06 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/679/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.02.2026 (вх. №01-05/460/26 від 18.02.2026)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 (суддя Чопко Ю.О.), постановлену за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області, (46003, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 44143637) про визнання грошових вимог
у справі №921/679/24
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 14
до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕРВЕРОН", вул. Ринок, 15, м. Бережани, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 47501
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участю представників:
від апелянта: представник Шкільний П.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від інших учасників: не з'явились
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Господарський суд Тернопільської області у справі №921/679/24 постановив ухвалу від 02.02.2026, якою частково задоволив заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог до боржника ТзОВ “Дерверон», визнав грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно ТзОВ “Дерверон» в розмірі 1 800,91 грн. та 6 056 грн. - судового збору; визначив черговість задоволення грошових вимог, а саме: в сумі 6 056,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга; в сумі 1 800,91 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість шоста черга; відхилив грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 113098,63 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Тернопільській області в сумі 113 098,63 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Тернопільській області №27464/6/19-00-13-13 від 30.12.2025 про визнання грошових вимог до боржника ТзОВ “Дерверон» задоволити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, поновлено Головному управлінню ДПС у Тернопільській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 15.04.2026.
07.04.2026 ліквідатор ТзОВ «Дерверон» арбітражний керуючий Філатов В.В. подав відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 змінено дату судового засідання на 06.05.2026.
В судовому засіданні 06.05.2026 представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відхилення кредиторських вимог та ухвалити нове рішення, яким визнати заявлені вимоги до боржника у повному обсязі.
Інші учасники справи про банкрутство явки в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/676/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерверон» (46008, м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 14, код ЄДРПОУ 42486103).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2024 відкрито провадження у справі №921/676/24 про банкрутство ТзОВ «Дерверон»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Філатова В.В.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2025 ТзОВ «Дерверон» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Філатова В.В.
31.12.2025 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 114 899,42 грн пені, а саме: по податку на додану вартість - 1 768,94 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Почаївська ТГ) - 4 489,93 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Саранчуківська ТГ) - 38 490,34 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Нараївська ТГ) - 46 394,72 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Лановецька ТГ) - 7 105,22 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Борсуківська ТГ) - 2 591,63 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Коропецька ТГ) - 8 245,86 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Бережанська ТГ) - 5 780,93 грн; по податку на прибуток - 31,95 грн.
Ліквідатор у повідомленні про розгляд грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області повідомив суд про те, що грошові вимоги визнає частково в сумі 1 768,94 грн пені по податку на додану вартість, водночас грошові в сумі 113 098,63 грн пені за договорами оренди землі та вимоги по сплаті пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 31,95 грн - відхиляє.
Місцевий господарський суд, постановляючи ухвалу за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог в оскарженій частині, керувався тим, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/679/24 грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 816 423,78 грн, заявлені в частині основної заборгованості зі сплати орендної плати, було відхилено, відтак заявлені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області грошові вимоги зі сплати пені по орендній платі за договорами оренди земельних ділянок в сумі 113 098,63 грн не підлягають до задоволення, оскільки штрафні санкції та пеня є акцесорними, додатковими до основного, зобов'язаннями, залежать від основного зобов'язання і поділяють його долю, вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Узагальнені доводи апелянта (кредитора) та заперечення ліквідатора.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу прийнято без повного з'ясування обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- нарахована податковим органом пеня не має цивільно-правового характеру, не є санкцією, передбаченою умовами договору оренди земельної ділянки, та не виникає з договірних правовідносин між орендодавцем і орендарем, натомість, є передбаченою виключно нормами Податкового кодексу України та входить до складу податкового боргу відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України;
- пеня нарахована на несплачені станом на день постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство грошові (податкові) зобов'язання та фіксується в інтегрованій картці платника як складова податкового боргу відповідно до вимог податкового законодавства;
- саме факт відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію обумовлює здійснення остаточного розрахунку податкового боргу і фіксацію суми пені станом на відповідну дату, така пеня не може бути ототожнена з цивільно-правовою вимогою орендодавця про стягнення орендної плати за договором;
- відмова у задоволенні вимог контролюючого органу щодо визнання грошових вимог покладає на органи місцевого самоврядування обов'язок самостійно звертатися до суду із заявами про визнання вимог щодо пені, сплачувати судовий збір та доводити обставини, які вже підтверджені даними податкового обліку та інтегрованої картки платника, такий підхід призведе до необґрунтованого ускладнення процедури банкрутства, збільшення процесуальних витрат та дублювання доказування, що суперечить принципу процесуальної економії та завданням господарського судочинства;
- покладення обов'язку щодо заявлення вимог про пеню на органи місцевого самоврядування фактично означало б перекладення функцій податкового адміністрування на суб'єктів, які законом не наділені відповідними повноваженнями, також такий підхід не забезпечує наповнення бюджетних фондів.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- пеня, яку просить визнати заявник, нарахована на платежі орендної плати з юридичних осіб, які ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24 були відхилені;
- Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.04.2024 у справі №910/16181/18 та від 02.09.2024 у справі №643/20924/19, дійшов висновку, що штрафні санкції та пеня є акцесорними, додатковими до основного, зобов'язаннями, залежать від основного зобов'язання і поділяють його долю, вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги;
- нарахована пеня на орендну плату з юридичних осіб є додатковою вимогою та у зв'язку із відхиленням основної, вважається такою, що нарахована безпідставно, нарахована пеня не є податковим боргом, оскільки спрямована на компенсацію збитків орендодавця (територіальної громади) через порушення строків оплати орендарем;
- скаржник самостійно визначив заявлену заборгованість у розмірі 113 098,63 грн як орендну плата з юридичних осіб за земельні ділянки, які розташовані на території Нараївської, Саранчуківської, Коропецької, Лановецької, Бережанської, Почаївської, та Борсуківської територіальних громад Тернопільської області;
- особи, які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі відповідних договорів оренди, сплачують саме орендну плату;
- будь-які земельні ділянки на праві власності у ТзОВ «Дерверон» відсутні, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №463541824 від 10.02.2026 за ТзОВ «Дерверон» зареєстровано право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди, укладених із територіальними громадами;
- Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі №910/18544/21 дійшов висновку, що будь-які підстави для визнання у справах про банкрутство грошових вимог органів ДПС, заявлених у зв'язку із наявністю у боржника заборгованості з орендних платежів за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, відсутні;
- скаржник зазначив, що у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, пеня набула статусу складової податкового боргу, що є безпідставним твердженням, оскільки із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, правова природа пені не змінюється, тому скаржник необґрунтовано вимагає задоволення грошових вимог, сплати пені по орендній платі з юридичних осіб.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
У статті першій Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що грошовим зобов'язанням (боргом) є грошове зобов'язання (борг) - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
За змістом вимог ч.3 ст.45 КУзПБ, до заяви в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням ліквідатора чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Слід зазначити, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18 викладено правові висновки, відповідно до яких розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.
Заява Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських вимог мотивована тим, що боржнику проведено нарахування пені станом на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство на загальну суму 114 899,42 грн, а саме:
- по податку на додану вартість - 1 768,94 грн;
- по податку на прибуток - 31,50 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Почаївська ТГ) - 4 489,93 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Саранчуківська ТГ) - 38 490,34 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Нараївська ТГ) - 46 394,72 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Лановецька ТГ) - 7 105,22 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Борсуківська ТГ) - 2 591,63 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Коропецька ТГ) - 8 245,86 грн;
- по орендній платі з юридичних осіб (Бережанська ТГ) - 5 780,93 грн.
Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24 в частині визнання грошових вимог до боржника в сумі 1 768,96 грн пені по податку на додану вартість та в частині 31,95 грн по пені по податку на прибуток не є предметом апеляційного оскарження.
Щодо відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області до ТзОВ «Дерверон» по сплаті пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі в сумі 113 098,638 грн, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування своїх вимог, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання вказаних грошових вимог кредитора до боржника.
Так, відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).
Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Відтак плата за землю може справлятися у формі земельного податку або у формі орендної плати.
У статті 288 Податкового кодексу України, серед іншого, встановлено такі особливості здійснення орендної плати:
- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки;
- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни;
- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами);
- розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.
Верховний Суд у постановах від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 та від 26.04.2023 у справі №910/18544/21 зазначив, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/679/24, залишеною в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 816 423,78 грн, заявлені в частині основної заборгованості по сплаті орендної плати, відхилено.
Зокрема, у вказаних судових рішеннях, встановлено, що боржник - ТзОВ «Дерверон» має укладені договори оренди землі з органами місцевого самоврядування, зокрема: Нараївською територіальною громадою, Саранчуківською територіальною громадою, Коропецькою територіальною громадою, Лановецькою територіальною громадою, Бережанською територіальною громадою, Почаївською територіальною громадою, Борсуківською територіальною громадою, натомість ГУ ДПС у Тернопільській області не є стороною у вказаних договорах.
Оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та органами місцевого самоврядування (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №908/1721/21 та від 26.04.2023 у справі №910/18544/21).
Місцевий господарський суд правильно врахував, що штрафні санкції та пеня є акцесорними, додатковими до основного, зобов'язаннями, залежать від основного зобов'язання і поділяють його долю, вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №910/16181/18 та від 02.09.2024 у справі №643/20924/19.
Отже, заява ГУ ДПС у Львівській області про визнання кредиторських вимог зі сплати пені в сумі 113 098,63 грн, нарахованої на заборгованість ТзОВ «Дерверон» по орендній платі за договорами оренди земельних ділянок, у визнанні якої було відмовлено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/679/24, яка набрала законної сили та є чинною, не підлягає задоволенню.
Доводи кредитора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24.
В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений кредитором за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.02.2026 (вх. №01-05/460/26 від 18.02.2026) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 18.05.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.