07 травня 2026 року м. Ужгород№ 260/8745/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
учасники судового процесу - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року;
зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року та всі належні виплати під час звільнення;
стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;
стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по даній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Разом з тим, вказаною ухвалою витребувано у відповідача наказ №1 від 15.08.2025 року старшого інспектора з особливих доручень відділу координаційного забезпечення податкової поліції Головного управління ДФС у Закарпатській області та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за повністю відпрацьовані останні два місяці роботи з зазначенням середньоденної та середньомісячної заробітної плати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 року повторно витребувано від Головного управління ДФС у Закарпатській області належним чином завірену копію наказу №1 від 15.08.2025 року старшого інспектора з особливих доручень відділу координаційного забезпечення податкової поліції Головного управління ДФС у Закарпатській області та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за повністю відпрацьовані останні два місяці роботи з зазначенням середньоденної та середньомісячної заробітної плати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 року застосовано до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті149 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області невідкладно подати до Закарпатського окружного адміністративного суду докази, витребувані ухвалою від 20 січня 2026 року, а саме: належним чином завірену копію наказу №1 від 15.08.2025 року старшого інспектора з особливих доручень відділу координаційного забезпечення податкової поліції Головного управління ДФС у Закарпатській області та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за повністю відпрацьовані останні два місяці роботи з зазначенням середньоденної та середньомісячної заробітної плати.
12.03.2026 року, відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів надав завірену копію наказу №1 від 15.08.2025 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та довідку від 12.03.2026 року №10 про заробітну плату.
17.03.2026 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позовних вимог, без зміни підстав позову, а саме просив суд:
"1.Витребувати від Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області Державної фіскальної служби України довідку відносно ОСОБА_1 , оформлену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з метою визначення середньоденної заробітної плати позивача;
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати в період з 01.04.2021 року по 15.08.2025 року;
Зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату в період з 01.04.2021 року по 15.08.2025 року та всі належні виплати під час звільнення;
Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;
Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по даній справі."
Після змінених позовних вимог, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.05.2026 року.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, учасники справи у судове засідання не з'явилися, позивач подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі її представника.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.11.2006 року ОСОБА_1 згідно наказу ДПА у Закарпатській області №171-о від 30.10.2008 року прийнято на службу в податкову міліцію, що не заперечується відповідачем.
Наказом №1 від 15.08.2025 року старшого інспектора з особливих доручень відділу координаційного забезпечення податкової міліції Головного управління ДФС у Закарпатській області ОСОБА_1 (надалі - позивач), звільнено з посади за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ РСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення).
Позивач вказує на те, що в період з 01.04.2021 року по 15.08.2025 року заробітна плата їй не нараховувалася та не виплачувалася.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065), та реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їхнього приєднання до відповідних територіальних органів ДПС за переліком згідно з додатком 2, зокрема, реорганізовано Головне управління ДФС у Закарпатській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065).
Пунктами 3, 4 указаної Постанови №537 установлено, що територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. №85", співробітники ДФС та її територіальних органів станом на 31.12.2021 року були вивільнені, а ДФС та її територіальними органами припинено виконання функцій органу виконавчої влади.
Аналізуючи наведене, позивач як працівник Головного управління ДФС у Закарпатській області здійснювала свої функції до кінця 2021 року.
Судом встановлено, що в період з січня 2021 року по грудень 2021 року позивачці було нараховано та виплачено грошове забезпечення з кодом назви ознаки доходу 185 - виплати військовослужбовцю. Вказане підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору.
Разом з тим, із вказаних Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору вбачається, що в період з січня 2022 року по серпень 2025 року відсутня інформація про нараховані доходи.
Аналізуючи наведене, суд констатує, що перебуваючи у трудових відносинах з Головним управлінням ДФС у Закарпатській області позивачці не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата за період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за сам факт перебування у трудових відносинах.
Разом з тим, суд вказує на те, що відповідач не надав суду доказів того, що позивачка у період перебування у трудових відносинах з Головним управлінням ДФС у Закарпатській області не виконувала покладених на неї обов'язків.
Аналізуючи наведені норми законодавчтва та надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати в період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року.
З метою належного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року та всі належні виплати під час звільнення.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, то суд вказує на наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Разом з тим у Постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, та сформулювала наступний правовий висновок:
«Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2020 у справі №813/851/16, відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту та стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.
Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує наступне.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою №10 від 12.03.2026 року, яка витребувана судом, виплачене грошове забезпечення за два повних місяця перед звільненням становить 20574,20 грн., а саме за лютий 2021 року 10287,10 грн та за березень 2021 року 10287,10 грн.
Середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивачки за два повних місяці служби складає 489,86 грн, що є вихідними даними для обрахування середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу в якості відшкодування.
Отже, за 184 календарних днів (з 15.08.2025 по 15.02.2026 - шість місяців) сума середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні складає 90134,24 грн. (489,86грн. х 184 дні).
Водночас, суд у цій справі не вважає за можливе застосувати співмірності при розрахунку середнього заробітку, оскільки невиплаченою залишається саме заробітна плата (грошове забезпечення) позивачки за спірний період перебування у трудових відносинах з відповідачем.
Так, саме невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні та відповідно стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні у сумі 90134,24 грн.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина. буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 39393632) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина. буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 39393632) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 15.08.2025 року та всі належні виплати під час звільнення.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина. буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 39393632) щодо не проведення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) остаточного розрахунку при звільненні 15.08.2025 року.
Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина. буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 90134,24 (дев'яносто тисяч сто тридцять чотири гривні двадцять чотири копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина. буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.05.2025 року.
СуддяС.А. Гебеш