Справа № 716/821/26
20.05.2026 м.Заставна
Слідчий суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Слідчого відділення №1 (м. Заставна) СВ Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 погоджене прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026262020000731 від 19.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
Слідчий відділення №1 (м. Заставна) СВ Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СВ №1 (м. Заставна) СВ Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026262020000731 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Під час проведення досудового розслідування за матеріалами вказаного кримінального провадження встановлено, що 19.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 було призвано на військову службу по мобілізації, та 23.08.2022 призначено на посаду водія військової частини НОМЕР_1 .
З моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 17, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно вимог п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 (далі -Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Відповідно до вимог п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами).
Згідно п. 4 та п. 15 Положення право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України, а посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Також, згідно п. 2 розділу X «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику).
Натомість, солдат ОСОБА_6 у порушення вказаних нормативно-правових актів, через власну не дисциплінованість, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи, у зв'язку з займаною посадою у військовій частині НОМЕР_1 , про заборону носіння, зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів до вогнепальної зброї без передбаченого дозволу, який видається органами поліції, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в період часу із 01.03.2024 по 30.04.2024, точної дати досудовим розслідування не встановлено, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та беручи безпосередню участь в бойових діях, захисті та обороні територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації перебуваючи в районі с. Синьківка, Куп'янського району, Харківської області, придбав шляхом знайденого 28 патронів калібру 5,45 мм. та корпус ручної бойової гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ до неї, які залишив для власних цілей, при цьому не повідомивши керівництво військової частини про знахідку, та які переніс до своєї житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законного дозволу.
Надалі 18.05.2026 під час проведення санкціонованого обшуку відповідно до ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області №716/821/26 від 12.05.2026 в АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено корпус ручної бойової гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ до неї, а також 18.05.2026 під час проведення санкціонованого обшуку відповідно до ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області №716/821/26 від 12.05.2026 в м. Чернівці, по вул. Руській, 285Д, в автомобілі марки «Mersedes-Benz ML 400» реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_6 було виявлено та вилучено 28 патронів калібру 5,45 мм.
18.05.2026 о 15:38 год. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.05.2026 ОСОБА_6 затриманому в порядку ст. 208 КПК України, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння, зберігання, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Слідчий посилається на те, що підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також існують ризики, котрі дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення.
На підставі ч. 5 ст. 27 КПК України забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти застосування застави в розмір 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначивши, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, його офіційний дохід близько 20000 грн., крім того на його утриманні перебуває неповнолітній син, з наведених підстав просили суд зменшити розмір застави.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали, які були додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
У провадженні СВ №1 (м. Заставна) СВ Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026262020000731 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
18.05.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
19.05.2026 у даному кримінальному провадженні пред'явлено підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані стороною кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме протоколами обшуку від 18.05.2026, актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 18.05.2026, довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 .
Термін «обґрунтована підозра», згідно висновків Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Отже, на думку слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування зібрані стороною обвинувачення докази є достатньо вагомими для твердження про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, КК України, та дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може мати відношення до вказаних кримінальних правопорушень.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Стосовно існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, Європейський суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Між тим, Європейський суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
В даному випадку підозрюваний ОСОБА_6 має стійки соціальні зв'язки: дружину, спільну з нею дитину, має постійну роботу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Будь-яких документально підтверджених даних про переховування підозрюваного органом досудового розслідування або прокурором не надано. Водночас слідчий суддя враховує факт, що підозрюваний був затриманий одразу після проведення у нього обшуку, тобто не мав можливості переховуватись.
Оцінюючи у сукупності наведені факти, беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, а також дані про його особу та спосіб життя, слідчий суддя оцінює ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, як малоймовірний, водночас повністю виключити його існування не може.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , неодноразово притягувався до адмінстративної відповідальності, а також скоював самовільне залишення самовільної частини. Отже, може вчинити й інше кримінальне правопорушення. Проте матеріали клопотання не містять жодного доказу щодо притягнення ОСОБА_6 до кримінальноі відповідальності за вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що стороною обвинувачення не взято до уваги характеристику особи підозрюваного, обґрунтування неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, наведено без врахування конкретних фактів, які мають значення для вирішення питання про обрання виду запобіжного заходу.
Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; отримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, під час вирішення питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного.
Так, ОСОБА_6 в силу закону вважається таким, що не має судимості, має стійки соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відтак слідчий суддя виснує, що цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з огляду на інкримінований обвинуваченому кримінальне правопорушення, є дійовим запобіжним заходом щодо підозрюваного, оскільки вказаний запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого відділення №1 (м. Заставна) СВ Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з 20 травня 2026 року до 18 липня 2026 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влад свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
В іншій частині вимог клопотання відмовити.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1