Справа № 163/2280/25 Провадження №33/802/341/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Гапончук В. В.
18 травня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
з участю
секретаря судового засідання - Богдан Л.М.,
представника митниці - Крижановської О.В.,
захисника - Багірова Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Багірова Р.А. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року,
Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Вест Інфо Груп» (ЄДРПОУ 45335945), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 283244 (двісті вісімдесят три тисячі двісті сорок чотири) гривні 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665,60 гривень (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він як директор ТОВ «Вест Інфо Груп» (ЄДРПОУ 45335945), під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 24UA205140019621U4 від 22.03.2024, 24UA205140020372U3 від 25.03.2024, 24UA205140020526U1 від 25.03.2024, 24UA205140021275U7 від 28.03.2024, 24UA205140021450U7 від 29.03.2024, 24UA205140021581U7 від 29.03.2024, 24UA205140022155U4 від 01.04.2024, 24UA205140022701U9 від 04.04.2024, 24UA205140022769U9 від 04.04.2024, 24UA205140023193U8 від 06.04.2024, 24UA205140023476U8 від 08.04.2024 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 566489,61 грн шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за №№ А987665 від 19.03.2024, А987668 від 20.03.2024, А987671 від 20.03.2024, А987677 від 20.03.2024, А987680 від 27.03.2024, А987683 від 20.03.2024, А987686 від 27.03.2024, А987689 від 29.03.2024, А987695 від 29.03.2024, А987698 від 29.03.2024, А987701 від 02.04.2024, які не є автентичними, містять неправдиві відомості щодо країни походження товару та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаних митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 МК України.
Не погодившись із таким судовим рішенням захисник Багіров Р.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та провадження у справі закрити. У випадку, якщо суд не знайде підстав для направлення матеріалів справи органу досудового розслідування, просить справу стосовно ОСОБА_1 направити Волинській митниці для доопрацювання.
Сторона захисту наполягає, що ОСОБА_1 нічого не відомо про можливу підробку сертифікатів, він не брав участі у їх отриманні, такі документи були передані йому продавцем із супровідною документацією. Сам по собі факт подання підробленого документу без наявності підтвердженої мети такого подання не утворює складу правопорушення за ст. 485 МК України, а тим більше коли особа не знає, що такий документ є підробленим. При цьому судом справу розглянуто формально, оскільки не перевірено належним чином чи здійснено митним органом базові перевірочні дії на підтвердження автентичності сертифікатів EUR.1., чи з'ясовано усі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, суд першої інстанції допустився помилки у висновку про відсутність підстав для направлення матеріалів справи до ТУ БЕБ у Волинській області для здійснення досудового розслідування за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 242), жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Багіров Р.А.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представника митниці Крижановську О.В., яка апеляційну скаргу заперечила, думку захисника Багірова Р.А., який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, яка вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме: протокол про порушення митних правил № 0287/UA205000/2025 від 18.08.2025; митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 24UA205140019621U4 від 22.03.2024, 24UA205140020372U3 від 25.03.2024, 24UA205140020526U1 від 25.03.2024, 24UA205140021275U7 від 28.03.2024, 24UA205140021450U7 від 29.03.2024, 24UA205140021581U7 від 29.03.2024, 24UA205140022155U4 від 01.04.2024, 24UA205140022701U9 від 04.04.2024, 24UA205140022769U9 від 04.04.2024, 24UA205140023193U8 від 06.04.2024, 24UA205140023476U8 від 08.04.2024 та товаросупровідними документами: копією контракту від 19 березня 2024 року №19.03.2024/03 (укладеного між компанією «SMART TRADING GROUP KFT» /Продавець/ та ТОВ «Вест Інфо Груп» /Покупець/); сертифікатами з перевезення товару EUR.1 №№ А987665 від 19.03.2024, А987668 від 20.03.2024, А987671 від 20.03.2024, А987677 від 20.03.2024, А987680 від 27.03.2024, А987683 від 20.03.2024, А987686 від 27.03.2024, А987689 від 29.03.2024, А987695 від 29.03.2024, А987698 від 29.03.2024, А987701 від 02.04.2024; актом документальної невиїзної перевірки, проведеною Волинською митницею Держмитслужби, від 13.11.2025 № 141/25/7.3-19/17/45335945; відповіддю уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 06.05.2025 № 230275/2025-2000102/CU-71/25 та іншим наявними в матеріалах справи доказами.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частина п'ята, шоста статті 264 МК України).
Матеріалами справи стверджується, що між «SMART TRADING GROUP KFT» та ТОВ «Вест Інфо Груп» укладено контракт №19.03.2024/03 від 19 березня 2024 року. За умовами контракту Продавець зобов'язаний на прохання Покупця надати йому повною мірою сприяння в отриманні документів, або еквівалентних повідомлень, які можуть знадобитися Покупцю для імпорту товару (п.4.1). Сторона, яка допустила порушення Договору повинна вжити всіх заходів для відновлення порушених прав іншої сторони та умов Договору (п.5.2).
Відповідно до копій документів, які були надані ОСОБА_1 до вказаних вище митних декларацій типу ІМ40ДЕ товар, який імпортувався був придбаний в угорської компанії «SMART TRADING GROUP KFT» та зазначене не заперечується апелянтом.
Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 41 МК України).
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41 МК України).
Підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію)є сертифікат з перевезення товару EUR.1.
У графі 36 митних декларацій заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
Преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №№ А987665 від 19.03.2024, А987668 від 20.03.2024, А987671 від 20.03.2024, А987677 від 20.03.2024, А987680 від 27.03.2024, А987683 від 20.03.2024, А987686 від 27.03.2024, А987689 від 29.03.2024, А987695 від 29.03.2024, А987698 від 29.03.2024, А987701 від 02.04.2024, у яких органом їх видачі зазначено митницю Міхаловце Словацької Республіки.
В ході проведення перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товарів, які поставлені на адресу ТОВ «Вест Інфо Груп», посадовими особами Волинської митниці отримано відповідь уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 06.05.2025 № 230275/2025-2000102/CU-71/25 у якій повідомлено, що указані 11 сертифікатів EUR.1 не були видані та підтверджені митницею Міхаловце, і тому зазначена митниця вважає їх підробленими. На підставі цього митний орган Словацької Республіки зробив висновок, що перевірені сертифікати з перевезення EUR.1 не є автентичними та дійсними доказами походження відповідно до положень Додатка 1 Регіональної конвенції про преференційні правила походження в рамках протоколу І до Угоди про асоціацію. Відповідний товар не підлягає преференційному режиму відповідно до положень, що регулюють преференційну торгівлю між ЄС та Україною.
На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги інформацію надану уповноваженим органом Словацької Республіки щодо виданих сертифікатів з перевезення товару EUR.1., оскільки надана інформація чітко вказує про фальсифікацію сертифікатів, які слугували підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію.
Разом з тим, твердження апелянта про не вчинення митним органом та судом першої інстанції жодних дій для з'ясування об'єктивної істини в даній справі є голослівними.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає відповідальність, окрім іншого, за підробку посвідчення або інших офіційних документів, які видаються чи посвідчуються відповідними суб'єктами, які надають права або звільняють від обов'язків.
В даному випадку ОСОБА_1 не ставилось в провину підробку ним офіційних документів, а ставилось в провину надання митному органу документів (сертифікатів), які не є автентичними, містять неправдиві відомості щодо країни походження товару, а ці дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 358 КК України.
Для настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України розмір мінімальної шкоди, заподіяний злочином у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у 2024 році, тобто у період декларування товарів «транспортних засобів» за аналізованими у цій справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ має становити понад 4 542 000 грн.
З огляду на наведене, враховуючи складові порушення митних правил за ст. 485 МК України, жодних підстав для направлення матеріалів справи до територіального управління БЕБ у Волинській області для здійснення досудового розслідування за ознаками як за ч. 3 ст. 358 КК України, так і за ч. 1 ст. 212 КК України, немає.
При цьому суд робить свої висновки оцінюючи докази і обставини вчинення порушення митних правил в межах саме цієї справи, тому цілком безпідставними є апеляційні покликання, що Любомльському районному суду добре відоме кримінальне провадження за №42024030000000033, оскільки судом неодноразово направлялися матеріали справ до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування за практично ідентичних обставин. Таким чином апеляційні доводи про необхідність направлення матеріалів справи до ТУ БЕБ у Волинській області для здійснення досудового розслідування необґрунтовані в рамках цієї справи, та ніяким чином не впливають на відповідальність ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Судом першої інстанції наявні в матеріах справи докази належним чином перевірено та їм надана правильна оцінка, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою, передбачену цим Кодексом адміністративну відповідальність.
Зі змісту статті 485 МК України вбачається, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.
Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що обрана стороною захисту позиція щодо непричетності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення судом оцінюється не інакше як голослівною, оскільки нічим не підтверджена та спрямована на уникнення юридичної відповідальності останнього. Від дня складання протоколу про порушення митних правил (18 серпня 2025 року) та по дату розгляду справи в суді жодних претензій продавцю товару з приводу не підтвердження компетентним іноземним органом сертифікатів з перевезення товару EUR.1 ОСОБА_1 не пред'являв, жодних заходів для цього не вчиняв, хоча з огляду на умови контракту для цього мав реальну можливість та більш як достатньо часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що загальна сума митних платежів, яка підлягає доплаті до Державного бюджету України є значною, що додатково свідчить про наявність економічної заінтересованості, тобто умислу ОСОБА_1 на здійснення поставки такого товару із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1., які дають підстави для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Разом з тим, твердження захисника, що ОСОБА_1 не причетний до підробки сертифікатів, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України апеляційний суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 як уже зазначалося вище ставиться в провину використання сертифікатів з перевезення товару EUR.1., які не є автентичними, містять неправдиві відомості щодо країни походження товару, і як наслідок, неправомірне застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаних митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Отже, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 566 489,61 грн шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за №№ А987665 від 19.03.2024, А987668 від 20.03.2024, А987671 від 20.03.2024, А987677 від 20.03.2024, А987680 від 27.03.2024, А987683 від 20.03.2024, А987686 від 27.03.2024, А987689 від 29.03.2024, А987695 від 29.03.2024, А987698 від 29.03.2024, А987701 від 02.04.2024, які не є автентичними, містять неправдиві відомості щодо країни походження товару та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаних митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинено правопорушення, передбачене ст.485 МК України.
Відтак, усі інші доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі і наведені ним в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 485 МК України шляхом закриття провадження у справі.
А тому, беручи до уваги встановлені вище обставини справи та враховуючи норми митного законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст.ст. 458, 485 Митного кодексу України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Багірова Рустама Алігейдаровича залишити без задоволення.
Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.В. Гапончук