Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/6248/2026
м. Київ Справа № 357/497/25
18 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марисик Олени Олександрівни на рішення Білоцерківський міськрайонний суд Київської областівід 07 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Білоцерківський міськрайонний суд Київської областіз позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 22 січня 2013 року між сторонами було укладено шлюб від якого подружжя має неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує на те, що наразі сторони проживають окремо та позивачем подано позов про розірвання шлюбу. Син проживає разом з матір'ю та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі частки від заробітку відповідача.
Рішенням Білоцерківський міськрайонний суд Київської області від 07 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.01.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Повний текст рішення складено 14 листопада 2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марисик О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач навмисно приховала від суду те, що у відповідача на утриманні перебуває ще одна дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за наявності двох дітей на утриманні платника аліментів на кожну дитину розмір аліментів становить 1/6 частки, у разі їх стягнення в безспірному порядку і саме такий розмір аліментів відповідач спроможній сплачувати.
03 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач зазначала, що не погоджується з доводами апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.01.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2025 року, яке набрало законної сили 22.04.2025 року (а.с. 122-128).
Дитина проживає разом із Позивачем та знаходиться на її повному утриманні (а.с. 7, 8).
Окрім спільної дитини з Позивачем, у Відповідача є неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 62).
Відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 17.03.2022 року в 23 військовій санітарній летючці по теперішній час, що підтверджується довідкою №134 від 19.08.2025 року, витягом із наказу командира в/ч (а.с. 53, ).
За період квітень-вересень 2025 року Відповідач отримав заробітну плату (грошове забезпечення) у загальному розмірі 299338,24 грн., що підтверджується довідкою №2123/1799 від 09.10.2025 року (а.с. 121).
З січня по липень 2025 року Відповідач перераховував Позивачу кошти (призначення платежу: «Переказ власних коштів»), які представник Відповідача вважає виконанням аліментних зобов'язань, та проти чого заперечує представник Позивача (а.с. 63-74).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру аліментів, з метою забезпечення умов для повноцінного розвитку дитини, враховуючи майновий стан сторін та інші передбачені законом обставини, суд прийшов до висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їхньої спільної дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 13.01.2025 року і до повноліття дитини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, керуючись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину у розмірі, заявленому позивачем.
Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач навмисно приховала від суду те, що у відповідача на утриманні перебуває ще одна дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки наявність у відповідача ще іншої не скасовують його зобов'язань перед іншими утриманцями і не зменшує обов'язок батька щодо утримання дитини від інших відносин. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Окрім того, відповідачем не надано доказів того, що на його утриманні перебуває інша дитина, а лише надав докази того, що він є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також колегія суддів вказує на те, що фактично з ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 є повнолітньою.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за наявності двох дітей на утриманні платника аліментів на кожну дитину розмір аліментів становить 1/6 частки, у разі їх стягнення в безспірному порядку і саме такий розмір аліментів відповідач спроможній сплачувати також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки позивач звернулась до суду в порядку позовного провадження, а тому не була обмежена звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліменти у розмірі частки.
З приводу наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій, то колегія суддів зазначає, що відповідач дійсно з січня 2025 року по липень 2025 року перераховував позивачу грошові кошти, однак це не обмежує право позивачки на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, а також не може бути підставою для відмови у їх стягненні судом.
Подібна правова позицію наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20).
Отже вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, яким районним судом надана правильна і належна оцінка.
При цьому таке рішення не позбавляє відповідача заявляти про зменшення суми стягуваних аліментів або припинення їх стягнення у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я та в інших випадках, передбачених СК України.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марисик Олени Олександрівни- залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківський міськрайонний суд Київської областівід 07 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: