Справа № 483/34/26
Провадження № 1-кс/483/72/2026
Іменем України
19 травня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі слідчої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про відмову у визнанні потерпілим, -
04 травня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП № 7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 23 квітня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12025153100000038 від 01 грудня 2025 року.
Скаргу обґрунтовано тим, що 23 квітня 2026 року слідчим винесено оскаржувану постанову, яка, на думку скаржника, є незаконною. Скаржник зазначає, що він вважає себе потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки пошкоджений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, потерпілою у кримінальному провадженні визнано його дружину, на яку зареєстровано зазначений транспортний засіб. З огляду на викладене, скаржник вважає, що також має бути визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки йому як співвласнику транспортного засобу також завдано матеріальну шкоду.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що транспортний засіб, що був пошкоджений, належить на праві спільної сумісної власності подружжю. При цьому потерпілою у кримінальному провадженні визнано лише його дружину, на яку фактично зареєстрований автомобіль. Також додав, що він двічі звертався до відділу поліції із заявою про визнання його потерпілим, а саме 23 та 27 квітня 2026 року, однак обидві постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим датовані 23 квітня 2026 року, що, на думку, скаржника, свідчить про незаконність другого процесуального рішення.
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав для огляду матеріали кримінального провадження.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12025153100000038 від 01 грудня 2025 року, слідча суддя дійшла такого.
З наданих матеріалів кримінального провадження слідує, що 30 листопада 2025 року до ч/ч ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява про те, що 28 листопада 2025 року у період часу з 12 год. 30 хв. до 14 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у громадському місці, біля парковки по вул. Миру у м. Очакові Миколаївської області, облив належний ОСОБА_7 автомобіль фарбою зеленого кольору.
Відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за №12025153100000038 та розпочато досудове розслідування з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 296 КК України.
За змістом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , автомобіль марки «Ніссан» належить ОСОБА_7 ..
09 грудня 2025 року ОСОБА_7 подано заяву про залучення до провадження як потерпілої.
09 грудня 2025 року начальником СД ВП № 7 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 вручено пам'ятку про процесуальні обов'язки потерпілого та у цей же день проведено її допит в якості потерпілої.
Постановою начальника СВ ВП № 7 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30 грудня 2025 року здійснено перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 194 КК України.
23 квітня 2026 року ОСОБА_4 подано до СВ ВП № 7 МРУП ГУНП в Миколаївській області заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні 12025153100000038 від 01 грудня 2025 року та надано копію свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_7 ..
23 квітня 2026 року постановою слідчого СВ ВП №7 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілим, оскільки заявником не підтвердження того факту, що пошкоджений автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
27 квітня 2026 року ОСОБА_4 повторно подав до СВ ВП № 7 МРУП ГУНП в Миколаївській області заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні 12025153100000038 від 01 грудня 2025 року, до якої долучив копію свідоцтва про шлюб, копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 та письмові пояснення останньої.
Постановою слідчого СВ ВП №7 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілим, оскільки наявність у скаржника права спільної сумісної власності на автомобіль сама по собі не свідчить про заподіяння безпосередньо йому майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 5 цієї статті визначає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вирішуючи питання стосовно правомірності відмови слідчого у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, слідча суддя виходить з такого.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.
Отже, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення такого посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.
Слідчий, оцінюючи наявні у провадженні матеріали, дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б свідчили, що саме ОСОБА_3 заподіяно шкоду у розумінні статті 55 КПК України, що є необхідною умовою для набуття статусу потерпілого.
При цьому встановлено, що потерпілою у кримінальному провадженні визнано дружину скаржника, яка є титульним володільцем та зареєстрованим власником пошкодженого транспортного засобу, та яка реалізує процесуальні права потерпілого у межах даного провадження.
Посилання скаржника на те, що пошкоджений транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, саме по собі не є безумовною підставою для визнання його потерпілим у розумінні статті 55 КПК України, оскільки процесуальний статус потерпілого визначається на підставі факту безпосереднього заподіяння шкоди особі та належного підтвердження такого статусу матеріалами кримінального провадження.
Щодо дати оскаржуваної постанови та формальності її винесення, слідча суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановила, що ОСОБА_4 двічі звернувся до відділу поліції із заявами про визнання його потерпілим, а саме 23 та 27 квітня 2026 року. Слідчим винесено дві постанови про відмову у визнанні скаржника потерпілим, які датовані 23 квітня 2026 року. Попри наявність помилки у даті, вказані постанови не є тотожними за змістом, оскільки слідчим під час винесення постанови за заявою від 27 квітня 2026 року проаналізовані додаткові документи, подані скаржником, що, на думку слідчої судді, спростовує доводи про формальність підходу під час вирішення даного процесуального питання.
З огляду на викладене слідча суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025153100000038 від 01 грудня 2025 року, слідує, що слідчим при винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимоги кримінального процесуального закону, а висновки, викладені у процесуальному документі, є обґрунтованими та вмотивованими.
За таких обставин слідча суддя вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови слідчого не вбачається, у зв'язку з чим скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 309 КПК України, слідча суддя,-
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про відмову у визнанні потерпілим - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: