Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 травня 2026 року Справа №200/7414/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене Протоколом №15/18 від 19.09.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за його заявою від 19.11.2024 та скасувати;
- зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене Протоколом №15/18 від 19.09.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за його заявою від 19.11.2024.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024 р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення набрало законної сили від 21 листопада 2025 року набрало законної сили 23 грудня 2025 року та 07 січня 2026 року видані виконавчі листи.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7414/25.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 у місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/7414/25.
26 січня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій останній просить встановити новий строк на подання звіту на виконання рішення по справі в 10 діб та накласти штраф на керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму, половину з яких стягнути на користь ОСОБА_1 , а половину на користь Держівного бюджету України.
Ухвалою суду від 30 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Повторно встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7414/25.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 у трьох місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/7414/25.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
03 березня 2026 року від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішення вчиненого суб'єктом владних повноважень та ухвалення окремої ухвали щодо невиконання ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення в адміністративній справі № 200/7414/25.
Ухвалою суду від 13 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення вчиненого суб'єктом владних повноважень та ухвалення окремої ухвали щодо невиконання ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
18 травня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що після отримання рішення суду у вказаній справі ІНФОРМАЦІЯ_6 02.03.2026р. була повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 19.11.2024 р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийнято рішення по суті, про що повідомлено заявника.
Так, Протоколом №15/1 від 02.03.2026р. на виконання виконавчого листа по справі №200/7414/25 розглянута заява ОСОБА_1 від 19.11.2024р. та відмовлено в наданні відстрочки від мобілізації.
Підставами для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.11.2024р. в Протоколі №15/1 від 02.03.2026р. вказані: Недоведеність самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітних дітей до 18 років та надання недостовірної інформації щодо проживання ОСОБА_1 оскільки на дату подання заяви у зв'язку з захопленням м.Курахове військовими формуваннями російської федерації.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України наголосив на тому, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України в Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; п. п. 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; п. 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку в п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 14 КАС судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст. ст. 14 та 370 КАС Украіни.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим в постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій він зазначив, що обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Суд вважає рішення від 21 листопада 2025 року у справі № 200/7414/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - виконано ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece, № 18357/91).
У п. 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається ст. 6 Конвенції.
З огляду на вказану практику Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку, що неповне виконання рішення суду може мати ознаки порушення прав позивача, які гарантовані ст. 6 Конвенції.
За правилами, закріпленими у ч. 3 ст. 3 КАС, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 381-1 КАС (тут і далі - в редакції Закону № 4094) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 381-1 КАС суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому ст. ст. 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Розгляд звіту про виконання судового рішення регламентований нормами ст. 382-2 КАС.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-2 КАС до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 44 цього Кодексу.
Рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення визначені ст. 382-3 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Частиною 2 ст. 382-3 КАС установлено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч. ч. 2 та/або 3 ст. 382-2 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. 382-3 КАС зумовлює висновок про те, що суд за наслідками розгляду звіту може:
1. постановити ухвалу про прийняття звіту на підставі ч. 1 ст. 382-3 КАС за відсутності обставин, вказаних ч. 2 ст. 382-3 цього Кодексу;
2. постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту на підставі ч. 1 ст. 382-3 КАС за наявності обставин, вказаних у ч. 2 ст. 382-3 цього Кодексу.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф, а також додатково може:
- встановити новий строк подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу;
або
- за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 378 КАС.
Водночас при прийнятті звіту про виконання судового рішення, якщо суб'єкт владних повноважень не виконав його в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу, що установлено ч. 11 ст. 382-3 цього Кодексу.
Тобто норма ч. 11 ст. 382-3 КАС прямо передбачає можливість прийняття звіту навіть у випадку, коли судове рішення не виконано в повному обсязі.
Разом з цим, у такому випадку норма ч. 11 ст. 382-3 КАС покладає на суд об'явок встановити новий строк для подання звіту.
Відповідно до ч. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі звітом, суд дійшов висновку про прийняття звіту та закінчення процедури судового контролю.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 294, 295, 297, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Вважати поданий звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що підтверджує виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 200/7414/25 у повному обсязі.
Завершити процедуру судового контролю у справі № 200/7414/25.
Роз'яснити учасникам справи, що заяви, клопотання, докази тощо можуть бути надані суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» або на електронну адресу суду (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19 травня 2026 року.
Суддя К.Е. Абдукадирова