Справа № 607/18492/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/139/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
04 травня 2026 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
перевіривши матеріали за апеляційної скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2020 року про арешт майна,- В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2020 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГКНП в Тернопільській області про накладення арешту на транспортні засоби, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, та подальшого зберігання на території спец.майданчиків для зберігання транспортних засобів органів національної поліції України.
На вказане судове рішення представник ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на сідловий тягач марки “MAN TGA 18.440», 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.06.2019 року є ОСОБА_5 , та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12020210000000163 від 03.04.2020 року в частині накладення арешту на сідловий тягач марки “MAN TGA 18.440», 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , скасувати арешт сідельного тягача марки “MAN TGA 18.440», 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвала слідчого судді постановлена без виклику ОСОБА_5 , а копію оскаржуваної ухвали отримано лише 25.04.2026 року. Зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши доводи обвинуваченого, наведені у клопотаннні про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів вважає їх такими що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
Слід також зазначити, що Суд у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
Згідно із ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 309 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана: 1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; 1 - 1 ) на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення; 2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення; 3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична особа може звернутися до суду з апеляційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Так у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Окрім того, у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», п. 61).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що оскаржувана ухвала постановлена 03.11.2020 без виклику заявника, а тому строк апеляційного оскарження для неї має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення. В ухвалі роз'яснено порядок і строки її оскарження.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2020 року про арешт майна представник ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 , в обґрунтування поважності причини пропущення процесуального строку посилається на те, що копію судового рішення ним отримано 25.04.2026 року, проте доказів на підтвердження такого не додає.
Як вбачається з матеріалів провадження представник ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 14.04.2026 року звернувся до суду першої інстанції з заявою про видачу копії ухвали слідчого судді від 3.11.2020 року про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та отримав її 24.03.2026 року , що підтверджується листом за підписом голови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.04.2026 № 4.3/78/2026 з додатком до нього, яким є копія ухвали від 3.11.2020 року на 58 арк та його особистим підписом на рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення.
Отже, встановлений ч.3 ст. 395 КПК України п'ятиденний строк на оскарження ухвали слідчого судді, постановленої без виклику особи, який починає свій перебіг з дня отримання нею копії судового рішення сплив 28.03.2026 року.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката
ОСОБА_6 подана до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд» 29.04.2026 року та подана до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.
Приписи ст. 116 КПК визначають обов'язок щодо вчинення процесуальних дій у встановлені цим Кодексом строки. Указаними положеннями КПК чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників провадження проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб не допустити зволікання, зокрема щодо подання апеляційної скарги з дотриманням встановленого строку.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, тому наведені апелянтом доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження не дають підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення, в зв'язку з тим що ним не долучено доказів в підтвердження поважності причини пропуску цього строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Оскільки підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає, у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2020 року про арешт майна апелянту слід відмовити, повернувши йому апеляційну скаргу, що не перешкоджає повторному зверненню до апеляційного суду з підтвердженням причин поважності пропуску строку на апеляційне оскраження.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 392, 399, 419 КПК України,-
Відмовити у задоволені клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2020 року про арешт майна.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
апеляційною скаргою
Головуючий
Судді