Справа №:754/2418/25
Провадження №: 2/755/7437/26
"19" травня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., за участі секретаря судового засідання - Грищенко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, -
13.02.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційні втрати.
Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка мала депозит в Кредитній спілці «Аккорд», яка в подальшому збанкротувала. Разом з тим, з метою повернення грошових коштів, КС «Аккорд», в рахунок повернення коштів з депозиту, уступила позивачці право вимоги до боржниці ОСОБА_2 за кредитним договором. На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідачки в порядку ст. 625 ЦК України за період з 26.07.2012 по 30.10.2024 індекс інфляції за користування кредитними коштами в сумі 27 566,10 грн. та 3 % річних в сумі 3 014,09 грн.
17.02.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва постановлено передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва.
20.03.2025 року цивільна справа надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва та 25.03.2025, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано в провадження судді Коваленко І.В.
01.04.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
28.04.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2025 року позивачка ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву про усунення недоліків разом із квитанцією про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідача.
Згідно з наданим витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, відповідач - ОСОБА_2 з 08.05.2012 р. по т.ч.; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідачі копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду отримав- 24.07.2025, про що свідчить його особистий підпис в розписці про вручення поштвого відправлення.
Правом подання відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 12.09.2011 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення у справі № 2-3793/11 за позовом КС «Аккорд» до ОСОБА_2 , яким позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь КС «Аккорд» заборгованість за кредитом у розмірі 8191,56 грн, судовий збір у розмірі 81,91 грн та витрати на інформаційно-техніче забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього 8393,47 грн.
Вказане заочне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
26.07.2012 між первісним кредитором КС «Аккорд» та новим кредитором ОСОБА_1 укладено договір № 26/7 про відступлення права вимоги та виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1. договору № 26/07 від 26.07.2012, первісний кредитор - КС «Аккорд», відступило належне право грошової вимоги до боржників за договорами, що зазначені в реєстрі боржників, на загальну суму 115684,82 грн., а новий кредитор приймає зазначене право грошової вимоги та на цю ж суму погашає первісному кредитору кредити його позичальників за договорами, що зазначені в реєстрі боржників, за рахунок вкладу, що зберігається у первісного кредитора, згідно договорів по залученню внеску (вкладу) членів кредитної спілки на депозитний рахунок № Т/319270-03.11.07 від 03.11.2007; № Т/319270-30.10.07 від 30.10.2007; Т/319270/2-03.11.07 від 03.11.2007 на ім'я нового кредитора.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.01.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа.
Видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа №2-3793/11 на примусове виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.09.2011, за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поновлено ОСОБА_1 строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа 2-3793/11 у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого документу - відмовлено, у зв'язку з тим, що строк пред'явлення виконавчого листа у даній справі до виконання сплинув по закінченню трирічного строку пред'явлення його до виконання, а саме у 2014 році.
07.02.2024 державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Горбатовським О.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3793/11 від 22.02.2011, виданий Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Акорд» заборгованості за кредитом у розмірі 8191,56 грн, судовий збір у розмірі 81,91 грн та витрати на інформаційно-техніче забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього 8393,47 грн.
Відповідно до змісту постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, стягувачем є ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 .
Згідно листа Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 20.11.2024 №139049, вбачається, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження виносились постанови про арешт котів боржника від 07.02.2024, направлялись запити до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, запити до ДФС щодо наявних рахунків у боржника. Проте, державним виконавцем від запитуваних установ отримано відомості про відсутність коштів на рахунках боржника, відсутність рухомого та нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення, а сам боржник на виклики державного виконавця не з'являється.
07.022024 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого листа до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), оскільки боржник зареєстрований у Дніпровському районі міста Києва.
Позивачка, звертаючись із вказаним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь в порядку ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати за невиконання рішення суду, за період з 26.07.2012 по 30.10.2024 індекс інфляції за користування кредитними коштами в сумі 27 566,10 грн. та 3 % річних в сумі 3 014,09 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка не виконувала тривалий час рішення суду, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором, відтак у позивачки наявне право на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо періоду стягнення в порядку статті 625 ЦК України 3 процентів річних та інфляційні втрати, який заявлений позивачкою, а саме: з 26.07.2012 по 30.10.2024 за 12 років, суд приходить до наступного висновку.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 30.10.2024 (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання відповідача припинилося.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який був прийнятий 15.03.2022та набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)), де вказано, що «Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07.08.2024 у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13.03.2024 у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23).
З огляду на вище викладене та приймаючи до уваги вказані правові висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню в порядку статті 625 ЦК України 3 % річних (2 354,68 грн.) та інфляційні втрати (17 332,06 грн.) за період з 26.07.2012 по 23.02.2022 (3500 днів).
Отже, загальна сума заборгованості в порядку статті 625 ЦК України, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки становить 11823,12 грн., відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову (64,43%), на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 779,73 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (19686,74 / 30 580,19 * 1211,20).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275, 280-289, 353 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційні витрати - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних в сумі 2 354,68 грн, інфляційні втрати - 17 332,06 грн, судовий збір - 749,63 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 .)
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .)
Повний текст рішення суду складено - 19.05.2026.
Суддя І.В.Коваленко