15 травня 2026 року
м. Чернівці
справа № 727/4349/26
провадження № 22-ц/822/957/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1
відповідачка ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський Андрій Васильович
апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про зустрічне забезпечення
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 .
Просила суд встановити юридичний факт втрати особистих майнових прав і обов'язків між дитиною ОСОБА_2 та її біологічним батьком ОСОБА_4 і звільнення ОСОБА_2 від обов'язків щодо свого біологічного батька ОСОБА_4 .
Також ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що позивачка є рідною сестрою померлого ОСОБА_4 . Вказувала на те, що після смерті брата приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В. відкрита спадкова справа за заявою біологічної дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
В свою чергу ОСОБА_1 як спадкоємець за законом також звернулася із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Предметом позову у цій справі є право на спадкування та визначення законного спадкоємця, а тому з метою збереження майна вважала, що є необхідність у забезпеченні позову.
З урахуванням вищевикладеного, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького нотаріального округу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі № 5/2024 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького нотаріального округу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 727/4349/26.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України, одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.
За правилом частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України передбачено можливість зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину до вирішення судом спору щодо спадкового майна.
Вважаючи наявними підстави для забезпечення позову у цій справі суд виходив із того, що отримання свідоцтва про право на спадщину є дією, що вчиняється на вимогу закону, а отримане свідоцтво надає відповідному спадкоємцю можливість прийняття рішень, що пов'язані із широким колом можливостей щодо способів розпорядження спадковим майном.
Невжиття заявленого ОСОБА_1 заходу забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист її прав у разі задоволення позову та стане перешкодою у відновленні таких, оскільки спонукатиме до додаткових процесуальних дій за фактом видачі відповідачці свідоцтва про право на спадщину.
Отже, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважав обґрунтованими вимоги позивачки про забезпечення позову в частині заборони видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024, що відкрилася, після смерті ОСОБА_4 , а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
За висновком суду застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачки у цій справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Акцентує увагу на тому, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги жодним чином не впливають на її спадкові права, оскільки встановлення факту, про який просить позивачка, не породжує для неї жодних правових наслідків, і не скасовують чинності судових рішень у справах № 2-2594/2006 (про скасування усиновлення) та № 727/10356/24 (про зміну черговості спадкування).
Вжиття у цій справі заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 5/2024 є не співмірним предмету позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.
Просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року залишити без змін.
Посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а вжитий судом захід забезпечення позову відповідає принципу співмірності.
Вважає доводи апеляційної скарги про те, що заявлені позовні вимоги не впливають на спадкові права, необґрунтованими та суперечливими. Фактично відповідачка визнає, що обставини щодо втрати особистих та майнових прав між нею та її батьком підлягають дослідженню судом.
Отже, до моменту встановлення судом відповідних юридичних фактів існує реальна невизначеність у правовому статусі сторін, що безпосередньо впливає на право на спадкування.
У такій ситуації вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та недопущення порушення прав позивачки.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.
Предметом позову у цій справі є вимога про встановлення юридичного факту втрати особистих майнових прав і обов'язків між дитиною ОСОБА_2 та її біологічним батьком ОСОБА_4 і звільнення ОСОБА_2 від обов'язків щодо свого біологічного батька ОСОБА_4 .
В свою чергу фактичний зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про незгоду із віднесенням ОСОБА_2 до спадкоємців першої черги її померлого біологічного батька ОСОБА_4 через втрату правового зв'язку, що, на думку позивачки, безпосередньо впливає на можливість набуття відповідачкою спадкових прав.
Оскільки у цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (див. постанови Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 15 січня 2020 року у справі № 915/1912/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 915/1185/20).
Колегія суддів вважає, що з урахуванням предмету та підстав позову у цій справі невжиття заявленого заходу забезпечення позову не призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту права позивачки
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Перевіривши судове рішення у цій справі, прийняте за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, колегія суддів, з урахуванням доводів та вимог заяви про забезпечення позову, приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого нею заходу забезпечення позову.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, вони можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі не є оспорювання права відповідачки на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 або захист права позивачки на спадкування.
Тому заява позивачки про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 5/2024 не відповідає принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачкою вимогами.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції від 09 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а її слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 19 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія Височанська
Ігор ЛИСАК