Справа №:755/18936/15-ц
Провадження №: 6/755/282/26
"19" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подані представником за довіреністю - Скрипником Павлом Григоровичем, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича - Скрипник Павло Григорович з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Подання подано в електронному вигляді через систему «Електронний суд» та передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши матеріали подання на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно змісту положень п. 19 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За змістом ч. 1 - 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд постановляє ухвалу, яка зазначається секретарем судового засідання у протоколі судового засідання, а довіреність або засвідчена підписом судді копія такої довіреності приєднується до справи.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 ЦК України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя вказаної статті).
02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у ч. 3 ст. 244 ЦК України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Відповідно до положень статті 238 ЦК України представник (у тому числі й за довіреністю) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
В матеріалах подання, що були подані до суду представником приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича - Скрипником Павлом Григоровичем, останній надав на підтвердження своїх повноважень копію довіреності, сформованої в підсистемі «Електронний суд» 11.04.2025, за змістом якої Жаботинський Іван Володимирович (без зазначення правового статусу) уповноважує Скрипник Павло Григорович представляти свої інтереси в судах України «(в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців)».
Отже цією довіреністю обумовлені повноваження представника діяти не від імені приватного виконавця, а від імені фізичної особи Жаботинського Івана Володимировича, в судах України з усіма правами, які надані стороні по справі, а не приватному виконавцю на звернення до суду з поданням в порядку п. 19 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України.
Скан копії довіреності на представництво інтересів приватного виконавця в судових органах до подання не долучено.
Отже, доданий до подання документ «Довіреність», який сформований в підсистемі «Електронний суд», не є належним документом на підтвердження повноважень Скрипника Павла Григоровича по представництву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича в Дніпровському районному суді міста Києва в розумінні ст. 62 ЦПК України, ст. 244-245 ЦК України.
Крім того, надання правової допомоги без укладання договору про надання правової допомоги в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, крім випадків, передбачених у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Поки адвокатська діяльність у встановленому законом порядку не припинена, укладання договору про надання правової допомоги слід вважати передбаченим законом професійним обов'язком адвоката. Правова позиція викладена у постанові Великою палатою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 7, 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.08.2018 року у справі № 805/4297/17-а).
Копії договору про надання правничої допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Скрипника Павла Григоровича до подання також долучено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на викладене вище, вивчивши матеріали подання, судом установлено, що воно подане та підписане особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання та подання до суду від імені приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, - що є підставою для повернення подання особі, яка її подала відповідно до положення ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 58, 60, 62, 183, 258-261, 352-354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження» суддя -
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подане представником за довіреністю - Скрипником Павлом Григоровичем - повернути особі, яка його подала.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: