Справа № 450/5554/23 Провадження № 2/450/314/26
"14" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2
про предмет позову з урахуванням зміни позовних вимог:
cтягнути з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 39353,58 гривень,
стягнути з ТзОВ «RVS-TRANS», код ЄДРПОУ - 41363193 на користь ОСОБА_4 моральні збитки в сумі 5000,00 гривень та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору,
стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу в сумі 3600,00 гривень,
Позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.
Мотивував свої вимоги тим, що 11.01.2023 року о 18 год. 00 хв. на АД Західний обхід м. Львова, 12 км., водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ DAF XF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом-цистерною BSLT-SDC1 д.н.з. НОМЕР_2 під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку мав намір перестроїтися, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Citroen Jumpy д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/258/23 ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні ПДР, притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Заявлені вимоги Позивач обгрунтував тим, що належний йому на праві власності автомобіль CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 отримав технічні пошкодження. Згідно висновку № 58 від 29 травня 2023 року проведеної судової автотоварознавчої експертизи встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 34303,58 (тридцять чотири тисячі триста три гривні 58 коп). Окрім того, понесено витрати на проведення експертизи в сумі 5050,00 гривень, завдані йому прямі матеріальні збитки складають 39353,58 гривень (34303,58+5050,00).
Окрім того, як зазначив ОСОБА_4 йому спричено моральні збитки розмір яких він оцінює в сумі 5000,00 гривень, а також понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на правову допомогу. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 13.11.2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 11.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.04.2025 року від представника відповідачів ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, якими стверджується порушення його прав та законних інтересів відповідачами ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 . Позовні вимоги є передчасними, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідачів, за шкоду заподіяну майну позивача внаслідок ДТП здійснена за участю забезпеченого транспортного засобу. Тобто цивільно-правова відповідальність відповідачів застрахована полісами № 212386224 та № 212386383 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Відтак, вимоги позивача є передчасними, з огляду на що просив у задоволенні таких відмовити.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідачів ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.01.2023 року о 18 год. 00 хв. на А/Д Західний обхід м. Львова, 12 км., водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ DAF XF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом-цистерною BSLT-SDC1 д.н.з. НОМЕР_2 під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку мав намір перестроїтися, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Citroen Jumpy д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобіль Citroen Jumpy д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.3 ПДР України.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.03.2023 року у справі № 450/258/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн. в дохід держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суд в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З метою визначення розміру завданого матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 звернувся до судового експерта Галамай Б.І. з яким 24.05.2023 р. уклав договір № 24.
Відповідно до висновку судового експерта Галамай Б.І. за результатами судової автотоварознавчої експертизи № 58 від 29.05.2023 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen Jumpy 1,9 HDi 5dr 5МТ» ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_3 від виявлених при обстеженні 24.05.2023 року його пошкоджень внаслідок ДТП 11.01.2023 року, в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно- відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить: 34303,58 грн. (тридцять чотири тисячі триста три гривни 58 коп.). Ринкова вартість автомобіля «Citroen Jumpy 1,9 HDi 5dr 5МТ» ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_3 на 11.01.2023 року до моменту пошкодження у ДТП, становить: 117740,38 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сорок гривень 38 коп.)
Цивільно-правова відповідальність т/з DAF XF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до полісу № 212386224 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована у ПрАТ «СК « Євроінс Україна». Страхова сума за шкоду, завдану життю та здоров'ю, становить 320 000 грн, за шкоду, завдану майну - 160 000 грн. Розмір франшизи - 0 грн.
Цивільно-правова відповідальність напівпричіпу-цистерни BSLT-SDC1 д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до полісу № 212386383 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Страхова сума за шкоду, завдану життю та здоров'ю, становить 320 000 грн, за шкоду, завдану майну - 160 000 грн. Розмір франшизи - 0 грн.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
На час настання ДТП діяв Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV), який втратив чинність 01.01.2025 у зв'язку з введенням в дію Закону України №3720-IX від 21.05.2024 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 08.05.2025 року звертався до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
За вимогами пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 цього Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2023 року сталася ДТП за участю транспортних засобів позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 . Останній не повідомляв страхову компанію про ДТП. Разом із тим позивач ОСОБА_4 звернувся до страхової ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу лише 08.05.2025 року. Тобто більше ніж через 3 роки 4 місці з моменту настання ДТП.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) також зазначено, що:
«Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування».
Враховуючи викладене, пропуск встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річного строку звернення потерпілої особи до страховика за відшкодуванням шкоди не є підставою для покладення такої шкоди в межах страхової суми на страхувальника, однак якщо потерпіла особа доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від неї причини, вона має право вимоги відшкодування шкоди за рахунок страховика в судовому порядку.
Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 39353,58 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, те, що відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці, враховуючи, що розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 39353,58 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не перевищує ліміт відповідальності страховика, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 , необхідно відмовити.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).
Враховуючи вищевказані обставини, суд прийшов до висновку, що саме страхова компанія ПрАТ СК "Євроінс Україна", з якою було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу DAF XF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіпу-цистерни BSLT-SDC1 д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 11 грудня 2023 року, є належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності страховика (в межах страхової суми).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 386, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 9, 22-31, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ТзОВ «RVS-TRANS», ОСОБА_2 про відшкодування матеріалньих збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складен 14.05.2026 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, м. Київ. Вул. Велика Васильківська, будинок 102;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: ТзОВ «RVS-TRANS», ЄДРПОУ 41363193, м. Городок, вул. Залізнична, 12.
СуддяЄ. О. Данилів