Справа №338/562/26
Провадження №2/338/730/26
19 травня 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Куценка О.О., за участю секретаря судового засідання Двібородчин І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25441-07/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці грошові кошти в сумі 3500 грн строком на 360 днів, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Згідно з умовами договору процентна ставка становить 2,5 % на день та застосовується у межах строку кредитування.
Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі 3500 грн. Водночас відповідачка належним чином умови договору не виконала, платежі на погашення кредиту та процентів за користування кредитом не здійснила, унаслідок чого утворилася заборгованість.
12 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 12122023, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 25441-07/2023 від 18 липня 2023 року.
З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 000 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 500 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Ухвлою від 17 квітня 2026 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також контррозрахунку заборгованості до суду не подала.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 18 липня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25441-07/2023.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору Товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, передбачених договором. Кредит надано строком на 360 днів.
Згідно з пунктом 1.4.1 договору процентна ставка становить 2,5 % на день та застосовується у межах строку кредитування.
За змістом пункту 3.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору.
Кредитний договір укладено в електронній формі. Зі змісту договору та доданих до позову документів вбачається, що відповідачка підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».
З матеріалів справи також вбачається, що кредит надавався відповідачці у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок із використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано лист-повідомлення про перерахування коштів за кредитним договором. Крім того, на виконання ухвали від 17 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_2 , а на рахунок, до якого емітовано зазначену картку, було зараховано кошти в сумі 3500 грн у період з 18 липня 2023 року по 23 липня 2023 року - від 18 липня 2023 року.
Отже, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 3500 грн суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.
12 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 12122023, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25441-07/2023 від 18 липня 2023 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість відповідачки за кредитним договором визначена позивачем у розмірі 35 000 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 500 грн - заборгованість за процентами.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з укладенням і виконанням кредитного договору, отриманням відповідачкою кредитних коштів, обов'язком їх повернення та сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов'язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 3500 грн, факт невиконання відповідачкою обов'язку щодо повернення кредиту, а також факт переходу до позивача права грошової вимоги за договором факторингу.
Відповідачка не подала до суду відзиву, не надала доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подала контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості.
Разом з тим, неподання відповідачкою відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов'язку перевірити законність, обґрунтованість, пропорційність і справедливість заявленої до стягнення суми, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а суд при вирішенні спору має надати оцінку не лише формальній наявності договору, але й тому, чи підлягає заявлена грошова вимога судовому захисту саме в тому розмірі, в якому вона заявлена позивачем.
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредитування, укладеного між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення особистих потреб останньої. Відповідачка у таких правовідносинах є споживачем фінансової послуги та слабшою стороною договору.
Суд також бере до уваги, що кредитний договір був укладений шляхом приєднання відповідачки до умов, сформульованих кредитодавцем у стандартній електронній формі, а тому можливість відповідачки реально впливати на зміст істотних економічних умов договору, зокрема на розмір процентної ставки та загальну вартість кредиту, була обмеженою.
Заявлена позивачем до стягнення сума процентів становить 31 500 грн, тоді як сума фактично отриманого відповідачкою кредиту становить 3500 грн. Отже, заявлені проценти у дев'ять разів перевищують розмір тіла кредиту, а загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 35 000 грн, тобто у десять разів перевищує суму фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів.
Таке співвідношення між сумою отриманого кредиту та сумою заявлених процентів свідчить про очевидну непропорційність грошової вимоги в частині процентів та істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін на шкоду споживачу.
Суд виходить із того, що право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом не є абсолютним і повинно реалізовуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.
Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У свою чергу, стаття 627 ЦК України, закріплюючи свободу договору, прямо передбачає, що така свобода здійснюється з урахуванням вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору не означає можливість покладення на споживача надмірного, економічно необґрунтованого та непропорційного фінансового тягаря.
Суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, а держава має підтримувати розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавців і правами споживачів кредитних послуг.
У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 вказано, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, відповідно до яких відсутність окремого позову про визнання недійсним договору не є перешкодою для врахування інтересів відповідача при вирішенні спору про стягнення заборгованості з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх правове призначення, оскільки проценти перетворюються із плати за користування кредитними коштами на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Суд бере до уваги і те, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При цьому суд не визнає кредитний договір недійсним, не змінює його умов та не виходить за межі позовних вимог. Суд лише перевіряє заявлену позивачем грошову вимогу в межах поданого позову та визначає той розмір заборгованості, який з урахуванням встановлених обставин справи, характеру правовідносин, статусу відповідачки як споживача, принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності підлягає судовому захисту.
Суд також враховує, що договір укладено 18 липня 2023 року, тобто до набрання чинності законодавчими змінами, якими було встановлено граничне обмеження денної процентної ставки за споживчим кредитом. Тому суд не виходить із прямого порушення кредитодавцем такого обмеження на момент укладення договору. Водночас ця обставина не позбавляє суд обов'язку оцінити заявлений до стягнення розмір процентів через призму загальних засад цивільного законодавства, захисту прав споживача та пропорційності втручання у майнову сферу відповідачки.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними та такими, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача: заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн; проценти за користування кредитом - 3500 грн.
Такий розмір процентів, на переконання суду, є співмірним із сумою фактично отриманого кредиту, враховує платний характер кредитного договору, період користування кредитними коштами, а також забезпечує справедливий баланс між правом кредитора на отримання плати за користування кредитом і необхідністю недопущення покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря.
У частині стягнення процентів у розмірі 28 000 грн, що становить різницю між заявленими позивачем процентами 31 500 грн та визначеним судом справедливим і пропорційним розміром процентів 3500 грн, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 7000 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 35 000 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 7000 грн.
Отже, позовні вимоги задоволені у розмірі 20 % від заявленої ціни позову: 7000 грн * 100 % / 35 000 грн = 20 %.
Позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2662 грн 40 коп. * 20 % = 532 грн 48 коп.
Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову у розмірі 20 %, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі: 8000 грн ? 20 % = 1600 грн.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 2132 грн 48 коп., з яких: 532 грн 48 коп. - судовий збір, 1600 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 25441-07/2023 від 18 липня 2023 року у розмірі 7000 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3500 грн - проценти за користування кредитом.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 грн.
Копію заочного рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено і в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.
Суддя