Справа № 127/12368/25
Провадження №11-кп/801/533/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу з доповненням адвоката ОСОБА_8 , які подані в інтересах ОСОБА_9 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2026,
про продовження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості по яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020020000009 від 03.01.2025, застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, а тому може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також обвинувачений ОСОБА_9 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання захисників про міну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арештта продовжено ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.06.2026 включно.
Постановлена місцевим судом ухвала мотивована тим, що продовжують існувати заявлені в клопотанні прокурора ризики.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт з застосуванням засобу електронного контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
На переконання адвоката ОСОБА_7 прокурором не доведено наявність ризиків та обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також захисник ОСОБА_7 вважає, що судом безпідставно не було визначено розмір застави, яка б була завідомо помірною для її внесення як самим обвинуваченим так і іншими особами.
В своїй апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі, звільнивши ОСОБА_9 з-під варти.
На переконання захисника, ОСОБА_9 незаконно обвинувачується у інкримінованих йому злочинах.
Позиції учасників судового провадження
В суді апеляційної інстанції захисники та обвинувачений підтримали доводи апеляційних скарг з підстав викладених у них.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, зазначивши, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведеними.
Мотиви та висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки місцевого суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що: «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність ризиків, які дають суду достатні підстави для продовження застосування щодо ОСОБА_9 найсуворішого запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою.
Так, з матеріалів судової справи вбачається, що на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020020000009 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України.
В рамках означеного кримінального провадження, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Постановляючи ухвалу про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу суд першої інстанції врахував вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, враховано, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому, усвідомлюючи, що у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, він може переховуватись від суду. Окрім того, місцевий суд, з думкою якого погоджується й колегія апеляційного суду, вважає доведеними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 до затримання не працював, не мав стабільного джерела доходу, а тому може продовжувати вчиняти інші злочини. Крім того, йому відомі місця проживання потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, в зв'язку з чим він може чинити на них тиск з метою зміни їхніх показань у вигідний для нього бік. Також він може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Відтак, місцевим судом в оскаржуваній ухвалі надано обґрунтовану оцінку всім ризикам, які були заявлені стороною обвинувачення.
Водночас, стороною захисту жодних обґрунтованих аргументів на спростування заявлених прокурором ризиків не надано.
Окрім того, стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_11 , ні під час розгляду клопотання прокурора в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, не доведено наявності достатніх підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Також не зазначено й жодних нових обставин, які не були б враховані під час обрання запобіжного заходу, і не доведено, що у подальшому застосуванні саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою відпала потреба.
Об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою, у тому числі за станом здоров'я, ні місцевому суду, ні апеляційному - стороною захисту не надано.
При цьому визначати заставу чи ні при продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить до дискреційних повноважень слідчого судді/суду.
Також апеляційний суд наголошує, що на відміну від обґрунтованості підозри, яка є обов'язковим елементом перевірки під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу в ході здійснення досудового розслідування, сам факт розгляду обвинувального акта в суді, а відтак перебування особи у статусі обвинуваченого, дають підстави стверджувати про наявність висунутого обвинувачення. При цьому, доведеність такого обвинувачення чи його спростування встановлюється виключно рішенням суду за наслідками судового розгляду, зокрема вироком.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, місцевий суд повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, урахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Таким чином, істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисників підлягають залишенню без задоволення, а ухвала місцевого суду - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу з доповненням адвоката ОСОБА_8 , які подані в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості по яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020020000009 від 03.01.2025, застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4