Ухвала від 07.05.2026 по справі 489/2208/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“07» травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_10

його представника -

адвоката ОСОБА_11

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025150000000065 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 , на вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалено початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з часу його затримання - з 24.01.2025.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 у строк покарання час попереднього ув'язнення з 24.01.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Відмовлено у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, а також у задоволенні цивільного позову Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.

Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 , просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 , та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 421 000 грн.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню. На думку обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено повною мірою причинний зв'язок між діями особи та шкідливими наслідками.

Зазначив, що суд першої інстанції у вироку посилається на основний доказ винуватості ОСОБА_7 - комплексну судову фототехнічну експертизу та експертизу механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №КСЕ-19/106-25/3761 від 06.03.2025, яка на думку апелянта, викликає обґрунтований сумнів у її об'єктивності. Оспорює висновки суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_7 не дотримувався безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Які саме допущені порушення водієм ОСОБА_7 , не конкретизується.

Зазначив, що згідно вироку, ОСОБА_7 допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля із задньою правою частиною автомобіля «Skoda Fabia. Тобто, мова йде саме про не дотримання безпечної дистанції, але згідно висновків судової транспортно-трасологічної експертизи «в момент первинного контакту автомобіль «Infiniti Q60S» перебував на проїзної частині лівим переднім колесом до правого заднього колеса з автомобілем «Skoda Fabia».

Вважає, що це має принципове значення. Висновком транспортно-трасологічної експертизи № 414-34-25 від 21.02.2025 підтверджується порушення з боку водія автомобіля «Infiniti Q60S» ОСОБА_7 саме безпечного інтервалу, тобто автомобіль «Infiniti Q60S» під час зіткнення знаходився праворуч від автомобіля «Skoda Fabia».

Тому вважає безпідставними твердження суду першої інстанції про виникнення небезпеки для руху для водія автомобіля «Infiniti Q60S» ОСОБА_7 у вигляді автомобіля «Skoda Fabia», та недотримання ним безпечної дистанції.

Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 надав показання суду про те, що вся увага була зосереджена на автомобілі ВАЗ. У цей момент відбулося зіткнення лівої передньої частини автомобіля з автомобілем «Skoda Fabia», оскільки не було витримано безпечний інтервал. Тобто, усвідомленої дії скерування свого авто ліворуч у ОСОБА_7 не було. На відеозапису чітко видно, як автомобіль «Infiniti Q60S» рухається не позаду, а справа від автомобіля «Skoda Fabia».

Також вказав, що під час досудового розслідування слідством спотворювались обставини ДТП.

Вважає, що протокол допиту свідка ОСОБА_12 був підроблений та сфальсифікований слідчим з метою створення умов для визнання винуватості ОСОБА_7 . В складеному протоколі слідчий вказав, що ОСОБА_7 фактично в'їхав на перехрестя на червоний сигнал світлофору, що спростовується як показаннями свідка ОСОБА_12 у суді, так і відеозаписом з камер відеоспостереження. Свідок ОСОБА_12 під час допиту у суді повідомив, що він не давав слідчому письмові пояснення на стадії досудового розслідування.

Зазначив, що в подальшому цей протокол використовувався при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 , а також при призначенні автотехнічної експертизи. За фактом зловживання службовим становищем з боку слідчого обвинуваченим ОСОБА_7 направлено відповідну заяву до Територіального управління ДБР у м. Миколаєві.

Також вказав, що під час судового розгляду сторона захисту неодноразово звертала увагу суду на невідповідне та не коректне формулювання стороною обвинувачення порушення водієм ОСОБА_7 пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «г» Правил дорожнього руху України як злочинне, так як з цього випливає, що кожен із зазначених пунктів Правил перебуває в прямому причинному зв'язку з наслідками, за які передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 286 КК України. На думку апелянта, пункти 1.3, 1.5, 2.3 «б» несуть загальний характер вимог до дій водія та не можуть знаходитися в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Вказав, що у вироку суду з посиланням на інженерно-технічну експертизу №КСЕ-19/106°25/3761 від 06.03.2025 як доказ, водію ОСОБА_7 інкримінується порушення п. 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «г» Правил дорожнього руху, з яких лише порушення п.п. 13.1, 8.7.3 «в» знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП.

Зазначив, що згідно висновку експерта швидкість автомобіля Infiniti Q60SS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при його наближенні до місця зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 становила 123.8 км/год при подальшому наближенні до місця зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 швидкість зменшилась до 98.6 км/год. Вважає, що вказані показники швидкості руху автомобіля Infiniti Q60S викликають сумніви щодо достовірності методики їх визначення під час проведення експертизи. Під час досудового розслідування слідчим не встановлено, а експерту не надано точного розташування камери відеоспостереження відносно напрямку руху автомобіля Infiniti Q60S. Просить звернути увагу, що експерт не встановив причинний зв'язок перевищення швидкості з наслідками ДТП, тому що у нього не було достатніх вихідних даних під час проведення експертизи.

Вказав, що для встановлення причинного зв'язку перевищення швидкості з настанням ДТП експерту необхідно було знайти момент виникнення небезпеки для водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , та встановити відповідність їх дій вимогам п.12.3 ПДР України. Для цього йому були потрібні дані слідчого експерименту, проведеного з ОСОБА_7 , але ці важливі відомості експерту не надавалися.

Також зазначає, що у вироку вказано, що порушення п.п. 13.1 та 8.7.3 «в» ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали. Але в дорожньо-транспортній ситуації, яка сталася, пункт 8.7.3 «в» ПДР України несе лише інформативний характер, але не несе обов'язково-заборонених дій для водія. Заборону в'їзду на перехрестя для водія вимагає лише «червоний» або «жовтий» сигнали світлофору.

Вказав, що зіткнення між автомобілями «Infiniti Q60S» та ВАЗ-2106 сталося, коли вже горів жовтий сигнал світлофору. Тобто, водії обох транспортних засобів повинні були, окрім інших пунктів ПДР, виконувати вимоги пункту 8.7.3 «в» ПДР України. Обов'язок дотримання вимог пункту 8.7.3 «r» ПДР покладався як на водія ОСОБА_7 , так і на водія ОСОБА_13 .

Зазначив, що за ініціативою сторони захисту проведено слідчій експеримент з обвинуваченим, встановлені важливі обставини пригоди. На підставі здобутих доказів під час слідчого експерименту сторона захисту зверталась до слідчого про призначення повторних автотехнічної, транспортно-трасологічної експертиз, але в цьому було відмовлено. Зверталися до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України з вимогою зобов'язати слідчого призначити вказані експертизи, але слідчий наступного дня повідомив про закінчення досудового розслідування та відповідні скарги слідчим суддею не розглядалися. Всі вказані стороною захисту недоліки проведення досудового розслідування залишилися поза увагою.

Просить врахувати, що слідчим експериментом встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-2106 мав об'єктивну можливість перед початком маневру повороту ліворуч та під час руху в обраному напрямку бачити напрямок, характер та швидкість руху автомобіля «Infiniti Q60SS». Але вказана слідча дія, фактичні дані отримані під час проведення слідчого експерименту, залишилися поза увагою як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, не враховувалися під час проведення експертиз, чим було грубо порушено право обвинуваченого на захист.

Також просить звернути увагу, що порушення п. 13.1 ПДР України, а саме недотримання безпечного інтервалу з боку водія ОСОБА_7 , має відношення до зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», та не має жодного відношення до зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_13 . Автомобілі «Infiniti Q60S» та ВАЗ-2106 рухалися поперечними напрямками. Зіткнення між ними сталося практично під кутом 90 градусів. Це підтверджуєтеся висновком транспортно-трасологічної експертизи. Просить врахувати, що згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи, в момент первинного контакту автомобіль «Infiniti Q60S» та автомобіль ВАЗ-2106 перебували на проїзній частині пр. Миру в межах перехрестя з вул. 1-а Лінія в межах смуг руху автомобіля «Infiniti Q60S. Але під час проведення комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №КСЕ-19/106-25/3761 від 06.03.2025, висновки транспортно-трасологічної експертизи щодо встановлення місця зіткнення автомобіля «Infiniti Q60SS» з автомобілем ВАЗ-2106 не аналізувалися та не враховувалися.

Зазначив, що факт зіткнення вказаних транспортних засобів на перехресті в межах динамічного коридору руху автомобіля «Infiniti Q60SS» залишився поза увагою.

Вважає, що у даному випадку згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи зіткнення автомобіля «Infiniti Q60SS» з автомобілем ВАЗ-2106 сталося саме на перехресті, і в першу чергу правила проїзду перехрестя регулюються розділом 16 ПДР України «Проїзд перехресть». Якщо б зіткнення внаслідок відкидання сталося, коли автомобіль ВАЗ-2106 залишив перехрестя, дійсно порушення п.13.1 ПДР України було б у причинному зв'язку з настанням ДТП. Тому на думку сторони захисту порушення водієм ОСОБА_7 п, 13.1 не може бути у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Вказав, що неодноразові припущення у вироку суду про те, що зіткнення сталося поза межами перехрестя, є безпідставними. Також судом помилково вказується, що в момент зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 увімкнувся жовтий сигнал світлофору. В дійсності жовтий сигнал увімкнувся раніше, коли сталося контактування між автомобілем «Infiniti Q60SS» та автомобілем «Skoda Fabia».

Вважає, що в даній дорожньо-транспортної ситуації, згідно п. 16.6 ПДР водій автомобіля «lnfiniti Q60SS» ОСОБА_7 формально мав перевагу в русі перед автомобілем ВАЗ-2106, який повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Вказав, що згідно висновку експерта № КСЕ-19/106-25/3761 від 06.03.2025, який надав аналіз дій водія автомобіля «ВАЗ 2106», у даній дорожній обстановці водієві ОСОБА_13 , при виконанні маневру лівого повороту на регульованому перехресті, при зміні сигналів світлофора з зеленого миготливого на жовтий, необхідно було оцінити таку зміну дорожньої обстановки, та завершити маневр проїзду перехрестя, тобто діяти відповідно до вимог п. 8.7.3 «в», та 16.8 Правил дорожнього руху України.

Просить звернути увагу, що згідно відеозапису автомобіль ВАЗ-2106 починав маневр повороту ліворуч, коли на світлофорі залишається 5 с до зміни сигналу на жовтий та фактично до моменту зіткнення долає відстань менш ніж ширина двох смуг, а саме приблизно 6 м. Тобто швидкість автомобіля ВАЗ-2106 була приблизно 4-5 км/год. При такий швидкості руху, у разі виникнення небезпеки, можливо зупинити автомобіль майже миттєво.

Вважає, що в діях водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_13 вбачається порушення п. п. 12.3, 16.6 ПДР України.

Доводи щодо призначеного покарання. Вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 66 КК України щодо врахування обставин, які пом'якшують покарання. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття. Такий висновок не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить матеріалам провадження.

Вказав, що він визнав факт вчинення ДТП, не заперечував наявність загибелі людей та висловлював співчуття потерпілому та його родині. Він визнав свою вину у вчиненні ДТП, розуміючі, що порушив Правила дорожнього руху, а саме рухався з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, не розрахував, що встигне проїхати на зелений миготливий сигнал світлофору, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106, коли загорівся жовтий сигнал світлофору. ОСОБА_7 вважає, що повинен відповідати саме за ті дії, які дійсно знаходяться у причинному зв'язку з наслідками ДТП.

Щодо висновків суду про відсутності відшкодування шкоди ОСОБА_7 , зазначає, що мати обвинуваченого за його ініціативою здійснила часткове відшкодування шкоди у сумі 2 000 доларів США, що підтверджується розпискою потерпілого від 19.03.2025. Вказані кошти - це реальний крок у напрямку компенсації, який відповідає критерію «активних дій» для визнання каяття щирим. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що це не вважається відшкодуванням шкоди саме ОСОБА_7 .

Вказав, що обвинувачений неодноразово акцентував увагу суду першої інстанції, щоб йому змінили запобіжний захід з тримання під вартою для того, щоб він мав можливість вийти на роботу, та відшкодовувати надалі грошові кошти. Вважає, що суд неправомірно відмовився визнавати часткове відшкодування шкоди обставиною, що пом'якшує покарання, мотивуючи тим, що кошти внесла мати обвинуваченого. Часткове відшкодування шкоди є пом'якшуючою обставиною, незалежно від того, хто саме передав кошти.

Просить врахувати, що він сприяв розкриттю кримінального правопорушення, давав послідовні показання під час досудового розслідування, не перешкоджав встановленню механізму ДТП, наполягав на проведенні слідчого експерименту та брав активну участь у швидшому розкриттю злочину. Він позитивно характеризується, має офіційне працевлаштування, займався волонтерською діяльністю - допомагав при евакуації людей після підриву Каховської ГЕС, просував український бізнес, сплачував податки, є ФОП, з перших днів повномасштабної війни був волонтером. У судовому засіданні він публічно вибачився перед потерпілим, що зафіксовано в протоколі судового засідання.

Вказав, що суд першої інстанції жодну з цих обставин належним чином не оцінив, попри те, що в сукупності вони безумовно свідчать про щире розкаяння, у розумінні ст. 66 КК України.

Вважає що суд першої інстанції зробив неправильні висновки, фактично ототожнивши процесуальну позицію захисту (право не визнавати всі озвучені стороною обвинувачення факти, право просити експертизи, право дослідження доказів), відсутністю щирого каяття. Вказав, що він має право ставити під сумнів докази обвинувачення, призначати експертизи, і це не може бути підставою для невизнання щирого каяття пом'якшуючою покарання обставиною. Вважає, що призначення реального позбавлення волі понад мінімальний строк є необґрунтованим та невиправдано суворим, що суперечить принципу пропорційності.

На думку апелянта, через те, що при винесенні вироку судом першої інстанції у повній мірі не доведена його винуватість, а тому слід призначити новий розгляд у суд першої інстанції.

Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить задовольнити цивільний позов про відшкодування завданої моральної шкоди. Вказав, що потерпілий ОСОБА_10 мав близькі стосунки з батьком, щодня спілкувався з ним, та його смертю, а також смертю його дружини, яку він вважав своєю матір'ю, йому були заподіяні моральні страждання та переживання. Він зазнав стресу, погіршився його сон. Картина місця ДТП, за якої загибла мати лежала в автомобілі, постійно перед його очима.

Зазначив, що розмір моральної шкоди потерпілий оцінює в 1 600 000 грн, що є мінімальною компенсацією за перенесені потерпілим душевні страждання внаслідок смерті найближчої людини. В ході судового розгляду розмір позовних вимог зменшено з огляду на те, що від родичів обвинуваченого було отримано 83 000 грн та було отримано страхове відшкодування в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, відповідно до закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що становить 96 000 грн, про що було заявлено в ході розгляду справи та зазначена сума вимоги в розмірі 1 421 000 грн.

Посилається на положення вимог ст. 1194 ЦК України, згідно якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зазначив, що Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Посилається на постанову Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, де зазначено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Також просить врахувати правову позицію, висловлену у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року, де зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Вважає, що оскільки розмір моральної шкоди значно перевищує розмір шкоди, що відшкодована страховиком, потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо від обвинуваченого.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 в запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Зазначила, що механізм розвитку ДТП, викладений в обвинувальному акті, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, у тому числі відеозаписом з камер зовнішнього спостереження «Безпечне місто», яким зафіксовано момент зіткнення автомобіля «Infiniti Q60S», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням обвинуваченого з автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , подальше переміщення на регульоване перехрестя та зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106».

Вважає, що твердження апелянта щодо неправомірності дій водія автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_6 , не ґрунтуються на доказах. Вказала, що доводи апелянта про фальсифікацію протоколу допиту свідка ОСОБА_12 є неправдивими. Такі твердження нічим не підтверджуються, апелянт не вказує, які саме дані, зазначені у протоколі, спотворені. Крім того, цей свідок допитувався судом щодо обставин ДТП, і саме ці показання суд врахував при винесенні вироку. Апелянт вказує, що протокол допиту свідка ОСОБА_12 (який він вважає сфальсифікованим), був одним з вихідних даних при призначенні експертизи, що, на його думку, вплинуло на об'єктивність висновку експерта.

Зазначає, що з дослідницьких частин наявних у матеріалах провадження транспортно-трасологічної експертизи та експертизи щодо обставин та розвитку механізму ДТП вбачається, що висновки експертів ґрунтуються не винятково на показаннях цього свідка, а на сукупності даних, отриманих в ході досудового розслідування, які й були предметом дослідження.

Вважає, що позбавлені сенсу посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення порушення ОСОБА_7 прямого причинного зв'язку між порушенням п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР з наслідками, що настали. Факт значного перевищення швидкості ОСОБА_7 , що є порушенням вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, достеменно підтверджується наявними доказами. Дана обставина є елементом встановлених фактичних обставин, тому й відображена в обвинувальному акті.

Вважає необґрунтованими твердження апелянта про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність щодо неврахування в якості пом'якшуючої обставини щирого каяття. Вказує, що виходячи з позиції обвинуваченого під час судового розгляду, наданих ним показань, він визнав не вину, а участь у вчиненні ДТП. Свій жаль та вибачення він висловив лише після початку судового розгляду та дослідження доказів його вини. Така позиція обвинуваченого, на думку прокурора, не свідчить про його щире каяття. Призначене покарання відповідає санкції статті (ч. 3 ст. 286 КК України) та не є максимальним.

На думку прокурора, в апеляційній скарзі не спростовано жодного доказу сторони обвинувачення, а висловлено лише незгоду з ними та оцінкою їх судом.

Обвинувачений в апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, проте не наводить жодної з підстав, передбачених ст. 415 КПК України, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

24 січня 2025 року близько 13:27 год. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Infiniti Q60S», р.н. НОМЕР_1 (СММЩИК), рухався по проїзній частині просп. Миру в м. Миколаєві, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, відокремлені між собою дорожньою розміткою 1.3 Розділу 34 ПДР України, в напрямку регульованого світлофорними об'єктами перехрестя просп. Миру з вул. 1-а Лінія.

Рухаючись у вказаному напрямку, водій ОСОБА_7 , грубо порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «ґ» ПДР України, а саме: будучи зобов'язаним знати і неухильно виконувати вимоги цих правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, рухався з перевищенням максимальної швидкості в населеному пункті при допустимій швидкості 50 км/год, рухався зі швидкістю 123,8 км/год, як наслідок при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який здійснював зупинку перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-Лінія» Розділу 34 ПДР України на зелений (у режимі миготіння) сигнал світлофора, та якого він об'єктивно міг виявити та мав таку можливість залежно від обраної швидкості руху та дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «Infiniti Q60S», р.н. НОМЕР_1 , із задньою правою частиною автомобіля «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , та в процесі після контактного переміщення на жовтий сигнал світлофора здійснив виїзд на дане регульоване перехрестя, де допустив зіткнення з правою частиною автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який, рухаючись у зустрічному напрямку, виконував маневр повороту ліворуч на вул. 1-а Лінія.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ВАЗ 2106», ОСОБА_14 загинула на місці пригоди від тілесних ушкоджень у вигляді тупої поєднаної травми тіла та численних переломів кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, а водій зазначеного автомобіля ОСОБА_13 помер у кареті швидкої медичної допомоги від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень у вигляді тупої поєднаної травми тіла та численних переломів кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «ґ» ПДР України, при цьому порушення вимог пунктів 13.1 та 8.7.3 «в» ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб. Його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, заперечували проти апеляційної скарги представника потерпілого.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу представника потерпілого, заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а апеляційну скаргу представника потерпілого підтримала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд дійшов до наступного.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви суду апеляційної інстанції, і положення закону, яким він керувався.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, на які міститься посилання у вироку.

Відповідно вимог Правил дорожнього руху України: п. 1.3 Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 «б» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12,4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год;

п. 12.9 «б» Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил;

п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

п. 8.7.3 «в» та «ґ» Сигнали світлофора мають такі значення: зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Ці вимоги Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 порушено.

Обвинувачений ОСОБА_7 в суді хоча висловив щире каяття у вчиненому злочині, проте фактично заперечував фактичні обставини вчиненого злочину. Стверджував, що він рухався зі швидкістю близько 50-70 км/год, керуючи автомобілем «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині пр. Миру в м. Миколаєві, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, що відокремлені між собою дорожньою розміткою, в напрямку від вул. Космонавтів до вул. 1-а Лінія. При цьому, під час руху він здійснював випередження інших транспортних засобів, що рухалися в попутному напрямку, переміщаючись з лівої смуги у праву і навпаки.

Проїхавши перехрестя з вул. Південною та під'їжджаючи до перехрестя з вул. 1-а Лінія, рухаючись у крайній лівій смузі руху за його напрямком руху, він побачив попереду себе у своїй смузі руху попутний автомобіль «Шкода» сірого кольору, який почав зупинятися перед перехрестям на зелений сигнал світлофору.

В той час, у правій попутній смузі руху інших транспортних засобів не було, тому, маючи на меті проїхати перехрестя з вул. 1-а Лінія, він скерував керований ним автомобіль в праву смугу руху, та в той час горів вже зелений миготливий сигнал світлофора. При цьому в той момент він рухався з перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкістю руху, з якою саме вказати не може. Під час перестроювання в праву смугу руху він побачив зустрічний автомобіль «ВАЗ» зеленого кольору, який виконував маневр повороту ліворуч та знаходився безпосередньо на перехресті в межах тієї смуги руху, на яку він перестроювався, у зв'язку з чим виникла аварійна ситуація. До початку перестроювання він вказаний автомобіль «ВАЗ» не бачив. Розуміючи, що зупинити керований ним автомобіль до зіткнення з автомобілем «ВАЗ» не зможе, він скерував своє авто ліворуч, у зв'язку з чим через недотримання інтервалу відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Шкода». Що відбувалося далі, вказати не може, оскільки перебував у шоковому стані.

Після ознайомлення з письмовими матеріалами справи обвинувачений погодився з тим, що дійсно перевищив швидкість руху в населеному пункті та допустив зіткнення з автомобілями «Шкода» та «ВАЗ». Вважає, що якби на перехресті рухався зі швидкістю 50 км/год, то автомобіль «ВАЗ» зумів би завершити маневр повороту ліворуч, і зіткнення вдалося б уникнути. Зіткнення сталося на жовтий сигнал світлофора. ОСОБА_7 підтримав позиції своїх захисників щодо недопустимості ряду письмових доказів, які доводять його винуватість у вчиненому, зокрема висновків судових експертиз, протоколів огляду місця події. Пред'явлені до нього цивільні позови потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, а також Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства про відшкодування майнової шкоди не визнав.

Обвинувачений зазначив про своє щире розкаяння, попросив вибачення у потерпілого, зазначив, що шкодує з приводу вчиненого, вважає подію ДТП трагічною випадковістю. Вказав, що зробив для себе належні висновки щодо неприпустимості в майбутньому керувати транспортними засобами з перевищенням швидкості руху та порушенням ПДР.

Проте, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Так, потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що загиблий ОСОБА_13 був його батьком, а ОСОБА_14 - дружиною останнього. У користуванні ОСОБА_13 знаходився автомобіль «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , який належить на праві власності йому, але ним користувався постійно батько. Водійський стаж у ОСОБА_13 з 1968 року, раніше в ДТП він не потрапляв. Безпосереднім свідком та очевидцем аварії 24.01.2025 він не був.

Однак, коли прибув на місце події, то зі слів інших осіб йому стало відомо, що обвинувачений, рухаючись на великій швидкості, зачепив автомобіль «Шкода», а потім зіткнувся з автомобілем «ВАЗ», в якому їхали його батьки. Похованням постраждалих займався безпосередньо сам. Від родичів обвинуваченого отримав 83 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди (на поховання загиблих).

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він рухався на автомобілі «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , по просп. Миру в м. Миколаєві зі сторони вул.Театральної в напрямку вул. 1-а Лінія. Під'їжджаючи до перехрестя з вул 1-Лінія зі швидкістю близько 40 км/год, де він мав намір повернути ліворуч, та рухаючись у лівій смузі руху на ділянці дороги, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку, він побачив, що на світлофорі увімкнувся жовтий мигаючий сигнал, тому він почав зменшувати швидкість та плавно зупинятися перед світлофором, увімкнувши лівий сигнал повороту.

В той час в зустрічному напрямку рухався автомобіль «ВАЗ» зеленого кольору в крайній для себе лівій смузі руху, у якого був увімкнений лівий покажчик повороту та вказаний автомобіль, виїхавши на перехрестя та побачивши, що свідок зупиняється, став завершувати свій маневр повороту ліворуч, за своїм напрямком руху, з просп. Миру на вул. 1-а Лінія, та виїхав на його смугу руху на перехресті, повертаючи ліворуч. В той момент він відчув раптовий удар в праву задню частину свого автомобіля, від якого його голову відкинуло вниз та він на короткий час втратив з поля зору навколишню обстановку та проїзну частину дороги. Коли підняв голову, то побачив, що за межами проїзної частини на тротуарі один біля одного знаходилися вищевказаний автомобіль «ВАЗ» зеленого кольору та інший автомобіль білого кольору, і він зрозумів, що між ними сталося зіткнення. Обставини зіткнення вказаних автомобілів, та де саме в межах проїзної частини він не бачив. Далі він оглянув своє авто та виявив пошкодження у правій задній частині.

Окрім пояснень свідка ОСОБА_12 , вина обвинуваченого доведена наступними доказами.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025, схеми та фототаблиці до нього, місцем події є проїзна частина на перехресті просп. Миру та вул. 1-а Лінія в м. Миколаєві, де виявлені транспортні засоби марки «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_3 , з пошкодженнями в передній частині справа, переднього бамперу, даху та деформації кузова; марки «Infiniti Q60 S», номерний знак «СММЩИК» (р.н. НОМЕР_1 ), з пошкодженнями в передній частині та деформацією кузова; марки «Skoda», р.н. НОМЕР_2 , з пошкодженнями задньої правої частини авто. Біля автомобіля «ВАЗ 2106» виявлено труп ОСОБА_14 , при пальпації правих верхньої та нижньої кінцівок якого виявлена патологічна рухливість кісток. В ході огляду місця події вказані транспортні засоби були вилучені.

Відповідно до протоколу додаткового огляду місця події від 06.02.2025 та схеми до нього, слідчим проведений огляд ділянки місцевості на перехресті просп. Миру та вул. 1-а Лінія в м. Миколаєві, під час якого було здійснено заміри відстані від кінця заїзної кишені до «стоп-лінії», що становить 13,3 м, та до стовпа, на якому розташований світлофорний об'єкт, що становить 18,9 м.

Згідно з протоколом огляду місця події від 24.01.2025, слідчим в кареті швидкої медичної допомоги виявлено труп ОСОБА_13 , при огляді якого виявлено тілесні ушкодження тулуба та всієї поверхні тіла, а також кистей.

Судом першої інстанції встановлено, що у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди загальна ширина проїзної частини дороги вказана 17,9 м. При цьому ширина проїзної частини дороги за напрямком руху автомобілів «Skoda» та «Infiniti Q60» на схемі, яка є додатком до протоколу, зазначена 3,6 м (права смуга) та 3,3 м (ліва смуга), а ширина розділювальної смуги між ними - 0,15 м. При цьому, зазначені розміри смуг руху автомобілів «Skoda» та «Infiniti Q60» відповідають ширині проїзної частині, вказаній у довідці Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства від 17.02.2025 № 142/77.

Натомість у схемі ширина проїзної частини дороги за напрямком руху автомобіля «ВАЗ» вказана 3,2 м (ліва смуга), 4,4 м (права смуга). У довідці Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства ширина проїзної частини вказана 3,3 м та 3,6 м, що свідчить про певну різницю у розмірах саме правої смуги руху, за напрямком руху автомобіля «ВАЗ».

При цьому, загальна ширина проїзної частини на вказаній ділянці, з урахуванням розділювальних смуг, відповідно до зазначених на схемі місця ДТП розмірів становить 15,2 м (3,6 м + 3,3 м + 0,15 м + 0,4 м + 3,2 м + 4,4 м + 0,15 м).

Між тим, на підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що автомобіль «ВАЗ» рухався у крайній лівій смузі руху, що, у свою чергу, свідчить про те, що відмінність розмірів смуги руху, по якій рухався автомобіль ВАЗ, зазначених на схемі місця ДТП та схемі Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства, становить лише 0,1 м, що є несуттєвою різницею, яка не впливає на визначення таких розмірів.

З довідки Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства не вбачається того, станом на який час були актуальними зафіксовані на ній розміри проїзної частини дороги.

Окрім того, слідчий здійснював безпосередній огляд місця ДТП та саме в день її вчинення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що саме зроблені слідчим розміри проїзної частини є дійсними, достовірними та актуальними на момент ДТП. Ці дані в були враховані при проведенні судових експертиз.

З повідомлення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2383/02.02.01-40/02.15/14/25 від 30.01.2025 вбачається, що на запит слідчого про надання відеозаписів відповідно до наданої інформації від комунального підприємства Миколаївської міської ради «Міський інформаційно-обчислювальний центр» запитуване відео завантажено до хмарного середовища, з метою доступу до якого слідчому були надані посилання для доступу та пароль доступу до вказаних відеозаписів.

На досліджених в судовому засіданні відеозаписах, які були надані на запит слідчого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, зафіксовано, як в м. Миколаєві по просп. Миру рухався зі сторони вул. Південної в напрямку вул. Будівельників в крайній лівій смузі на ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку, автомобіль «Skoda» сріблястого кольору, який пригальмував та зупинився перед стоп-лінією перехрестя з вул. 1-а Лінія на зелений миготливий сигнал світлофора з цифровою позначкою на ньому 1 с, а позаду нього до вказаного перехрестя в попутному напрямку наближається автомобіль білого кольору, рухаючись одночасно двома смугами руху (лівою та правою), який своєю лівою передньою частиною допустив зіткнення з правою задньою частиною автомобіля «Skoda», змінивши його траєкторію руху, після чого білий автомобіль після зіткнення здійснив виїзд на стоп-лінію, розташовану по просп. Миру перед пішохідним переходом та стовпом із розміщеним на ньому світлофорним об'єктом, на якому в той момент увімкнувся жовтий сигнал світлофора.

Після контактування з автомобілем «Skoda», автомобіль білого кольору змінив напрямок руху праворуч та продовжив подальший рух з виїздом на перехрещення проїзної частини просп. Миру з проїзною частиною вул. 1-а Лінія, де майже поза межами проїзної частини просп. Миру допустив зіткнення в праву частину автомобіля «ВАЗ», який перед цим рухався по просп. Миру в зустрічному напрямку від вул. Будівельників в напрямку вул.Південної в крайній лівій смузі, за своїм напрямком руху, та на перехресті з вул. 1-а Лінія став виїжджати на перехрестя та здійснювати маневр повороту ліворуч, за напрямком свого руху, на вул. 1-а Лінія на зелений миготливий сигнал світлофору та, виконуючи вказаний маневр, майже здійснив перетин проїзної частини просп. Миру, в'їхавши в момент зіткнення на проїзну частину вул. 1-а Лінія, і в той час увімкнувся жовтий сигнал світлофору. Після зіткнення автомобілі «ВАЗ» та білого кольору з'їхали за межі проїзної частини на огородження та газон.

Окрім того, в суді досліджено відеозапис, який ОСОБА_15 (очевидець ДТП) надав слідчому на цифровому носієві з відеореєстратору свого автомобіля КІА, на якому зафіксована подія ДТП 24.01.2025 на перехресті пр.Миру та вулиці 1 Лінія в м.Миколаєві (т.2 а.с. 256). На вказаному відеозапису зафіксовано, що 24.01.2025 в період часу з 12:24 год. до 12:27 год. в м. Миколаєві ОСОБА_15 рухався по просп. Миру в напрямку вул. Будівельників в крайній правій смузі на ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку, на транспортному засобі, в салоні якого встановлений відеореєстратор, який фіксував напрямок руху та швидкість даного транспортного засобу.

При позначці часу відеозапису 12:25:02 год. вказаний транспортний засіб, який рухався зі швидкістю 61 км/год, з лівої сторони від нього випереджає автомобіль «Infiniti», білого кольору, р.н. «СММЩИК», який рухався в крайній лівій смузі в попутному напрямку.

Після чого вказаний автомобіль «Infiniti» здійснив перестроювання на проїзній частині, займаючи праву смугу руху, після чого, зробивши різке прискорення швидкості свого руху, став швидко віддалятися від автомобіля із встановленим відеореєстратором, швидкість руху якого на той момент складала 63 км/год. Далі на відеозапису зафіксовано, що автомобіль «Infiniti», білого кольору, р.н. «СММЩИК», продовжив подальший рух по просп. Миру м. Миколаєва, змінюючи своє розташування на проїзній частині з лівої смуги в праву та з правої в ліву в момент випередження інших транспортних засобів, що рухалися по пр. Миру в напрямку вул. Будівельників, після чого зник з поля зору.

В подальшому, при під'їзді транспортного засобу із встановленим відеореєстратором до перехрестя просп. Миру з вул. 1-а Лінія, при позначці часу відеозапису 12:25:51 год., на відеозаписі зафіксовано, що на вказаному перехресті на пішохідному переході по просп. Миру знаходиться автомобіль «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , передньою частиною в напрямку вул. Будівельників з пошкодженнями у задній правій частині авто, а за вказаним перехрестям справа за межами проїзної частини на газоні розташовані автомобілі «Infiniti», білого кольору, р.н. «СММЩИК», та «ВАЗ», зеленого кольору, розташовані поруч один з одним, біля яких знаходиться юрба людей, які відкривали кришку капоту автомобіля «Infiniti».

Суд першої інстанції навів мотиви незгоди із висловленими в суді доводами сторони захисту про те, що постанова слідчого від 24.01.2025 про визнання відеозапису з камер «Безпечне місто» Миколаївської міської ради, який записаний на CD-R-диск, з назвою «WhatsApp Video 2025-01-24 at 19.13.54», є недопустимим доказом через те, що відеозапис не отриманий слідчим у передбачений КПК України спосіб.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відеозаписи з камер спостереження «Безпечне місто» Миколаївської міської ради добровільно надані представником їх володільця у відповідь на запит слідчого СВ ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській області. Кримінальний процесуальний закон не забороняє слідчому звертатися із запитом, а володільцю інформації у відповідь надавати органу досудового розслідування будь-які документи та речі, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування, а тому для отримання таких доказів отримання попереднього дозволу слідчого судді не є обов'язковим.

Про добровільність та бажання володільця інформації надати органу досудового розслідування відповідні відеозаписи з камер відеоспостереження свідчить лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради, яким слідчому надано посилання для отримання доступу до відеозапису обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.01.2025, з метою його завантаження до приєднання до матеріалів кримінального провадження. Після того слідчим зроблений доступ та здійснено завантаження відповідних відеозаписів на DVD-R диск, які мають назви: перший - «pr. Miru - 1 Linia - 1 - IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_48», другий - «pr. Miru - 1 Linia - 2 - IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_50».

В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції досліджені обидва диски з відеозаписами обставин дорожньо-транспортної пригоди, та жоден з учасників, зокрема обвинувачений та його захисники, не ставили під сумнів правдивість та достовірність зафіксованих на них подій, зокрема щодо напрямків руху та зіткнення транспортних засобів, сигналів світлофорів тощо.

Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що відеозапис з камер «Безпечне місто» Миколаївської міської ради, який записаний на CD-R-диск, з назвою «WhatsApp Video 2025-01-24 at 19.13.54», є допустимим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Досліджені судом відеозаписи є беззаперечними доказами на підтвердження обвинувачення, визнаного судом доведеним.

В основу проведених судових експертиз покладені дані, встановлені при огляді місця ДТП, які відображені на схемі ДТП, а також дані, які зафіксовані на вказаних відеозаписах.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 416-34-25 від 21.02.2025, ходова частина автомобіля «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП знаходилася в працездатному стані і не мала несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Рульове управління автомобіля «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли призвести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напрямку руху або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю. Робоча гальмівна система автомобіля «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , до моменту ДТП перебувала в працездатному стані, забезпечувала водієві технічну можливість ефективно знижувати швидкість аж до зупинки, при цьому в зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 417-34-25 від 21.02.2025, ходова частина автомобіля «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП перебувала в працездатному стані і не мала несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Рульове управління автомобіля «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли призвести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напрямку руху або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю. Робоча гальмівна система автомобіля «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , до моменту ДТП перебувала в працездатному стані, забезпечувала водієві технічну можливість ефективно знижувати швидкість аж до зупинки, при цьому в зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 415-34-25 від 21.02.2025, ходова частина автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебувала в працездатному стані і не мала несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху. Рульове управління автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли призвести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напрямку руху або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю. Робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП знаходилася в працездатному стані, забезпечувала його водієві можливість здійснювати гальмування автомобіля з відомою йому ефективністю аж до зупинки, при цьому в зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити раптове для водія відведення автомобіля або відмову гальмівної системи.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №414-34-25 від 21.02.2025, в умовах події:

- в момент первинного контакту автомобіль «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , та автомобіль «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , перебували на проїзній частині просп. Миру, перед перехрестям з вул. 1-а Лінія: автомобіль «Skoda Fabia» - в межах лівої смуги свого напрямку руху, автомобіль «Infiniti Q60» - в межах лівої та правої смуг свого напрямку руху, лівим переднім колесом автомобіля «Infiniti Q60», та правим заднім колесом автомобіля «Skoda Fabia», перед початком утворення подряпини на асфальтобетонному покритті проїзної частини (позн. 7 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025), перед утворенням осипу уламків частин транспортних засобів (позн. 8 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025), в положенні та під кутом, вказаними в даному висновку (схема № 1 у фототаблиці, що додається до висновку);

- в момент первинного контакту автомобіль «Infiniti Q60» та автомобіль «ВАЗ 2106» перебували на проїзній частині просп. Миру, в межах перехрестя з вул. 1-а Лінія, в межах смуг руху автомобіля «Infiniti Q60» передньою частиною автомобіля «Infiniti Q60» та правою частиною автомобіля «ВАЗ 2106», перед початком утворення подряпини (позн. 12 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025) та перед утворенням сліду юзу (позн. 13 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025) колесами автомобіля «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , в межах слідів юзу (позн. 10, 11 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025) правим переднім колесом автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , перед початком утворення подряпини на асфальтобетонному покритті проїзної частини (позн. 12 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025) правим заднім колесом автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , перед початком утворення сліду юзу на асфальтобетонному покритті проїзної частини (позн. 13 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025) в районі утворення осипу скла та пластику транспортних засобів (позн. 14 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2025), в положенні та під кутом, вказаними в даному висновку (схема № 2 у фототаблиці, що додається до висновку);

- автомобіль марки «Infiniti Q60» лівою передньою частиною первинно контактував із правою задньою частиною автомобіля марки «Skoda Fabia», при русі попутними близькими до паралельних курсами. Автомобіль марки «Infiniti Q60» передньою частиною первинно контактував із правою задньою частиною автомобіля «ВАЗ 2106» під кутом близько 120 (+/-) градусів.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення даної експертизи для встановлення місця зіткнення транспортних засобів експерт керувався відомостями щодо ширини проїзної частини, залишених на ній слідів від транспортних засобів, які стосуються тієї ділянки дороги, по якій рухалися автомобілі «Skoda» та «Infiniti», тобто лівої та правої смуг руху за напрямком від вул. Південної в напрямку вул. Будівельників, і саме в межах цих смуг руху відбулося первинне контактування автомобілів «Skoda» та «Infiniti», а в подальшому - автомобіля «Infiniti» з автомобілем «ВАЗ».

Поряд з тим, як встановлено судом першої інстанції, ширина проїзної частини цих двох смуг руху відповідно до схеми місця ДТП становить 3,6 м (права смуга) та 2,3 м (ліва смуга), що також відповідає розмірам цих смуг руху, зазначених у довідці Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства від 17.02.2025 №142/77.

При цьому, зі схеми місця ДТП та висновку експерта № 415-34-25 від 21.02.2025 вбачається, що сліди всіх трьох транспортних засобів на проїзній частині, а також їхнє контактування між собою відбувалися на проїзній частині саме в межах цих двох смуг руху, за напрямком руху автомобілів «Skoda» та «Infiniti», дані щодо розмірів яких відповідають як схемі місця ДТП, так і довідці Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства від 17.02.2025 № 142/77.

З довідки Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства від 17.02.2025 № 142/77 вбачається, що режим роботи світлофорних об'єктів на перехресті просп. Миру та вул. 1-а Лінія в м. Миколаєві 24.01.2025 був коректним, не мав будь-яких асинхронних увімкнень сигналів світлофору. Зокрема, під час увімкнення зеленого, зеленого миготливого, жовтого, червоного з жовтим та червоного сигналів світлофора для транспортних засобів, що рухалися по просп. Миру як в одному, так і в зустрічному напрямках, сигнали світлофора були ідентичними для обох напрямків руху. Також із вказаної довідки слідує, що ширина проїзної частини по просп. Миру, в районі перехрестя з вул. 1 Лінія, по якій рухалися транспортні засоби «Infiniti», р.н. НОМЕР_1 , «Skoda», р.н. НОМЕР_2 , та на якій в подальшому відбулося зіткнення між автомобілем «Infiniti», р.н. НОМЕР_1 , та «Skoda», р.н. НОМЕР_2 , після чого перший виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , становлять 3,6 м (права смуга) та 3,3 м (ліва смуга).

З протоколу огляду предмету (відеозапису) від 10.02.2025 з наявними у ньому фотозображеннями слідує, що слідчий оглянув цифровий носій, DVD-R диск марки «hp», 16х4.7 GB 120 min, на якому знаходяться два відеофайли, з назвою «pr. Miru - 1 Linia - 1 - IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_48», формату «.mp4», розміром 3146 КБ, другий з назвою «pr. Miru - 1 Linia - 2 - IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_50», формату «.mp4», розміром 2894 КБ.

При перегляді вказаних відеофайлів встановлено, що на них зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.01.2025 близько 13:25 год. в районі регульованого світлофорними об'єктами перехрестя вул. 1-а Лінія та просп. Миру в м. Миколаєві за участю автомобілів «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , та «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 .

На першому відеофайлі зафіксовано, що на 0:00:06 год. часу відеозапису на пішохідний перехід перехрестя просп. Миру та вул. 1-а Лінія у крайній правій смузі зі сторони вул. Південної виїжджає автомобіль «Infiniti Q60» з пошкодженою передньою лівою частиною.

На 0:00:07 відеозапису автомобіль «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , здійснює маневр повороту ліворуч на зелений (дозволяючий) сигнал світлофору (з просп. Миру на вул. 1-а Лінія), а автомобіль «Infiniti Q60», р.н. НОМЕР_1 , рухається на перехресті в напрямку автомобіля ВАЗ, після чого відбувається зіткнення автомобілів «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , та «Infiniti Q60.

О 0:00:06 відеозапису в кадрі з'являється автомобіль «Skoda Fabia».

При перегляді другого відеофайлу, тривалістю 0:00:20 год, встановлено, що о 0:00:01 часу відеозапису автомобіль «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , починає здійснювати маневр повороту ліворуч (з просп. Миру на вул. 1-а Лінія), перетнувши пішохідний перехід за світлофором за його напрямком руху та виїхавши на перехрестя на зелений (дозволяючий) сигнал світлофору.

О 0:00:01 год. часу відеозапису в кадрі з'являється автомобіль «Skoda Fabia», який рухається по просп. Миру в напрямку вул. 1-а Лінія з протилежної сторони відносно автомобіля «ВАЗ 2106», на миготливий зелений сигнал світлофору.

О 0:00:03 відеозапису автомобіль «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_3 , продовжує виконувати маневр повороту ліворуч на зелений для нього сигнал світлофору, в той час як автомобіль «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , зупиняється перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР (стоп-лінія) на миготливий зелений сигнал світлофору. В цей час в кадрі з'являється автомобіль «Infiniti Q60, який рухається в попутному напрямку з автомобілем «Skoda Fabia».

О 0:00:04 год. часу відеозапису відбувається контактування автомобілів «Infiniti Q60» та «Skoda Fabia», при цьому автомобіль «ВАЗ 2106», продовжує завершувати маневр повороту ліворуч.

О 0:00:05 год. часу відеозапису відбувається зіткнення транспортних засобів «Infiniti Q60» та «ВАЗ 2106» в межах перехрестя вул. 1-а Лінія та просп.Миру, в той час, коли автомобіль «ВАЗ» майже завершив маневр повороту.

З висновку комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2025 № КСЕ-19/106-25/3761 вбачається, що відповідно до наданого на дослідження відеозапису, що міститься у файлі із назвою «1858_02.02.01-06_14_25\pr. Miru - 1 Linia - 2 - IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_50.mp4» з технічної точки зору швидкість руху автомобіля «Infiniti Q60» при його наближенні до місця зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» становила 123.8 км/год, яка в подальшому внаслідок зіткнення між вказаними автомобілями була зменшена до 98.6 км/год, що зафіксовано у наданому відеозаписі - файлі із назвою «pr. Miru-1 Linia-1-IB9367-EHT-V2{5-50}_2025_01_24_13_25_48.mp4», при подальшому наближенні пошкодженого автомобіля «Infiniti Q60» до місця зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106».

У даній дорожній обстановці водієві автомобіля «Infiniti Q60» ОСОБА_7 , з технічної точки зору, необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «ґ» Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Infiniti Q60» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності всім вищезазначеним вимогам ПДР, недопущення яких виключало виникнення ДТП. Саме невідповідності дій водія ОСОБА_7 вимогам пунктів 13.1 та 8.7.3 «в» ПДР перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП.

У даній дорожній обстановці водієві автомобіля «Skoda Fabia» ОСОБА_12 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 8.7.3 «в» та «ґ» Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Skoda Fabia» ОСОБА_12 не вбачаються невідповідності вищезазначеним вимогам ПДР, тобто дії вказаного водія не перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП.

У даній дорожній обстановці водієві автомобіля «ВАЗ 2106» ОСОБА_13 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 8.7.3 «в» та 16.8 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_13 не вбачаються невідповідності вищезазначеним вимогам ПДР, тобто дії водія не перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП.

З цього висновку слідує, що експертом проведений ґрунтовний аналіз та розбивка відеозаписів покадрово, зроблені відповідні розрахунки, наданий аналіз обставинам руху транспортного засобу, за результатами яких він дійшов однозначних висновків, а не припущень, про те, що з технічної точки зору швидкість руху автомобіля «Infiniti Q60» при його наближенні до місця зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» становила 123.8 км/год, яка в подальшому внаслідок зіткнення між вказаними автомобілями була зменшена до 98.6 км/год на момент зіткнення з автомобілем «ВАЗ».

Натомість твердження апелянта про помилковість таких розрахунків є суб'єктивними, є його хибними припущеннями, оскільки він не є відповідним спеціалістом у галузі проведення фототехнічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджувалося б відповідними документами. Окрім того, не спростовано з відповідним обґрунтуванням та наданими доказами проведені експертом дослідження та зроблені висновки щодо швидкості руху автомобіля «Infiniti» в момент ДТП.

Колегія суддів також вважає, що помилковими є твердження обвинуваченого про те, що водій ОСОБА_13 , який керував автомобілем «ВАЗ» та здійснював маневр повороту ліворуч, порушив вимоги пункту 16.6 ПДР (за яким повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч), виходячи з такого.

Так, з досліджених судом першої інстанції відеозаписів встановлено, що водій ОСОБА_13 здійснив виїзд на перехрестя, перетнувши пішохідний перехід за його напрямком руху, на зелений миготливий сигнал світлофора з позначкою часу на ньому 5 с та став виконувати маневр повороту ліворуч.

При цьому зустрічний для нього автомобіль «Skoda» під керуванням ОСОБА_12 в той час лише здійснював під'їзд до перехрестя та почав зменшувати швидкість і пригальмовувати, перебуваючи в той час на відстані 13,3 м від кінця заїзної кишені до пішохідного переходу (вказана відстань встановлена під час додаткового огляду місця події 06.02.2025 та підтверджується відповідним протоколом огляду), що цілком очевидно бачив і водій ОСОБА_13 , який перед цим дав дорогу зустрічному автомобілю білого кольору, тобто діяв відповідно до вимог п. 16.6 ПДР, після чого продовжив маневр повороту ліворуч, не маючи жодних перешкод та небезпеки для свого руху.

Твердження обвинуваченого, що ОСОБА_13 в той час повинен був дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_7 є неспроможними, оскільки останній рухався позаду автомобіля «Skoda» та здійснював виїзд на перехрестя на забороняючий рух жовтий сигнал світлофора, зі значним перевищенням швидкості. Натомість ОСОБА_13 виконував свій маневр повороту на зелений сигнал світлофору, та жовтий сигнал увімкнувся для нього в той момент, коли він вже майже завершив проїзд перехрестя. Тому дії ОСОБА_13 не мали невідповідностей вимогам п. 16.6 ПДР та повністю відповідали вимогам п. 16.8 ПДР, за якими він, виїхавши на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен був виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Крім того, помилковими є доводи апелянта, що він ( ОСОБА_7 ) відповідно до п. 8.11 ПДР при увімкненні жовтого сигналу світлофора мав право виїхати на перехрестя та завершити його проїзд через те, що не міг зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування, оскільки обов'язковою необхідною умовою для таких дій водія є забезпечення ним безпеки дорожнього руху.

Всупереч цим доводам, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 , значно перевищивши допустиму швидкість, здійснив виїзд на перехрестя, перетнувши «стоп-лінію» на жовтий сигнал світлофора, не забезпечивши безпеку дорожнього руху та вчинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_13 .

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначив, що за ініціативою сторони захисту проведено слідчій експеримент з обвинуваченим, встановлені важливі обставини пригоди. На підставі здобутих доказів під час слідчого експерименту сторона захисту зверталась до слідчого про призначення повторних автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, але в їх проведенні відмовлено.

Так, із протоколу слідчого експерименту від 21.03.2025, схеми та фототаблиці до нього слідує, що ОСОБА_7 в присутності двох понятих та захисників на місці ДТП повідомив про обставини дорожньо-транспортної пригоди, під час якої він, керуючи автомобілем «Infiniti Q60», по пр. Миру в м. Миколаєві на перехресті з вул. 1-а Лінія, допустив зіткнення з автомобілем «Шкода», після чого втратив свідомість.

Обвинувачений в апеляційній скарзі просить врахувати, що вказаним слідчим експериментом встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-2106 мав об'єктивну можливість перед початком маневру повороту ліворуч та під час руху в обраному напрямку бачити напрямок, характер та швидкість руху автомобіля «Infiniti Q60SS». На переконання апелянта, фактичні дані отримані під час проведення слідчого експерименту, залишилися поза увагою як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, не враховувалися під час проведення експертиз, чим було грубо порушено право обвинуваченого на захист.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання про проведення експертиз на підставі слідчого експерименту за участю підозрюваного, проведеного за ініціативою сторони захисту, не є підставою для визнання інших експертиз недопустимими доказами, оскільки сторона захисту мала право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення відповідної експертизи, у випадку її незгоди із проведеною з ініціативи сторони обвинувачення експертизою, та надати її в подальшому суду.

Проте сторона захисту не надала суду іншого висновку експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП та будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували надані експертами висновки, зокрема, транспортно-трасологічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апелянта про фальсифікацію протоколу допиту свідка ОСОБА_12 є голослівними. Такі твердження нічим не підтверджуються. Апелянт не вказує, які саме дані, зазначені у протоколі, спотворені. Крім того, свідка допитано в суді щодо обставин ДТП, і саме ці показання суд врахував при ухваленні вироку. При цьому, надані суду свідком показання узгоджуються з іншими доказами та не суперечать тим, що надавались ним при проведенні досудового розслідування.

На переконання апелянта, протокол допиту свідка ОСОБА_12 був одним з вихідних даних при призначення експертизи, що, на його думку, вплинуло на об'єктивність висновку експерта. Проте, з дослідницьких частин транспортно-трасологічної експертизи та експертизи щодо обставин та розвитку механізму ДТП вбачається, що висновки експертів ґрунтуються не лише на показаннях цього свідка, а на сукупності даних, отриманих в ході досудового розслідування, які й були предметом дослідження, зокрема протоколи огляду, висновки автотехнічних експертиз, а також відеозаписи з камер відеоспостереження з місця ДТП, оцінивши які у сукупності, експерт дійшов відповідних висновків, наведених ним у висновку. За такого, твердження апелянта про те, що на результат висновку експерта суттєво вплинули показання свідка ОСОБА_12 , є неспроможними.

Суд першої інстанції критично оцінив показання обвинуваченого про те, що він скерував свій автомобіль ліворуч в задню частину автомобіля «Skoda», допустивши первинне контактування, лише тоді, коли побачив на перехресті автомобіль «ВАЗ», оскільки на відеозаписі однозначно зафіксовано, що автомобіль «Infiniti», під час свого під'їзду до перехрестя та автомобіля «Skoda», рухався, одночасно займаючи дві смуги руху, та здійснив первинне контактування з автомобілем «Skoda» через недотримання безпечного інтервалу та дистанції, при цьому його рух відбувався за планомірною траєкторією руху без різких скерувань автомобіля вправо чи вліво, зокрема під час виявлення ОСОБА_7 у межах своєї смуги руху автомобіля «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_13 .

За такого, контактування автомобіля «Infiniti» з автомобілем «Skoda», а в подальшому із автомобілем «ВАЗ» відбулося саме через недотримання ОСОБА_7 вимог пунктів 12.4, 12.9 «б», 13.1, 8.7.3 «в» та «ґ» Правил дорожнього руху, недопущення яких виключало виникнення ДТП, при цьому невідповідності його дій вимогам пунктів 13.1 та 8.7.3«в» ПДР перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП.

Колегія суддів вважає, що позбавлені підстав посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення порушення ОСОБА_7 прямого причинного зв'язку між порушенням п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР з наслідками. Факт значного перевищення швидкості ОСОБА_7 , що є порушенням вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, достеменно підтверджується наявними доказами.

Крім того, неспроможними є доводи апелянта про наявність в діях ОСОБА_13 порушень вимог пункту 12.3 ПДР, яким визначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, оскільки з відеозаписів однозначно вбачається, що в момент виїзду автомобіля «Infiniti» під керуванням ОСОБА_7 на перехрестя просп. Миру з вул. 1-а Лінія, автомобіль «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_13 вже завершував маневр повороту та проїзду вказаного перехрестя, майже виїхавши за межі пр. Миру та його автомобіль був повернутим ліворуч за своїм напрямком руху та розташовувався своєю правою частиною до автомобіля ОСОБА_7 .

Вказане, у свою чергу, цілком очевидно свідчить про те, що ОСОБА_13 об'єктивно не був спроможний виявити транспортний засіб «Infiniti» під керуванням ОСОБА_7 , та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, враховуючи той факт, що автомобіль ОСОБА_7 рухався зі значним перевищенням швидкості руху в населеному пункті, а також проїхав досить коротку відстань від в'їзду на перехрестя та до того місця, де знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_13 , де сталося зіткнення.

З висновку судово-медичної експертизи № 193 від 28.02.2025 вбачається, що смерть ОСОБА_13 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлені численні тілесні ушкодження, які утворилися прижиттєво в результаті травми в салоні автомобіля при зіткненні рухомого автотранспорту з іншим автотранспортом від дії тупих твердих предметів, внаслідок удару тіла об виступаючі частини салону автомобіля, якими могли бути передня та бокова стійка, передня панель. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у ОСОБА_13 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_13 етиловий спирт не виявлений.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 194 від 28.02.2025, смерть ОСОБА_16 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_16 виявлені численні тілесні ушкодження, які утворилися прижиттєво в результаті травми в салоні автомобіля при зіткненні рухомого автотранспорту з іншим автотранспортом від дії тупих твердих предметів, внаслідок удару тіла об виступаючі частини салону автомобіля, якими могли бути передня та бокова стійка, передня панель. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у ОСОБА_16 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

Дослідивши наведені докази, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі докази у справі, надав належні оцінку доводам сторони захисту. Оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

На переконання колегії суддів, докази, на які послався суд першої інстанції, поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі не наведено вагомих доказів на спростування доказів, які покладені в основу вироку, а фактично висловлено лише незгоду з ними та оцінкою їх судом першої інстанції. Разом з тим, у вироку судом першої інстанції детально викладено зміст усіх досліджених доказів, яким надана належна оцінка.

Слід зазначити, що аргументи сторони захисту, висловлені під час судового розгляду, є аналогічними з чисельними доводами, що навів обвинувачений в поданій апеляційній скарзі. У своїх висновках колегія суддів враховує висловлену позицію ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язаний суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення (рішення «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, рішення «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року).

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції надав детальну оцінку усім висловленим доводам сторони захисту, з якими погоджується колегія суддів, колегія суддів не вважає доцільним надавати ґрунтовні та детальні відповідні на аналогічні доводи обвинуваченого, висловлені в апеляційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення оскаржуваного вироку колегією суддів не встановлено.

Підстав, передбачених ст. 415 КПК України, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що просить обвинувачений, колегія суддів не вбачає.

Щодо призначеного покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України, яке хоча і вчинено з необережності, але відноситься до категорії тяжкого злочину.

Судом достатньо враховані відомості щодо особи обвинуваченого, який офіційно працював, характеризується позитивно, а також брав активну участь у волонтерській діяльності, зокрема, здійснював допомогу в евакуації та наданні допомоги постраждалим мешканцям на затоплених внаслідок підриву дамби водосховища територіях держави, його активну соціалізовану поведінку.

ОСОБА_7 раніше не судимий, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив.

Окрім того, враховано дані, що характеризують ОСОБА_7 як водія, а саме, що він раніше неодноразово порушував вимоги ПДР, здійснюючи рух на заборонений сигнал світлофора, та протягом року перед вчиненням ДТП тричі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР під час керування транспортним засобами.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Як слідує з доводів апеляційної скарги, обвинувачений вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 66 КК України щодо обставин, які пом'якшують покарання. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у нього щирого каяття.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не визнав таку обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, навівши вагомі мотиви. Мотивуючи рішення в цій частині, суд першої інстанції врахував непослідовну позицію обвинуваченого в суді, який формально визнав вину, оскільки фактично заперечував її доведеність, вказуючи на винуватість у дорожньо-транспортній пригоді інших водіїв. ОСОБА_7 лише підтвердив факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в ході якої його автомобіль допустив зіткнення з іншими транспортними засобами, в результаті чого загинуло двоє осіб. Поряд з тим, обвинувачений заперечував обставини значного перевищення ним швидкості руху в межах населеного пункту, яка при його наближенні до місця вчинення зіткнення з автомобілем «Skoda» становила 123.8 км/год та в подальшому внаслідок зіткнення між вказаними автомобілями була зменшена до 98.6 км/год на момент зіткнення з автомобілем «ВАЗ», та вказав, що швидкість його авто була лише 50-70 км/год.

В ході судового розгляду обвинувачений вважав, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала трагічна випадковість, а не його свідоме перевищення швидкості руху в населеному пункті та недотримання безпечної дистанції та сигналів світлофора при проїзді перехрестя.

Тобто, фактично ОСОБА_7 щиро не розкаявся, відверто не засудив своєї протиправної поведінки під час керування транспортним засобом та належної критичної оцінки своїх дій та їх осуду він не зробив. Тому, всупереч доводам апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання обставиною, яка пом'якшує покарання - щирого каяття.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково не визнав в якості обставини, яка пом'якшує покарання, добровільне часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_10 завданої шкоди.

Суд першої інстанції встановив, що на стадії досудового розслідування матір обвинуваченого здійснила часткове відшкодування шкоди у сумі 2 000 доларів США, що підтверджується розпискою потерпілого від 19.03.2025. Потерпілий підтвердив, що отримав ці кошти, з огляду на що зменшив суду відшкодування моральної шкоди у заявленому ним цивільному позові. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відшкодування шкоди матір'ю обвинуваченого не вважається відшкодуванням шкоди саме ОСОБА_7 . Сам по собі факт відшкодування шкоди не особисто обвинуваченим, а його родичами, не спростовує добровільності часткової компенсації заподіяної шкоди.

Хоча є наявною обставина, яка пом'якшує покарання - часткове відшкодування заподіяної шкоди, але з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, його тяжких та невідворотних наслідків у вигляді настання загибелі двох осіб, ураховуючи позицію потерпілого про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, ця обставина, яка не врахована судом першої інстанції, не впливає на правильність висновків щодо призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та у розмірі, визначеному судом першої інстанції, в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання у даному конкретному випадку, на переконання колегії суддів, відповідатиме вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, відповідає тяжкості вчиненого правопорушення.

З огляду на наведене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення цивільного позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Системний аналіз сталої практики Верховного Суду та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що при вирішенні судом питання щодо відшкодування шкоди особою, відповідальність якої була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковою є участь страховика завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності

Цих вимог закону під час вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 у частині відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 звернувся із цивільним позовом у межах кримінального провадження про відшкодування моральної шкоди, пред'явивши позов лише до ОСОБА_7 та просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 1 600 000 грн моральної шкоди та 16 000 грн судових витрат на правову допомогу (т. 1, а.к.п. 32-35).

Всупереч доводам представника потерпілого, наведеним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цивільного позову з тих підстав, що цивільний позов ОСОБА_10 пред'явлений не до всіх осіб, які мають відповідати за позовами. Позивачу роз'яснено право звернутися з позовами про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

З дослідженого судом першої інстанції полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.221650198 від 21.06.2024, який був чинним в період з 0:00 годин 22.06.2024 по 24:00 годин 21.06.2025, вбачається, що відповідальність ОСОБА_7 була застрахована страховиком ПрАТ «СК «ПЗУ України» за забезпеченим транспортним засобом «Infiniti Q60», н.з. НОМЕР_1 . За умовами договору, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язується здійснити виплату на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, в межах встановленого в договорі ліміту страхової суми в розмірі 320 000 грн; та за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000 грн (т.3 а.к.п 94-96).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Але позивачем ОСОБА_10 не залучено в якості співвідповідача ПрАТ «СК «ПЗУ України», який є страховиком ОСОБА_7 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.221650198, чинного на момент ДТП за участю транспортного засобу «Infiniti Q60», н.з. НОМЕР_1 . Також позивачем не надано суду відомостей, чи звертався він до страхової компанії з вимогою про відшкодування шкоди, чи виплачені страховою компанією будь-які кошти на його користь в поза процесуальний спосіб, що позбавляє суд можливості з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення даних позовів. Разом з тим, суд не уповноважений на власний розсуд залучати до участі у справі відповідача (співвідповідача), оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, та в межах заявлених нею вимог.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спірні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.01.2025 за участю транспортного засобу «Infiniti Q60», відповідальність водія якого ОСОБА_7 застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.221650198 від 21.06.2024, підлягають застосуванню саме положення Закону від 01.07.2004 № 1961-IV.

В апеляційній скарзі представник потерпілого зазначив, що в ході судового розгляду розмір позовних вимог зменшено з огляду на те, що від родичів обвинуваченого було отримано 83 000 грн та було отримано страхове відшкодування в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 96 000 грн.

Оскільки цивільний позов заявлено без залучення в якості відповідача страхової компанії, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості прийняти рішення по суті заявлених вимог, про що просить апелянт.

За такого апеляційна скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню.

Вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає, про що просять апелянти.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 420, 424, 425, 532 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_17