Справа № 2-к/593/2/2026
Бережанський районний суд Тернопільської області
"18" травня 2026 р. Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О.М., розглянувши заяву адвоката Процика Петра Богдановича в інтересах ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, про розірвання шлюбу,-
13 травня 2026 року представник заявниці адвокат Процик Петро Богданович звернувся із заявою в Бережанський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме: рішення суду першої інстанції № 1 Толедо, постановлене 14 лютого 2025 року у справі № 0001378/2024 про розірвання шлюбу.
Суддя, отримавши клопотання, перевіряє його відповідність встановленим процесуальним законодавством вимогам та його підсудність суду, до якого воно подане.
Так, порядок подання та розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визначено Главами 1, 2 Розділу 1Х ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Згідно з частинами першою, другою ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України (частини перша, друга сттті 465 ЦПК України).
Отже, підсудність розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню визначено Главами 1, 2 Розділу IX ЦПК України.
Таким чином, справа про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, має розглядатися судом за місцем проживання/перебування відповідача у справі за рішенням іноземного суду, а у разі якщо він не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Статтею 466 ЦПК України визначено вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні.
Як видно із рішення суду першої інстанції № 1 Толедо від 14 лютого 2025 року у справі № 0001378/2024 відповідачем у справі є ОСОБА_2 , однак адвокатом Проциком Петром Богдановичем в клопотанні не зазначено відомостей про місце проживання (перебування) відповідача, його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні .
Крім вказаного, відповідно до ч.1 ст. 472 Цивільного процесуального кодексу України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Відповідно до ч.2 ст. 472 Цивільного процесуального кодексу України, до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що непідлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
1)засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом встановлено, що до клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, про розірвання шлюбу додано лише ордер захисника, довідку про присвоєння заявниці ідентифікаційного номера, фотокопію рішення іноземного суду та фотокопію нотаріально засвідченого нотаріусом перекладу рішення іноземного суду.
Всупереч вимогам ч.2 ст. 472 ЦПК України, заявником не додано до клопотання: 1) засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні.
Відтак, суд прийшов до висновку, що подане клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, про розірвання шлюбу не оформлене відповідно до вимог, передбачених ст. 472 ЦПК УКраїни.
При цьому суд враховує, що до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, застосовуються вимоги ч.4 ст.466 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
За наведених умов суд дійшов висновку, що клопотання адвоката Процика Петра Богдановича про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, про розірвання шлюбу підлягає залишенню без розгляду та поверненню разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Керуючись вищевикладеним та ст.ст. 260, 354, 464, 466, 472 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання адвоката Процика Петра Богдановича в інтересах ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, про розірвання шлюбу залишити без розгляду та повернути разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її підписання.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.