печерський районний суд міста києва
757/21138/26-к
1-кс-24863/26
04 травня 2026 року
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні клопотання сторони захисту - адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2025 року (справа 757/40226/25-к) в межах кримінального провадження № 42024102060000055 від 04.03.2024,
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_5 , захисник - адвокат ОСОБА_3 , підозрювана - ОСОБА_4 ,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони захисту - адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2025 року (справа 757/40226/25-к), а саме: в частині арешту грошових коштів у сумі 3700 євро та 49 157 доларів США.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт накладено необґрунтовано, а також те, що на даному етапі немає необхідності у застосуванні такого заходу впливу.
Кошти, на які накладено арешт, не є предметом або знаряддям кримінального правопорушення, не визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024102060000055 від 04.03.2024, оскільки відповідне рішення не приймалось та не мають жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримали в повному обсязі з підстав у ньому зазначених. Просили його задовольнити та скасувати арешт з вилучених грошових коштів.
Прокурор в повному обсязі заперечив щодо задоволення клопотання, зауваживши про необхідність його збереження, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не закінчено.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази та заперечення, якими сторони обгрунтовують свої доводи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Слідчим суддею за наданими матеріали встановлено, що слідчими слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за просувального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000055 від 04.03.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 с. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
04.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/35191/24-к від 07.08.2024 проведено обшук, проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 7» imei: НОМЕР_1 , мобільний телефон «iPhone 6» imei: НОМЕР_2 , ноутбук марки «HP» модель «ProBook 4540s», флеш-носії інформації у кількості 6 (шість) штук, грошові кошти номіналом по 100 (сто) доларів США, в кількості 471 (чотириста сімдесят одна) купюра, номіналом по 50 (п'ятдесят) доларів США, в кількості 41 (сорок одна) купюра, номіналом по 1 (один) долар США, в кількості 2 (дві) купюри, номіналом 5 (п'ять) доларів США, в кількості 1 (одна) купюра, номіналом 500 (п'ятсот) Євро, в кількості 1 (одна) купюра, номіналом по 200 (двісті) Євро, в кількості 7 (сім) купюр, номіналом по 100 (сто) Євро, в кількості 16 (шістнадцять) купюр, номіналом по 50 (п'ятдесят) Євро, в кількості 4 (чотири) купюри, які фактично належать ОСОБА_4 та які в подальшому оглянуто.
13.06.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування, з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, проведення інших слідчих та процесуальних дій, з метою збереження речових доказів у крмиінальному провадженні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2025 року у справі № 757/40226/25-к накладено арешт, на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42024102060000055 від 04.03.2024, а саме:
- мобільний телефон «iPhone 7» imei: НОМЕР_1 , мобільний телефон «iPhone 6» imei: НОМЕР_2 , ноутбук марки «HP» модель «ProBook 4540s», флеш-носії інформації у кількості 6 (шість) штук, грошові кошти номіналом по 100 (сто) доларів США, в кількості 471 (чотириста сімдесят одна) купюра, номіналом по 50 (п'ятдесят) доларів США, в кількості 41 (сорок одна) купюра, номіналом по 1 (один) долар США, в кількості 2 (дві) купюри, номіналом 5 (п'ять) доларів США, в кількості 1 (одна) купюра, номіналом 500 (п'ятсот) Євро, в кількості 1 (одна) купюра, номіналом по 200 (двісті) Євро, в кількості 7 (сім) купюр, номіналом по 100 (сто) Євро, в кількості 16 (шістнадцять) купюр, номіналом по 50 (п'ятдесят) Євро, в кількості 4 (чотири) купюри, які належать ОСОБА_4 ;
- ноутбук «HP Pavilion 15-ec2024ua» серійний номер 5CD147D1Q2, мобільний телефон «iPhone 11 Pro» imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон «iPhone 14 Pro Max» imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_7 ;
- ноутбук марки «HP Pavilion», серійний номер 5CD147D1KQ, мобільний телефон «Samsung Galaxy M12» imei1: НОМЕР_7 , imei2: НОМЕР_8 , зовнішній жорсткий диск «Seagate», серійний номер 2GHF5QAD, флеш носій «Transcend», мобільний телефон «Samsung» imei: НОМЕР_9 , imei2: НОМЕР_10 , які належать ОСОБА_8 ;
- мобільний телефон «Redmi Note 12 Pro 5G» imei1: НОМЕР_11 , imei2: НОМЕР_12 , зовнішній жорсткий диск, системний блок в корпусі чорного кольору, які належать ОСОБА_9 ;
- флеш накопичувачі 8 штук, роутер, зовнішній жорсткий диск «Touro», серійний номер 6PG08VTD, планшет «iPad A1822», серійний номер GCGW50W4HP9Y, системний блок в корпусі чорного кольору, ноутбук «Tyto» модель «NL-16 NVR», мобільний телефон «iPhone 14 Pro Max» imei1: НОМЕР_13 , imei2: НОМЕР_14 , ноутбук «Asus» модель «K 56C», які належать ОСОБА_10 .
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна- підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Так, виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя приходить висновку, що зазначені в клопотанні про скасування арешту майна доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування, а відомостей про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування наразі не надано.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що підозрюваною та її захисником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено зокрема необґрунтованості накладення арешту на майно, відсутності потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права володіння та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання сторони захисту - адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2025 року (справа 757/40226/25-к) в межах кримінального провадження № 42024102060000055 від 04.03.2024, - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1