Єдиний унікальний номер 752/5981/26
Номер провадження 2/341/696/26
(заочне)
18 травня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Представник Усенко М. І. в інтересах ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У позові просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04.12.2023 № 6992540 у розмірі 21893,70 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором від 04.12.2023 № 6992540, у зв'язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 21893,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5580,0 грн, заборгованість за процентами - 15173,70 грн, заборгованість за комісією - 1140,0 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 13.05.2026.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача у позові просить справу розглядати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, хоч про день, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою судового засідання надіслано на зареєстровану адресу місця проживання відповідачки. Відповідачка документи не отримала, оскільки відсутня за зареєстрованою адресою місця проживання.
Таким чином, відповідачка вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання. Проте, відзив на позовну заяву відповідачка не подала, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилала. Ходом розгляду справи не цікавилась. У судове засідання не прибула.
Згідно з положеннями ч. 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на приписи ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд прийняв рішення про заочний розгляд справи, оскільки відповідачка вважається повідомленою належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавала, а представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
До позовної заяви долучено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «ПУМБ» для підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором в частині надання коштів відповідачці на її кредитну картку.
З огляду на принцип змагальності, відсутність відзиву та заперечень щодо отримання кредитних коштів відповідачкою у межах спірних правовідносин, ураховуючи достатність наданих позивачем доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для задоволення клопотання позивача та витребування відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
04.12.2023 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6992540 (далі - Кредитний договір, Договір) (а. с. 10-21).
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,0 грн (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 04.12.2023 (дата надання кредиту) і складається пільгового та поточного періодів.
Відповідно до п. 1.3.1 Договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.12.2023 (рекомендована дата платежу).
Згідно з п. 1.3.2 Договору поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18.03.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п. 1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 19.12.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.03.2024 (останнього дня строку кредитування).
Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1140,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2250,0 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18900,0 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.3 Договору).
Відповідно до п. 1.6 Договору тип процентної ставки - фіксована.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 535528*38 (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.3.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим пунктом 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою).
Відповідно до п. 6.1 Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційний системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з Графіком платежів: дата видачі кредиту - 04.12.2023; кількість днів у розрахунковому періоді - 105 днів; сума кредиту за договором - 6000,0 грн; проценти за користування кредитом - 21150,0 грн; комісія за надання кредиту - 1140,0 грн; реальна річна процентна ставка - 21836,0 %; загальна вартість кредиту - 28290,0 грн (а. с. 22).
До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ТзОВ «Мілоан» підтверджує, що з ОСОБА_1 04.12.2023 укладено договір № 6992540. Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 105529, дата і час відправки одноразовим ідентифікатора позичальнику: 04.12.2023 о 21:17; номер телефону: НОМЕР_1 (а. с. 25).
Відповідно до копії платіжного доручення від 04.12.2023 № 116870083 підтверджується, що здійснено переказ грошових коштів у розмірі 6000,0 грн, платник - ТзОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно з Договором № 6992540 (а. с. 28).
До матеріалів справи надано відомість ТзОВ «Мілоан» про щоденні нарахування за кредитним договором № 6992540 (а. с. 29-30).
З указаної відомості суд установив, що 04.12.2023 надано кредит у розмірі 6000,0 грн та нараховано 1140,0 грн комісії за оформлення кредиту. Протягом періоду з 05.12.2023 до 19.12.2023 відповідачці нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 150,0 грн на день. Протягом періоду з 20.12.2023 до 29.12.2023 відповідачці нараховувались проценти за ставкою 3,5 % згідно з п. п. 1.5.3 Договору, тобто по 210,0 грн на день. 29.12.2023 відповідачка сплатила тіло кредиту у розмірі 420,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 420,0 грн та комісію за пролонгацію у розмірі 360,0 грн. 29.12.2023 відповідачці нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 360,0 грн. Протягом періоду з 30.12.2023 до 05.01.2024 відповідачці нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 139,50 грн на день. Протягом періоду з 06.01.2024 до 25.03.2024 відповідачці нараховувались проценти за ставкою, що не перевищує 2,5 %, тобто по 128,34 грн на день.
Таке нарахування процентів відповідає погодженим сторонами Договору умовам, які відповідачка прийняла. При цьому з урахуванням пролонгації продовжено загальний строк кредитування на сім днів, тобто до 25.03.2024. Кредитодавець урахував часткову сплату позичальником заборгованості за кредитом і процентами.
26.04.2024 між ТзОВ «Мілоан» (далі - Кредитор) та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (далі - Новий Кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ (а. с. 32-41).
Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредитору за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Згідно з витягом з реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимог від 26.04.2024 № 105-МЛ до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 21893,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5580,0 грн, заборгованість за процентами - 15173,70 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1140,0 грн (а. с. 54).
Також, надано копію платіжної інструкції про перерахування коштів ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на користь ТзОВ «Мілоан» у межах виконання договору відступлення прав вимоги від 26.04.2024 № 105-МЛ (а. с. 53).
04.02.2026 позивач надіслав відповідачці претензію про усунення порушення кредитних зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до якої заборгованість за Кредитним договором становить 21893,70 грн (а. с. 55).
Дані щодо виконання боржницею вказаної претензії відсутні.
Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Мілоан» і відповідачкою правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідачкою коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Так, у п. 1.5.1 Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 1140,0 грн за надання кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 1140,0 грн.
Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, розмір комісії за видачу кредиту, з якими відповідачка ОСОБА_1 ознайомилась і які прийняла шляхом підписання відповідного Договору.
Отже, суд установив, що відповідачка була ознайомлена з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодилась, їх виконувала шляхом отримання і використання коштів, часткового виконання зобов'язань за Договором.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «Мілоан» перейшло до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26.04.2024 № 105-МЛ.
Ураховуючи викладене, суд установив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 04.12.2023 № 6992540, у зв'язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 21893,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5580,0 грн, заборгованість за процентами - 15173,70 грн, заборгованість за комісією - 1140,0 грн.
Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема копіями Договору, паспорта споживчого кредиту, графіка платежів, відомістю про щоденні нарахування та погашення, платіжним дорученням щодо здійснення переказу грошових коштів, договору про відступлення прав вимоги від 26.04.2024 № 105-МЛ тощо.
Водночас відповідачка ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надала.
З огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
При цьому суд зазначає, що заявлені до стягнення у цій справі кошти в сумі 15173,70 грн є саме нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом. Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є штрафними санкціями (штраф, пеня) чи нарахованими відповідачці відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які суд може зменшити відповідно до практики Верховного Суду.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач обгрунтовує копією договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладеним між ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», копією акта наданих послуг від 12.02.2026 № Д/15902, копією ордера про надання правничої допомоги, детального опису наданих послуг до акта від 12.02.2026 № Д/15902, відповідно до якого: усна консультація клієнта 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год 00 хв, погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта у справі 3 год 30 хв.
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу, суд ураховує, складність справи, яка є типовою, і участь у ній адвоката мала місце на підставі загального договору, укладеного між позивачем та АО «Апологет» про комплексний супровід судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами. Тобто, у межах цього договору адвокати адвокатського об'єднання представляють інтереси фінансової установи у типових справах. Також, суд ураховує неспівмірність між ціною позову (21893,70 грн) та заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу (8000,0 грн).
Отже, оцінюючи обгрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000,0 грн є необгрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, об'єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,0 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а. с. 9).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Кредитним договором від 04.12.2023 № 6992540 у розмірі 21893,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5580,0 грн, заборгованість за процентами - 15173,70 грн, заборгованість за комісією - 1140,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 18 травня 2026 року.
Учасники:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;
відповідачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ