Справа № 473/1338/26
іменем України
"18" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2026 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому вказувало, що 05 червня 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики №9592446.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 8 000 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 05 липня 2020 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою (акційна процентна ставка - 0,8 % від суми позики за кожен день користування позикою);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
10 липня 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Договір факторингу №10072020, за яким первісний кредитор за окремим реєстром прав вимоги від 23 березня 2021 року № 114 відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №9592446 від 05 червня 2020 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 23 березня 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 23 310 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 8 000 грн;
- заборгованість за процентами за користування позикою - 15 310 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги визнав частково - в частині стягнення заборгованості за позикою (сумою позики). Проти стягнення відсотків за користування позикою заперечував, вважаючи їх завищеними та такими, що нараховані поза межами встановленого строку користування позикою. Також звертав увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту перерахування або іншого отримання ним суми позики, а також звернення позивача з вимогами про стягнення боргу з пропущенням встановленого строку позовної давності. Одночасно не погодився з розрахунком нарахованих позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача та відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 05 червня 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики №9592446.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 8 000 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 05 липня 2020 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою (акційна процентна ставка - 0,8 % від суми позики за кожен день користування позикою);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
10 липня 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Договір факторингу №10072020, за яким первісний кредитор за окремим реєстром прав вимоги від 23 березня 2021 року № 114 відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №9592446 від 05 червня 2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаного договору ОСОБА_1 , набув відповідні права та обов'язки позичальника.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання та зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Факт отримання позики визнаний відповідачем, який в окремій заяві не заперечував проти стягнення з нього вказаних коштів, а також копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02 грудня 2025 року за вих. №КД-000090765/ТНПП (а.с. 22).
У той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 березня 2021 року становить 23 310 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 8 000 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 05 червня 2020 року до 04 листопада 2020 року) - 15 310 грн.
Проте вказаний розрахунок в частині нарахування процентів суперечить умовам договору позики, згідно якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» позику у розмірі 8 000 грн з терміном користування коштами до 05 липня 2020 року під 1,60 % за кожен день користування коштами (знижена ставка - 0,8 % за кожен день користування коштами).
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 05 червня 2020 року до 04 липня 2020 року позичальнику нараховано проценти за користування позикою у розмірі 1 920 грн.
Водночас, за загальним правилом позикового зобов'язання, після закінчення узгодженого в договорі строку користування позикою нарахування позикових процентів припиняється, а підлягають застосуванню передбачені ст. 625 ЦК України наслідки порушення грошового зобов'язання. Аналогічні положення визначені у Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторони договору позики погоджували продовження строку позикових зобов'язань.
За встановленого, нарахування договірних процентів за період з 05 липня 2020 року до 04 листопада 2020 року є безпідставним.
При цьому, як вбачається зі змісту позову та розрахунку заборгованості за позикою, проценти за період з 05 липня 2020 року до 04 листопада 2020 року нараховані саме в якості договірних, а не в якості відсотків за понадстрокове користування позикою.
У той же час, вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов'язання позивач не заявляв.
Тому нараховані в якості договірних проценти за період з 05 липня 2020 року до 04 листопада 2020 року є такими, що нараховані безпідставно та не підлягають стягненню.
Водночас, за період користування позикою позичальник в порядку виконання умов договору сплатив 2 098 грн (сплата процентів + кешбек), тобто у більшому розмірі, ніж передбачено договором.
За встановленого, заборгованість за договірними процентами за користування позикою відсутня, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
У той же час, виходячи з того, що відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості за позикою (сумою позики), а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню борг за договором позики у розмірі 8 000 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про пропущення позивачем позовної давності, оскільки заборгованість виникла у липні 2020 року.
У той же час, згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин, який діяв до його скасування, тобто до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.
Водночас, згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт був виключений Законом України №4434-ІХ від 14 травня 2025 року (який набрав чинності 04 вересня 2025 року).
Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність, яка у зв'язку з введенням карантину була продовжена, а в подальшому - зупинена до 04 вересня 2025 року, а тому твердження про протилежне є хибними.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 913,74 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представниця позивача надала копію Договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року №02-24 з додатками, що містять перелік та узгоджену вартість виконаних адвокатом робіт, докази сплати вказаних витрат. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 7 000 грн (консультація; вивчення документів; складання позовної заяви).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 500 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; код ЄДРПОУ 39992082; р/р № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором позики №9592446 від 05 червня 2020 року, що утворилася станом на 23 березня 2021 року, а саме заборгованість за позикою у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень, а також в повернення 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) гривень 74 копійки судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв