Справа № 607/7045/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/197/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала суду
18 травня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
перекладачів- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-кп/817/197/26 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12025211060000314 від 18.10.2025 щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України,-
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211060000314 від 18.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст. 263 КК України повернуто прокурору Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) до 05.06.2026 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу суду скасувати в частині продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 та постановити нову, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Вказує на те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжного заходу, можливе лише за умови доведення обґрунтованої підозри та необхідності такого втручання у права особи. Вважає, що за відсутності належно сформульованого обвинувачення, зокрема, щодо імені потерпілого, висновок про існування обґрунтованої підозри є сумнівним, а тому продовження тримання під вартою вважає безпідставним.
Звертає увагу на те, що ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду обґрунтовано лише тяжкістю покарання, передбаченого інкримінованою статтею, без наведення інших конкретних обставин, що, відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може бути самостійною підставою для тримання особи під вартою.
Вважає, що ризики незаконного впливу на свідків або вчинення інших кримінальних правопорушень в оскаржуваній ухвалі належними доказами не підтверджені.
Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема його репутацію, відсутність судимостей, сімейний стан, спосіб життя, місце проживання та зайнятість, які мають значення для оцінки ризиків.
Посилається на те що суд фактично переклав обов'язок спростування ризиків доведення необхідності подальшого тримання під вартою на сторону захисту.
Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих мотивів, що повний текст оскаржуваної ухвали адвокат отримала лише 14.04.2026 року та лише з цього часу змогла ознайомитись з мотивами прийнятого рішення та подати апеляційну скаргу.
Прокурор в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить ухвалу суду в частині повернення прокурору обвинувального акта скасувати у зв?язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанці.
Мотивує своє рішення тим, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору, дійшовши помилкового висновку про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України. Вважає що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містить усі обов'язкові відомості, передбачені п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, їх правову кваліфікацію, формулювання обвинувачення та анкетні дані потерпілого ОСОБА_12 , зокрема його прізвище, ім'я, дата народження, місце проживання та громадянство, які містяться на четвертій сторінці обвинувального акту, а слідчим лише допущено технічну помилку в частині зазначення відомостей про ім?я потерпілого під час викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
Посилається на те, що наведені в ухвалі суду недоліки могли бути усунуті або уточнені під час судового розгляду в порядку ст. 338 КПК України, а не шляхом повернення обвинувального акта прокурору.
Вважає, що безпідставне повернення обвинувального акта призвело до порушення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, а також права обвинуваченого на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого ч. 5 ст. 28 КПК України.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, держави вправі встановлювати процесуальні правила, однак застосування таких правил не повинно бути надмірно формальним, а право на доступ до суду має бути не лише фактичним, а й реальним.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та заперечили щодо задоволення скарги прокурора, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та щодо задоволення апеляційної скарги захисника заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
З матеріалів справи вбачається що захисник лише після проголошення та отримання нею повного тексту оскаржуваного рішення змогла ознайомитись з його мотивами, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів вважає, що його слід поновити.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, обвинувальний акт має містити такі відомості як анкетні дані кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції виходив з того що цей процесуальний документ не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_13 . Разом з тим, в іншому абзаці обвинувального акта потерпілим зазначено іншу особу - ОСОБА_14 , що свідчить про неконкретність обвинувачення, оскільки позбавить суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення, а саме кому заподіяно смерть ОСОБА_13 чи ОСОБА_14 .
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанціївиходячи з наступного.
Так, обвинувальний акт як процесуальне рішення, яким завершується досудове розслідування та висувається обвинувачення особі, повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема містити чіткий і несуперечливий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію діяння та формулювання обвинувачення, а також анкетні відомості потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з п.3 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім»я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор при направленні до суду обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Зокрема, зазначивши повні відомості, які вимагає п.3 ч.2 ст. 291 КПК України про потерпілого. А тому, колегія судів приходить до висновку про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 необгрунтовано повернуто прокурору судом першої інстанції.
В зв»язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати з постановленням нової, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР за № року щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених КК України призначити до розгляду у суді у суді першої інстанції.
Допущення слідчим помилки в частині зазначення відомостей про ім?я потерпілого під час викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення можуть бути усунуті або уточнені під час судового розгляду в порядку ст. 338 КПК України.
Переглядаючи доводи апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо безпідставного задоволення клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.
Місцевий суд, продовжуючи щодо обвинуваченого строк тримання під вартою, виходив з того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а також врахував не зменшення та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений зможе переховуватись від суду з метою уникнення від відповідальності, оскільки усвідомлює тяжкість вчинених злочинів та вид покарання; а також може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на даний час розгляд кримінального провадження ще не розпочато та жоден свідок у межах судового розгляду покази ще не надав, анкетні дані та місце проживання свідків обвинуваченому відомі, а відтак останній, як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду. Окрім цього, даний захід забезпечення кримінального провадження виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого оскільки життя людини є найбільшою цінністю.
Посилання захисника на відсутність обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих йому злочинів у зв'язку з поверненням судом обвинувального акту прокурору не заслуговують на увагу оскільки підставою для його повернення стали процесуальні недоліки щодо форми та змісту, які не спростовують факту висунення обвинувачення, не нівелюють наявних матеріалів кримінального провадження та не свідчать про відсутність підстав для подальшого розгляду питання щодо запобіжного заходу.
Окрім того, колегія суддів виходить з практики ЄСПЛ, у відповідності до якої на даній стадії кримінального провадження суд не вирішує питання доведеності вини особи чи правильної кваліфікації її дій, а лише перевіряє наявність достатніх даних, які об'єктивно пов'язують особу з інкримінованим кримінальним правопорушенням.
Доводи захисника про не доведення прокурором ризику переховування обвинуваченого від суду спростовуються не лише особливою тяжкістю злочину, а й суворістю покарання, яке загрожує загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання винним, а й сукупністю інших обставин, зокрема характером інкримінованого злочину, його суспільною небезпекою, даними про особу обвинуваченого, можливістю залишення ним місця проживання та уникнення правосуддя.
Твердження захисника про відсутність ризиків незаконного впливу обвинуваченим на свідків чи вчинення інших кримінальних правопорушень також є безпідставними з огляду на те що на стадії судового розгляду ризик впливу на свідків зберігається до моменту безпосереднього допиту їх в судовому засіданні, а підозра у вчиненні ним двох злочинів вказує на можливість вчинення інших правопорушень.
Колегія суддів вважає що суд врахував при прийнятті рішення дані про особу обвинуваченого, які не є достатніми стримуючими факторами для запобігання настанню встановлених ризиків і та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Безпідставним є і твердження захисника щодо покладення прокурором тягаря доказування на сторону захисту оскільки саме прокурором було наведено обставини, які свідчили про наявність ризиків та необхідність подальшого застосування запобіжного заходу, тоді як сторона захисту не надала переконливих даних, які б спростовували наведені ризики або свідчили про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання обвинуваченого щодо не зафіксування органом досудового розслідування під час затримання всіх наявних у нього тілесних ушкоджень колегія суддів виходить з того що наведені ним факти не є предметом перевірки під час оскаржуваної ухвали та підлягають перевірці у визначеному законом порядку.
Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає. Однак, ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині повернення обвинувального акту прокурору слід скасувати, призначивши новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції. В решті ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задововлення, апеляційну скаргу прокурора Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині повернення обвинувального акту - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025211060000314 від 18.10.2025 щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України у суді першої інстанції .
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді