13 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1565/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущак,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича б/н від 22.03.2026 (вх. № 01-05/859/26 від 23.03.2026)
щодо перегляду за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023
у справі № 914/1565/23
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, с. Тартаків Червоноградського району Львівської області
до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, м. Львів
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 2 050 000,00 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 1872/32/05-2023 від 22.09.2023 (вх. № 01-05/2992/23 від 01-05/2992/23 від 25.09.2023) задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі № 914/1565/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким: в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
23.03.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1565/23.
Нововиявлені обставини, якими обгрунтовується вимога про перегляд судового рішення є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26.
Заявник вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26 у відкритті провадження у справі №910/2262/26 за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Міністерства юстиції України та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3 000 116,50 грн відмовлено.
Так, в ухвалі Господарського суду міта Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26 вказано зокрема наступне:
«Як вбачається з поданої позовної заяви, заявлені позовні вимоги стосуються відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка, на думку позивача, завдана незаконними рішеннями суддів під час здійснення правосуддя.
Такі правовідносини не пов'язані із здійсненням господарської діяльності та не виникають з господарських правовідносин між суб'єктами господарювання. Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України зазначений спір не належить до юрисдикції господарських судів. Натомість спір щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади або їх посадовими особами, регулюється положеннями ст. 1173- 1176 Цивільного кодексу України та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №522/1021/16-ц (провадження №14-136цс19).
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач фактично пов'язує завдання йому шкоди з прийняттям судових рішень у межах кримінального провадження судами загальної юрисдикції та незгодою з такими рішеннями. Водночас оскарження судових рішень, а також перевірка їх законності й обґрунтованості здійснюється виключно у порядку та способами, передбаченими процесуальним законом, який регулює відповідний вид судочинства.
Подання позову про відшкодування шкоди не може використовуватися як спосіб фактичного перегляду судових рішень або надання оцінки їх законності поза межами передбачених законом процедур судового контролю.
Отже, заявлений спір не виник із господарських правовідносин, не пов'язаний зі здійсненням господарської діяльності та не підпадає під юрисдикцію господарських судів відповідно до положень ст. 20 ГПК України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заявлений спір не належить до юрисдикції господарських судів».
На переконання заявника, встановлені обставини у справі №910/2262/26 спростовують факти, які були покладені в основу Постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 року по справі №914/1565/23
В судове засідання 13.05.2026 сторони явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату розгляду заяви.
Так, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинам є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України, та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених процесуальним законодавством.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Згідно з ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Таким чином процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, як убачається з рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Праведна проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04).
Колегія суддів звертає увагу, що відкриття провадження за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Так, в якості нововиявленої обставини, заявник посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26.
В ухвалі Господарського суду міта Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26 вказано зокрема наступне:
«Як вбачається з поданої позовної заяви, заявлені позовні вимоги стосуються відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка, на думку позивача, завдана незаконними рішеннями суддів під час здійснення правосуддя.
Такі правовідносини не пов'язані із здійсненням господарської діяльності та не виникають з господарських правовідносин між суб'єктами господарювання. Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України зазначений спір не належить до юрисдикції господарських судів. Натомість спір щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади або їх посадовими особами, регулюється положеннями ст. 1173- 1176 Цивільного кодексу України та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №522/1021/16-ц (провадження №14-136цс19).
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач фактично пов'язує завдання йому шкоди з прийняттям судових рішень у межах кримінального провадження судами загальної юрисдикції та незгодою з такими рішеннями. Водночас оскарження судових рішень, а також перевірка їх законності й обґрунтованості здійснюється виключно у порядку та способами, передбаченими процесуальним законом, який регулює відповідний вид судочинства.
Подання позову про відшкодування шкоди не може використовуватися як спосіб фактичного перегляду судових рішень або надання оцінки їх законності поза межами передбачених законом процедур судового контролю.
Отже, заявлений спір не виник із господарських правовідносин, не пов'язаний зі здійсненням господарської діяльності та не підпадає під юрисдикцію господарських судів відповідно до положень ст. 20 ГПК України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заявлений спір не належить до юрисдикції господарських судів».
Колегія суддів зазначає про те, що подана позивачем заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи та не врахування судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 20 грудня 2023 року у цій справі ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 року по справі №910/2262/26, прийнятої після винесення постанови.
Однак, у розумінні наведених вище положень Господарського процесуального кодексу України не вважаються нововиявленими обставинами зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.
Подібні висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №914/1565/23.
З огляду на викладене, наведені Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича б/н від 22.03.2026 (вх. № 01-05/859/26 від 23.03.2026) про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 по справі № 914/1565/23 за нововиявленими обставинами - є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 підлягає залишенню без змін.
Частиною 4 ст. 325 ГПК України встановлено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 129, 320- 323, 325 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.В задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича б/н від 22.03.2026 (вх. № 01-05/859/26 від 23.03.2026) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №914/1565/23 - відмовити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак