Справа № 296/5472/26
1-кс/296/2091/26
Іменем України
про застосування запобіжного заходу у вигляді
особистого зобов'язання
11 травня 2026 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Стрижівка, Любарського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України у кримінальному провадженні № 42025062360000109 від 05.09.2025, -
05.05.2026 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України, у кримінальному провадженні № 42025062360000109 від 05.09.2025.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № 42025062360000109 від 05.09.2025 за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України де одним з підозрюваних є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №197 від 09.07.2025 полковника ОСОБА_5 , призначеного наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.06.2025 №884, на посаду заступника командира військової частин НОМЕР_3 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , з 09.07.202 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення. ОСОБА_5 з 09.07.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Полковник ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, полковник ОСОБА_5 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , будучи службовою особою, яка здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, достовірно знаючи вимоги чинного законодавства України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також порядок нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, мав реальну можливість впливати на процес формування документів, що були підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
У зв'язку із займаною посадою ОСОБА_5 був зобов'язаний забезпечити достовірний облік особового складу, контроль за фактичним проходженням військової служби підлеглими, а також законність нарахування та виплати грошового забезпечення.
02.05.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 128 капітана ОСОБА_9 призначено на посаду офіцера військової частини НОМЕР_3 , та солдата ОСОБА_10 призначено на посаду радіотелефоніста відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 .
В подальшому 18.06.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_3 №175 ОСОБА_10 переміщена на посаду пожежного 1 відділення пожежного взводу військової частини НОМЕР_3 .
30.07.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_3 №222 капітана ОСОБА_9 переміщено на посаду начальника клубу вказаної військової частини та цим же наказом солдата ОСОБА_10 переміщено на посаду пожежного 1 пожежного відділення пожежного взводу військової частини НОМЕР_3 .
29.08.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_3 №253 ОСОБА_10 переміщено на посаду кравця ремонтної майстерні речового майна господарчого взводу забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 .
01.08.2025 наказом військової частини НОМЕР_3 №224 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду старшого водія-радіотелефоніста 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти спеціального батальйону військової частини НОМЕР_3 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_3 №249 від 25.08.2025 ОСОБА_11 переміщено на посаду майстра відділення забезпечення стрільб взводу забезпечення вказаної військової частини.
Крім цього, 04.08.2025 наказом військової частини НОМЕР_3 №227 капітана ОСОБА_12 призначено на посаду офіцера психологічної підтримки персоналу вказаної військової частини.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше
16 липня 2025 року, у полковника ОСОБА_5 , який тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , всупереч інтересам служби, шляхом зловживання службовим становищем, виник злочинний умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів на користь третіх осіб, виділених Міністерством оборони України для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що дислокується в АДРЕСА_2 , невиконання ними обов'язків військової служби, неприбуття до місця служби та відсутність правових підстав для нарахування їм грошового забезпечення в повному обсязі, умисно, в умовах воєнного стану, шляхом зловживання службовим становищем, забезпечив безпідставне нарахування та виплату вищевказаним особам грошового забезпечення шляхом підписання наказів про щомісячне преміювання військовослужбовцям та організував підписання таких наказів своїми підлеглими шляхом надання відповідних вказівок.
Крім того, під час реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на розтрату бюджетних коштів, ОСОБА_5 діяв в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки серед осіб, яким безпідставно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, перебувала його дружина - ОСОБА_10 . Як командир військової частини, ОСОБА_5 мав службові повноваження щодо організації обліку особового складу, контролю за фактичним проходженням служби підлеглими, а також впливу на службових осіб, які формували документи для нарахування виплат.
Наявність сімейних відносин із ОСОБА_10 об'єктивно впливала на неупередженість прийняття ним службових рішень, однак ОСОБА_5 у встановленому законом порядку про конфлікт інтересів не повідомив, заходів для його врегулювання не вжив, натомість, в порушення антикорупційного законодавства, сприяв незаконному отриманню близькою особою грошового забезпечення за рахунок бюджетних коштів.
Унаслідок таких дій до документів військової частини НОМЕР_3 безпосередніми командирами вказаних військовослужбовців вносились недостовірні відомості щодо фактичного перебування військовослужбовців ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на службі, що надалі слугувало підставою для нарахування та виплати їм грошового забезпечення.
Зокрема, за перебування ОСОБА_5 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , та на підставі недостовірних облікових даних та за відсутності фактичного виконання обов'язків військової служби, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_3 безпідставно здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення у 2025 році військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , які фактично не перебували на військовій службі та не виконували службові обов'язки, однак обліковувалися як присутні, а саме:
-військовослужбовцю ОСОБА_10 безпідставно виплачено грошове забезпечення в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 в загальній сумі 76 769 грн. 50 грн.;
-військовослужбовцю ОСОБА_9 безпідставно виплачено грошове забезпечення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 в загальній сумі 132 236 грн. 34 коп.;
-військовослужбовцю ОСОБА_12 безпідставно виплачено грошове забезпечення в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 в загальній сумі 90 371 грн. 73 коп.;
-військовослужбовцю ОСОБА_11 безпідставно виплачено грошове забезпечення в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 в загальній сумі 69 588 грн. 34 коп.
Унаслідок протиправних дій ОСОБА_5 державі в особі Міністерства оборони України спричинено матеріальну шкоду у вигляді безпідставно витрачених бюджетних коштів на загальну суму 368 965 грн. 91 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді безпідставного витрачання бюджетних коштів та підриву військової дисципліни в умовах воєнного стану, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, системно та протягом тривалого часу реалізовував протиправну схему незаконного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які фактично не проходили військову службу.
Крім цього, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, достовірно знаючи вимоги чинного законодавства України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також порядок проходження військової служби, був зобов'язаний забезпечити достовірний облік особового складу, контроль за фактичним проходженням військової служби підлеглими та реагування на факти їх відсутності.
Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше липня 2025 року, у ОСОБА_5 , який тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , та який, достовірно знаючи про фактичну відсутність на військовій службі своєї дружини - солдата ОСОБА_10 , яка наказом командира військової частини НОМЕР_3 №128 від 02.05.2025 призначена на посаду радіотелефоніста відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 , в подальшому наказом №175 від 18.06.2025 переміщена на посаду пожежного 1 відділення пожежного взводу, наказом №222 від 30.07.2025 - на посаду пожежного 1 пожежного відділення пожежного взводу, а наказом №253 від 29.08.2025 - на посаду кравця ремонтної майстерні речового майна господарчого взводу забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 , всупереч інтересам служби, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю - солдату ОСОБА_10 в ухиленні від несення обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, полковник ОСОБА_5 , будучи службовою особою, достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_10 на військовій службі, невиконання нею обов'язків військової служби, неприбуття до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалася в АДРЕСА_2 , умисно, в умовах воєнного стану, не вжив передбачених законом заходів реагування.
Зокрема, ОСОБА_5 не організував належну перевірку причин її відсутності, не ініціював складання відповідних матеріалів щодо самовільного залишення військової частини або ухилення від військової служби, не доповів про такі факти правоохоронним органам.
Більше того, ОСОБА_5 , з метою створення видимості законного проходження ОСОБА_10 військової служби, надавав усні вказівки її безпосередньому командиру ОСОБА_13 обліковувати ОСОБА_10 як таку, що нібито перебуває на службі та виконує службові обов'язки, хоча фактично вона у військовій частині не перебувала, службових завдань не виконувала, участі у повсякденній діяльності підрозділів не брала.
З цією метою ОСОБА_5 забезпечував створення видимості законного проходження нею військової служби та унеможливлював своєчасне документальне фіксування їх фактичного ухилення.
Таким чином, в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , своїми умисними діями сприяв ОСОБА_10 в ухиленні від несення обов'язків військової служби іншим способом, що виразилося у фактичному неприбутті до місця служби, невиконанні службових обов'язків та одночасному приховуванні цього факту, шляхом її обліку як присутньої на службі.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше липня 2025 року, у ОСОБА_5 , який тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , та який, достовірно знаючи про фактичну відсутність на військовій службі військовослужбовця ОСОБА_9 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_3 №128 від 02.05.2025 призначено на посаду офіцера військової частини НОМЕР_3 , а в подальшому наказом №222 від 30.07.2025 переміщено на посаду начальника клубу військової частини НОМЕР_3 , всупереч інтересам служби, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння ОСОБА_9 в ухиленні від несення обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, полковник ОСОБА_5 , будучи службовою особою, достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_9 на військовій службі, невиконання ним обов'язків військової служби, неприбуття до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалася в АДРЕСА_2 , умисно, в умовах воєнного стану, не вжив передбачених законом заходів реагування.
Зокрема, ОСОБА_5 не організував належну перевірку причин його відсутності, не ініціював складання відповідних матеріалів щодо самовільного залишення військової частини або ухилення від військової служби, не доповів про такі факти правоохоронним органам.
Більше того, ОСОБА_5 , з метою створення видимості законного проходження капітаном ОСОБА_9 військової служби, надавав усні вказівки його безпосередньому командиру ОСОБА_14 обліковувати ОСОБА_9 як такого, що нібито перебуває на службі та виконує службові обов'язки, хоча фактично він у військовій частині не перебував, службових завдань не виконував, участі у повсякденній діяльності підрозділів не брав.
З цією метою ОСОБА_5 забезпечував створення видимості законного проходження ОСОБА_9 військової служби та унеможливлював своєчасне документальне фіксування їх фактичного ухилення.
Таким чином, в період часу з 16.07.2025 по 08.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , своїми умисними діями сприяв ОСОБА_9 в ухиленні від несення обов'язків військової служби іншим способом, що виразилося у фактичному неприбутті до місця служби, невиконанні службових обов'язків та одночасному приховуванні цього факту, шляхом його обліку як присутнього на службі.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше серпня 2025 року, після призначення на посаду військовослужбовця ОСОБА_11 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_3 №224 від 01.08.2025 призначено на посаду старшого водія-радіотелефоніста 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти спеціального батальйону військової частини НОМЕР_3 , а наказом №249 від 25.08.2025 переміщено на посаду майстра відділення забезпечення стрільб взводу забезпечення військової частини НОМЕР_3 , у ОСОБА_5 , який достовірно знаючи про фактичну відсутність на військовій службі ОСОБА_11 , всупереч інтересам служби, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння останньому в ухиленні від несення обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, полковник ОСОБА_5 , будучи службовою особою, достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_11 на військовій службі, невиконання ним обов'язків військової служби, неприбуття до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалася в АДРЕСА_2 , умисно, в умовах воєнного стану, не вжив передбачених законом заходів реагування.
Зокрема, ОСОБА_5 не організував належну перевірку причин його відсутності, не ініціював складання відповідних матеріалів щодо самовільного залишення військової частини або ухилення від військової служби, не доповів про такі факти правоохоронним органам.
Більше того, ОСОБА_5 , з метою створення видимості законного проходження солдатом ОСОБА_11 військової служби, надавав усні вказівки його безпосередньому командиру ОСОБА_15 обліковувати ОСОБА_11 як такого, що нібито перебуває на службі та виконує службові обов'язки, хоча фактично він у військовій частині не перебував, службових завдань не виконував, участі у повсякденній діяльності підрозділів не брав.
З цією метою ОСОБА_5 забезпечував створення видимості законного проходження ОСОБА_11 військової служби та унеможливлював своєчасне документальне фіксування їх фактичного ухилення.
Таким чином, в період часу з 01.08.2025 по 08.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , своїми умисними діями сприяв ОСОБА_11 в ухиленні від несення обов'язків військової служби іншим способом, що виразилося у фактичному неприбутті до місця служби, невиконанні службових обов'язків та одночасному приховуванні цього факту, шляхом його обліку як присутнього на службі.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше серпня 2025 року, після призначення на посаду військовослужбовця ОСОБА_12 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_3 №227 від 04.08.2025 призначено на посаду офіцера психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , у ОСОБА_5 , який достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовця ОСОБА_12 на військовій службі, всупереч інтересам служби, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння останньому в ухиленні від несення обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, полковник ОСОБА_5 , будучи службовою особою, достовірно знаючи про фактичну відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_12 на військовій службі, невиконання ним обов'язків військової служби, неприбуття до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалася в АДРЕСА_2 , умисно, в умовах воєнного стану, не вжив передбачених законом заходів реагування.
Зокрема, ОСОБА_5 не організував належну перевірку причин його відсутності, не ініціював складання відповідних матеріалів щодо самовільного залишення військової частини або ухилення від військової служби, не доповів про такі факти правоохоронним органам.
Більше того, ОСОБА_5 , з метою створення видимості законного проходження капітаном ОСОБА_12 військової служби, надавав усні вказівки його безпосередньому командиру ОСОБА_14 обліковувати ОСОБА_12 як такого, що нібито перебуває на службі та виконує службові обов'язки, хоча фактично він у військовій частині не перебував, службових завдань не виконував, участі у повсякденній діяльності підрозділів не брав.
З цією метою ОСОБА_5 забезпечував створення видимості законного проходження ОСОБА_12 військової служби та унеможливлював своєчасне документальне фіксування їх фактичного ухилення.
Таким чином, в період часу з 04.08.2025 по 08.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 , своїми умисними діями сприяв військовослужбовцю ОСОБА_12 в ухиленні від несення обов'язків військової служби іншим способом, що виразилося у фактичному неприбутті до місця служби, невиконанні службових обов'язків та одночасному приховуванні цього факту, шляхом його обліку як присутнього на службі.
01.05.2026 у відповідності до вимог ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинених злочинів підтверджується зібраними у ході розслідування доказами, що додані до клопотання.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України, орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів до працездатних осіб, що становить 266240,00 гривень.
Прокурор під час судового засідання клопотання підтримала та просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він розуміє в чому його підозрюють, вважає, що згодом слідство розбереться, що його вини нема та підозра необгрунтована. Просить застосувати відносно нього особисте забов6язання з покладенням ряду обов'язків, які він буде виконувати. Застава в такому розмірі для нього є непомірною, він отримує 50 тисяч гривень, з яких утримує сім'ю - дружину та 2 малолітніх дітей. Також він має групу інвалідності має купувати ліки.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 також заперечував щодо задоволення клопотання, просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання вказував, що ризиків не існує, з огліду на особу підозрюваного. Це бойовий офіцер, має статус УБД, отримав інвалідність на службі проте продовжує служити, раніше не судимий, має бездоганну репутацію, наразі несе службу в зоні бойових дій на Сумщині.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника дослідивши та оцінивши матеріали клопотання, додані захисником докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України) серед яких і застава.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду встановлено, що органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження № 42025062360000109 від 05.09.2025 за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України де одним з підозрюваних є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя вважає, що наразі, на цій першочерговій стадії досудового розслідування, підозра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України, у кримінальному провадженні № 42025062360000109 від 05.09.2025 є обґрунтованою в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України, це підтверджується в своїй сукупності докази, що долучені до клопотання, а саме:
-протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 30.10.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 04.11.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 07.11.2025;
-протоколами НСРД від 19.12.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 29.12.2025;
-адміністративно-розпорядчими документами по військовій частині НОМЕР_3 ;
-актами проведення службових розслідувань;
-бухгалтерськими документами про виплату військовослужбовцям ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ;
-висновками судової економічної експертизи №52/26-25 від 26.02.2026, №51/26-25 від 26.02.2026, №53/26-25 від 26.02.2026, 48/26-25 від 20.02.2026, №137/26-25 від 27.02.2026, №200/26-25 від 10.04.2026;
-протоколами допитів військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 зафіксованими на відеозапис;
-проведеним аналізом адміністративно розпорядчих документів та аналізом з'єднань військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ;
Щодо ризиків на які посилається прокурор.
У поданому клопотанні слідчий вказав на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховування від органу досудового розслідування та суду оцінюється слідчим суддею з урахуванням того, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких.
Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а санкція ч. 4 ст. 409 КК України - передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
ЄСПЛ постійно наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
Окрім тяжкості покарання, суд зобов'язаний враховувати і інші чинники - зокрема і особу підозрюваного, його характеристики в побуті, за місцем роботи, спосіб життя та репутацію.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний є чоловіком 41 років, одружений, має 2 неповнолітніх дітей, має вищу військову освіту, є військовослужбовцем, має військове звання -полковника, за періад служби отримав статус УБД, має 2 групу інвалідності строком дії до вересня 2027 року, одружений , утримує 2 малолітніх дітей, раніше не судимий. З огляду на особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування- мінімальний.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України вплив на свідків та інших підозрюваних, на думку слідчого судді існує і він дійсно більш реальний ніж ризик переховування. Так підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Проте, знову ж таки враховуючи особу підозрюваного, його дисциплінованість, як військовослужбовця, що звик до виконання покладених на нього завдань, наказів чи розпоряджень, цього ризику можна запобігти поклавши на нього обов6язок не спілкуватися з: (військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 це цілком ймовірно враховуючи, що підозрюваний більше на має відношення до цієї частини), іншими підозрюваними в даному кримінальному провадження: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином також існує, підозрюваний може не з'являтися за викликом слідчого, прокурора чи суду з метою затягування кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя під час розгляду клопотання встановив, що підозра обгрунтована, принаймні на цій стадії кримінального провадження, та існують ризики передбачені п 1,3,4 ч.1 с.177 КПК України, при цьому ризик переховування є мінімальним, а ризику впливу на свідків та інших підозрюваних можна запобігти шляхом покладення обов'язку не спілкуватися з ними.
У разі порушення такого обов'язку слідчий чи прокурор можуть ініціювати посилення запобіжного заходу.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На переконання слідчого судді прокурор не довів, що до підозрюваного ОСОБА_5 не можна застосувати більш більш м'який запобіжний захід ніж застава у максимальному розмірі для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що в даному конкретному випадку застосування запобіжного заходу - у вигляді застави, з урахуванням усіх досліджених слідчим суддею доказів та відомостей про особу підозрювану (його доходи не перевищують 50 тисяч гривень на місяць, він має на утриманні 2 малолітніх доньок віком 10 та 13 років, є учасником бойових дій, має групу інвалідності, що відповідно свідчить про потреби у придбанні ліків) є невиправданим, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді у вигляді застави не підлягає задоволенню.
Також слідчим суддею надано оцінку клопотанню сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, яке полягатиме у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею,обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу
Підозрюваний під час своїх пояснень вказав, що розуміє, які обов'язки на нього будуть покладені та готовий до їх безумовного виконання. Розуміє також і наслідки невиконання обов'язків.
Отже, за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає доцільним та достатнім застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, для запобігання ризиків встановлених слідчим суддею під час розгляду клопотання.
У зв'язку з застосуванням до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками (військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 ), іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .
Строк дії обов'язків встановити до 01.07.2026 (включно), що в межах строку досудового розслідування та не виходить за межі приписів ч.7 ст.194 КПК України
Покладені на підозрюваного обов'язки за необхідності можуть бути продовжені.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таки чином слідчий суддя клопотання слідчого залишив без задоволення, а клопотання сторони захисту задовільнив
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176, 178, 179, 182, 184, 193, 194, 196, 197,309,372,376 КПК України,-
Клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без задоволення.
Клопотання сторони захисту про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - задовільнити.
Застосувати відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025062360000109 від 05.09.2025 за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками (військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 ), іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .
Строк дії обов'язків встановити до 01.07.2026 (включно), що в межах строку досудового розслідування
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_20
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення проте, може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали оголошено 15.05.2026
Слідчий суддя ОСОБА_1