Провадження № 11-кп/803/1634/26 Справа № 182/960/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026046340000017 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 162, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, -
Згідно вироку, 21.01.2026 близько 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 знаходився біля домоволодіння АДРЕСА_2 , яке по периметру огороджене металевим парканом, де в нього виник умисел на незаконне проникнення у зазначене домоволодіння, яке утримує, фактично використовує та в якому зареєстрований та проживає потерпілий ОСОБА_8 , а саме до господарської споруди - літньої кухні.
Після чого, в той же день та час, в тому ж місці ОСОБА_7 , реалізовуючи свій умисел, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, не маючи визначених законом підстав, без будь-якого дозволу, всупереч волі власника домоволодіння, діючи умисно та протиправно, в порушення статті 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла, тобто не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, статті 12 «Загальної декларації прав людини», відповідно до якої ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість його житла, статті 17 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», згідно якої ніхто не повинен зазнавати незаконних посягань на недоторканність його житла, статті 311 Цивільного кодексу України, згідно якої житло фізичної особи є недоторканним, а проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду, без згоди власника, а також осіб які мають право проживати за вказаною вище адресою на законних підставах, без рішення суду, не маючи визначених законом підстав, переліз через паркан таким чином потратив на територію домоволодіння АДРЕСА_2 . Після чого, продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на незаконне проникнення до господарської споруди - літньої кухні, підійшовши до вхідних дверей даного приміщення, шляхом натискання рукою на ручку дверного замка, відчинив їх та таким чином проник до приміщення господарської споруди - літньої кухні, що знаходиться за вище вказаною адресою, чим порушив недоторканість володіння особи, що захищається законом.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити в з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що визначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків, суд фактично застосував порядок призначення покарання, який застосовується при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Просив суд вирок суду змінити, вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, остаточно призначивши покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, доводи захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить наступного.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 65 КК України встановлено, що суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.
Частиною 4 ст. 70 КК України встановлено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року засуджений за ч. 1 ст. 309 до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України ОСОБА_7 вчинив 21 січня 2026 року, тобто після ухвалення 01 грудня 2025 року вироку Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків, суд пославшись на положення ст. 71 КК України, частково склав покарання за вироками, тобто фактично застосував порядок призначення покарання, передбачений ст. 70 КК України, який застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Пунктами 1,2 ч. 1 ст. 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, остаточно призначивши ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: