07 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/727/20
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
за участю представників сторін:
від позивача - Шумський Н.М.
від відповідача - Піца М.М. ( адвокат); Раті Й.Й. (особисто);
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" (вх.ЗАГС №01-05/3493/25 від 27.11.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2025 (повне рішення 14.11.2025, суддя Пригуза П.Д.)
у справі №907/727/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар", м.Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Раті Йосипа Йосиповича, Закарпатська область, с. Мала Добринь
про стягнення заборгованості
Суть спору.
До Господарського суду Закарпатської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Київстар" з позовом до фізичної особи - підприємця Раті Йосипа Йосиповича про стягнення заборгованості на загальну суму 32 514, 33 грн за договором про надання телекомунікаційних послуг від 11.04.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що відповідно до п.п. 1, 2 договору, позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповіду телекомунікаційні послуги, що вказані у замовленнях, а відповідач зобов'язувався їх оплачувати у порядку, визначеному умовами договору. Станом на 30.11.2018 у відповідача виникла заборгованість за замовлені та отриманні послуги зв'язку на загальну суму 32 514,33 грн, що підтверджує розрахунком заборгованості та рахунками, доданими до позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2025 у справі №907/727/20 позов задоволено частково. Стягнуто із ФОП Раті Й.Й. на користь ПАТ "Київстар" заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-930/17 від 11.04.2017 загальну суму 600,83 грн та 2 102,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено обґрунтованість своїх вимог в частині деталізованої інформації по рахунку № 19-20327961 від 31.10.2018 на суму 339,09 грн, абонентської оплати в сумі 250,0 грн, дзвінків по номерам інших операторів в сумі 13,09 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт замовлення та отримання відповідачем послуг міжнародного телефонного зв'язку у заявленому обсязі, а також правомірність нарахування заборгованості за такими послугами.
При цьому, суд врахував доводи відповідача про те, що спірні міжнародні дзвінки були здійснені протягом короткого проміжку часу у вихідний день, одночасно з різних номерів та у різних напрямах, що може свідчити про несанкціоноване втручання або збій у роботі телекомунікаційної мережі. Призначена у справі судова телекомунікаційна експертиза фактично не була проведена, а надані позивачем рахунки та деталізації не містять достатніх відомостей для беззаперечного підтвердження факту отримання відповідачем саме спірних міжнародних послуг.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ПАТ "Київстар" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "Київстар" задоволити у повному обсязі та стягнути з ФОП Раті Й.Й. заборгованість за договором на загальну суму 32 514, 33 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що:
- усі облікові документи, які знаходяться у матеріалах справи підтверджують реальність обсягу надання позивачем відповідачу послуг, їх регулярність та безперервність надання, що свідчить про належне виконання договору ПАТ "Київстар";
- суд першої інстанції неправомірно переклав тягар доказування на позивача, оскільки саме відповідач посилався на несанкціонований доступ до його обладнання чи мереж, однак жодного доказу на підтвердження цього не подав;
- суд першої інстанції не врахував той факт, що міжнародні дзвінки були не лише сформовані телекомунікаційною системою, але й оплачені ПАТ "Київстар" іноземним операторам за відповідними інвойсами, що однозначно свідчить про реальність послуг та про те, що вони фактично були здійснені через кінцеве обладнання відповідача;
- у матеріалах справи міститься підтвердження того, що відповідач 25.02.2021 звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, однак, суд не врахував відповідь поліції від 11.03.2021 (вих.№Р-25/106/25/1-2021), яка повністю спростовує твердження відповідача про втручання третіх осіб до його телекомунікаційних систем.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вказує, що відповідно до договору та замовлення №l, він не замовляв у апелянта будь-які інші послуги та не погоджував їх вартість, окрім послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку, а тому послуги міжнародного зв'язку є додатковими послугами, які не передбачені ні договором, ні додатками до нього, ні іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини між апелянтом та відповідачем. Відтак є такими, що безпідставно і незаконно нав'язуються апелянтом з метою їх оплати відповідачем.
Зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, де саме відбувся витік логіна та пароля - з боку відповідача чи з обладнання апелянта, а також не доведено, кому саме завдано шкоди та чи причетний відповідач до відповідних дій. За таких обставин доводи апелянта про те, що суд безпідставно поклав тягар доказування на нього, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
19.01.2026 від ПАТ "Київстар" надійшла відповідь на відзив відповідача.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає, що в апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга і відзив на апеляційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи в апеляційному провадженні не передбачено. Відтак суд дійшов висновку про залишення відповіді ПАТ "Київстар" на відзив без розгляду.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Водночас з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.03.2026 відклав розгляд справи №907/727/20 на 07.05.2026 о 10 год 20 хв та запропонував скаржнику надати пояснення щодо телекомунікаційних послуг, заборгованість за які є предметом розгляду цієї справи, зокрема щодо переліку таких послуг, формул їх розрахунку та пунктів договору, якими передбачено тарифи за такі послуги.
У таких додаткових пояснення скаржник надав згідно з деталізацією з'єднань клієнта ФОП Раті Й.Й. за період з 28.10.2018 13:04:14 по 28.10.2018 14:40:26 здійснений розрахунок викликів.
Також апелянт вкзаав, що відповідно до встановленого тарифу "ІР Бізнес 30" для категорії супутникового зв'язку передбачено тариф у розмірі 100 грн/хв (з урахуванням усіх податків), про що зазначено в розпорядженні № 9527-м від 09.12.2016, пункті 4 таб. № 1. Однак згідно з даними системи для напряму ORATION TECHNOLOGIES на момент замовлення відповідачем послуг застосовувалась ставка 78, 43137 грн за хвилину без ПДВ, що з урахуванням податку (20%) становить - 94, 12 грн за хвилину.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Присутні у судовому засіданні сторони виклали свої доводи, міркування та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами ПАТ "Київстар" та ФОП Раті Йосипом Йосиповичем укладено договір від 11.04.2017 "Про надання телекомунікаційних послуг" за № 1-930/17, відповідно до умов п. 1, 2 якого оператор зобов'язується надавати абоненту телекомунікаційні послуги, що вказані у замовленнях, а абонент зобов'язується їх оплачувати у порядку, визначеному договором та умовами. Перелік, обсяг послуг, технічні та організаційні умови їх надання зазначаються у замовленнях. Окремі додаткові послуги оператора абонент може заявляти самостійно. Порядок замовлення додаткових послуг оператора визначається оператором у описі відповідної додаткової послуги оператора.
Сторонами складено та підписано відповідне замовлення № 1 до договору № 1-930/17 від 11.04.2017 на послугу фіксованого телефонного зв'язку "IP-телефонні лінії через Інтернет".
Згідно цього замовлення №1 відповідач замовив основну послугу - фіксований телефонний зв'язок (підключення службових телефонів за допомогою мережі Інтернет), яка включає в себе користування 10 телефонними номерами, перелік номерів яких визначено у замовленні.
Відповідно до п. 3.5. замовлення визначено "пілотний номер" як ідентифікатор послуги, перший у переліку номерів - тел. +380312488310.
Пункт 3.6 замовлення №1 до договору визначає, що позивачем надавався відповідачу тарифний план - "IP Бізнес 30".
Згідно розпорядження №9507-м від 02.10.2015 (з урахуванням змін внесених розпорядженням № 9527-м від 09.12.2016) про введення нових тарифних планів "IP Бізнес 30", "IP Бізнес 60", "IP Бізнес 90" та "IP Бізнес 300" для абонентів - користувачів послуг фіксованого зв'язку, що належать до сегменту малих та середніх підприємств телекомунікаційної мережі "Київстар" вказано, що щомісячна абонентська плата за одну лінію по тарифному плану "IP Бізнес 30" становить - 30 гривень 00 копійок.
Пунктом 4.1 замовлення №1 до договору, визначено, що загальна вартість послуг за замовлений фіксований зв'язок у кількості 10 (десяти) абонентських номерів відповідачем становить - 300 гривень 00 копійок разом з ПДВ.
Замовленням №1 до договору, визначено, що обсяг послуг, який включений у абонентську плату - це 166, 66 хв нетарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал (п. 4.2).
Таким чином, сторони погодили, що кількість нетарифікованих хвилин щомісяця, що надається в рахунок абонентної плати, на кожну телефонну лінію, що можуть використовуватися для здійснення вихідних та переадресованих дзвінків на телефонні номери фіксованого зв'язку України в межах міста складає - 166,66 хв. При цьому, вартість інших послуг визначена розпорядженням №9507-м від 02.10.2015 зі змінами.
Пунктом 4 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється на умовах наступної оплати до 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Розрахунковим періодом за договором є місяць ( з 1-го по останнє число календарного місяця). Інформацію про належну до оплати суму абонент отримує у рахунку на оплату, що надсилається абоненту оператором до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом за адресою, що вказана у відповідному замовленні. У разі, якщо абонент не отримає рахунок на оплату до 15 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, інформацію про належну до сплати суму він може отримати за допомогою системи самообслуговування та, у разі потреби, отримати у найближчому Центрі обслуговування абонентів рахунок на оплату.
В період чинності договору з 11.04.2017 по жовтень 2018 року його умови сторонами виконувалися, проводилася сплата за надані - отримані послуги згідно рахунків оператора, що, окрім того, підтверджується інформацією, викладеною у рахунках, що долучені сторонами до матеріалів справи, у тому числі в рахунку № 4-14251940 від 31.07.2017 - вихідні міжнародні дзвінки на - 20, 83 грн. (без ПДВ): в рахунку № 9-24413119 від 31.12.2017 - вихідні міжнародні дзвінки на - 41, 67 грн. (без ПДВ).
Відповідно до деталізованого розрахунку клієнта ФОП Раті Й.Й. за період з 28.10.2018 13:04:14 по 28.10.2018 14:40:26 з його номерів здійснювалися дзвінки на 336с, 12с,7с, 8с, 6с, 17с, 62, с, 4с, 25 с, 4с, 352св,2 с, 861 с,349 с, 824 с, 83 с, 232с, 4с, 7с, 7с, 1с, 69с, 9с, 890с, 937с, 19с, 54с,40с, 1с, 357с, 28с, 24с, 354с, 352с, 523с, 428с, 98с,260с, 90с, 11с,86с, 65с,57с, 9с,13с,77с, 30с, 68с, 16с,941 с, 867с, 165с,161с, 512 с, 349с, 61с, 350с. 350с, 348с, 864с, 202с, 198с, 852с, 538с,349с, 410с, 3 с, 460с, 3с, 460 с, 4с, 371 с, 349 с, 348 с, 12с, 352с, 5 с, 352с, 350с353с, 159 с, які в сукупності становлять 31 913, 5 грн заборгованості та які не були оплачені.
Таким чином, станом на 30.11.2018 у відповідача виникла заборгованість за замовлені та отриманні послуги зв'язку на загальну суму 32 514,33грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та рахунками, доданими до позовної заяви.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що у разі, якщо оператором встановлені спеціальні правила/умови надання окремих послуг (у тому числі додаткових послуг оператора та контент-послуг), умови застосовуватимуться до таких відповідних послуг у частині, що не суперечать зазначеним правилам їх надання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживач телекомунікаційних послуг зобов'язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Керуючись Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, договір про надання послуг (надалі - договір) - правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов'язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).
У п.п. 6 п. 36 вказаних Правил зазначено, що споживачі послуг зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Відповідно до п. 72 Правил, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткової відмови у задоволенні позову, оскільки такий висновок зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права щодо розподілу тягаря доказування та без належної оцінки доказів у їх сукупності.
Як встановлено матеріалами справи, між ПрАТ «Київстар» та ФОП Раті Й.Й. укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №1-930/17 від 11.04.2017, відповідно до якого позивач як оператор зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, визначені у замовленнях, а відповідач як абонент - оплачувати такі послуги у порядку та строки, встановлені договором та умовами надання телекомунікаційних послуг.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що договірні відносини між сторонами передбачали можливість надання інших телекомунікаційних послуг, окрім місцевого фіксованого зв'язку, із застосуванням тарифів оператора, чинних на момент їх надання.
Сторонами підписано Замовлення №1 до договору, яким передбачено надання відповідачу послуги фіксованого телефонного зв'язку «IP-телефонні лінії через Інтернет» у межах тарифного плану «IP Бізнес 30». При цьому, умовами договору та замовлення передбачено, що послуги надаються з використанням мережевих ідентифікаторів, а абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність власного логіна і пароля, які використовуються для доступу до послуги. Відповідні мережеві ідентифікатори були отримані представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач на підтвердження заявлених вимог подав рахунки, деталізовану інформацію по рахунку, інформацію про здійснення вихідних дзвінків з абонентських номерів відповідача, а також список викликів клієнта, у якому зазначено дату, час, тривалість, напрямки дзвінків та їх вартість. З наведених доказів вбачається, що 28.10.2018 з абонентських номерів, закріплених за відповідачем, були здійснені вихідні міжнародні дзвінки, внаслідок чого позивачем нараховано плату за надані телекомунікаційні послуги.
Отже, позивачем доведено обставини, на які він покликається як на підставу позову, а саме: наявність між сторонами договірних правовідносин, факт надання телекомунікаційних послуг, їх вартість, виникнення у відповідача обов'язку з оплати таких послуг та невиконання цього обов'язку у встановлений договором строк.
Водночас заперечення відповідача зводяться до припущень про можливе несанкціоноване втручання в телекомунікаційну мережу або технічний збій, а також те, що він не замовляв і не використовував належні йому телекомунікаційні засоби (телефони) для здійснення міжнародних дзвінків. Відповідач зазначав, що час здійснення таких дзвінків та їх кількість можуть свідчити або про несанкціоноване стороннє втручання в систему комунікації та використання телекомунікаційних мереж іншими особами, або про збій у мережах оператора.
За клопотанням відповідача, яке підтримане позивачем, який вважав, що єдиним питанням яке можна поставити експерту є питання чи здійснювалося будь-яке втручання в кінцеве обладнання відповідача, у справі було призначено дві експертизи, однак жодна з них виконана не була.
Так, ухвалою суду першої інстанції від 31.05.2021 у справі призначено судову телекомунікаційну експертизу та доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для вирішення спірних питань, що потребують спеціальних знань:
а) які характеристики підключень до мережі має телекомунікаційний засіб ПрАТ "Київстар" і якими параметрами підключення (ІР-адреси, МАС-адреси, ІМЕІ та інші ідентифікатори обладнання відповідача) фіксується надання телекомунікаційних послуг згідно договору 1-930/17 від 11.04.2017?
б) за допомогою яких програмних або телекомунікаційних засобів та з яких ІР-адрес, МАС-адрес, ІМЕІ, інших ідентифікаторів обладнання ФОП Раті Й.Й. здійснював підключення до телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" у відповідності із договором 1-930/17 від 11.04.2017 року до 28.10.2018?
в) з яких ІР-адрес, МАС-адрес, ІМЕІ та інших ідентифікаторів обладнання 28.10.2018 було здійснено підключення до телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" по міжнародним дзвінкам, які є предметом даного судового спору?
г) чи є ознаки втручання у період з 01.10.2018 до 28.10.2018 в роботу телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" (позивача) іншими особами, які здійснили підключення, в тому числі несанкціоновані, до телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар", в результаті якого могли бути викрадені дані відповідача (пароль, логін, тощо).
д) чи можлива зміна даних абонента (пароль, логін, тощо) адміністратором або правами адміністраторів (уповноваженник осіб) телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" (ІР-телефонії ПрАТ "Київстар") без дозволу абонента?
е) чи можлива віддалена робота з правами адміністраторів телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" (ІР-телефонії ПрАТ "Київстар")?
є) чи можливий витік даних абонента (пароль, логін, тощо) з серверів ПрАТ "Київстар", з рабочих комп'ютерів адміністраторів з правами доступу ПрАТ "Київстар, або з персональних комп'ютерів з віддаленим доступом уповноважених осіб ПрАТ "Київстар"?
ж) чи здійснювався дворівневий захист даних відповідача (пароль, логін, тощо) до 28.10.2018?
з) чи було надано до 28.10.2018 відповідачу у межах договору 1-930/17 від 11.04.2017 право самому налаштувати захист свого аккаунта, а саме: дозволити доступ лише із заданого ІР-адреса, МАС-адреса, ІМЕІ або іншого ідентифікатора обладнання, відключити міжнародні напрямки дзвінків, обмеження фінансового ліміту всіх дзвінків, тощо)?
и) чи змінилася з 28.10.2018 політика конфіденційності ПрАТ "Київстар" щодо захисту облікового запису абонентів ІР-телефонії, якщо так, то як саме?
і) у разі, якщо експерту надати відповідь на вищевказані питання не має можливості із-за відсутності (видалення) даних, визначити дату і причину видалення таких даних.
Експертною установою справа повернута до суду експертною установою, останньою повідомлено про неможливість виконання експертизи (том 1 а.с. 226, лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.07.2021 № 8985-21). У цьому листі експертами зазначено, що завдання у поставлених питаннях не чіткі, не однозначні і в певних обставинах не потребують спеціальних знань, зокрема щодо ідентифікаторів обладнання зв'язку, програмних засобів та ІР-адрес позивача та відповідача.
Також експертом зазначено, що питання чи є ознаки несанкціонованого втручання в період з 01.10.2018 по 28.10.2018 в роботу телекомунікаційного засобу (системи) ПрАТ "Київстар" іншими особами не може бути вирішено експертом, оскільки такі питання можуть бути предметом відповідних розслідувань, а частина відповідей на поставлені питання може надати сам позивач.
Вдруге господарським судом ухвалою від 29.11.2021 призначена (повторно) судова телекомунікаційна експертиза, яку доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз також не виконана.
Експертна установа листом від 10.05.2023 (том 2 а.с. 4) надіслала повідомлення про неможливість надання висновку з причин, зокрема, що питання стосуються обладнання, належного позивачеві, яке у матеріалах справи не ідентифіковане, інші питання відносяться до категорії певних розслідувань і не входять до компетенції експерта. Експерт зазначив, що поставлені питання стосуються відомостей, які існували на момент події у період до 31.10.2018, а також щодо неідентифікованого обладнання, тому проведення експертизи не є можливим.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факту стороннього втручання в системи телекомунікацій чи наявності технічного збою в мережі оператора, які могли б вплинути на коректність обліку наданих послуг.
Таким чином, відповідачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження факту такого втручання, місця його виникнення, причинного зв'язку між можливим втручанням і спірними нарахуваннями, а також доказів того, що спірні дзвінки були здійснені не з використанням мережевих ідентифікаторів відповідача або не з обладнання, доступ до якого перебував у сфері відповідальності відповідача.
Саме по собі посилання відповідача на те, що дзвінки були здійснені протягом короткого проміжку часу, у вихідний день, у значній кількості та на міжнародні напрямки, не є доказом несанкціонованого втручання або технічного збою. Такі обставини можуть викликати сумнів чи потребувати пояснення, однак не замінюють собою доказів, передбачених ст. 76- 79 ГПК України, та не спростовують подані позивачем документи, які фіксують факт надання послуг.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, фактично визнавши можливість несанкціонованого втручання лише на підставі припущень відповідача, дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог у відповідній частині. При цьому, суд зазначив, що сторонами не спростована вірогідність несанкціонованого втручання в систему комунікацій, однак такий підхід свідчить про неправильний розподіл тягаря доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, звертаючись із позовом, мав довести факт надання послуг та їх неоплату. Натомість відповідач, заперечуючи проти позову з підстав несанкціонованого втручання, мав довести саме ці обставини як підставу своїх заперечень.
Тому обов'язок доводити факт відсутності несанкціонованого втручання не може бути покладений на позивача, оскільки це означало б покладення на нього обов'язку спростовувати недоведені припущення відповідача. Натомість саме відповідач мав надати докази того, що спірні послуги були отримані не ним, а третіми особами внаслідок неправомірного доступу, технічного збою або втручання у мережу позивача.
Суд першої інстанції залишив поза увагою і те, що умовами замовлення №1 до договору прямо передбачено відповідальність абонента за збереження та конфіденційність логіна і пароля. Відтак ризик використання мережевих ідентифікаторів, отриманих відповідачем, не може бути перекладений на оператора без доведення того, що спірні нарахування виникли саме внаслідок порушень у зоні відповідальності позивача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів складання компетентним органом акта про порушення законодавства у сфері телекомунікацій, встановлення факту втручання у мережу позивача, технічного збою, неправомірної маршрутизації трафіку або інших обставин, які б свідчили про ненадання позивачем спірних послуг чи неправомірність їх тарифікації.
Згідно із ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказаний вище стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 917/996/20.
У цій справі подані позивачем рахунки, деталізація дзвінків, список викликів клієнта та умови договору у своїй сукупності є більш вірогідними доказами факту надання послуг і виникнення обов'язку з їх оплати, ніж припущення відповідача про можливе втручання або технічний збій.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем телекомунікаційних послуг на загальну суму 32 514,33 грн, а відповідачем не доведено обставин, які б звільняли його від обов'язку їх оплатити, позов ПрАТ «Київстар» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправомірно переклав тягар доказування окремих обставин на позивача, надав перевагу припущенням відповідача над належними письмовими доказами позивача та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у стягненні 31 913,5 грн із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, то судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2025 у справі №907/727/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 31 913,5 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути із фізичної особи - підприємця Раті Йосипа Йосиповича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53; код ЄДРПОУ 21673832) заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-930/17 від 11.04.2017 за особовим рахунком № НОМЕР_2 на загальну суму 31 913,5 грн.
4. В іншій частині оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.11.2025 залишити без змін.
5. Стягнути із фізичної особи - підприємця Раті Йосипа Йосиповича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53; код ЄДРПОУ 21673832) 3 633, 6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК