Іменем України
19 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/432/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 05 березня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнення від 24.03.2026 просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік, а саме: за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;, за 2020 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій; за 2022 рік - 08 днів щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час та за 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, а всього 39 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції 20 квітня 2022 року, що становить 568,19 грн, а всього в сумі 22159,41 грн;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за фактично відпрацьований у квітні 2022 року час, тобто з 01.04.2022 по 20.04.2022 включно;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за фактично відпрацьований у квітні 2022 року час, тобто з 01.04.2022 по 20.04.2022 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції 20 квітня 2022 року, що становить 568,19 грн в сумі 11363,80 грн;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не здійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції АТО/ООС за період з листопада 2015 року по березень 2022 року включно, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Наказів Міністерства внутрішніх справ України;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 винагороду за участь в антитерористичній операції АТО/ООС за період з листопада 2015 року по березень 2022 року включно, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Наказів Міністерства внутрішніх справ України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 31.05.2005 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 до 20.04.2022 - в Національній поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с, позивач звільнена зі служби в поліції, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
06.02.2026 позивач звернулась із заявою до Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо виплати заборгованості: за невикористанні 39 днів відпустки в розмірі 22159,41 грн; із заробітної плати за фактично відпрацьований у квітні 2022 року час в розмірі 11363,80 грн; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 20.04.2022 по час фактичного розрахунку, який на теперішній час (06.02.2026) складає 788647,72 грн; а також здійснення перерахунку та виплати винагороди за участь в антитерористичній операції АТО/ООС за період з листопада 2015 року по березень 2022 року включно, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Наказів МВС України.
Головним управлінням Національної поліції в Луганській області надано позивачу відповідь, якою відмолено ОСОБА_1 в задоволенні заяви, що є підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.03.2026 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити заборгованість із заробітної плати за фактично відпрацьований у квітні 2022 року час, тобто з 01.04.2022 по 20.04.2022 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції 20 квітня 2022 року, що становить 11363,80 грн, зазначив таке.
Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII). Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 було затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».
Згідно пункту 1 розділу І Порядку № 260, ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО). Пунктами 6 та 7 розділу І Порядку № 260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
В свою чергу пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.
Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Наказом ГУНП в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Наказ відповідача від 20.04.2022 № 178 о/с було видано на виконання наказу ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського БПОП ГУНП в Луганській області».
Факт відсутності позивача на робочому місці у період з 01.04.2022 підтверджується матеріалами службового розслідування.
Накази ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 та від 20.04.2022 № 178 о/с позивачем не оскаржувалися та є чинними на час розгляду вказаної справи.
В свою чергу відповідно до п. 2 наказу ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського БПОП ГУНП в Луганській області», враховуючи відсутність позивача на службі без поважних причин грошове, забезпечення за період з 01.04.2022 не нараховувалось та не сплачувалось.
Згідно довідки про доходи позивача за 2022 рік грошове забезпечення ОСОБА_1 у квітні 2022 року не нараховувалось та несплачувалось.
Таким чином, вимоги позивача в частині зобов'язання ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати за період з 01.04.2022 по 20.04.2022 у розмірі 11 363,80 грн вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки, а саме: за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки та за 2022 рік - 08 днів щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час з розрахунку денного заробітку у розмірі 568,19 грн, відповідач зазначив таке.
Абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Наказом ГУНП в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 20.04.2022. Грошове забезпечення позивачу у відповідності до п. 2 наказу ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 у квітні не нараховувалось та не сплачувалось.
Враховуючи, що станом на день звільнення розмір грошового забезпечення позивача дорівнював «0» грн, база для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, відсутня.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік - 14 днів та за 2022 рік - 14 днів з розрахунку денного заробітку у розмірі 568,19 грн, відповідач зазначив наступне.
Нормами як спеціального так і загального законодавства, не передбачено компенсацію невикористаної відпустки, передбаченої ст.12 Закону № 3551-XII та ст.162 Закону № 504/96-ВР.
Крім того як зазначалося вище, абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.
Грошове забезпечення позивачу у відповідності до п. 2 наказу ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 у квітні не нараховувалось та не сплачувалось. Враховуючи, що станом на день звільнення розмір грошового забезпечення позивача дорівнював «0» грн, база для розрахунку компенсації за невикористані відпустки відсутня.
Згідно довідки ОК-7, наданої до позовної позивачем, протягом часу з 01.01.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 працювала та отримувала заробітну плату як зовнішній сумісник у Комунальному закладі «Луганський обласний ліцей фізичної культури і спорту» (код ЄДРПОУ-40694163), страховий стаж протягом року не переривався.
При цьому, згідно з пунктом 6 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, який діяв на час виникнення спірних правовідношень, було передбачено, що оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.
В свою чергу позивачем до позову не надано будь - якого належного доказу, що вона під час роботи у Комунальному закладі «Луганський обласний ліцей фізичної культури і спорту» (код ЄДРПОУ-40694163) у період з 20.04.2022 по 31.12.2022 не використала додаткову відпустку, передбачену статтею 162 Закону №504/96-ВР або не отримала компенсацію за цю відпустку при звільненні із вказаного закладу.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання ГУНП в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 винагороди за участь в АТО/ООС за період з листопада 2015 року по березень 2022 року включно, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Наказів Міністерства внутрішніх справ України, відповідач зазначив таке.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані посиланням на довідки ГУНП в Луганській області від 25.06.2019 № А-503 та від 18.11.2025 № А-2685/111/19-2025, згідно яких позивач на підставі наказів АТЦ у період часу з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брала участь в АТО, забезпеченні її проведення, а також на довідку ГУНП в Луганській області від 18.11.2025 № А-2684/111/19-2025, згідно якої позивач, на підставі наказів Командувача об'єднаних сил Міністерства оборони України у період часу з 01.05.2018 по 31.01.2022 безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Крім того, згідно наведеного розрахунку, позивач зазначає, що виплати за участь у відповідних заходах повинні бути сплачені за усі календарні дні у розмірах, встановлених пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції, тобто за загальний період починаючи з 07.11.2015 по 31.01.2022, навіть якщо вона не перебувала на службі, але їй має бути нарахована доплата (святкові, вихідні дні, відпустка, лікарняні) у повному обсязі.
В свою чергу, згідно з правовим висновком, викладеними у пункті 36 постанови від 15.12.2021 по справі № 810/2634/18, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.
Позивачем до позову взагалі не надано будь - якого належного доказу, що відповідачем у спірний період розрахунок винагороди за безпосередню участь в АТО/ООС зроблений з порушеннями, або докази безпосередньої участі позивача в заходах, визначених АТЦ при СБУ або Командуванням об'єднаних сил які не враховані відповідачем під час нарахування винагороди за участь в АТО/ ООС у спірний період. При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані лише незгодою останньої з розміром суми, яка їй була нарахована та виплачена за участь в АТО/ООС та загальним періодом, визначеним відповідними наказами АТЦ при СБУ та Командування об'єднаних сил.
Тобто, вказана вимога позивача є декларативною, включає загальний період проходження служби листопад 2015 року - квітень 2022 року.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.04.2016.
Позивач у період з 07.11.2015 по 20.04.2022 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, що вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 та довідки відповідача від 28.03.2026.
18.04.2024 начальником ГУНП в Луганській області затверджено висновок службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни поліцейським БПОП ГУНП в Луганській області, яким серед іншого встановлено таке:
1. службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , інженером відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення БПОП ГУНП в Луганській області, закінченим;
2. За особисту недисциплінованість, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті ,18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4, 5, , 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абз. 1 п. 1, 2, розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженим наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виразилося у відсутності на службі без поважних причин в умовах воєнного стану, безпідставного невиходу на службу, невиконання службових завдань з метою забезпечення відповідних заходів в умовах воєнного стану необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави та забезпечення необхідних завдань працівниками поліції відповідно до вимог Указу Президента України від 24.02.2022№ 64/2022 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0121902), інженера відділу логістики та матеріально-технічного забезпечення БПОГІ ГУНГІ в Луганській області звільнити із служби в поліції;
3. УФЗБО ( ОСОБА_2 ) ГУНП, грошове забезпечення інженеру відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області не нараховувати та не сплачувати з 01.04.2022.
Наказом ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського БПОП ГУНП в Луганській області», за особисту недисциплінованість, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, п. 24 ч.1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абз. 1 п. 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виразилося у відсутності на службі без поважних причин в умовах воєнного стану, безпідставного невиходу на службу «невиконання службових завдань з метою забезпечення відповідних заходів і умовах воєнного стану необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави та забезпечення необхідних завдань працівниками поліції відповідно до Указу Президента Україні від 24.02.2022№ 64/2022 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0121902), інженера логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області звільнено із служби в поліції. Визначено УФЗБО ( ОСОБА_2 ) ГУНП, грошове забезпечення інженеру логістики та матеріально технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 не нараховувати та не сплачувати з 01.04.2022.
Також, наказом ГУНП в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0121902), інженера відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), встановивши відсоток премії за квітень 2022 року 0 %, з 20.04.2022. Підстава: наказ ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721.
Наказом ГУНП в Луганській області від 02.01.2023 внесено часткову зміну до наказу ГУНП в Луганській області від 20.04.2022№ 178 о/с щодо визначення вислуги років, а також сум відшкодування вартості предметів однострою: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0121902), інженера відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 20.04.2022, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 16 років 10 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 07 років 03 місяці 08 днів, з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 10 діб, встановивши відсоток премії за квітень 2022 року 0 %, сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 10308,82 грн.
Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 12.12.2025 №320 о/с пункт наказу ГУНП в Луганській області від 02.01.2023 № 1 о/с викладено в наступній редакції, щодо визначення вислуги років: «внести часткову зміну до наказу ГУНП в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с щодо визначення вислуги років, а також сум відшкодування вартості предметів однострою: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0121902), інженера відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 20.04.2022, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 16 років 10 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 14 років 05 місяців 11 днів, з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 10 діб, встановивши відсоток премії за квітень 2022 року 0 %, сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 10308,82 грн.
Відповідно до довідок про доходи за спірний період вбачається, що позивачу за квітень 2022 року грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось.
Згідно із довідкою відповідача № 3261-2026 від 31.03.2026 (11741) позивач у спірному періоді не використала наступні відпустки:
за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;
за 2020 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;
за 2022 рік - 08 діб щорічної оплачуваної відпустки та 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, що також підтверджено довідкою відповідача від 08.12.2025 №3097/1111/19-25.
Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_1 у період, зокрема, з січня по грудень 2022 року працювала за сумісництвом у Комунальному закладі «Луганський обласний ліцей фізичної культури і спорту».
З довідок про доходи також вбачається, що позивачу з травня 2016 року по грудень 2018 року (окрім січня 2017 року, червня-листопада 2018 року), з січня 2019 року по лютий 2022 року (окрім серпня 2019 року, лютого, липня, серпня 2021 року, січня 2022 року) нараховувалась та виплачувалась грошова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальній сумі 285975,61 грн.
Згідно з довідкою відповідача від 25.06.2019 № A - 503 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 19.05.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брала участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції. Підстава: накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321, від 19.12.2015 № 353, від 30.04.2018 № 120дск, що також підтверджується довідкою відповідача від 18.11.2025 № A - 2685 /111/19-2025.
З довідки відповідача від 18.11.2025 № A - 2684 /111/19-2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказів Командувача об'єднаних сил Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 30.11.2018 № 185 дск, від 07.12.2018 № 191 дск, від 08.01.2019 № 7 дек, від 01.02.2019 № 28 дек, від 05.03.2019 № 55/дск, від 06.03.2019 № 56/дск, від 01.04.2019 № 78/дск, від 02.04.2019 № 79/дск, від 07.05.2019 № 108/дск, від 08.06.2019 № 139/дск, від 04.07.2019 № 161/дск, від 01.08.2019 № 186/дск, від 11.09.2019 № 222/дск, від 03.10.2019 № 242/дск, від 09.11.2019 № 275/дск, від 02.12.2019 № 294/дск, від 06.01.2020 № 6/дск, від 03.02.2020 № 31/дск, від 14.03.2020 № 68/дск, від 28.03.2020 № 80/дск, від 06.05.2020 № 112/дск, від 02.06.2020 № 136/дск, від 06.07.2020 № 165/дск, від 14.08.2020 № 200/дск, від 12.09.2020 № 227/дск, від 16.10.2020 № 259/дск, від 12.11.2020 № 287/дск, від 03.01.2021 № 2/дск, від 11.02.2021 № 39/дск, від 22.02.2021 № 50/дск, від 25.03.2021 № 78/дск, від 26.03.2021 № 79/дск, від 23.04.2021 № 103/дск, від 24.04.2021 № 104/дск, від 18.05.2021 № 124/дск, від 12.06.2021 № 148/дск, від 12.07.2021 № 173/дск, від 07.08.2021 № 200/дск, від 09.08.2021 № 201/дск, від 30.09.2021 № 245/дск, від 18.10.2021 № 259/дск, від 11.11.2021 № 282/дск, від 11.12.2021 № 310/дск, від 14.01.2022 № 9/дск, від 18.02.2022 № 40/дск,
в період з 01.05.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, 3 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 31.05.2019, з 01.06.2019 по 30.06.2019, 3 01.07.2019 по 31.07.2019, 3 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 30.09.2019, 3 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.11.2019 по 30.11.2019, 3 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.02.2020 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 01.08.2020 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 30.11.2020, 3 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 01.02.2021 по 28.02.2021, з 01.03.2021 по 31.03.2021, 3 01.04.2021 по 30.04.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, з 01.08.2021 по 31.08.2021, 3 01.09.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.01.2022 безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII, в редакції, станом час звільнення позивача зі служби в поліції) та Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, яким затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (надалі - Порядок № 260, в редакції станом на час звільнення позивача зі служби в поліції).
Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII).
Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».
Згідно пункту 1 розділу І Порядку № 260, ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктами 6 та 7 розділу І Порядку № 260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом ГУНП в Луганській області від 20.04.2022 № 178 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Наказ відповідача від 20.04.2022 № 178 о/с видано на виконання наказу ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського БПОП ГУНП в Луганській області».
Наказом ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721, зокрема визначено грошове забезпечення інженеру логістики та матеріально технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 не нараховувати та не сплачувати з 01.04.2022.
Суд зауважує, що накази ГУНП в Луганській області від 18.04.2022 № 721 та від 20.04.2022 № 178 о/с позивачем не оскаржені та є чинними на час розгляду вказаної справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомріно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 20.04.2022, а отже позовні вимоги в цій частині не належать до задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік, а саме: за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій; за 2022 рік - 08 днів щорічної оплачуваної відпустки та 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, а всього 39 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції, суд виходить з такого.
Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон № 580-VII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 не використала щорічну основну відпустку за 2015 рік у кількості 03 доби та за 2022 рік - 08 діб. Компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції ОСОБА_1 не отримувала.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації при звільненні за невикористану щорічну основну відпустку за 2015 рік у кількості 03 доби щорічної оплачуваної відпустки та за 2022 рік - 08 днів щорічної оплачуваної відпустки, в загальній кількості 11 діб.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за попередні роки.
Суд не бере до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 (справа № 820/5122/17), від 06.02.2020 (справа № 818/1276/17) враховуючи, що Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20 та від 11.11.2021 у справі № 360/1874/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд зауважує, що відпустка із збереженням грошового забезпечення за своїм змістом має також майновий характер, оскільки передбачає грошову виплату поліцейському у встановленому розмірі за певний період, коли він не виконує службових обов'язків. Тобто, оплата такої відпустки має грошовий вимір, а отже, відноситься до майнових прав особи, право на які зберігається при звільненні шляхом виплати компенсації за невикористану відпустку. Таким чином, відмова відповідача від виплати такої компенсації означає позбавлення особи набутого нею під час служби майнового права, що є протиправним.
Стосовно компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 днів та за 2022 рік у кількості 14 днів, в загальній кількості 28 днів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.
Таким чином, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2020 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, тому позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, суд зазначає таке.
Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_1 у період, зокрема, з січня по грудень 2022 року працювала за сумісництвом у комунальному закладі «Луганський обласний ліцей фізичної культури і спорту».
Додаткова відпустка учасника бойових дій має особливості, а саме: надається понад щорічні основну та додаткову відпустки; має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається; не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у статті 11 Закону України «Про відпустки», у тому числі й у зв'язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій; не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки; може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).
Тобто, додаткова відпустка учасникам бойових дій, яка надається у календарному році, могла бути використана позивачем під час роботи за сумісництвом у Комунальному закладі «Луганський обласний ліцей фізичної культури і спорту».
Водночас, інформації про те чи реалізувала позивач своє право на додаткову відпустку за 2022 рік працюючи за сумісництвом, матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.
Твердження відповідача на те, що станом на день звільнення розмір грошового забезпечення позивача дорівнював «0» грн, а тому база для розрахунку компенсації за невикористані відпустки відсутня, суд вважає не прийнятними, з огляду на таке.
Відповідно до довідок про доходи за спірний період вбачається, що позивачу за квітень 2022 року грошове забезпечення дійсно не нараховувалось та не виплачувалось.
Проте, наказом ГУНП в Луганській області від 12.12.2025 №320 о/с пункт наказу ГУНП в Луганській області від 02.01.2023 № 1 о/с викладено в наступній редакції, зокрема, визначено виплатити компенсацію за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 10 діб.
Суд звертає увагу, що факт неотримання грошового забезпечення позивачем на момент звільнення не звільняє роботодавця від обов'язку компенсувати невикористані дні відпусток, як це передбачено законодавством. При цьому розрахунок суми компенсації за невикористані дні відпустки покладається на відповідача.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити певні суми грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, суд зазначає, що розрахунок суми компенсації за невикористані позивачем дні відпустки належить до виключних повноважень відповідача.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в частині другій статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Таким чином, визначення суми компенсації, на отримання якої має право позивач, належить виключно до повноважень відповідача і тому суд не може зобов'язати виплачувати конкретну її суму, а має зобов'язати саме здійснити нарахування та виплату такої компенсації.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2022 рік - 8 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за 2020 рік - 14 днів, а всього 25 днів.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції АТО/ООС за період з листопада 2015 року по березень 2022 року включно, суд зазначає таке.
Статтею 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яка діяла до 21.01.2016 (далі Постанова № 24) встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01.05.2014 винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
За пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 49 безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.
Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.
З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 грн.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 38) (далі Постанова № 18) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Наказом № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».
Постанова № 18 набрала чинності 21.01.2016, внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21.01.2016.
Інструкція № 259 визначає умови та розміри виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення антитерористичних операцій та інших заходах в умовах особливого періоду (далі - АТО).
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 259 передбачено, що виплата винагороди здійснюється за місцем проходження служби поліцейського на підставі наказів про виплату такої винагороди. Розміри винагороди в наказах зазначаються в гривнях.
Згідно з розділом ІІ Інструкції № 259:
1. Винагорода виплачується поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду;
2. Винагорода виплачується в разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
3. Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі поліцейських у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів;
4. Винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час подій, зазначених у пункті 2 цього розділу, поранень (контузії, травми, каліцтва), психічних та поведінкових розладів.
При цьому винагорода виплачується в розмірах, що встановлені поліцейському на день отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), психічних і поведінкових розладів;
5. Підтвердженням безпосередньої участі в АТО для виплати винагороди є наказ центрального органу управління поліцією, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відрядження в зону АТО для забезпечення пов'язаних з цим заходів та витяг із наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про включення (виключення) поліцейських до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО;
6. Підтвердженням безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою є документи, зазначені в пункті 5 цього розділу, витяг з бойового розпорядження та оперативно-тактичного угрупування (або відомчого архіву Міністерства оборони);
7. Наказ про виплату винагороди видається з урахуванням документів, зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:
1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;
2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.
Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).
Отже, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, органом видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди за безпосередню участь у проведенні АТО.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 02 липня 2019 року у справі № 805/1189/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №812/1962/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18.
Позивачем заявлено період з листопада 2015 року по березень 2022 року як кількість днів безпосередньої участі повні місяці, що не відповідає положенням пункту 2 розділу ІІІ Інструкції № 259.
Відповідно до довідки відповідача від 25.06.2019 № A - 503 вбачається, що позивач дійсно в період з 19.05.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брала участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції. Підстава: накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321, від 19.12.2015 № 353, від 30.04.2018 № 120дск, що також підтверджується довідкою відповідача від 18.11.2025 № A - 2685/111/19-2025.
Згідно з довідкою відповідача від 18.11.2025 № A - 2684 /111/19-2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказів Командувача об'єднаних сил Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 30.11.2018 № 185 дск, від 07.12.2018 № 191 дск, від 08.01.2019 № 7 дек, від 01.02.2019 № 28 дек, від 05.03.2019 № 55/дск, від 06.03.2019 № 56/дск, від 01.04.2019 № 78/дск, від 02.04.2019 № 79/дск, від 07.05.2019 № 108/дск, від 08.06.2019 № 139/дск, від 04.07.2019 № 161/дск, від 01.08.2019 № 186/дск, від 11.09.2019 № 222/дск, від 03.10.2019 № 242/дск, від 09.11.2019 № 275/дск, від 02.12.2019 № 294/дск, від 06.01.2020 № 6/дск, від 03.02.2020 № 31/дск, від 14.03.2020 № 68/дск, від 28.03.2020 № 80/дск, від 06.05.2020 № 112/дск, від 02.06.2020 № 136/дск, від 06.07.2020 № 165/дск, від 14.08.2020 № 200/дск, від 12.09.2020 № 227/дск, від 16.10.2020 № 259/дск, від 12.11.2020 № 287/дск, від 03.01.2021 № 2/дск, від 11.02.2021 № 39/дск, від 22.02.2021 № 50/дск, від 25.03.2021 № 78/дск, від 26.03.2021 № 79/дск, від 23.04.2021 № 103/дск, від 24.04.2021 № 104/дск, від 18.05.2021 № 124/дск, від 12.06.2021 № 148/дск, від 12.07.2021 № 173/дск, від 07.08.2021 № 200/дск, від 09.08.2021 № 201/дск, від 30.09.2021 № 245/дск, від 18.10.2021 № 259/дск, від 11.11.2021 № 282/дск, від 11.12.2021 № 310/дск, від 14.01.2022 № 9/дск, від 18.02.2022 № 40/дск,
в період з 01.05.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, 3 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 31.05.2019, з 01.06.2019 по 30.06.2019, 3 01.07.2019 по 31.07.2019, з 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 30.09.2019, 3 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.11.2019 по 30.11.2019, 3 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.02.2020 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 01.08.2020 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 30.11.2020, 3 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 01.02.2021 по 28.02.2021, з 01.03.2021 по 31.03.2021, 3 01.04.2021 по 30.04.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, з 01.08.2021 по 31.08.2021, 3 01.09.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.01.2022 безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області.
При цьому, матеріали справи не містять документального підтвердження фактичної участі позивача за період з 07.11.2015 по 31.03.2022 у заходах, зазначених Постановою № 24 та Інструкцією № 259, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Суд зауважує, що виконання позивачем службових обов'язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з її безпосередньою участю в проведенні АТО.
Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
У пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (Луганська обл., місто Сіверськодонецьк, влиця Сірика Дмитра, будинок 1, ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2022 рік - 8 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за 2020 рік - 14 днів.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2022 рік - 8 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за 2020 рік - 14 днів, всього 25 днів.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян