18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/27781/17
провадження № 51-1866 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 ,
встановив:
За ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 , звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 171, ст. 340 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу прокурора задовільнив частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року змінив у частині розподілу процесуальних витрат на залучення експертів. Процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 1619,10 грн відніс на рахунок держави. У решті ухвалу залишив без змін.
Прокурор ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій порушує питання про зміну вказаних судових рішень. Разом із поданою касаційною скаргою до Верховного Суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного рішення апеляційної інстанції.
В обґрунтування поважності пропуску зазначеного строку прокурор посилається на те, що 29 січня 2026 року апеляційний суд оголосив лише резолютивну частину ухвали, яка не була надана прокурору ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні. Водночас повний текст ухвали опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 24 квітня 2026 року, а її копію прокурор ОСОБА_4 , як старший прокурор групи Департаменту 14 Офісу Генерального прокурора в цьому провадженні, отримала 01 травня 2026 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) касаційну скаргу на судові рішення може бути подано протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску прокурором строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.
З оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що 29 січня 2026 року відбувся розгляд апеляційної скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року стосовно ОСОБА_5 за участю зокрема прокурора ОСОБА_7 . Учасникам судового провадження було роз'яснено порядок та строк оскарження цього судового рішення.
Однак, із касаційною скаргою інший прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернулася лише 11 травня 2026 року, тобто поза межами строку касаційного оскарження.
Варто зауважити, що правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК України, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.
У своїй постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 629/847/15-к) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що згідно з параграфом 2 глави 3 розділу 1 та пунктом 19 частини першої статті 3 КПК України прокурор є суб'єктом кримінального процесу зі сторони обвинувачення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Тобто в конкретному кримінальному провадженні, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.
Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов'язки, а отже, однаковий процесуальний статус.
Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу. Група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб'єкт - прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов'язків прокурора відповідно до норм КПК України.
Тож, група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК України, діє як єдиний суб'єкт зі сторони обвинувачення - прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав і обов'язків прокурора відповідно до норм КПК України.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Водночас подана касаційна скарга із проханням про поновлення строку на касаційне оскарження не містить належного обґрунтування підстав для поновлення цього строку, оскільки переконливих аргументів на підтвердження поважності причин, через які прокурор не мала об'єктивної можливості у повному обсязі реалізувати право на касаційне оскарження протягом трьох місяців із дня оголошення ухвали апеляційного суду, за текстом поданого клопотання не наведено.
Інших об'єктивних причин, які завадили прокурору в межах строку на касаційне оскарження, чи якнайшвидше після його закінчення, звернутися до Суду і, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин Суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню особі, яка її подала.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 та 441 КПК України, Суд
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року відмовити.
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3