміщенні, і всі реорганізаційні процеси були доведені до відома Відповідача. Статут Відповідача передбачає, що засновник визначає основні напрями діяльності та контролює фінансові результати, а тому Відповідач і його засновник достеменно знали про статус майна та суму заборгованості. Згідно з Договором оренди № БМЕС-07-533/НЮ та ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення договору, а додаткова угода №13 від 01.09.2025 лише підтвердила зобов'язання Відповідача щодо орендної плати.
Таким чином, твердження Апелянта про недоброчесність Позивача та порушення істотних умов договору не відповідають фактичним обставинам і законодавству.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2026 року о 13-30 год; вирішено здійснювати судове засідання у закритому режимі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2026 року о 13-30 год; вирішено здійснювати судове засідання у закритому режимі.
Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку
09.04.2026 в судове засідання з'явились представники Позивача, Відповідача та Третьої особи, які підтримали вимоги та доводи викладені ними письмово.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2007 між Одеською залізницею (Орендодавець) та Підприємством профспілки "Санаторій-профілакторій "Біла акація" (Орендар) було укладено Договір оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності) (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне визначене майно - медичне устаткування, меблі, кухонне устаткування, малоцінне майно та інший інвентар (надалі - Майно) згідно додатків 1, 2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить станом на 28.02.2007 5653209,00 грн. Майно передається в оренду з метою нормальної організації роботи Підприємства профспілки "Санаторій-профілакторій "Біла акація".
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору оренди).
Згідно з п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного Майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 із змінами, внесеними Постановою КМУ від 19.01.00 р. №75, Постановою КМУ 27.12.06 №1846, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2007) 47772,45 грн.
Пунктом 3.2. Договору оренди визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві (балансоутримувачу) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.3. Договору оренди).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.5. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації, відповідно до чинного законодавства України. За несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 11.5. Договору оренди передбачено, що реорганізація орендодавця не визнається підставою для зміни припинення чинності цього договору.
У Додатку 1 до Договору оренди визначено майно, яке є малоцінними та швидкозношуваними предметами, що передаються в оренду. Відповідно до зазначеного Додатку в оренду передано 299 об'єктів вказаного типу загальною вартістю 346 208 грн без ПДВ.
У Додатку 2 до Договору оренди визначено майно, яке складається з медичного обладнання, меблів, кухонного обладнання та іншого інвентарю. Згідно із зазначеним Додатком в оренду передано:
· 39 одиниць медичного обладнання загальною вартістю 4 807 617 грн без ПДВ;
· 233 одиниці меблів та інвентарю загальною вартістю 458 028 грн без ПДВ;
· 20 одиниць кухонного обладнання загальною вартістю 41 356 грн без ПДВ.
В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності):
- Додаткова угода №1 від 21.07.2008;
- Додаткова угода №2 від 01.03.2010;
- Додаткова угода №3 від 01.02.2011;
- Додаткова угода №4 від 01.02.2011;
- Додаткова угода №5 від 01.09.2014;
- Додаткова угода №6 від 07.12.2015;
- Додаткова угода №7 від 12.05.2017;
- Додаткова угода №8 від 30.10.2017;
- Додаткова угода №9 від 05.10.2022;
- Додаткова угода №10 від 25.10.2022;
- Додаткова угода №11 від 02.10.2023.
Вказаними Додатковими угодами неодноразово вносились зміни в Договір оренди щодо розрахунків орендної плати, переліків майна, реквізитів сторін тощо. Зміни були внесені сторонами в зв'язку з поверненням окремого індивідуально-визначеного майна, структурним перетворенням орендодавця і т. ін.
Так, відповідно до п. 1.1 Договору оренди зі змінами, внесеними Додатковою угодою №11 від 02.10.2023, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно додатків №№ 39, 40, 41, 42, що обліковується на балансі Виробничого структурного підрозділу "Одеська дирекція" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", загальна вартість якого визначена згідно з актами оцінок станом на 01.11.2010 та становить 671 435,82 грн. Майно передається з метою нормальної організації роботи ПП "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація".
Пунктом 3.1 Договору оренди в редакції Додаткової угоди №11 від 02.10.2023 визначено, що орендна плата визначається на підставі розрахунку плати за базовий місяць оренди індивідуально визначеного майна, що обліковується на балансі ВСП "Одеська дирекція" (додаток №43) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2023) 23 350,86 грн.
Зазначеними Додатковими угодами орендна плата була визначена в таких розмірах:
- За базовий місяць оренди (травень 2007) - 47 772,45 грн (Договір оренди);
- За базовий місяць оренди (липень 2008) - 25 867,74 грн (Додаткова угода №1);
- За базовий місяць оренди (грудень 2009) - 20 997,63 грн (Додаткова угода №2);
- За базовий місяць оренди (грудень 2010) - 18 040,37 грн (Додаткова угода №3);
- За базовий місяць оренди (грудень 2010) - 17 924,61 грн (Додаткова угода №4);
- За базовий місяць оренди (липень 2014) - 18 217,29 грн (Додаткова угода №5);
- За базовий місяць оренди (лютий 2022) - 44 788,24 грн (Додаткова угода №9);
- За базовий місяць оренди (вересень 2022) - 50 884,16 грн (Додаткова угода №10);
- За базовий місяць оренди (квітень 2023) - 23 350,86 грн (Додаткова угода №11).
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач неодноразово звертався до Позивача з листами щодо розгляду питання про виключення з переліку орендованого майна морально застаріле обладнання, а саме: 05.04.2016, 31.05.2016, 01.04.2019, 08.07.2019, 31.07.2019.
Окрім того, 24.09.2021, 22.10.2021, 27.09.2022 в зв'язку з відсутністю можливості подальшого зберігання орендованого майна, яке не використовується в ЛОК "Біла акація", Відповідач звернувся до Позивача з проханням забрати майно та одночасно внести зміни в перелік майна, що знаходиться в оренді.
В матеріалах справи міститься Договір №35Т про спільне безоплатне користування укладений 28.06.2022 між ПП ЛОК "Біла акація", Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, відповідно до п. 1.1. якого на підставі Наказу №34 від 22.11.2022 року "Про встановлення військово-квартирної повинності" та окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 №370/2/1685 від 30.03.2022 року, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном-комплексом будівель Сторони 1, а саме:
- 12 поверховий спальний корпус літ. «А» загальною площею 2100 кв. м;
- двоповерхова будівля харчоблока, бар, конференц-зала літ. «Б» загальною площею 1470,8 кв. м., за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59.
Пунктом 3.1. Договору №35Т визначено, що спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі.
Згідно з п. 3.2. Сторона 2 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною 2 за час дії цього договору.
16.03.2022 ПП ЛОК "Біла акація" звернулось до Голови Одеського ДОРПРОФСОЖУ з доповідною запискою, що згідно з розпорядженням Одеської військової адміністрації від 14.03.2022 №2/А-2022 ДСК, відповідно до Закону України від 12.05.2015 року № VІІІ «Про правовий режим воєнного стану», Закону України від 16.07.2021 року № 1702-ІХ «Про основи національного спротиву», Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» територію та приміщення «Лікувально-оздоровчого комплексу "Біла акація" (далі ПП "ЛОК "Біла акація") за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 59 визначено як місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 безпосередньо приймає участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації, в тому числі на лінії фронту. Територія, будівлі, споруди, у зв'язку із загальною потребою, в повному обсязі використовуються підрозділами військової частини з покриттям експлуатаційних витрат на підставі показників-лічильників електроенергії, тепла та води. При цьому по підприємству витрати по заробітній платі на утримання мінімально необхідного штатного контингенту: електрика, сантехніка, прибиральника території, директора, бухгалтера, а також користування інтернетом, пожежною сигналізацією лягають на ПП "ЛОК "Біла акація". Підприємство не має можливості вести господарську діяльність, користуватися переданим Дорпрофсожем та ВСП "Одеська дирекція філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" майном та отримувати дохід. Зважаючи на складну ситуацію, пов'язану з необхідністю збереження належного стану будівель та майна в умовах воєнного стану та для компенсації витрат на утримання та обслуговування об'єкту за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59, ПП ЛОК "Біла акація" просить голову Одеського ДОРПРОФСОЖУ розглянути можливість передачі орендованого майна Дорпрофсожу наданого раніше для використання, фінансування експлуатаційних витрат та фонду оплати праці працівників ПП "ЛОК "Біла акація", які зайняті на невідкладних роботах по забезпеченню сталої експлуатації об'єкту.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 за №1/2/340 повідомлено, що згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації частина території, приміщень і майна за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 59, які знаходяться в користуванні за правом оренди у Лікувально-оздоровчого комплексу "Біла акація" з 16.03.2022 на безоплатній основі використовується підрозділами Збройних сил України, з метою лікування та реабілітації військовослужбовців, які виконують бойові задачі з відсічі збройної агресії росії.
У зв'язку із вищевикладеним Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" не має можливості вести господарську діяльність та отримувати дохід.
Виходячи з обставин, які склалися просимо на період до кінця дії військового стану призупинити нарахування орендної плати за користування майном Лікувально-оздоровчого комплексу "Біла акація".
27.09.2022 Філією "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничого структурного підрозділу "Одеська дирекція" Акціонерного товариства "Українська залізниця" була направлена відповідь ТВО командиру військової частини НОМЕР_2 та директору ПП "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація", відповідно до якого було повідомлено, що питання можливості зменшення орендної плати та внесення змін до Договору оренди буде розглянуте за відповідним зверненням орендаря за умови надання їм належним чином оформлених документів, що підтверджують наявність непереборної (форс-мажорної обставини), причинно-наслідковий зв?язок між такою обставиною та неможливістю сплачувати орендну плату.
В матеріалах справи наявна Довідка про стан дебіторської заборгованості ПП "ЛОК "Біла акація" перед ВСП "Одеська дирекція" філії БМЕС АТ "Укрзалізниця" станом на 31.12.2023 згідно Договору від 02.07.2007 №ОД/БМЕС-07-533-НЮ (оренда), відповідно до якої сальдо на 01.01.2024 становить 2 699 908,99 грн.
28.11.2023 Філією "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничого структурного підрозділу "Одеська дирекція" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направлено лист ПП "ЛОК "Біла акація" з актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2023: за Договором ОД/БМЕС/10-130д-НЮ надання послуг з опалення та за Договором ОД/БМЕС/07-533д-НЮ надання в оренду рухомого індивідуально визначеного майна на суму 2643061,16 грн.
19.01.2024 Філією "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничого структурного підрозділу "Одеська дирекція" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направлено лист за № ОД-08/81 ПП "ЛОК "Біла акація" з актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2024.
Так за Договором ОД/БМЕС/07-533д-НЮ надання в оренду рухомого індивідуально визначеного майна сальдо на 01.01.2024 складає 2699908,99 грн.
Відповідно до листа ПП "ЛОК "Біла акація" від 23.01.2024 за №3/4 на лист за № ОД-08/81 від 19.01.2024, зазначено що по оренді майна за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 сума заборгованості складає 169029,05 грн.
Також в матеріалах справи міститься Сертифікат №5100-22-1175 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою 20.10.2022 Підприємству Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація"щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно, а саме: медичне устаткування, меблі, кухонне устаткування, малоцінне майно та інший інвентар, відповідно до його призначення з метою нормальної організації роботи ПП "Санаторій-профілакторій "Біла акація" у термін: з 16.03.2022 року за Договором оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності) №ОД/БМЕС-07-533-НЮ від 02.07.2007, укладеним з Акціонерним товариством "Українська залізниця" Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", відповідно до:
- Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VІІІ;
- Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами та доповненнями) від 24.02.2022 року №64/2022;
- Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"(зі змінами та доповненнями) від 24.02.2022 року №2102-ІХ;
- Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. №133/2022;
- Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.03.2022 р. №2119-ІХ;
- Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2022 р. №259/2022;
- Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.04.2022 р. №2212-ІХ;
- Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"від 17.05.2022 р. №341/2022;
- Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 р. №2263-ІХ;
- Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 р. №573/2022;
- Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ;
- Копії Наказу Підприємства профспілки санаторій-профілакторій "Біла акація" Одеської дорожної організації профспілки залізничників та транспортних будівельників України №07 від 04.03.2022 "Про організацію роботи ЛОК "Біла акація" в умовах військового стану";
- Листа Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 28.09.2022 №1/2/355,
які унеможливили його виконання в зазначений термін.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):
- дата настання: 16 березня 2022 року;
- дата закінчення: тривають на 20 жовтня 2022 року.
Листом Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 07.05.2025 № БМЕСД-2-08/235н, наданим у відповідь на адвокатський запит від 10.04.2025 № 8, повідомлено, що 02.07.2007 між ДП "Одеська залізниця" та Підприємством профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна вартістю 5 653 209,00 грн, наведено порядок бухгалтерського обліку та списання малоцінних необоротних матеріальних активів, а також зазначено, що майно, внесене до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", перебуває у власності Товариства, а не держави.
Додатковою угодою № 81/32Т до Договору № 32Т від 28.06.2022, укладеною між ПП ЛОК "Біла акація", Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, передбачено припинення дії Договору №32Т від 28.06.2022 про спільне безоплатне користування нерухомим майном - комплексом будівель загальною площею 3570,8 кв.м з 28.02.2025, а також визначено порядок повернення майна шляхом підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до Акта приймання-передачі до Додаткової угоди №81/32Т від 06.03.2025, укладеного між ПП ЛОК "Біла акація"та Військовою частиною НОМЕР_1 , останній повернув, а ПП ЛОК "Біла акація" прийняло нерухоме майно, яке перебувало у безоплатному спільному користуванні за Договором №32Т від 28.06.2022, загальною площею 3570,8 кв.м. Також у вказаному Акті зазначено, що майно передано у задовільному та придатному для використання за цільовим призначенням стані.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Зокрема сторони на власний розсуд в межах закону визначають момент настання відповідних зобов'язань.
Як встановлено судовою колегією, 15.05.2007 між Одеською залізницею та Підприємством профспілки "Санаторій-профілакторій "Біла акація" укладено Договір оренди державного майна, за умовами якого орендарю передано у строкове платне користування медичне, кухонне обладнання, меблі, малоцінне майно та інший інвентар загальною вартістю 5 653 209 грн для забезпечення діяльності санаторію-профілакторію.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із частиною 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Судовою колегією встановлено, що до Договору оренди неодноразово вносилися зміни додатковими угодами, зокрема щодо розміру орендної плати, переліку орендованого майна, реквізитів сторін та інших умов договору, у зв'язку з поверненням частини індивідуально визначеного майна, а також структурними змінами орендодавця.
Так, Додатковою угодою №1 орендну плату за базовий місяць оренди (липень 2008 року) визначено у розмірі 25 867,74 грн без ПДВ; Додатковою угодою №2 за базовий місяць оренди (грудень 2009 року) - 20 997,63 грн без ПДВ; Додатковою угодою №3 за базовий місяць оренди (грудень 2010 року) - 18 040,37 грн без ПДВ; Додатковою угодою №4 за базовий місяць оренди (грудень 2010 року) - 17 924,61 грн без ПДВ; Додатковою угодою №5 за базовий місяць оренди (липень 2014 року) - 18 217,29 грн без ПДВ; Додатковою угодою №9 за базовий місяць оренди (лютий 2022 року) - 44 788,24 грн без ПДВ; Додатковою угодою №10 за базовий місяць оренди (вересень 2022 року) - 50 884,16 грн без ПДВ; Додатковою угодою №11 за базовий місяць оренди (квітень 2023 року) - 23 350,86 грн без ПДВ.
Відповідно до довідки про стан дебіторської заборгованості ПП "ЛОК "Біла акація" перед ВСП "Одеська дирекція" філії БМЕС АТ "Укрзалізниця" за Договором оренди від 02.07.2007 № ОД/БМЕС-07-533-НЮ, станом на 31.12.2024 заборгованість становила 2 699 908,99 грн.
Колегія суддів зауважує, що згідно з довідкою про стан дебіторської заборгованості, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором оренди виникла у період з вересня 2018 року по грудень 2023 року.
Жодних заперечень щодо вказаної довідки, в якій зазначено розмір заборгованості, Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд, перевіривши її зміст, вважає надані розрахунки в ній правильними та приймає їх до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає майно у користування за плату на певний строк.
Крім того, пунктом 5.2 Договору оренди передбачено обов'язок Орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати експлуатаційні витрати на утримання майна.
Водночас судовою колегією встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виконання Відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за Договором оренди. Зокрема, Відповідачем не надано платіжних документів, банківських виписок або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування орендної плати у спірний період, а також відсутні докази повного та своєчасного виконання грошових зобов'язань, у тому числі докази проведення звірки розрахунків між сторонами або погашення наявної заборгованості.
Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку, що у Відповідача перед Позивачем виник обов'язок зі сплати заборгованості за Договором оренди, розмір якої станом на 01.01.2024 становить 2 699 908,99 грн.
Разом з тим судовою колегією було встановлено, що 28.06.2022 між ПП "ЛОК "Біла акація", Військовою частиною НОМЕР_1 та КЕВ м. Одеси укладено Договір №35Т про спільне безоплатне користування майном, за умовами якого Військовій частині надано право користування комплексом будівель за адресою: АДРЕСА_1 (спальний корпус та будівля харчоблока з конференц-залою), при цьому користування здійснюється на безоплатній основі.
16.03.2022 ПП "ЛОК "Біла акація" звернулося до Одеського ДОРПРОФСОЖУ із доповідною запискою, в якій зазначило, що відповідно до розпорядження Одеської військової адміністрації об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 визначено місцем дислокації підрозділів ЗСУ та використовується Військовою частиною НОМЕР_2 на безоплатній основі в умовах воєнного стану, що унеможливило здійснення підприємством господарської діяльності та отримання доходу.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2022 підтверджено, що з 16.03.2022 частина майна за вказаною адресою використовується підрозділами Збройних Сил України для лікування та реабілітації військовослужбовців на безоплатній основі.
З наведеного вбачається, що Відповідач фактично був позбавлений можливості здійснювати користування майновим комплексом будівель за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі приміщеннями, в яких розміщене майно, передане за Договором оренди державного майна від 15.05.2007, у зв'язку з розміщенням та використанням зазначеного об'єкта військовими підрозділами.
Частиною 6 ст.762 Цивільного кодексу України унормовано, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) виснувала про те, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зауважив, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Отже, підставою для звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він має право порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.
Отже, для застосування положень статті 762 Цивільного кодексу України необхідно встановити, чи дійсно наймач не міг використовувати майно ним через обставини, за які він не відповідає протягом спірного періоду.
Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на Відповідача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме Відповідач повинен довести, що він не міг використовувати майно ним через обставини, за які він не відповідає протягом спірного періоду.
Судова колегія зазначає, що укладення Договору №35Т про спільне безоплатне користування майном з Військовою частиною НОМЕР_1 та КЕВ м. Одеси фактично унеможливило користування Відповідачем майновим комплексом будівель, а отже і орендованим майном Позивача, яке перебувало у складі зазначеного комплексу, з огляду на використання об'єкта підрозділами Збройних Сил України для розміщення, лікування та реабілітації військовослужбовців, що обумовлює особливий режим його експлуатації та доступу.
Разом з тим апеляційний господарський суд зауважує, що Відповідач також надав Сертифікат Одеської регіональної ТПП №5100-22-1175 від 20.10.2022 про наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних із введенням та продовженням воєнного стану в Україні, які з 16.03.2022 унеможливили виконання зобов'язань за Договором оренди державного майна №ОД/БМЕС-07-533-НЮ від 02.07.2007, що додатково підтверджує неможливість використання Відповідачем майна за Договором оренди державного майна (індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності) від 15.05.2007.
Враховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду, судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку, що Відповідач був фактично позбавлений можливості користуватися орендованим майном у зв'язку з обставинами, які від нього не залежать, оскільки об'єкт використовувався для розміщення, лікування та реабілітації військовослужбовців, що виключало можливість його господарської експлуатації.
За таких обставин підлягає застосуванню частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Відповідач підлягає звільненню від обов'язку внесення орендної плати з 28.06.2022, тобто з дати укладення Договору №35Т про спільне безоплатне користування майном.
Колегія суддів здійснивши перерахунок суми заборгованості за Договором оренди, враховуючи виключення із зазначеної суми період з липня 2022 по грудень 2023, зазначає, що загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем складає суму у розмірі 1 876 265,97 (2 699 908,99 грн - 62 176,93 грн - 62 860,88 грн - 64 055,24 грн - 64 018,56 грн - 63 025,62 грн - 60 122,60 грн - 447 383,19 грн).
Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам та не врахував необхідність виключення із розрахунку заборгованості періоду з липня 2022 року по грудень 2023 року, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача всієї суми заборгованості у розмірі 2699908,99 грн. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Щодо доводів Апелянта про пропущення строку позовної давності в частині стягнення 763 871,13 грн судова колегія зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право Позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором оренди державного майна №ОД/БМЕС-07-533-НЮ від 02.07.2007 обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025. Таким чином, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04.09.2025. Подібні правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а відтак доводи Апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів Скаржника, що місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про оренду державного майна" №157-IX, не врахувавши, що Договір від 02.07.2007 був укладений за попереднім законодавством, а також правовий статус предмета оренди та сторін договору судова колегія зазначає наступне.
Як було зазначено раніше, між Одеською залізницею та Підприємством профспілки "Санаторій-профілакторій "Біла акація" укладено Договір оренди державного майна, за яким орендар прийняв у строкове платне користування медичне, кухонне та інше майно для забезпечення діяльності санаторію, при цьому право власності на майно залишилось за державою.
Відповідно до п. 21. 22. Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" Товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
П. 32. Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" закріплено, що Майно товариства формується за рахунок: майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства; доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності; коштів, що надходять від розміщення цінних паперів, майнових і немайнових прав, у тому числі від інтелектуальної власності, іншого майна; доходів, отриманих від операцій з цінними паперами, в тому числі з облігаціями; надходжень від провадження господарської діяльності юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких є товариство, а також господарських товариств, пакети акцій (частки у статутному капіталі) яких внесені до статутного капіталу товариства; дивідендів за акціями (часток), які належать товариству, крім дивідендів, які підлягають сплаті до державного бюджету, в установленому законодавством порядку; майнових прав, у тому числі права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, та майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання; кредитів та позик; капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; іншого майна та майнових прав, набутих товариством на законних підставах; інших надходжень, не заборонених законом.
Згідно з п. 33. 34. Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства
Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.
Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.
Кошти, отримані від операцій з майном, спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності товариства.
Листом Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було вказано, що власником майна, внесеного засновником до його статутного капіталу є Залізниця.
Держава набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні Товариством, при цьому власником майна є саме Товариство, а не держава.
Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що Позивач фактично підтвердив, що майно, передане в оренду Відповідачу, перебуває у власності Залізниці.
Разом з тим, судовою колегією встановлено, що у період з 21.07.2008 по 02.10.2023 сторони уклали 11 Додаткових угод до Договору оренди, якими неодноразово змінювались умови щодо орендної плати, переліку майна, реквізитів сторін та інших положень у зв'язку з поверненням частини майна та структурними змінами орендодавця.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у вказаних Додаткових угодах не змінювався статус орендованого майна, крім того матеріали справи не містять доказів ініціювання Відповідачем внесення відповідних змін до Договору оренди.
Водночас колегія суддів зазначає, що статус майна за Договором оренди не впливає на наявність договірних відносин між сторонами та факт користування Відповідачем майном, оскільки всі додаткові угоди були належним чином підписані сторонами без зауважень до їх умов.
Договір оренди та Додаткові угоди до нього є чинними, у судовому порядку недійсними не визнавались, у зв'язку з чим перехід орендованого майна у власність Залізниці не є безумовною підставою для звільнення Відповідача від сплати орендної плати, а відтак підстави для відмови у стягненні заборгованості відсутні, а доводи Апелянта в цій частині підлягають відхиленню як необґрунтовані.
Таким чином, оцінивши доводи Підприємства профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вони знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, зокрема, обґрунтованими є доводи в частині застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість звільнення орендаря від обов'язку внесення орендної плати у разі неможливості користування орендованим майном з причин, що не залежать від нього.
Водночас інші доводи Апелянта свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли та були відхилені судовою колегією як необґрунтовані.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на Відповідача; 2) у разі відмови в позові - на Позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 по справі №916/814/24 - задовольнити частково
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 у справі №916/814/24 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" про стягнення 2 812 181,96 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" (Код ЄДРПОУ 33311727, адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 59) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 41149437, адреса: 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61) заборгованість з орендної плати у розмірі- 1 876 265,97 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація"- відмовити.
Стягнути з Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" (Код ЄДРПОУ 33311727, адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 59) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 41149437, адреса: 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі- 28 144 грн".
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Код ЄДРПОУ 41149437, адреса: 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61) на користь Підприємства Профспілки "Лікувально-оздоровчий комплекс "Біла акація" (Код ЄДРПОУ 33311727, адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 59) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі- 14 827,26 грн"
4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
5. Матеріали справи №916/814/24 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2026.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош