вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/15209/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПСОЛ УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 (повний текст рішення складено 10.03.2026)
у справі № 910/15209/25 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПСОЛ Україна» (м. Київ)
про стягнення 187 508,07 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ДЕПСОЛ УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 187 508,07 грн, з яких: 162 226,20 грн - основний борг, 25 213,95 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 25.12.2024 №ПЗ/ВЧДР-7-245366/НЮ (далі Договір).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/15209/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "ДЕПСОЛ УКРАЇНА" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 162 226,20 грн основної заборгованості, 25 213,95 грн пені та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив оплату вказаної вище суми заборгованості за прийняті ним без зауважень послуги з деповського ремонту вагонів в сумі 162 226,20 грн. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення розрахунків в сумі 25 213,95 грн обґрунтовані і також підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ДЕПСОЛ УКРАЇНА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.03.2026, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/15209/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як на підстави для скасування рішення місцевого господарського суду скаржник посилається на:
- порушення судом першої інстанції умов договору щодо повторного нарахування витрат відповідачем;
- порушення умов щодо надання матеріалів та повідомлення про дефекти;
- порушення прав відповідача щодо відмови від приймання послуг передбачених самим договором;
- порушення процедури складання калькуляції фактичної вартості ремонту, досудового врегулювання спору;
Також апелянт вважає, що нарахування пені у розмірі 25 213,95 грн є необґрунтованим, передчасним та таким, що не відповідає умовам договору, у зв'язку з чим заявлена вимога про її стягнення не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, скільки доводи скаржника спростовуються повно встановленими судом першої інстанції обставинами та вірно застосованими нормами чинного законодавства та умовами Договору між сторонами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПСОЛ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/15209/25.
Явка представників сторін.
У судове засідання 07.05.2026 з'явилися представники обох сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 24.12.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (регіональної філії "Південно-Західна залізниця") (виконавець) та ТОВ "ДЕПСОЛ УКРАЇНА" (замовник) укладено договір на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 25.12.2024 №ПЗ/ВЧДР-7-245366/НЮ (а.с. 11).
За умовами Договору виконавець-позивач зобов'язується за завданням замовника-відповідача, на підставі та на умовах цього договору, виконати деповський ремонт вантажних вагонів, що перебувають у власності замовника, силами та на базі Виробничого підрозділу виконавця - ремонтного вагонного депо Коростень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що замовник надає вантажні вагони для надання послуг за цим договором на колії залізничної станції Коростень, згідно з графіком подачі вантажних вагонів у ремонт (додаток 1 до цього договору) з обов'язковим узгодженням у виробничим підрозділом листом-заявкою (направляється замовником до початку календарного місяця надання послуг, погоджується виконавцем протягом 1 (одного) робочого дня після направлення замовником кількості або номерів вагонів, які одночасно надаються у ремонт, з виробничим підрозділом за допомогою електронного, факсимільного зв'язку або шляхом використання інформації систем AT "Укрзалізниця" АС "Месплан".
Відповідно до пункту 3.12 договору виконавець після виконання ремонту вагонів оформлює та надає замовнику до десятого числа місяця, наступного за звітнім: копію повідомлення форми ВУ-36М, що підтверджує надання послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, дефектну відомість форми ВУ-22, листок комплектації вантажного вагону форми ВУ-35Р та ВУ-353-ГО-М, акт зняття деталі/вузла з вагону, фактичну калькуляцію вартості послуг, рахунки на оплату, розрахунок плати за знаходження (простій) вагону замовника на тракційних коліях ВРП та/або станційних коліях загального користування, калькуляцію вартості зберігання давальницьких запасних частин та матеріалів, що знаходяться на відповідальному зберіганні виробничого підрозділу, акт використання давальницьких запасних частин та матеріалів, документи, які підтверджують витрати виконавця, при проведенні маневрових робіт, подачі-збирання вагонів, зважування вагону, документи, які підтверджують нарахування плати за знаходження (простій) вагона на коліях залізничної станції примикання до виробничого підрозділу.
Згідно з пунктом 5.1 договору замовник здійснює 100% попередню оплату відповідно до наданого виробничим підрозділом рахунку. Рахунок виставляється з огляду на очікувану кількість об'єктів ремонту, мінімальної ціни послуг з ремонту вантажного вагона та планової ціни транспортних послуг за вагон.
За умовами пункту 5.6 договору, при проведенні остаточного розрахунку замовником послуг здійснюється оплата різниці між фактичною ціною послуг з ремонту вантажного вагону та мінімальною ціною послуг з ремонту вантажного вагона, а також різниці між вартістю фактично наданих послуг з подачі/збирання вагонів відповідно до збірника тарифів, яким проводився ремонт, та здійсненою передплатою транспортних послуг. Остаточний розрахунок за послуги здійснюються замовником, після складання ВРП виконавця калькуляції фактичної вартості базового ремонту та фактичної вартості робіт та матеріалів, що не були враховані в мінімальній ціні послуг з ремонту вантажного вагона, але виконані або використані при наданні послуг з ремонту вантажного вагона шляхом складання та підписання сторонами договору акта наданих послуг по кожному вантажному вагоні окремо, а також виставлення та оплати рахунку на доплату вартості послуг з ремонту вантажних вагонів до 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.
За правилами розділу 5 Договору сторонами обумовлено порядок визначення ціни договору та спосіб розрахунків. Так, фактична ціна послуги з ремонту одного вагона складається із мінімальної ціни базового ремонту та фактичної ціни матеріалів та всіх додаткових робіт при ремонті вантажного вагона, що не увійшли до мінімальної ціни та визначається Актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до фактично понесених витрат, що визначаються калькуляціями вартості ремонтних робіт під час проведення ремонту з урахування рівня рентабельності та ПДВ.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань (пункт 9.1 договору).
У додатку №1 до договору сторони погодили графік подачі вантажного вагона у ремонт на 2024 рік, а саме деповський ремонт, одного напіввагона на грудень 2024 року (а.с. 20 оборот). Додатки № 2 та № 3 до Договору (а.с. 21 із оборотом) містить перелік статей калькуляції для визначення мінімальної ціни послуги з ремонту вантажних вагонів з ПДВ у 2024 році, які підписані обома сторонами.
В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду №1 ПЗ/ВЧДР-7-245366/НЮ/Д1 від 13.02.2025 (а.с.22) до договору, у якій виклали пункт 9.1 в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 березня 2025 року, але в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань". У тому числі, у додатку №1 до договору доповнено графік подачі вантажного вагона у ремонт на 2025 рік, а саме деповський ремонт п'яти напіввагонів на січень 2025 року.
Позивач вказує, що на підставі витягу з протоколу №А-10/4-24 Ком.т., на засіданні наглядової ради, розглянуто питання реорганізації вертикалі вантажних вагонів, та прийнято рішення утворити відокремлений підрозділ філію "УЗ Вагон-сервіс" AT "Укрзалізниця", у зв'язку з чим виробничий підрозділ "Ремонтне вагонне депо Коростень" перейшов від регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до філії "УЗ Вагон-сервіс", тому сторони з метою врегулювання господарської діяльності 14.02.2025 уклали додаткову угоду №2 до договору (а.с. 25).
Сторонами відповідно було змінено місце проведення ремонтних робіт на базі ВП "Ремонтне вагонне депо "Коростень", узгоджено формулювання рядка призначення платежу при оплаті послуг та про щоквартальне коригування ціни Виконавцем послуги з ремонту вантажних вагонів без укладення додаткових угод, визначено умови щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Договір сторонами виконувався.
Доказів визнання його недійсним повністю чи частково або про наявність підстав вважати його нікчемним зобов'язанням, у справу не подано.
Наявними у справі доказами підтверджено, що на підставі пункту 5.1 договору, позивач надав відповідачу рахунки від 24.01.2025 №7/402 на суму 316 998,53 грн та від 13.01.2025 №1/402 на суму 92 400,00 грн на попередньою оплату за деповський ремонт напіввагонів.
В свою чергу, відповідач сплатив вищевказані рахунки та виробничий підрозділ отримав повідомлення авізо №7700 та №4507 про надходження вказаних коштів.
Виробничий підрозділ Позивача відповідно до пункту 5.6 договору склав акти виконаних робіт по договору від 31.01.2025 №17/402 та від 28.02.2025 №10/069, найменування робіт: маневрова робота та подача збирання вагонів згідно з переліками та деповський ремонт напіввагонів №№64051410, 64051444, 64051303, 64051345, 64051436.
Позивачем, після виконання ремонтних робіт, на юридичну адресу відповідача направлено рахунок від 28.02.2025 №10/069 щодо проведення остаточного розрахунку як різниці між мінімальною та фактичною ціною послуги з ремонту вагонів.
Оскільки відповідач остаточний розрахунок не провів, то позивач направив відповідачу лист від 06.05.2025 №208 про оплату заборгованості (а.с. 36) із обґрунтуванням підстав її виникнення.
Згідно п. 5.11. Договору загальна вартість Договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в межах цього Договору та на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів.
Між сторонами відбулося листування щодо претензії позивача до відповідача від 06.05.2025 № 208 про сплату коштів по Договору, на яку відповідач надав відповідь (а.с. 37) зі змісту якої вбачається, зокрема, незгода із доплатою коштів, заперечення проти отримання всіх первинних документів для визначення остаточної вартості ремонту вагонів і твердження відповідача, що мінімальна ціна ремонту має охопити всі обов'язкові ремонтні операції, що передбачається відповідними технологіями, включаючи зняття та ремонт вузлів , їх дефектування та інші ремонтні дії.
26.06.2025 позивачем направлено відповідачу вимогу (претензію) №329 про сплату заборгованості (а.с. 40), разом з підтверджуючими документами:
- повідомлення ф. ВУ-36М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту, листок обліку комплектації гальмівного обладнання, дефектна відомість ф. ВУ-22, повідомлення ф. ВУ-23М на вагон №64051410;
- повідомлення ф. ВУ-36М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту, листок обліку комплектації гальмівного обладнання, дефектна відомість ф. ВУ-22, повідомлення ф. ВУ-23М на вагон №64051444;
- повідомлення ф. ВУ-36М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту, листок обліку комплектації гальмівного обладнання, дефектна відомість ф. ВУ-22, повідомлення ф. ВУ-23М на вагон №64051303;
- повідомлення ф. ВУ-36М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту, листок обліку комплектації гальмівного обладнання, дефектна відомість ф. ВУ-22, повідомлення ф. ВУ-23М на вагон №64051345;
- повідомлення ф. ВУ-36М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту, листок обліку комплектації гальмівного обладнання, дефектна відомість ф. ВУ-22, повідомлення ф. ВУ-23М на вагон №64051436;
- акти на списання товарно-матеріальних цінностей;
- калькуляція;
- акти виконаних робіт по договору від 28.02.2025 №10/069 та від 31.05.2025 №66/069;
- рахунки від 28.02.2025 №10/069 та від 31.05.2025 №66/069.
Докази направлення містяться в матеріалах справи, а саме: опис вкладень №1151200542209, рекомендоване повідомлення про вручення, фіскальний чек та трекінг (а.с. 40 оборот).
Також, позивачем повторно направлено відповідачу весь перелік первинних документів щодо проведених ремонтів, що підтверджується описом вкладення №1151200553510, накладною, фіскальним чеком та трекінгом (а.с. 76-77).
Питання щодо повної оплати відповідачем виконаних позивачем ремонтних робіт, між сторонами у добровільному порядку вирішено не було, що спричинило порушення прав позивача та необхідність звернення до суду.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що у повному обсязі та належним чином надав відповідачу послуги з ремонту вантажних вагонів відповідно до умов Договору, однак останній не підписав акти та не надав мотивованої відмови від їх підписання, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 162 294,12 грн. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за спірним договором у розмірі 162 294,12 грн примусово та 25 213,95 грн пені за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом за наявними доказами у справі, позивач належним чином надав відповідачу послуги, обумовлені договором, а саме, послуги з подачі-забирання вагонів, маневрову роботу та послуги з деповського ремонту в сумі 162 226,20 грн.
За умовами пункту 5.1 договору замовник здійснює 100% попередню оплату відповідно до наданого виробничим підрозділом рахунку. Рахунок виставляється з огляду на очікувану кількість об'єктів ремонту, мінімальної ціни послуг з ремонту вантажного вагона та планової ціни транспортних послуг за вагон.
Як вже було вказано, у пункті 5.6 договору сторони погодили, що при проведенні остаточного розрахунку замовником послуг здійснюється оплата різниці між фактичною ціною послуг з ремонту вантажного вагону та мінімальною ціною послуг з ремонту вантажного вагона, а також різниці між вартістю фактично наданих послуг з подачі/збирання вагонів відповідно до збірника тарифів, яким проводився ремонт, та здійсненою передплатою транспортних послуг. Остаточний розрахунок за послуги здійснюються замовником, після складання ВРП виконавця калькуляції фактичної вартості базового ремонту та фактичної вартості робіт та матеріалів, що не були враховані в мінімальній ціні послуг з ремонту вантажного вагона, але виконані або використані при наданні послуг з ремонту вантажного вагона шляхом складання та підписання сторонами договору акта наданих послуг по кожному вантажному вагоні окремо, а також виставлення та оплати рахунку на доплату вартості послуг з ремонту вантажних вагонів до 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість на зазначену вище суму.
Умотивованої відмови від непідписання актів виконаних робіт по Договору відповідачем суду не подано.
На запитання колегії суддів, чи забрав відповідач з ремонту всі вагони, яких стосується спір, представниками сторін вказано, що їм невідомо про подальше перебування вагонів в місці їх ремонту. Додатковим доказом отримання відповідачем вагонів з ремонту є те, що позивач не нараховує по Договору відповідачу плату за понаднормативний простій вагонів після завершення ремонту (як визнали обидві сторони).
При цьому між сторонами немає спору з приводу якості та належного обсягу проведення ремонтних робіт.
Колегія суддів констатує, що на момент підписання Договору, за його чіткими умовами, відповідачу було достеменно відомо про порядок формування первинної та остаточної ціни ремонтних робіт.
В засіданні представник позивача зауважив і представник відповідача не заперечив, що між сторонами і надалі продовжується співпраця по ремонту вагонів на підставі інших договорів, умови яких є повністю тотожними Договору, на підставі якого виник спір у даній справі, зокрема, щодо порядку формування остаточної ціни на роботи, які можуть бути прихованими і не відразу є можливість їх повного визначення.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором по оплаті послуг з подачі-забирання вагонів, маневрову роботу та послуги з деповського ремонту в сумі 162 226,20 грн підтверджується матеріалами справи, що відповідачем належними доказами не спростовано.
Контрозрахунок спірної вартості ремонтних робіт відповідач у справу не подавав.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось вище, пунктами спірного договору сторони чітко визначили порядок та строки сплати платежів, порядок дій відповідача при незгоді із поведінкою виконавця по Договору.
Строк виконання зобов'язання по оплаті всіх ремонтних робіт по Договору для відповідача вже є таким, що настав на час вирішення спору.
Борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не здійснив сплату вказаної вище суми основного боргу (правильність визначення якої відповідач не спростував належними доказами), у зв'язку з чим вимога щодо примусового стягнення вартості послуг з подачі-забирання вагонів, маневрову роботу та послуги з деповського ремонту в розмірі 162 226,20 грн є обґрунтованою доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про те, що обов'язок з остаточного розрахунку не настав у зв'язку з не підписанням актів виконаних робіт, як це вимагається за умовам Договору, місцевий господарський суд слушно зазначив, що відсутність підпису замовника на акті виконаних робіт не є безумовною підставою для відмови у стягненні вартості робіт, якщо роботи фактично виконані, підтверджені первинними документами та відсутні обґрунтовані заперечення замовника проти їх якості та повноти.
Відповідно до правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Частиною 1 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та у разі виявлення недоліків негайно заявити про них підряднику.
Відповідач не надав обґрунтованих заперечень, що ним на час вирішення спору так і не отримано від позивача всіх первинних документів для перевірки повноти виконання ремонтних робіт та визначення вартості ремонту.
Згідно п. 6.2.3. Договору відповідач повинен був не пізніше трьох робочих днів з дня отримання від Виконавця відповідних актів приймання-передачі наданих послуг підписати їх та повернути один примірник кожного Виконавцю, чи надати свої обґрунтовані заперечення до Актів приймання-передачі наданих послуг.
Таких заперечень проти підписання Актів відповідач не висунув, натомість формальним не підписанням актів мотивує свою відмову повністю оплатити виконані ремонтні роботи, що в певній мірі свідчить про зловживання відповідачем своїми правами, як сторони Договору.
При цьому відповідачем за Договором між сторонами також не було заявлено про виявлення будь-яких недоліків виконаних ремонтних робіт, вагони з ремонту всі забрані відповідачем.
За правилами ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що доводи відповідача про ненастання для нього обов'язку з повної оплати виконаних ремонтних робіт є помилковими.
Також вірно відхилено доводи скаржника, що фактична вартість ремонту перевищує мінімальну ціну, передбачену договором і тому різниця не підлягає сплаті позивачу.
Колегія суддів вже зазначала, що відповідно до умов пункту 5.4 договору фактична ціна складається з мінімальної ціни базового ремонту, вартості фактично використаних матеріалів, вартості додаткових робіт, обумовлених технічним станом вагонів. Отже, мінімальна ціна є базовою, а не остаточною, а остаточна ціна визначається на умовах Договору і саме такі його умови добровільно підписано відповідачем та оспорюються ним.
Договір також містить чіткий алгоритм дій для відповідача щодо узгодження всіх спірних питань щодо підписання сторонами первинних документів по ремонту і формуванню ціни послуги.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна договору визначається за домовленістю сторін.
Відтак, позивач діяв у межах детально узгоджених обома сторонами умов Договору, які визначені ними як істотні та важливі для виконання Договору.
Будь-яких доказів того, що спірний розрахунок остаточної суми ремонтних робіт здійснено позивачем безпідставно чи з порушенням умов договору, відповідачем суду не подано.
Також відповідач, заявляючи про непогодження із ним використання позивачем матеріалів та вчинення додаткових ремонтних робіт, повинен довести відсутність необхідності виконання таких робіт, невідповідність обсягу дефектування фактичному стану вагонів, безпідставність включення матеріалів до розрахунку вартості ремонту.
Таких доказів в справу не подано.
Таким чином, заперечення скаржника проти позову не знайшли свого підтвердження наявними у справі доказами, тому правомірно були відхилені судом першої інстанції як підстава для звільнення відповідача від сплати спірних коштів на користь позивача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25 213,95 грн. за прострочення розрахунків по Договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов'язання, у тому числі прострочення його виконання, замовнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора Ліга-закон, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо його обґрунтованості та правильності математичного обрахунку за період з 16.03.2025 по 14.09.2025 із обмеженням шістьма місяцями (а.с. 4), у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 25 213,95 грн пені підлягає задоволенню.
Доказів відсутності простроченого до сплати боргу, як підстави для розрахунку пені, доказів сплати пені у добровільному порядку відповідач суду не надав.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача також взяті колегією суддів до уваги, однак не наводяться у постанові, бо не спростовують вищенаведених висновків суду та не мають вирішального значення для розгляду спору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскарженому рішенні про задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 13,74 ГПК України).
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства та не надано належних і допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПСОЛ УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/15209/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/15209/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/15209/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
У зв'язку з відрядженням судді Горбасенка П.В. з 08.05.2026 по 18.05.2026 повний текст постанови складено та підписано 19.05.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Яценко