Справа № 2-83/10
-
іменем України
05 березня 2010 року
05 березня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого - судді Чередниченко В.Є., при секретарі - Штонді 0.0., за участю позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що з 12 серпня 1978 року по 16 вересня 2008 року він перебував з відповідачкою у шлюбі, проживаючи однією сім'єю.
Під час перебування у шлюбі ними було набуте спільне майно: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 50000 грн., яка перебуває у спільному користуванні; автомобіль «MERCEDES- BENZ» модель 311CDI, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 12000 грн. яким користується позивач, не жиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 яким користується відповідач. З відповідачкою у нього виник спір щодо поділу цього майна.
На підставі цього позивач просить суд поділити їх спільне майно слідуючим чином, виділивши йому : автомобіль «MERCEDES-BENZ» модель 311CDI, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 12000 грн. , не жиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 , інше майно виділити відповідачу.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зазначив що він є інвалідом третьої групи і йому вже тяжко займатися тими видами підприємницької діяльності якими він раніш займався, тому він наполягає на виділенні йому не жилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 , яке б він міг би використовувати у підприємницькій діяльності здаючи в оренду. Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що вона є опікуном своєї недієздатної доньки ОСОБА_4 , її єдиним джерелом прибутку, на кошти з якого вона утримує доньку, є не жиле приміщення, яке вона використовує в своїй підприємницькій діяльності здаючи в оренду іншім особам під перукарню. Крім того, сторони зазначили, що поділ спільного майна пов'язаний з виплатою компенсації, суперечить їх інтересам у зв'язку з відсутністю у них коштів на виплату.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм цивільні та сімейні правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 12 серпня 1978 року по 16 вересня 2008 року (а. с. 11,12). Під час перебування у шлюбі, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20 травня 2003 року (а.с.14-17), позивачем було придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю - 492336 грн., яка була передана зі згоди сторін в безстрокове користування доньці сторін ОСОБА_5 і яка по теперішній час мешкає в цій квартирі, оскільки сторони на праві власності мають інше житло (а.с.84). Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 лютого 2001 року (а.с.24) відповідачем за спільні кошти подружжя було придбано стоматологічний центр - кв. АДРЕСА_3 в жилому будинку АДРЕСА_4 вартістю - 270126 грн., який з 04 вересня 2001 року - часу отримання свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця по теперішній час відповідач використовує у своїй підприємницькій діяльності здаючи його в оренду (а.с.82,83). Крім того, позивачем 29 грудня 2006 року було придбано транспортний засіб - автомобіль «MERCEDES-BENZ» модель 311CDI, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.13) вартістю - 120610 грн., який використовується ним у своїй підприємницькій діяльності, так як з 01 листопада 1995 року він є суб'єктом підприємницької діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 01 листопада 1995 року) (а.с.79).
Зазначені обставини придбання спільного майна, його місце знаходження та вартість визначена судово-товарознавчою експертизою, сторонами були визнані та не оспорювалися (а. с.38-74).
У судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_6 , підтвердив обставини придбання стоматологічного центру - кв. АДРЕСА_5 у спільну сумісну власність подружжям ОСОБА_7 . Зазначив, що він добре знає сім'ю ОСОБА_7 , так як вони дружили сім'ями, стоматологічний центр у нього було придбано подружжям ОСОБА_7 у спільну власність, оскільки про це вони зазначали при укладанні з ним угоди купівлі- продажу, при цьому частину вартості центру йому сплатив при укладанні угоди позивач, а іншу частину, розмір якої він не пам'ятає, протягом півроку - року, після укладання угоди, відповідач. Угоду за згодою подружжя ОСОБА_7 укладали на відповідачку.
Також судом встановлено, що відповідачка є опікуном над недієздатною донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25,26,76,91) і єдиним джерелом її доходів, що використовуються на її утримання та утримання недієздатної доньки, є підприємницька діяльність, яка ґрунтується на наявності у неї нежилого приміщення - стоматологічного центру, крім того позивач є інвалідом третьої групи (а.с.31-34,87), та у зв'язку з особливістю своєї хвороби не може використовувати транспортний засіб у своїй підприємницькій діяльності. При цьому поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділу частки квартири, або не жилого приміщення в натурі згідно з судово-товарознавчою експертизою є неможливим (а.с. 48-74). Поділ спільного сумісного майна подружжя пов'язаний з виплатою грошової компенсації, згідно пояснень сторін, суперечить їх інтересам у зв'язку з відсутністю у них коштів на виплату компенсації, однак будь-яких заперечень, щодо неможливості спільного користування спільним сумісним майном сторони суду не надали.
Відповідно до ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.69 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності...
Відповідно до ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачки, представника відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до п.1 ст.88 ЦПК України, суд присуджує судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись 22-24,28,29 КпШС України, ст.ст.60,61,69-71,74. СК України, ст.ст.368,372 ЦК України, ст. ст. 10, 60,88,208-210,212-215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на : 1/2 частину стоматологічного центру - кв. АДРЕСА_5 вартістю 135063 (сто тридцять п'ять тисяч шістдесят три) грн.; 1/2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_6 вартістю 246168 (двісті сорок шість тисяч сто шістдесят вісім) грн.; 1/2 частину автомобіля «MERCEDES-BENZ» модель 311CDI, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 60305 (шістдесят тисяч триста п'ять) грн., та визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину стоматологічного центру - кв. АДРЕСА_3 в жилому будинку АДРЕСА_4 вартістю 135063 (сто тридцять п'ять тисяч шістдесят три)грн.; 1/2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_6 вартістю 246168 (двісті сорок шість тисяч сто шістдесят вісім) грн.; 1/2 частину автомобіля «MERCEDES-BENZ» модель 311CDI, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 60305 (шістдесят тисяч триста п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в
рахунок відшкодування витрат по оплаті судових експертиз - 150 (сімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в
рахунок відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 15 (п'ятнадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в
рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 (двадцяти) днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: В. Є. Чередниченко