Провадження № 22-ц/803/3736/26 Справа № 208/3758/25 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
20 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м.Кам'янського Дніпропетровської області від 11 травня 2025 року, у складі судді Кузнєцової А.С., у цивільні справі №208/3758/25 за заявою Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги теплопостачання, -
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року вирішено заяву боржника ОСОБА_2 про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Кам'янського за № 208/3758/25 від 11 квітня 2025 року, виданого за заявою АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті за теплопостачання, судового збору - залишити без розгляду та повернути її боржнику, на підставі ч.1, 2, 5, 6 ст. 170 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 не довела належними доказами того факту, що вона не пропустила строк, встановлений ч.1 чт. 170 ЦПК України на подання заяви про скасування судового наказу, як і не подавала клопотання про поновлення такого процесуального строку. Разом з цим суд першої інстанції зазначив про невідповідність заяви ОСОБА_1 вимогам ч.5 ст. 170 ЦПК України щодо відсутності доказів сплаченого судового збору за подання цієї заяви у розмірі 151,40 грн чи надання доказі звільнення заявника від сплати судового збору, що є підставою для застосування положень ч.5 ст. 170 ЦПК України, внаслідок чого дана заява є неналежно оформленою і що є підставою для застосування ч.6 ст. 170 ЦПК України (а.с.53).
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції не вірно зазначено дату подання першої заяви про скасування судового наказу, як 27 серпня 2025 року, тоді як вірною є дата звернення ОСОБА_1 з цією заявою 25 серпня 2025 року. Повторно ОСОБА_1 звернулась з такою заявою 18 грудня 2025 року, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 27 серпня 2025 року її першу заяву було залишено без розгляду та повернуто заявнику. Разом із цим заявник наголошує, що судовий наказ вона отримала 21 серпня 2025 року та подала першу заяву про скасування судового наказу в межах строку, визначеного ч.1 ст. 170 ЦПК України, що і встановлено в ухвалі суду від 27 серпня 2025 року. Вважає, що, звертаючись повторно до суду з такою заявою, вона не пропустила процесуальний строк на її подання. Крім того зазначила, що суд першої інстанції, повертаючи повторно її заяву про скасування судового наказу ще і з підстав несплати судового збору, вдався до надмірного формалізму, що обмежує можливість їй у доступі до правосуддя, оскільки судом не враховано сплату судового збору у розмірі 151,40 грн за подання першої заяви про скасування судового збору, яка не була розглянута по суті вимог. Вважає, що подала повторну заяву своєчасно та із дотриманням всіх процесуальних вимог (а.с.61-63).
Стягувач АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в провадженні суду знаходилась цивільна справа № 208/3758/25, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» заборгованість за послуги з теплопостачання.
27 серпня 2025 року боржник звернулася до суду з заявою про скасування даного судового наказу.
Ухвалою Заводського районного суду м.Кам'янського 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду та повернуто її заявнику.
18 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про скасування судового наказу, при цьому зазначаючи, що раніше нею вже було сплачено судовий збір.
Проте, суд зазначає, що заяву, за яку було сплачено судовий збір, вже було розглянуто судом та залишено її без розгляду.
В повторній заяві ОСОБА_1 не зазначає, коли нею отримана дана ухвала, що не дає можливості суду встановити, пропущений строк на звернення із повторною заявою чи не пропущений.
В той же час, повторна заява ОСОБА_1 не містить клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, із зазначенням будь-яких поважних причин, що перешкоджали заявнику звернутися до суду у визначений законом строк.
Ухвалюючи про залишення без розгляду та повернення повторної заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції зазначив, що заявник ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений ч.1 чт. 170 ЦПК України на подання заяви про скасування судового наказу, не подавши клопотання про поновлення такого процесуального строку, а також не сплативши повторно судовий збір за подання такої заяви, що суперечить вимогам ч.5 ст. 170 ЦПК України та є підставою для застосування положень ч.6 ст. 170 ЦПК України для залишення заяви без розгляду та повернення її заявникові.
З таким висновком суду та обставинами справи колегія суддів повністю погоджується.
Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 , не погодившись з судовим наказом від 11 квітня 2025 року, подала заяву до суду першої інстанції про скасування судового наказу, яка датована нею 25 серпня 2025 року, а зареєстрована судом першої інстанції 27 серпня 2025 року (а.с.42).
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського від 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 11 квітня 2025 року залишено без розгляду та повернуто її заявнику. Повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою, у разі якщо перестануть існувати обставини, які були підставою її повернення (а.с.47).
Разом з цим, звертаючись у грудні 2025 року з повторною заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 не подавала клопотання про поновлення пропущеного строку, як це передбачено п.3 ч.5 ст. 170 ЦПК України і як про це вірно вказав суд першої інстанції.
Згідно з ч.1ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 ч. 5 ст.170 ЦПК України встановлено, що заява про скасування судового наказу має містити клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Колегія суддів відзначає, що процесуальний строк, встановлений ч.1 ст. 170 ЦПК України, який є преклюзивним, не зараховується автоматично при повторному зверненні, якщо першу заяву було повернуто після закінчення 15-денного строку, або якщо після повернення пройшло багато часу. Повторна заява має містити клопотання про поновлення строку з зазначенням поважних причин його пропуску. Боржнику гарантовано право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати відповідну заяву про його скасування до суду, що видав відповідний наказ відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України.
Враховуючи, що заявник отримала копію судового наказу 21 серпня 2025 року, а іншої дати матеріали справи не містять, подавши повторну заяву про скасування судового наказу після спливу майже чотирьох місяців навіть від ухвали суду про повернення первісної заяви від 27 серпня 2025 року, це свідчить про подання цієї заяви поза межами строку, встановленого ч.1 ст. 170 ЦПК України, тому колегія суддів вважає правомірним встановлення судом першої інстанції факт пропуску ОСОБА_1 такого процесуального строку без подання нею клопотання про поновлення відповідного процесуального строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що вона своєчасно подала повторну заяву про скасування судового наказу, враховуючи формальний підхід суду першої інстанції при розгляді її заяви, адже такі доводи не ґрунтуються на процесуальному законодавстві та є надуманими скаржником.
Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив перебіг початку строку, визначеному у ст. 170 ЦПК України, а, відтак, дійшов правомірного висновку про застосування ч. 5 ст. 170 ЦПК України щодо необхідності подання ОСОБА_1 клопотання про його поновлення із зазначенням причин пропуску цього строку, роз'яснивши заявникові, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.
За таких підстав, суд першої інстанції правомірно застосував положення ч.5,6 ст. 170 ЦПК України та залишив без розгляду і повернув повторну заяву про скасування судового наказу боржникові ОСОБА_1 у цій справі, що останньою не спростовано.
Колегія суддів повністю відкидає доводи скаржника ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при залишенні без розгляду і поверненні її заяви, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли свого підтвердження, а у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для застосування ч.5,6 ст. 170 ЦПК України.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “20» травня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров