18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/24736/22
провадження № 51 - 4130 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100006446, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Заболотенці Млинівського району Рівненської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Великі Озера Дубровицького району Рівненської області, проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_3 ,
за обвинуваченням кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2 ч. 3, ст. 205-1 ч. 2 КК України,
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2 ч. 3, ст. 205-1 ч. 2 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12020100100006446 від 23 вересня 2020 року залишено без розгляду.
Витрати, понесені у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування на проведення судових експертиз, віднесено на рахунок держави.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_4 145 000 грн процесуальних витрат.
Вирішено питання щодо скасування арештованого майна.
Як убачається з ухвали суду ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 ч. 2 КК України, - умисному внесенні в документи, які, відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням свого службового становища.
Також він обвинувачувався у протиправному заволодінні майном підприємства, в тому числі, частками їх засновників, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів підприємства, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, що заподіяло велику шкоду, - вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206-2 ч. 3 КК України.
ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205-1 ч. 2 КК України, - пособництві під час внесення в документи, які, відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням свого службового становища .
Також вона обвинувачувалася в пособництві у протиправному заволодінні майном підприємства, у тому числі, частками їх засновників, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів підприємства, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, що заподіяло велику шкоду, - вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 206-2 ч. 3 КК України.
ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 206-2 ч. 3 КК України, - пособництві у протиправному заволодінні майном підприємства, у тому числі, частками їх засновників, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів підприємства, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, що заподіяло велику шкоду.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої просить скасувати судові рішення в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог представник потерпілої зазначає, що в суді першої інстанції потерпіла була позбавлена права на справедливий суд, ефективний судовий захист та доступ до правосуддя, оскільки розгляд справи було затягнуто і неправомірно закрито провадження за строками давності. Також зазначає, що судами було порушено основні засади кримінального судочинства, а саме рівність учасників перед законом, змагальність сторін та право на ефективний правовий судовий захист, оскільки тривалий розгляд справи призвів до уникнення ними кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що призвело до порушення прав потерпілої.
Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги представника потерпілої, не обґрунтував своє рішення та безпідставно залишив апеляційну скаргу представника потерпілої без задоволення.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За змістом касаційної скарги представник потерпілої вказує на незаконність судових рішень, оскільки вбачає порушення цими судами прав потерпілої в частині доступу до правосуддя та неправомірного закриття кримінального провадження.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Частиною першою статті 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: - строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; - підстави такого звільнення; - правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ст. 49 ч. 1 КК диференційовані строки давності за умови, що:
- протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); - особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); - законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним, і імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено саме на суд, а не на обвинуваченого чи сторону захисту, які мають право заявити відповідне клопотання.
Згідно з ухвалою місцевого суду, судом встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2 ч. 3, ст. 205-1 ч. 2 КК України, і з моменту вчинення ними цих злочинів, пройшло понад десять років.
При цьому суд зазначив, що протягом 2014 - 2025 років ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у розшуку не перебували, від слідства та суду не ухилялися і інших злочинів не вчиняли, а відтак згідно з вимогами ст. 12 ч. 5, ст. 49 ч. 1 п. 4 КК України злочини, у вчиненні яких вони обвинувачувалися, є тяжкими злочинами, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за які встановлено десять років з дня вчинення до набрання вироком законної сили.
Врахувавши зазначене, місцевий суд кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2 ч. 3, ст. 205-1 ч. 2 КК України, за відповідним клопотанням обвинувачених та їх захисників закрив у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки судом встановлено, що з моменту вчинення ними цих злочинів пройшло понад десять років.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги представника потерпілої перевірив доводи його апеляційної скарги, які є аналогічні доводам його касаційної скарги, щодо неправомірного закриття кримінального провадження та порушення прав потерпілої і прийшов до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення. Обґрунтовуючи таке рішення апеляційний суд вказав, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода самого обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах та в порядку, передбаченому статтями 284-288 КПК України.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а, отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення, та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.
Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину.
Відтак, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ККС Верховного Суду, висловленою у постановах від 29 липня 2021 року ( справа № 552/5595/18 провадження № 51-5289км19, та від 18 лютого 2025 року (справа № 712/8174/23 провадження № 51-2807 км 24).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши наявність усіх підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, отримавши згоду обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, обґрунтовано звільнив їх від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.
При цьому у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розглянуто з дотриманням вимог статтей 285, 286 КПК України, з якими була ознайомлена потерпіла ОСОБА_4 та її представник, котрі висловили свою позицію щодо звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, про що свідчить звукозапис судового засідання від 06 червня 2025 року.
З рішення апеляційного суду також вбачається, що цей суд, розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги представника потерпілої, доводи якої є аналогічними доводам його касаційної скарги, де представник потерпілої вказував на затягування розгляду кримінального провадження стороною захисту, надав їм відповідну оцінку, визнав їх необґрунтованими і таких даних щодо затягування розгляду апеляційний суд не встановив.
Крім того, посилання представника потерпілої про те, що судами не дотримано основних засад кримінального провадження та порушено принцип диспозитивності є безпідставним, оскільки клопотання було розглянуто за участі потерпілої та її представника, їй було роз'яснено, що закриття кримінального провадження з таких підстав не позбавляє права потерпілої ОСОБА_4 на звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної шкоди.
За результатом апеляційного розгляду апеляційний суд в ухвалі надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі представника потерпілої, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді немає, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити представнику потерпілої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3