18 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1116/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення суду у справі № 360/1116/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
29 вересня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1116/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 06.10.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 02 липня 2025 року по справі № 360/1116/25 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати суду звіт про фактичне виконання в повному обсязі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 360/1116/25.
Ухвалою суду від 05.11.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області новий строк на подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 на три місяці з дня отримання копії ухвали.
Також, ухвалою суду від 10.02.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області новий строк на подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 на три місяці з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищевказаної ухвали суду 07.05.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25, в обґрунтування якого зазначено таке.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 360/1116/25, яке набрало законної сили 02.08.2025, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Дане рішення суду виконане в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821).
Загальний борг на виконання судового рішення по справі № 360/1116/25 з 01.02.2023 по 31.10.2025 (згідно доручення Д 0710008585/6) складає 385460,50 грн (з якого 348922,61 грн - минулий борг до дати набрання законної сили, а саме до 02.08.2025 та 36537,89 грн - поточний борг з дати набрання законної сили, а саме з 02.08.2025).
Всього поточного боргу по 31.10.2025 (станом на дату виконання рішення суду) -36537,89 грн, а саме: з 02.08.2025 (дата набрання законної сили) по 31.08.2025 - 11914,53 грн; з 01.09.2025 по 30.09.2025 - 12311,68 грн; з 01.10.2025 по 31.10.2025 - 12311,68 грн.
Із нього всього виплачено - 32410,85 грн, а саме: 31.10.2025 - 8806,23 грн, 25.11.2025 - 5240,80 грн, 27.11.2025 - 8043,40 грн, 31.12.2025 - 7461,42 грн, 24.02.2026 - 1000,00 грн, 23.03.2026 - 982,00 грн, 20.04.2026 - 877,00 грн.
Різниця в сумі 12311,68 грн між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати (38225,76 грн) та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів (25914,08 грн, сума, що виплачується щомісячно) з 01.11.2025 також підлягає виплаті згідно Порядку № 821.
У зв'язку із зміною прожиткового мінімуму з 01.01.2026 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», перерахована на виконання судового рішення сума виплати змінилась з 38225,76 грн на 38391,90 грн і змінився розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України, з урахуванням положень нормативно-правових актів, а саме з 25914,08 грн на 26080,22 грн.
Минулий борг станом на дату набрання законної сили рішення суду складав 348922,61 грн, із якого забезпечено виплату у 2025 -2026 роках на загальну суму 866,05 грн, а саме: у жовтні 2025 року - 187,35 грн, у листопаді 2025 року - 187,35 грн та у грудні 2025 року - 187,35 грн, у лютому 2026 року - 103,00 грн, у березні 2026 року - 101,00 грн та у квітні 2026 року - 100,00 грн.
Вищевказані суми виплат боргу визначаються пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/ помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в Переліку.
Виплата різниці у пенсії, яка розрахована на виконання даного рішення суду та передбачена Порядком № 821 триває та проводиться кожного місяця в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
На момент надання відповіді щодо виконання рішення суду, органи Пенсійного фонду України фінансували пенсійні виплати за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань, наразі ж заборгованість згідно судових рішень обліковується та виплачується відповідно до Порядку № 821.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Боржник в особі Головного управління вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №360/1116/25. За умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на управління вважає передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25, в частині виплати різниці за період з 01 лютого 2023 року по 31 жовтня 2025 року в сумі 385460,50 грн, Головним управлінням виконується у добровільному порядку.
З огляду на наведені положення законодавства та обставини справи, Порядком № 821 не визначено нові умови для перерахунку пенсій, а встановлено порядок виплати пенсій, які перераховані на виконання судових рішень.
Оскільки норми Порядку № 821, є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов'язковими до застосування, Головне управління діяло відповідно до вимог статті 19 Конституції України.
Зауважив, що питання правомірності застосування при виплаті пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 не було предметом судового розгляду у даній справі, оскільки відповідна вимога позивачем у позовній заяві не заявлялася.
Відтак, судом у межах цього провадження не досліджувалась та не встановлювалась правомірність застосування відповідачем зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Тому відповідач вважає, що відсутні підстави для здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у частині застосування положень постанови КМУ від 14.07.2025 № 821, оскільки такі питання виходять за межі предмета спору та заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти звіт, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2026:
призначено до розгляду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по справі №360/1116/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 18 травня 2026 року;
запропоновано представнику стягувача у строк до 12 травня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 травня 2026 року;
запропоновано представнику стягувача та боржнику (Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області) у строк до 12 травня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/1116/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у строк до 12 травня 2026 року надати суду довідку про розмір заборгованості, з урахуванням виплачених позивачу сум, за судовим рішенням від 02 липня 2025 року у справі № 360/1116/25.
Від позивача 11.02.2026 надійшли пояснення щодо звіту ГУ ПФУ в Закарпатській області, а також виконання відповідачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі №360/1116/25, відповідно до яких зазначено таке.
ОСОБА_1 вважає посилання відповідача на те, що дане рішення суду виконане в умовах дії Порядку № 821, а різниця в сумі 12311,68 грн між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати (38225,76 грн) та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів (25914,08 грн, сума, що виплачується щомісячно) з 01.11.2025 також підлягає виплаті згідно Порядку 821 - протизаконним, таким що суперечить нормам Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Резолютивною частиною рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі №360/1116/25 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816- суд від 07.05.2025;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
В той же час, основний розмір пенсії позивачу, після набрання законної сили рішенням ЛОАС від 02.07.2025 і по теперішній час виплачується на рівні до подання позову. Таким чином, приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд має звернути на це увагу.
На думку позивача, відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту ГУ ПФУ у Закарпатській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у цій справі, оскільки з поданого звіту відповідача від 06.05.2026 та документів чітко вбачається, що вказане судове рішення виконано не в повному обсязі. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
За результатом ознайомлення зі змістом звіту та додатків до нього, стягувач не погоджується щодо виконання боржником у такий спосіб рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 360/168/25, а саме в частині як порядку виплати позивачу заборгованих коштів за період з 27.07.2024 по 30.04.2026 станом на день подання звіту у розмірі 24487,02 грн, так і в обмеженні виплати перерахованого на виконання судового рішення щомісячного розміру пенсії.
Посилання представника відповідача на вимоги постанови КМУ № 821, як на підставу невиплати в повному обсязі нарахованої пенсії після дати набрання рішенням суду законної сили, на думку позивача, не можливо брати до уваги, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не визначає механізм здійснення з бюджету видатків на виплату сум пенсії по виконанню судових рішень після дати набрання ними законної сили та не поширює свою дію на поточні виплати пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.02.2023 рік, а також довідки про перерахований розмір пенсії на виконання рішення суду з листопада 2025 року становить 38225,76 грн, з яких сума виплаченої пенсії (25914,08 грн + 12311,68 грн) = 38225,76 грн, тобто щомісяця, після набрання законної сили судовим рішенням, відповідач протизаконно не доплачує різницю розміру пенсії, яку призначено та перераховано на виконання рішення суду, у розмірі - 12311,68 грн.
Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі №360/1116/25 на даний час не виконане в повному обсязі.
На підставі викладеного просить відмовити ГУ ПФУ в Закарпатській області у прийнятті звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по адміністративній справі №360/1116/25 та встановити ГУ ПФУ в Закарпатській області новий строк у кількості 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати отримання ухвали щодо подати повторно звіт з обов'язковим його виконанням в частині виплати розміру пенсії, який встановлено на виконання рішення суду.
Відповідачем 12.05.2026 надано пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25, в яких зазначено таке.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат. Дане рішення суду виконане в умовах дії Порядку № 821.
За результатами такого перерахунку різниця в пенсії з 01.02.2023 по 31.10.2025 ((згідно доручення Д 0710008585/6) складає 385460,50 грн (з якого минулий борг з 01.02.2023 по 01.08.2025 в сумі 348922,61 грн, та поточний борг з 02.08.2025 (дати набрання законної сили) по 31.10.2025 в сумі 36537,89 грн). Із вказаного боргу забезпечено виплату минулого боргу в сумі 866,05 грн та поточного боргу в сумі 32410,85 грн. Загальний борг з врахуванням вищезазначених виплат за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 станом на 11.05.2026 складає 352183,60 грн.
При цьому, Головне управління як відповідач у цій справі, не відмовляється виплачувати невиплачену різницю в пенсії за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 у розмірі 352183,60 грн, така різниця обліковуються у електронній пенсійній справі позивача та буде виплачена у межах бюджетних асигнувань після виділення коштів з Державного бюджету України на цю мету з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів, які будуть нараховані, як різниця в пенсії за минулий час за період, отже не можна дійти висновку, що рішення в даній справі не виконується Головним управлінням.
Докази, що рішення суду в межах покладених зобов'язань на Головне управління не виконано - відсутні, та відсутня інформація про те, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або, що Головне управління створює перешкоди для виконання такого рішення.
Щодо виплати грошових коштів у вигляді заборгованості по пенсії, повідомив, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування заборгованості згідно судових рішень відповідно до Порядку не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
На підставі викладеного, просить суд не застосовувати зміну способу і порядку виконання рішення суду від 02.07.2025 по справі № 360/1116/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Щодо прийняття чи не прийняття звіту, суд виходить з такого.
Як вже вище вказано, визначеними у частині другій статті 382-3 КАС України підставами для відмови у прийнятті звіту, наслідком чого є накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, є:
- не наведення суб'єктом владних повноважень обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або
- заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, або
- звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2026 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25, яке набрало законної сили 02.08.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», позивачу 12.09.2025 у справі №360/1116/25 видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього доказами, суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25, яке набрало законної сили 02.08.2025, здійснено 31.10.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Рішення суду виконано відповідачем у відповідності до норм Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, який передбачає, що виплата пенсій за рішеннями суду, які набрали чинності після набрання чинності Постановою № 821, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, які виділяються Пенсійному фонду України для таких цілей.
За результатами проведеного перерахунку загальний борг на виконання судового рішення по справі №360/1116/25 з 01.02.2023 по 31.10.2025 (згідно доручення Д 0710008585/6) складає 385460,50 грн, з якого:
минулий борг з 01.02.2023 по 01.08.2025 становить 348922,61 грн,
поточний борг з 02.08.2025 (з дати набрання рішення суду законної сили) по 31.10.2025 становить 36537,89 грн.
Із вказаного боргу забезпечено виплату минулого боргу: у жовтні 2025 року - 187,35 грн; у листопаді 2025 року - 187,35 грн; у грудні 2025 року - 187,35 грн; у лютому 2026 року - 103,00 грн; у березні 2026 року - 101,00 грн; у квітні 2026 року - 100,00 грн; у травні 2026 року - 100,00 грн, всього 966,05 грн.
Також із поточного боргу забезпечено виплату: 31.10.2025 - 8806,23 грн; 25.11.2025 - 5240,80 грн; 27.11.2025 - 8043,40 грн; 31.12.2025 - 7461,42 грн; 24.02.2026 - 1000,00 грн; 23.03.2026 - 982,00 грн; 20.04.2026 - 877,00 грн;18.05.2026 -780,00 грн, всього 33190,85 грн.
Отже, станом на 18.05.2026 загальний борг на виконання судового рішення по справі № 360/1116/25 складає 351303,60 грн (минулий борг - 347956,56 грн; поточний борг - 3347,04 грн).
Таким чином, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 в частині здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат, виконано.
Водночас неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області коштів, призначених для виконання рішення суду. При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не відмовляється проти виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії, облікувало борг в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та зазначає, що відповідні виплати будуть здійсненні після надходження до боржника коштів, призначених для виконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
У адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У частині дев'ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вжиті заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
У статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
У абзаці першому частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/23816-суд від 07.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З набрання рішенням суду від 02.07.2025 у справі №360/1116/25 законної сили пройшло більше двох місяців.
Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість позивачу не сплачена.
За встановлених обставин, відсутні підстави для встановлення нового строку для подання боржником до суду звіту про виконання рішення суду, оскільки подальше встановлення такого виду контролю жодним чином не сприятиме досягненню його мети спонукання боржника до належного та добросовісного виконання рішення суду.
Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області штрафу, оскільки неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття поданого Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звіту про виконання судового рішення та припинення судового контролю за його виконанням.
При цьому суд зазначає, що судове рішення виконується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Питання порядку та механізму фінансування і виплати сум, нарахованих на виконання судового рішення, зокрема із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України № 821, не було предметом судового розгляду у цій справі, не досліджувалося судом та не отримало правової оцінки у судовому рішенні, а отже може бути виключно предметом окремого судового розгляду.
Також суд зауважує, що позивач має право в будь-який час звернутися до суду з заявою про зміну способу і порядку судового рішення у разі необхідності.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, судом надано оцінку основним (суттєвим) аргументам сторін.
Керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2026 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25.
Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 360/1116/25, встановлений ухвалою від 06.10.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя К.Є. Петросян