вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" травня 2026 р. Cправа № 902/1109/25
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька обл.)
до: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" (вул. Драгоманова Михайла, буд. 131, м. Вінниця, 21010)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" (вул. Хрещатик, 44, 4 поверх, м. Київ, 01001)
про визнання недійсним результату аукціону та договору купівлі-продажу
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Тимощук Є.С.
відповідача 1: Трибіда Т.В.
відповідача 2: не з'явився
третьої особи не з'явився
11.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про:
визнання незаконним та скасування Акту №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, складений комісією органу приватизації, утвореної наказом органу приватизації - управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області від 29.12.2023 №190 "Про покладання обов'язків у роботі по приватизації та створення комісії органу приватизації", та затвердженого начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Кушніром С.І.; визнання недійсним результатів електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону; зобов'язання Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області затвердити результати аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 з переможцем ОСОБА_1 та укласти з переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, визначених у протоколі про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, який підписано ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське енергетична біржа".
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.08.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі № 902/1109/25, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2025. Зобов'язано Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області надати Господарському суду Вінницької області до 17.09.2025 належним чином завірену копію підписаного ОСОБА_1, ТОВ "Українська енергетична біржа" протоколу про результати електронного аукціону SPE001-UA-20250622-93003, а також копії всіх інших документів які надійшли з ТОВ "Українська енергетична біржа" разом із супровідним листом № 21/07-1236 від 21.07.2025.
04.09.2025 від представника відповідача 1 Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц 01-34/9344/25 від 04.09.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились позивач, представник позивача та представник відповідача 1.
В судовому засіданні представником позивача було обґрунтовано та підтримано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Українська енергетична біржа".
Представник відповідача 1 не заперечив проти клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Поряд з цим, суд зазначає, що представником позивача подано заяву (вх. № канц. 01-34/9932/25 від 17.09.2025) про зміну предмету позову, в якій останній просить суд другу вимогу замінити наступним чином: визнати недійсним результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону визнавши недійсним договір купівлі - продажу, посвідчений 29.08.2025 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6953, що укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" та з огляду на що просить залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" до участі у справі в якості співвідповідача.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача 1 стосовно даного клопотання не заперечив.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Українська енергетична біржа", про залучення ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" в якості співвідповідача у даній справі, про задоволення заяви представник позивача щодо зміни предмета позову та про задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, як наслідок суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 18.09.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 16.10.2025.
13.10.2025 від представника відповідача 2 ТОВ «Сільськогосподарське підприємство» «Мед Поділля» надійшов відзив на позовну заяву (вх № канц. 01-34/10980/25 від 13.10.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
16.10.2025 на адресу суду надійшло клопотання б/н від 16.10.2025 від представника відповідача 1 про призначення почеркознавчої експертизи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились позивач, представник позивача, представник відповідача 1 та представник відповідача 2. Представник третьої особи не з'явився, про дату час та місце судового зсідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 18.09.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні з огляду на задоволення усного клопотання представника позивача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
16.10.2025 ухвалою суду повідомлено про підготовче судове засідання на 06.11.2025.
05.11.2025 на адресу суду від позивача надійшло заперечення б/н від 05.11.2025 щодо призначення почеркознавчої експертизи.
06.11.2025 на адресу суду надійшла заява позивача б/н від 05.11.2025 про визнання підписів на документах.
В судовому засіданні представником відповідача 2 заявлено усне клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з поданими заявою та запереченням на клопотання позивача.
Представник позивача в судовому засіданні проти даного клопотання заперечив.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав заявлене відповідачем 2 клопотання про оголошення перерви.
Судом задоволено клопотання представника відповідача 2 про оголошення перерви в судовому засіданні про що винесена протокольна ухвала.
Ухвалою суду від 06.11.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 11.11.2025.
В судове засідання на визначену дату з'явились позивач, представник позивача та представники відповідачів.
В ході розгляду справи представник відповідача 1 підтримав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи документів, проведення якої просив доручити Вінницькому відділенню КНДІСЕ; оплату покласти на відповідача 1; на вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи виконано підпис у чотирьох примірниках протоколу про результати електронного аукціону SPE001-UA-20250622-93003 в графі "Переможець електронного аукціону: ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 " ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконано підпис, та рукописний напис "ОСОБА_1", рукописний напис " 21.07.2025" у двох примірниках заяви щодо підпису протоколу у паперовій формі від 21.07.2025 ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконано підпис у заяві на участь у приватизації об'єкта малої приватизації від 23.06.2025 ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконаний підпис у згоді потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу від 23.06.2025 ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконано підпис у заяві потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації від 23.06.2025 ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконаний підпис у заяві потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ОСОБА_1, чи іншою особою.
Ухвалою суду від 11.11.2025 клопотання від 16.10.2025 №01-04-01/1439 (від 16.10.2025 вх. № канц. 01-34/11246/25) Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі № 902/1109/25 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розгляд експертизи поставити наступні питання: Чи виконано підпис у чотирьох примірниках протоколу про результати електронного аукціону SPE001-UA-20250622-93003 в графі "Переможець електронного аукціону: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 " ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконано підпис, та рукописний напис " ОСОБА_1 ", рукописний напис " 21.07.2025" у двох примірниках заяви щодо підпису протоколу у паперовій формі від 21.07.2025 ОСОБА_1 , чи іншою особою? Чи виконано підпис у заяві на участь у приватизації об'єкта малої приватизації від 23.06.2025 ОСОБА_1 , чи іншою особою? Чи виконаний підпис у згоді потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу від 23.06.2025 ОСОБА_1, чи іншою особою? Чи виконано підпис у заяві потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації від 23.06.2025 ОСОБА_1 , чи іншою особою? Чи виконаний підпис у заяві потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ОСОБА_1, чи іншою особою?. Провадження у справі № 902/1109/25 зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року у справі №902/1109/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у призначенні судової експертизи.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі № 902/1109/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11.11.2025 у справі №902/1109/25 задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11.11.2025 у справі №902/1109/25 скасовано. Справу №902/1109/25 направлено до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.
04.02.2026 матеріали справи повернулись до Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 06.02.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 03.03.2026.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача 1. Представник третьої особи та представник відповідача 2 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.02.2026.
В судовому засіданні розглянуто клопотання від 03.03.2026 представника відповідача 2 про відкладення судового засідання, за наслідками чого ухвалою суду в задоволенні відмовлено (протокольна ухвала). В судовому засіданні представником відповідача 1 підтримано подане клопотання від 26.02.2026 про витребовування доказів яке в судовому засіданні було відмовлено (протокольна ухвала).
За наслідками проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 03.03.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 20.03.2026.
20.03.2026 від представника відповідач 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля» надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-30/2806/26 від 20.03.2026), які долучені судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача 1. Представник третьої особи та представник відповідача 2 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.03.2026.
Суд зауважує, що 20.03.2026 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника у відпустці.
За наслідками проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, з огляду на задоволення клопотання представника відповідача 2, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 20.03.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 31.03.2026.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представники відповідача 1,2. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 20.03.2026.
За наслідками проведеного судового засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 14.04.2026.
Поряд з цим судове засідання призначене на 14.04.2026 не відбулось у зв'язку із оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 15:08-15:19, що стверджується службовою запискою № 72/2026 від 14.04.2026.
Ухвалою суду від 14.04.2026 повідомити учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 07.05.2026.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача 1. Представник відповідача 2 та третьої особи не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 14.04.2026.
При цьому суд зазначає, що від представника відповідача надійшла заява (вх. № канц. 01-30/4398/26 від 07.05.2026), в якій останній повідомляє суд про неможливість здійснити під'єднання до судового засідання у зв'язку із технічними несправностями. Тому останній просить суд визнати причини неявки представника відповідач 2 поважними та відкласти судове засідання на іншу дату, а у разі неможливості відкладення розгляду справи просить врахувати зміст поданих судових дебатів у справі.
Представник третьої особи в судове в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.04.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що відповідач 2 та третя особа у справі були належним чином повідомлені про судове засідання, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача 1 проти позову заперечив.
У судовому засіданні 07.05.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 з особистого кабінету створено Заявку на участь в аукціоні SPE001-UA-20250622-93003, та за результатом аналізу завантажених до пропозиції документів, ТОВ "Українська економічна біржа" як оператор електронного майданчика sale.ueex.com підтвердило, що ОСОБА_1 подав повний пакет документів, який необхідний для участі в аукціоні. Дані обставини підтверджено, зокрема, відповіддю ТОВ "УЕБ" від 07.08.2025 р. №07/08-1332. Поряд з цим, організатор аукціону Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області 29.07.2025 о 17:49 оприлюднив в Електронній торговій системі АКТ №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону, у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, оскільки в ході перевірки комісією було виявлено розбіжність між особистим підписом потенційного покупця зазначеного у паспорті серії НОМЕР_2 виданого Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області, 11.04.2013 та підписаним протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, листом щодо підписання протоколу у паперовій формі від 21.07.2025 №б/н, заявою потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 23.06.2025 р. №б/н, заявою потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації від 23.06.2025, згодою потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу від 23.06.2025 та заявою на участь у приватизації об'єкта малої приватизації від 23.06.2025.
За доводами позивача відповідачем 1 порушено вимоги Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку № 432, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, як переможця електронного аукціону, оскільки позивач був позбавлений можливості завершити приватизацію об'єкта аукціону, наслідком чого є неможливість переходу права власності на такий об'єкт покупцю з огляду на що позивачем заявлено вимоги до Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання незаконним та скасувати Акт №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003, у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, складений комісією органу приватизації, утвореної наказом органу приватизації - управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області від 29.12.2023 р. №190 "Про покладання обов'язків у роботі по приватизації та створення комісії органу приватизації", та затвердженого начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Кушніром С.І. та з вимогою зобов'язати Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області затвердити результати аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 з переможцем ОСОБА_1 та укласти з переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, визначених у протоколі про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, який підписано ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське енергетична біржа".
Поряд з цим, позивачем вказується, що після документального оформлення результатів аукціону, що виразилось в підписанні 29.08.2025 договору купівлі-продажу виникла необхідність у захисті свого порушеного права шляхом заявлення вимоги до відповідача 1 та до відповідача 2 про визнання недійсними результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону визнавши недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 29 серпня 2025 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за №6953, що укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля».
За доводами позивача аукціон відбувся з дотриманням законодавчо встановлених правил, натомість відповідач 1 прийняв безпідставне та незаконне рішення про відміну вказаного аукціону, результати проведених торгів не визнав та ухилився від покладеного на нього законом обов'язку щодо укладення договору за результатами проведеного аукціону з позивачем. Невизнання відповідачем 1 як органом приватизації результатів торгів та відмова від укладення договору з переможцем аукціону, за твердженням позивача, порушує його право на власність.
Відповідач 1 Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області проти позову заперечує, та вказує, що останнє діяло виключно законно, захищаючи інтереси держави, зокрема, бюджетні кошти, поставивши під сумнів автентичність підпису особи у протоколі електронного аукціону та обов'язково наданих документах. Представник позивача у позовній заяві зазначає, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак змовчує про подання 04.08.2025 до прокуратури Вінницької області заяви щодо вчинення посадовими особами Управління службової недбалості, що завдало йому шкоди у розмірі 427 141,20 грн (сплата гарантійного та реєстраційного внесків для участі в аукціоні № SPE001-UA20250622-93003).
Доводи відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" зводяться до того, що позивач, звертаючись до суду, обґрунтовує свої вимоги тим, що його права порушено у зв'язку з недотриманням відповідачем 1 вимог Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432. На думку позивача, такі порушення призвели до обмеження його прав та інтересів як переможця електронного аукціону, зокрема, до позбавлення можливості завершити процедуру приватизації об'єкта, що, у свою чергу, унеможливило перехід права власності на відповідний об'єкт до покупця та на підтвердження таких обставин позивач покликається на Акт № 111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону № SPE001- UA-20250622-93003, який просить суд визнати незаконним та скасувати. Представник відповідача 2 звертає увагу суду, що позивачем до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу № 6953 від 29.08.2026. Вказаний договір є правочином, який підтверджує завершення електронного аукціону та відповідної процедури приватизації, а також є безпосередньою підставою виникнення прав та обов'язків сторін. Відтак торги (аукціон), як правочин, у разі їх завершення шляхом укладення договору купівлі-продажу, породжують правові наслідки саме через такий договір. У зв'язку з цим належним та ефективним способом захисту у подібних правовідносинах є оскарження саме договору купівлі-продажу. Таким чином, визнання незаконним акту не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту порушеного права. Враховуючи, що електронний аукціон був завершений відповідачем 1, а процедура приватизації об'єкта - завершена, оскільки відбулися всі передбачені законодавством етапи, зокрема затвердження результатів аукціону, їх оприлюднення та сплата переможцем (відповідачем 2) повної вартості об'єкта, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача 1 укласти договір купівлі-продажу з іншою особою (позивачем).
Отже, заявлені позовні вимоги, 2, 3 фактично спрямовані на зміну результатів уже проведеного аукціону та зобов'язання укласти договір з особою, яка не була визначена переможцем у встановленому законом порядку. Таким чином, така вимога є такою, що виходить за межі повноважень суду, не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути задоволена.
Отже, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, який не спрямований на усунення правових наслідків укладеного правочину та відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: на виконання вимог статей 11, 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» рішенням 67 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 30 травня 2025 року «Про внесення змін до рішення 52 сесії обласної Ради 8 скликання від 26 квітня 2024 року № 832 з метою включення нового об'єкта до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, що підлягають приватизації (зі змінами), доповнено додаток до рішення «Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, що підлягають приватизації» (зі змінами), такою позицією: Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13.
Рішенням 67 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 3 0 травня 2025 року «Про приватизацію об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області» вирішено: здійснити приватизацію об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13.
Відповідно до рішення 46 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 24.11.2023 «Про приватизацію майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області» вирішено:
1. Визначити, що приватизацію об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області здійснювати в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та іншими нормативно - правовими актами у сфері приватизації.
2. Уповноважити управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області здійснювати функції органу приватизації майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, а також утворювати аукціонні комісії з продажу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, що підлягають приватизації (далі - орган приватизації).
3. Затвердити Положення про діяльність аукціонної комісії з продажу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, згідно з додатком.
Наказом органом приватизації від 04.06.2025 № 78 «Про приватизацію об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13» наказано:
здійснити приватизацію об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13.
На виконання вимог ст. 15 Закону та п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 432 «Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу» (далі-Постанова) органом приватизації 11.06.2025 винесено наказ № 81 «Про створення аукціонної комісії для продажу об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13», яким наказано:
1. Створити аукціонну комісію для продажу об'єкта малої приватизації (далі - аукціонна комісія) «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв.м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13 (далі - об'єкт малої приватизації), відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, затвердженого рішенням 46 сесії обласної Ради 8 скликання від 24 листопада 2023 року № 722 «Про приватизацію майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області», та затвердити її склад (додається).
2. Аукціонній комісії в строк до 20.06.2025 розробити умови продажу об'єкта малої приватизації.
Засіданням аукціонної комісії для продажу об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13.
13.06.2025 вирішено провести приватизацію об'єкта шляхом продажу на аукціоні без умов; провести оцінку об'єкта малої приватизації (протокол № 5).
Засіданням аукціонної комісії для продажу об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13 18.06.2025 вирішено визначити стартову ціну об'єкта для кожного із способів продажу, розмір гарантійного внеску електронного аукціону для кожного із способів у розмірі 20%, затверджено розмір мінімального кроку аукціону для продажу об'єкта приватизації, загальну кількість кроків аукціону для проведення електронного аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, на які знижується стартова ціна лота, період між аукціонами, аукціоном із зниженням стартової ціни, між аукціоном із зниженням стартової ціни за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, текст інформаційного повідомлення про проведення аукціону про продаж на електронному аукціоні об'єкта малої приватизації, який надати на затвердження органу приватизації (протокол № 6).
Наказом органу приватизації від 19.06.2025 № 89 «Про затвердження умов продажу об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13» наказано:
1. Затвердити умови продажу об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13, згідно з додатком 1, що додається.
2. Затвердити текст інформаційного повідомлення про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13, згідно з додатком 2, що додається.
18.07.2025 відбувся аукціон об'єкта малої приватизації «Будівля гаража (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв. м», місцезнаходження якого: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 13. Стартова ціна лота: 2 127 706,00 грн. На остаточну ціну продажу нараховується ПДВ згідно Податкового кодексу України. Ціна продажу лота без урахування ПДВ: 2 700 001,00 грн Сума ПДВ: 540 000,20 грн. Ціна продажу лота з урахуванням ПДВ: 3 240 001,20 грн. Розмір мінімального кроку аукціону: 21 277,06 грн. Розмір гарантійного внеску: 425 541,20 грн. Розмір реєстраційного внеску: 1 600,00 грн. Учасники електронного аукціону: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля», ЄДРПОУ: 00692096.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 створив кабінет на майданчику sale.ueex.com.ua 12.01.2023. При створенні особистого кабінету ОСОБА_1 завантажено 4 файли, які включали фотокопії сторінок паспорту ОСОБА_1 , фотокопія картки платника податків на ім'я ОСОБА_1 .
23.06.2025 ОСОБА_1 з особистого кабінету створено чернетку Заявки на участь (пропозиції) в аукціоні SPE001-UA-20250622-93003. До пропозиції додано наступні документи: фотокопія паспорту громадянина України з Витягом про місце проживання, фотокопія РНОКПП, фотокопія Заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації, фотокопія Згоди потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу, фотокопія Заяви потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", фотокопія Заяви потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації, квитанція 5173¬2966-0190-5391 та квитанція 5188-2966-9482-4768.
Заявка ОСОБА_1 на участь в аукціоні SPE001-UA-20250622-93003 була опублікована 15.07.2025 р. о 17:13:56. Дата та час початку аукціону: 18.07.2025 р. 12:20:00 Дата та час завершення аукціону: 18.07.2025 р. 12:49:02.
У відповідності до протоколу SPE001-UA-20250622-93003 (який сформовано: 18.07.2025 р. 12:49:03) про результати електронного аукціону, переможцем електронного аукціону визнано учасника: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з ціновою пропозицією: 2 700 001,00 грн. без урахування ПДВ. Сума ПДВ: 540 000,20 грн. Ціна продажу лота з урахуванням ПДВ: 3 240 001, 20 грн.
Протокол про результати електронного аукціону Протокол електронного аукціону направлено на погодження організатору Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області:18.07.2025 р. о 13:19.
18.07.2025 р. о 15:16 до оператора електронного майданчика на електронну пошту надійшов лист з пошти організатора в якому зазначено, що протокол перевірили, реквізити актуальні, змін не передбачається.
Протокол електронного аукціону направлено на підпис переможцю аукціону на електронну пошту: vedmedik.auto75@gmail.com 18.07.2025 р. о 16:12.
Підписаний переможцем ОСОБА_1 протокол електронного аукціону у паперовому вигляді в 4-х екземплярах разом з паперовими примірниками всіх документів, які описано у пропозиції до аукціону, оператором отримано 21.07.2025 р.
ТОВ "УЕБ" 21.07.2025 підписало протокол про результати електронного аукціону, де ОСОБА_1 визнаний переможцем.
21.07.2025 ТОВ "УЕБ" відправило супровідний лист вих .№21/07-1236, 4 примірники підписаного ОСОБА_1 та ТОВ "УЕБ" протоколу про результати електронного аукціону, а також документи, які описано у пропозиції до аукціону.
Організатор аукціону Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області 29.07.2025 р. о 17:49 оприлюднив в Електронній торговій системі АКТ №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону у зв'язку з поданням неправдивих відомостей.
Так, згідно акту №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону, причиною дискваліфікації ОСОБА_1 як переможця електронного аукціону стало те, що в ході перевірки комісією було виявлено розбіжність між особистим підписом потенційного покупця зазначеного у паспорті серії НОМЕР_2 виданого Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області, 11.04.2013 та підписаним протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, листом щодо підписання протоколу у паперовій формі від 21.07.2025 р. №б/н, заявою потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 23.06.2025 р. №б/н, заявою потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації від 23.06.2025, згодою потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу від 23.06.2025 та заявою на участь у приватизації об'єкта малої приватизації від 23.06.2025.
З матеріалів справи слідує, що в подальшому електронним майданчиком було надіслано новий протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20250622-93003, переможцем якого є ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля» та укладено з Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області 29.08.2025 договір купівлі продажу об'єкта малої приватизації: «Будівлю гаража (літ. Ч), загальною площею 343.4 кв.м., що складає частку комплексу нежитлових будівель та споруд, який розташований за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н., м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 13.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частина 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі «Безимянная проти Росії» (заява №21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно пункт 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).
Частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За умовами частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
За змістом пункту 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями; припинення приватизації - рішення органу приватизації про припинення вчинення будь-яких дій, спрямованих на приватизацію (продаж) об'єкта приватизації.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об'єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.
Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв'язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб'єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.
Тож при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду у межах правовідносин щодо відчуження державного майна на повторному аукціоні, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як такого, що проведено всупереч та з порушенням нормативно передбаченої для відчуження майна процедури.
Правова природа процедури реалізації майна на аукціоні полягає з продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно до покупця, як учасника аукціону, та складанні за результатами його проведення відповідних протоколів.
З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що процедура набуття майна на аукціонах (публічних торгах) є різновидом підстав набуття права власності і передує укладенню договору купівлі-продажу.
Згідно із частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статті 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Отже, набуття майна за результатами аукціону є ключовою передумовою для укладення договору-купівлі продажу, в конкретному випадку може слугувати особливим різновидом договору купівлі-продажу.
Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України передбачає перелік справ, що підвідомчі господарським судам, до якого в контексті позовних вимог, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, юрисдикційність справ про оскарження аукціонів визначається з огляду на склад сторін правочину.
Якщо набувачем (переможцем аукціону / електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц (провадження №14-3цс18).
У даному випадку, набувачем майна (переможцем) є юридична особа ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля» , яка є відповідачем-2 у даній справі і, оскільки спір щодо визнання недійсними повторного аукціону безпосередньо стосується прав і обов'язків останнього, то заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Слід наголосити, що в основі такого спору лежить питання щодо права власності на майно та його законного набуття.
Предметом позову в цій справі є вимоги:
- визнання незаконним та скасування Акту №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003 у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, складений комісією органу приватизації, утвореної наказом органу приватизації - управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області від 29.12.2023 р. №190 "Про покладання обов'язків у роботі по приватизації та створення комісії органу приватизації", та затвердженого начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Кушніром С.І.;
- визнання недійсним результатів електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону визнавши недійсним договір купівлі - продажу, посвідчений 29.08.2025 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6953, що укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля";
- зобов'язання Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області затвердити результати аукціону №SPE001-UA-20250622-93003 з переможцем ОСОБА_1 та укласти з переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, визначених у протоколі про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, який підписано ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське енергетична біржа".
Спірні відносини сторін у цьому спорі, пов'язані з викупом об'єкта малої приватизації та підлягають правовому врегулюванню нормами Закону № 2269-VIII і положеннями Порядку № 432.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Частиною першою статті 13 вказаного Закону встановлено, приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: 1) продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій; 2) викупу об'єктів приватизації.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, механізм проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначає Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою КМУ № 432 від 10.05.2018 (далі - Порядок № 432) .
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» для продажу об'єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 38 Порядку № 432 оголосити електронний аукціон має право виключно орган приватизації на підставі відповідного рішення про затвердження умов продажу об'єкта приватизації з урахуванням вимог пункту 9 цього Порядку.
Згідно з п. 63 Порядку № 432 переможець електронного аукціону визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону.
Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі. Протокол про результати електронного аукціону підписується шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, крім випадків, якщо на підписанні протоколу в письмовій формі наполягає переможець електронного аукціону.
Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, а саме пункт 68 чітко вказує: Переможець електронного аукціону підписує протокол про результати електронного аукціону в порядку, встановленому пунктом 64 цього Порядку. Оператор електронного майданчика підписує протокол про результати електронного аукціону та надсилає його до органу приватизації протягом чотирьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування (у разі, коли електронний аукціон відбувся).
Відповідно до положень п. 64 Порядку переможець електронного аукціону підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою.
Орган приватизації з продажу об'єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який:
не відповідає вимогам статті 8 цього Закону;
не подав документи або відомості, обов'язкове подання яких передбачено цим Законом;
подав неправдиві відомості про себе;
відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу щодо того самого об'єкта приватизації, що підтверджується відповідним актом;
не сплатив ціну продажу об'єкта приватизації у строк, встановлений цим Законом, щодо того самого об'єкта приватизації, що підтверджується відповідним актом.
Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.
Рішення органу приватизації про відмову у затвердженні протоколу електронних торгів або про відмову від укладення договору купівлі-продажу має містити підстави для прийняття такого рішення і ухвалюється після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки органом приватизації заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації і доданих до неї документів та інформації переможця аукціону.
Відповідно до п. 68 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 432, враховуючи Прикінцеві положення Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон), у межах строку, встановленого для опублікування протоколу про результати електронного аукціону орган приватизації/організатор аукціону перевіряє оригінали документів переможця електронного аукціону, доданих до заяви на участь в електронному аукціоні, або їх засвідчені копії, а також заяву на участь в електронному аукціоні, подану шляхом заповнення електронної форми, щодо відповідності вимогам Закону.
Суд зазначає, що з огляду на встановлені норми закону, які в свою чергу регулюють спірні правовідносини доводи позивача відносно того, що в організатора аукціону, в даному випадку у відповідача 1, відсутня правова підстава для перевірки справжності підпису учасника аукціону, що є перевищенням повноважень організатором аукціону не знайшли свого правового підтвердження.
За доводами та на переконання суду з урахуванням встановлених обставин із визначеними критеріями законодавства у спірних правовідносинах, - перевірка справжності підпису (КЕП - кваліфікованого електронного підпису) учасника в системі електронних торгів є обов'язковою дією замовника чи оператора майданчика, вона проводиться для того, щоб переконатися: документи справді подані уповноваженою особою, а тендерна пропозиція не підроблялася з моменту накладення підпису. Розбіжність підпису в паспорті та електронному (або паперовому) протоколі аукціону є підставою для відхилення переможця через невідповідність поданих документів, оскільки підпис є головним способом волевиявлення особи та ідентифікації підписанта, такі розбіжності можуть свідчити про фальсифікацію документів або відсутність повноважень у підписанта.
Так, як з'ясовано уже судом за результатами результати електронного аукціону № SPE001-UA-20250622-93003 від 18.07.2025 переможцем аукціону є ОСОБА_1
Поряд з цим, засіданням комісії органу приватизації 29.07.2025 в ході перевірки документів комісією було виявлено розбіжність між особистим підписом потенційного покупця зазначеного у паспорті серії НОМЕР_3 виданого Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області, 11.04.2013 та підписаним протоколом про результати електронного аукціону № SPE001-UA- 20250622-93003, листом щодо підписання протоколу у паперовій формі від 21.07.2025 № б/н, заявою потенційного покупця щодо відсутності застосування до нього обмежень, передбачених статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 23.06.2025 № б/н, заявою потенційного покупця про ознайомлення з об'єктом приватизації від 23.06.202 5, згодою потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу від 23.06.2025 та заявою на участь у приватизації об'єкта малої приватизації від 23.06.2025.
Комісією складено акт про дискваліфікацію, який подано органу приватизації, який 29.07.2025 затвердив даний акт про дискваліфікацію переможця електронного аукціону № SPE001-UA-20250622-93003 у зв'язку з поданням неправдивих відомостей.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2269-VIII приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
У цьому аспекті суд зазначає, що участь у аукціоні є власним рішенням переможця, який встановлює ціну такого продажу, оскільки саме його оферта у вигляді цінової пропозиції акцептується органом приватизації. Разом з тим, підписання протоколу про результати електронного аукціону та підписання договору також перебуває поза межами вільного розсуду органу приватизації.
Згідно з пунктом 68 Порядку (у редакції чинній на час проведення аукціону) переможець електронного аукціону підписує протокол про результати електронного аукціону в порядку, встановленому пунктом 64 цього Порядку. Оператор електронного майданчика підписує протокол про результати електронного аукціону та надсилає його до органу приватизації протягом чотирьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування (у разі, коли електронний аукціон відбувся).
Після отримання від оператора електронного майданчика, через який подано найвищу цінову пропозицію, підписаного переможцем електронного аукціону та таким оператором протоколу про результати електронного аукціону орган приватизації затверджує та опубліковує протокол через особистий кабінет протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем його формування в електронній торговій системі, та натискає електронну кнопку "Протокол затверджено" в інтерфейсі особистого кабінету, після чого електронному аукціону автоматично присвоюється статус "Очікується підписання договору". Вказаний строк закінчується о 18 годині останнього дня строку, встановленого для опублікування протоколу.
У межах строку, встановленого для опублікування протоколу про результати електронного аукціону, орган приватизації перевіряє заяву на участь в електронному аукціоні, подану шляхом заповнення електронної форми, та електронні копії документів переможця електронного аукціону щодо відповідності вимогам Закону.
Таким чином положення статті 15 Закону № 2269-VIII дають підстави вважати, що закінчення електронного аукціону та підписання переможцем аукціону протоколу аукціону не свідчить про гарантоване укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
З огляду на що, у вирішенні питання щодо неправомірності спірного Акта визначальним є відсутність фактичних обставин спору, які формують об'єктивний склад поведінки саме переможця аукціону (фактичні дії чи бездіяльність), які стали підставою для складання Акта.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Акт № 111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону був виданий відповідачем 1 на підставі та в рамках та наділених повноваженнях діючому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Встановивши у даній справі, що відповідачем 1 не порушено порядку прийняття рішення щодо дискваліфікації переможця аукціону, суд вважає вимогу про визнання незаконним та скасування Акту №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, складений комісією органу приватизації, утвореної наказом органу приватизації - управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області від 29.12.2023 р. №190 "Про покладання обов'язків у роботі по приватизації та створення комісії органу приватизації", та затвердженого начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Кушніром С.І. такою, що є необґрунтованою та як наслідок не підлягає до задоволенню.
Водночас, суд вважає, за необхідне зазначити, що торги (аукціон), як правочин, у разі їх завершення шляхом укладення договору купівлі-продажу, породжують правові наслідки саме через такий договір, у зв'язку з цим належним та ефективним способом захисту у подібних правовідносинах є оскарження саме договору купівлі-продажу.
З огляду на що, визнання незаконним акту не призведе до відновлення порушеного права Позивача, оскільки не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту порушеного права
Схожі правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 918/938/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
У Постанові ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 922/3659/21 зроблено висновок про те, що ефективним способом захисту у цій справі є звернення із позовом про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу.
Так, надаючи правовою оцінку вимогам позивача про визнання недійсним результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону визнавши недійсним договір купівлі - продажу, посвідчений 29.08.2025 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6953, що укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" суд зазначає наступне.
З аналізу змісту позовної заяви та пояснень позивача, вбачається, що головним предметом судового розгляду є право власності на спірне майно, яке було відчужено внаслідок, протиправних дій організатором аукціону Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.
У разі задоволення позову такі обставини тягнуть за собою визнання недійсності правочину та результатів аукціону, які стали підставою набуття майна іншою особою, таким чином, заявлені вимоги безпосередньо спрямовані на відновлення порушеного речового права держави та повернення майна у її володіння.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, до покупця - учасника прилюдних торгів.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України вбачається, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42 - 44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4) та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45 - 47).
Таким чином, торги є правочином, якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та фактично протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
У свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2022 у справі №910/12525/20).
За приписами пункту 52 Порядку переможець дискваліфікується на підставі рішення організатора з таких підстав: з власної ініціативи - в разі подання переможцем письмової заяви про відмову від підписання протоколу аукціону або укладення договору на право здійснення промислу; непідписання протоколу аукціону або неукладення договору на право здійснення промислу у строки, передбачені пунктами 50 і 51 цього Порядку; виявлення організатором у переможця права на спеціальне використання більш як 14 відсотків встановленого обсягу лімітів для здійснення промислового рибальства у відповідному рибогосподарському водному об'єкті (його частині) з урахуванням пов'язаних з ним осіб у значенні, наведеному в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України; виявлення у поданих переможцем документах недостовірних відомостей; невідповідність переможця вимогам пункту 40 цього Порядку; недотримання переможцем вимог пункту 44 цього Порядку; непроведення повного розрахунку з оператором - у випадку, передбаченому пунктом 53 цього Порядку.
У разі прийняття рішення про дискваліфікацію організатор через особистий кабінет дискваліфікує переможця з одночасним розміщенням наказу про дискваліфікацію переможця в електронній торговій системі із зазначенням причин такої дискваліфікації.
У такому разі центральна база даних формує новий протокол аукціону з визначенням переможцем учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а за однакових цінових пропозицій - учасника, що подав її раніше, за умови, що таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, та відсутності звернення від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
У разі дискваліфікації переможця сплачений ним гарантійний внесок не повертається такому переможцю та за вирахуванням плати за участь (винагороди оператора), але не більше розміру гарантійного внеску, перераховується оператором, через електронний майданчик якого переможцем подано цінову пропозицію, на рахунок організатора, відкритий в органах Казначейства, зазначений ним в оголошенні, протягом трьох робочих днів з дня розміщення наказу про дискваліфікацію переможця в електронній торговій системі.
У даному випадку, судом встановлено, що за результатами повторного аукціону № SPE001-UA-20250622-93003, переможцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля» з яким було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на об'єкт аукціону, посвідчений 29.08.2025 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6953, що укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля", поряд з цим матеріалами справи не підтверджено порядку проведення повторного аукціону.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними саме станом на момент вчинення правочину.
При цьому, у вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 було уточнено правовий висновок, викладений у постанові у справі № 906/1061/20, з метою урахування актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, щодо визнання недійсним виконаного договору.
Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Відповідно до частини 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 р. у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 р. у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 р. у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 р. у справі № 916/2851/17.
Отже, з урахуванням положень ст. 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 р. у справі № 914/106/22.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 р. у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 р. у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 р. у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 р. у справі № 917/1058/22.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 р. у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 р. у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 р. у справі № 906/779/21.
Як уже встановлено судом, у даній справі реалізація майна відбулася шляхом проведення відкритих публічних торгів, за наслідками якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариства «Мед Поділля» визначено переможцем аукціону з продажу майна та укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2025.
Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18), від 07.07.2020 р. у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28.09.2022 р. у справі № 483/448/20 (пункт 9.66), від 04.07.2023 р. у справі № 233/4365/18 (пункт 33).
У справі, що розглядається, позивач прагне повернути державі майно, яке було продане у порядку, встановленому для відчуження державного майна.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).
Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
При цьому, розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц ( провадження № 14-190цс20)).
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.
Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 Цивільного кодексу України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (п. 6.41. постанови Верховного Суду від 21.08.2024 р. у справі № 953/24224/19).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.
Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.
У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
ЄСПЛ наголошує на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном.
ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited v. Ukraine»).
Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Fressoz and Roire V. France» ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави. У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.
Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи. Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.
Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним. Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.
Таким чином, лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
Ураховуючи викладене, а також встановлені обставини у цій справі щодо придбання відповідачем-2 спірного нерухомого майна за процедурою реалізації майна на прилюдних торгах, відсутні підстави вважати, що відповідач-2 є недобросовісним набувачем. В іншому разі буде порушено наведені європейські стандарти правомірності втручання у право власності (п. 6.53. постанови Верховного Суду від 21.08.2024 р. у справі № 953/24224/19).
Натомість обставини, на які посилається позивач (реалізація майна відбулася з порушенням процедури відчуження) стосуються передусім законності та правомірності дій організатора аукціону, які не знайшли свого підтвердження з наданих доказів у справі, з огляду на встановлене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги.
Разом з цим, щодо вимоги позивача: про зобов'язати Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області затвердити результати аукціону №SPE001-UA-20250622-93003 з переможцем ОСОБА_1 та укласти з переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, визначених у протоколі про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, який підписано позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське енергетична біржа", суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
У даному випадку, враховуючи те, що аукціон де був переможцем позивач ОСОБА_1 був завершений, у зв'язку з поданням неправдивих відомостей про що організатор аукціону Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області 29.07.2025 р. о 17:49 оприлюднив в Електронній торговій системі:
- подальших дій щодо затвердження результатів аукціону, їх публікації та сплати ціни продажу об'єкта малої приватизації не відбулося зі сторони позивача;
- процедура приватизації об'єкта - завершена, оскільки відбулися всі передбачені законодавством етапи, зокрема затвердження результатів повторного аукціону, їх оприлюднення та сплата переможцем (відповідачем 2) повної вартості об'єкта, укладення договору купівлі - продажу, тобто відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача 1 укладати договір купівлі-продажу з іншою особою (позивачем).
Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом рішення ЄСПЛ від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Приписи Конституції України, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема, передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 18.07.2023 у справі № 915/187/21.
У той же час, Конституція України, Цивільний кодекс України покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи положення Цивільного кодексу України, Конституції України, Конвенцію з прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також судом розглянуто заяву представника відповідача 2 про стягнення з позивача понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
З приводу зазначених судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У додаткових поясненнях на позовну заяву зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат відповідача 2, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 67-74 Т3).
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Як встановлено судом понесені витрати відповідача 2 на правничу допомогу підтверджується наступними доказами: договором про надання правничої допомоги № LE-36 від 16.02.2026; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від серія ВН № 000370 від 28.08.2020; ордером на надання правничої допомоги від № 1274014; актом приймання-передачі від 27.04.2026 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією від 01.04.2026 № 1076 на суму 50 000,00 грн.
Судом встановлено, що між відповідачем 2 (Клієнт) та адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № LE-36 від 16.02.2026, Замовник доручає, а Виконавець, приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу щодо юридичного супроводу у господарській справі № 902/1109/25 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Умовами Договору було погоджено, що правничу допомогу, що надається Виконавцем, Замовник оплачує в гривнях. У разі визначення розміру правничої допомоги в іноземній валюті, оплата здійснюється у гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення платежу. В день підписання цього Договору, Замовник в повному обсязі оплачує Виконавцю вартість наданих послуг, що становить 3 000 (три тисячі) доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 131 500 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок. При розрахунку вартості правничої допомоги, враховується час, витрачений Виконавцем, для виконання умов цього договору. Сторони погодились, що вартість однієї години роботи Виконавця в робочий день складає 6000 грн. Під робочим часом, у цьому випадку, розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання Виконавцем правничої допомоги, на вимогу Замовника, в неробочий час, то вартість однієї години роботи Виконавця складає 8000 грн. За результатами надання правничої допомоги складається акт здачі - приймання наданих послуг, що підписується сторонами. В акті здачі - приймання наданих послуг вказується обсяг наданої Виконавцем правничої допомоги, витрачений час та вартість. Акт здачі - приймання наданих послуг передається Замовнику Виконавцем особисто в руки або надсилається поштою (в тому числі електронною) за реквізитами визначеними розділом 10 цього Договору.
Згідно з актом приймання-передачі № 1 від 27.04.2026 винагорода адвоката в розмірі 50 000,00 грн складається з вартості наступних видів правничої допомоги, ознайомлення з матеріалами справи № 902/1109/25, надання усних консультацій, рекомендацій, роз'яснення, узгодження правової позиції стосовно подальшого захисту прав та законних інтересів клієнта (кількість часу 2 год) - вартість 12 000, 00 грн; опрацювання законодавства, пошук судової практики для підготовки та подання додаткових пояснень у справі № 902/1109/25 через систему "Електронний суд" (кількість часу 3 год.) - вартість 18 000,00 грн; формування та подання клопотання про долучення письмових доказів у справі № 902/1109/25 (кількість часу 2 год) - 5 000,00 грн; участь представника відповідача 2 у судових засіданнях (загальний час перебування представника відповідача в суді першої інстанції в межах цієї справи) (кількість часу 2,30 год. хв.) - 15 000,00 грн.
За правилами ст. 126 ГПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу як сплачені, так і ті, що лише підлягають сплаті.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом враховано клопотання представника позивача про зменшення розміру понесених витрат відповідачем до 3 000,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що дана суму є співмірною розміром понесених витрат.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу 2 правової допомоги в розмірі 50 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та співмірними до стягнення з позивача на користь відповідача 2 - 20 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" (вул. Драгоманова Михайла, буд. 131, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 00692096) відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.
4. Видати наказ.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 18 травня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи