06 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/4057/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Смачне м'ясне» від 04.03.2026 (вх. №01-05/625/26 від 04.03.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 (суддя Гурин М.О., повне рішення складено 18.02.2026.)
у справі №926/4057/25
за позовом Приватного підприємства “Колос» (58002, м.Чернівці, площа Театральна, буд.6, код ЄДРПОУ 14257808)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смачне м'ясне» (60526, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Маморниця, вул. Пам'яті героям, буд. 2а, код ЄДРПОУ 45101844)
про стягнення заборгованості в сумі 2777973,91 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: адвокат Рожок Л.П. (в режимі відоеконференції за допомогою власних технічних засобів)
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 у справі №926/4057/25 позов задоволено; стягнуто з ТзОВ «Смачне м'ясне» на користь ПП «Колос» суму в розмірі 2 777 973,91 грн з яких, заборгованість за орендну плату за період з 01.08.2025 по 22.12.2025 у розмірі 2 587 272,96 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 15 217,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 234,04, пеня в розмірі 157 249,24 грн.; стягнуто з ТзОВ «Смачне м'ясне» на користь ПП «Колос» 41 669,59 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 у справі №926/4057/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Колос» у задоволенні позовних вимог до ТзОВ «Смачне м'ясне» про стягнення заборгованості 2777973,91 повністю, стягнути з ПП «Колос» на користь ТзОВ «Смачне м'ясне» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 10.04.2026, призначено розгляд справи на 15.04.2026.
09.04.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/2938/26), в якому просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 змінено дату та час судового засідання на 06.05.2026.
24.04.2026 скаржник подав заяву (вх.№01-04/3434/26), у якій повідомив, що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
В судовому засіданні 06.05.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача явки представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Приватне підприємство «Колос» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Смачне м'ясне» про стягнення заборгованості в сумі 1196709,77 грн, з яких: 1101466,52 грн основна заборгованість, 7381,66 грн 3% річних, 11584,51 грн - інфляційні втрати та 76277,08 грн пеня.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що 22.12.2022 між ПП «Колос» та ТзОВ «Смачне м'ясне» укладено договір оренди нежитлових приміщень №1, згідно з яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення-комплекс будівель та споруд м'ясо-переробного заводу, які знаходяться за адресою: с.Маморниця, вул. Пам'яті Героям, 2а, Чернівецького району Чернівецької області, а також обладнання, необхідне для здійснення виробництва, після чого підписано акт прийому-передачі за переліком вказаним у відповідній таблиці.
25.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни в п.3.1 договору №1 від 22.12.2022 в частині збільшення суми орендної плати.
На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунки за орендну плату нежитлових приміщень №27 від 13.08.2025 на суму 552 133,20 грн з ПДВ та №28 від 05.09.2025 на суму 549 333,32 грн з ПДВ.
Однак, відповідач, в порушення умов договору не сплатив орендну плату за користування орендованим нежитловим приміщенням та обладнанням за серпень-вересень 2025 року, внаслідок чого заборгував позивачу 1 101 466,52 грн.
Крім того, за несвоєчасне внесення орендної плати позивач нарахував 3 % річних в сумі 7381,66 грн, інфляційні втрати в сумі 11584,51 грн та пеню в сумі 76277,08 грн.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача була направлена претензія №22 від 17.10.2025 з вимогою про добровільне погашення заборгованості з орендної плати, однак це звернення залишене відповідачем без будь-якого реагування.
24.12.2025 позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 777 973,91 грн, з яких заборгованість за орендну плату за період з 01.08.2025 до 22.12.202 у розмірі 2 587 272,96 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 15217,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 18234,04 грн. та пеню в розмірі 157 249,24 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2025 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в суді першої інстанції зазначав, що позивач не надав детального розрахунку суми боргу і завищив суми за серпень та вересень 2025 року. За розрахунками відповідача, сума за серпень має становити 547999,86 грн (замість 552133,20 грн), а за вересень - 544666,53 грн (замість 549333,32 грн).
Окрім того, відповідач повідомив, що орендоване приміщення (м'ясо-переробний завод) має приховані дефекти покрівлі, які виявилися після початку оренди (протікання, небезпека для обладнання та людей). При цьому, позивач у 2023 році визнав проблему та почав частковий ремонт, але не завершив його, що підтверджується експертними висновками за жовтень 2024, березень та червень 2025, якими встановлено аварійний стан покрівлі та необхідність капітального ремонту, який позивач ігнорує. Через неможливість використання приміщення відповідач припинив його експлуатацію та оплату оренди з 15.08.2025, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України (звільнення від плати, якщо майно не може бути використане через обставини, за які орендар не відповідає).
Також відповідач вважає, що оскільки ціна в договорі прив'язана до еквівалента в доларах США, нарахування інфляційних втрат (які стосуються знецінення гривні) є неправомірним і призводить до подвійного стягнення. Пеня та 3% річних не підлягають стягненню, оскільки відповідач вважає, що не порушував умови договору, а діяв відповідно до законодавства, припинивши оплату за непридатне майно.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, керувався такими висновками:
- з матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати, що не заперечується сторонами;
- здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.08.2025 до 22.12.2025 у розмірі 2 587 272,96 грн., є арифметично правильним та відповідає положенням п.3.1 договору, при цьому відповідач розрахунок позивача не спростував;
- суд відхилив твердження відповідача щодо завищення розрахунку орендної плати та визнав правомірним застосовування позивачем середньоарифметичного значення між курсом купівлі та продажу долару США на кінець дня оскільки інше не встановлено договором;
- надані відповідачем документи, а саме: акти №1, №2, №3 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу; висновки №17/1024, №17/03-25, №26/06-25 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу; претензію №1 від 02.07.2024, суд оцінив критично оскільки вони складені без залучення представників орендодавця ПП «Колос»; до вказаних документів не надано жодних доказів фото- та або відео-фіксації, також недодано доказів проведення ТзОВ «Смачне м'ясне» поточного ремонту в процесі експлуатації приміщення; не надано будь-яких доказів зупинки виробництва та невикористання орендованих приміщень у спірний період;
- одностороння відмова ТзОВ «Смачне м'ясне» від виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022 не є правомірною;
- здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є правильним, а твердження відповідача про неправомірність нарахування інфляційних втрат з посиланням на те, що ціна в договорі прив'язана до еквівалента в доларах США є необґрунтованими, оскільки рахунки на сплату орендної плати виставлялись у гривнях.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача:
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:
- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки пункту 1.4 спірного договору оренди, згідно з яким призначенням приміщення є здійснення господарської діяльності відповідно до статутних видів діяльності орендаря; основним видом діяльності ТзОВ «Смачне м'ясне» є виробництво м'ясних продуктів (КВЕД 10.13), специфіка якого вимагає суворого дотримання санітарно-гігієнічних норм та температурного режиму, що регулюється Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів; натомість аварійний стан даху та постійні протікання роблять приміщення непридатним для використання за цільовим призначенням, визначеним у п. 1.4 договору, що підтверджується актами обстеження покрівлі №1 від 18.10.2024, №2 від 21.03.2025, №3 від 27.06.2025 і висновками спеціаліста №17/1024 від 17.10.2024, №17/03-25 від 17.03.2025, №26/06-25 від 26.06.2025;
- висновок суду першої інстанції про «критичну оцінку» актів обстеження та висновків спеціаліста через відсутність представника позивача є порушенням приписів п. 3 ст. 86 ГПК України, яка зобов'язує суд оцінювати докази не тільки окремо, а й в сукупності; наявність шести послідовних документів різних дат протягом року свідчить про об'єктивний технічний стан будівлі, який не залежить від присутності чи відсутності представника позивача;
- позивач був обізнаний про стан майна; ці обставини підтверджуються тим, що скаржник неодноразово звертався до позивача з письмовими вимогами про проведення капітального ремонту покрівлі, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи №21/03-1 від 21.03.2024, №02/07-1 від 02.07.2024, однак жодних реальних заходів для усунення дефектів майна вжито не було; факт отримання цих звернень підтверджується відповіддю позивача №9 від 27.03.2024;
- застосування судом першої інстанції передбаченої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину при прийнятті майна є необґрунтованим та незаконним, оскільки обов'язок повідомити про небезпечні недоліки, зокрема такі як аварійний стан даху, відповідно до приписів п. 2 ст. 767 ЦК України покладено саме на позивача;
- суд першої інстанції помилково не застосував ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає; звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму; обставини, за які не відповідає наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій (бездіяльності) наймодавця (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №548/1269/18);
- суд першої інстанції не дослідив факту перебування об'єкту оренди у стані, який прямо загрожує санітарно-епідеміологічній безпеці у зв'язку з бездіяльністю позивача;
- згідно із ч. 2 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором; оскільки договором №1 від 22.12.2022 такий обов'язок на орендаря не покладався, саме ПП «Колос» зобов'язане підтримувати майно у належному технічному стані;
- суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач у 2023 році визнав наявність дефектів шляхом здійснення часткового ремонту, що в силу ст. 13 ЦК України (принцип добросовісності) позбавляє його права надалі заперечувати аварійний стан покрівлі;
- позивач порушив принцип заборони суперечливої поведінки, який передбачає, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17); якщо позивач раніше визнав необхідність ремонту своїми діями, він не має права стверджувати, що майно перебуває в належному стані;
- суд першої інстанції безпідставно задоволив вимоги про стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань; позивач не надав належного арифметичного розрахунку основної суми заборгованості, обмежившись лише декларативним зазначенням цифр у позові; оскільки пеня та 3% річних є похідними величинами від суми боргу, їх нарахування на непідтверджену та документально необґрунтовану суму є грубим порушенням;
- суд першої інстанції також помилково застосував у спірних правовідносинах індекс інфляції до зобов'язання, яке має валютну прив'язку, адже згідно із додатковою угодою №3 від 25.04.2023, орендна плата визначена у сумі, що еквівалентна 13 333,33 доларів США; індекс інфляції характеризує знецінення виключно національної валюти, тобто гривні;
- відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та постанові від 05.10.2022 у справі № 463/9914/20, у разі порушення зобов'язання, вираженого у гривні з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України стягненню не підлягають.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- з моменту укладення договору сторони застосовували саме середній арифметичний курс купівлі та продажу долара США згідно з курсом АТ КБ «Приватбанк»; в договорі не вказано який саме курс (продажі чи покупки) використовується для розрахунку; при виставленні рахунків курс завжди використовувався як середньо арифметичне між покупкою та продажем;
- при розрахунку орендної плати згідно із додатковою угодою № 3 від 25.04.2023 взято середній арифметичний курс на день укладеної додаткової угоди і він становив 37,5 грн за долар США (купівля 37,25 грн, а долар США / продаж 37,75 гривень за долар США); таким чином, додатковою угодою № 3 сторони узгодили використовувати середній курс між купівлею та продажем долара США згідно з курсом АТ КБ «Приватбанк;
- одностороння відмова від виконання зобов'язання відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022 не допускається; у відповідача наявне невиконане зобов'язання зі сплати орендної плати, що є предметом цього спору;
- відповідач здійснював господарську діяльність недобросовісно, наніс збитки майну, що є предметом оренди, не допускав до об'єкту оренди позивача, і в кінцевому результаті, не здійснив оплату за користуванням майна згідно з укладеним договором, що підтверджено у постанові Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №926/2694/25 у спорі між тими самими сторонами з приводу допуску представників позивача до майна, яке передане в оренду;
- враховуючи недоведеність факту необхідності проведення капітального ремонту, відповідач зобов'язаний був добросовісно використовувати майно та здійснювати поточний ремонт для збереження майна (за умови нормального зносу);
- подані відповідачем акти та висновки були складені без повідомлення та участі позивача, а отже не можуть бути належними доказами; відповідачем не надано жодних доказів того, що приміщення не використовувалось за призначенням, а також доказів, які б підтверджували зупинку процесу виробництва в орендованих приміщеннях;
- валютою виставлених рахунків є українська гривня, а отже нарахування інфляційних втрат є обґрунтованим;
- під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав контррозрахунку, не спростував розрахунку позивача, здійсненого на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, адже боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
Між ПП «Колос» та ТзОВ «Смачне м'ясне» укладено договір оренди нежитлових приміщень №1, згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення-комплекс будівель та споруд м'ясо-переробного заводу, які знаходяться за адресою: с. Маморниця, вул. Пам'яті Героям, 2а, Чернівецького району Чернівецької області, а також обладнання, необхідне для здійснення виробництва, після чого підписано акт прийому-передачі за переліком вказаним у відповідній таблиці.
Відповідно до п.1.2 договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату та повернути приміщення по закінченні строку оренди приміщень, вказаному в п. 1.5 даного договору.
Згідно із п.2.4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати внесення орендної плати.
Відповідно до п. 3.1. договору сторони визначили, що орендна плата за користування приміщеннями вказаними в п. 1.1 цього договору становить: 360000,00 грн з ПДВ на місяць, що еквівалентно 9000 доларів США на день укладення цього договору за комерційним курсом КБ «Приватбанк». У випадку підвищення комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні більш ніж на 5%, здійснюється перерахунок орендної плати за договором оренди у гривні пропорційно до збільшеного комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні. Сторони дійшли згоди, що індексація орендної плати на індекс інфляції за даним договором не застосовується.
Згідно із п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендодавцю в строк до 15 числа поточного місяця оренди, на підставі рахунку, який орендодавець виставляє орендарю до 10 числа поточного місяця оренди.
У пункті 5.2 договору передбачено, що у випадку прострочення перерахування орендної плати орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
25.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни в п.3.1 договору №1 від 22.12.2022 та викладено, що орендна плата за користування приміщеннями вказаними в п. 1.1 договору з 01.05.2023 становить 500000,00 грн. з ПДВ на місяць, що еквівалентно 13333,33 доларів США на день підписання цією додаткової угоди до договору за комерційним курсом КБ «Приватбанк». У випадку зміни комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні більш ніж на 5%, здійснюється перерахунок орендної плати за договором оренди у гривні пропорційно до зміненого комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні.
На виконання умов договору, ПП «Колос» виставлено ТзОВ «Смачне м'ясне» наступні рахунки за оренду нежитлового приміщення:
- рахунок №27 від 13.08.2025 за серпень 2025 року на суму 552133,20 грн, який надіслано на адресу ТзОВ «Смачне м'ясне» листом №16 від 03.09.2025 та за допомогою електронної системи M.E.Doc в день виставлення рахунку;
- рахунок №28 від 05.09.2025 за вересень 2025 року на суму 549333,32 грн, який надіслано на адресу ТзОВ «Смачне м'ясне» листом №22 від 17.10.2025 та за допомогою електронної системи M.E.Doc в день виставлення рахунку;
- рахунок №29 від 07.10.2025 за жовтень 2025 року на суму 549333,32 грн, який надіслано на адресу ТзОВ «Смачне м'ясне» листом №31 від 03.12.2025 року та за допомогою електронної системи M.E.Doc в день виставлення рахунку;
- рахунок №31 від 07.11.2025 за листопад 2025 року на суму 556666,67 грн, який надіслано на адресу ТзОВ «Смачне м'ясне» листом №31 від 03.12.2025 та за допомогою електронної системи M.E.Doc в день виставлення рахунку;
- рахунок №37 від 04.12.2025 за грудень 2025 року на суму 379806,45 грн, який надіслано на адресу ТзОВ «Смачне м'ясне» листом від 04.12.2025 та за допомогою електронної системи M.E.Doc в день виставлення рахунку.
ПП «Колос» зверталось до ТзОВ «Смачне м'ясне» з вимогою про оплату орендної плати, зокрема з претензією №22 від 17.10.2025 та претензією № 33 від 15.12.2025.
ТзОВ «Смачне м'ясне» в односторонньому порядку відмовилось від виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022 обґрунтовуючи це тим, що після опадів та танення снігу в приміщенні почали з'являтися протікання та калюжі, що створювало загрозу для збереження обладнання, готової продукції, майна орендаря, а також становило небезпеку для життя і здоров'я працівників та могло призвести до подальшого руйнування будівель.
15.08.2025 ТзОВ «Смачне м'ясне» направило на адресу ПП «Колос» повідомлення вих.№1508/25 про припинення сплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022. У повідомленні ТзОВ «Смачне м'ясне» посилається на:
- акт №1 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- акт №2 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- акт №3 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- висновок №17/1024 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 17.10.2024;
- висновок №17/03-25 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 17.03.2025;
- висновок №26/06-25 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 26.06.2025;
- претензію №1 від 02.07.2024 надіслану ТзОВ «Смачне м'ясне» на адресу ПП «Колос» в якій зазначає причину погіршення стану покрівлі як наслідок сильних опадів (дощів).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спору є вимога ПП «Колос» про стягнення з ТзОВ «Смачне м'ясне» заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022, а також нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат та трьох відсотків річних
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до п.1.1 укладеного сторонами договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення-комплекс будівель та споруд м'ясо-переробного заводу, які знаходяться за адресою: с. Маморниця, вул. Пам'яті Героям, 2а, Чернівецького району Чернівецької області, а також обладнання, необхідне для здійснення виробництва.
Згідно із п.1.2 договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату та повернути приміщення після закінчення строку оренди приміщень.
Відповідно до п.2.4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати внесення орендної плати.
Згідно із п. 3.1. договору сторони визначили, що орендна плата за користування приміщеннями вказаними в п. 1.1 цього договору становить: 360 000,00 грн з ПДВ на місяць, що еквівалентно 9 000 доларів США на день укладення цього договору за комерційним курсом КБ «Приватбанк». У випадку підвищення комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні більш ніж на 5%, здійснюється перерахунок орендної плати за договором оренди у гривні пропорційно до збільшеного комерційного курсу КБ «Приватбанк» долара США до гривні. Сторони дійшли згоди, що індексація орендної плати на індекс інфляції за даним договором не застосовується.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендодавцю в строк до 15 числа поточного місяця оренди, на підставі рахунку, який орендодавець виставляє орендарю до 10 числа поточного місяця оренди.
У пункті 5.2 договору передбачено, що у випадку прострочення перерахування орендної плати орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Скаржник не заперечує факту невиконання взятих на себе договірних зобов'язань у частині сплати орендної плати, однак вважає таке невиконання правомірним, посилаючись на істотні недоліки орендованого майна, зокрема незадовільний технічний стан покрівлі, що, на його думку, унеможливлювало належне використання приміщень за їх цільовим призначенням та стало підставою для односторонньої відмови від виконання договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Тлумачення частини шостої статті 762 ЦК України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється звільнення від виконання обов'язку за весь час. Обставини, за які не відповідає наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій (бездіяльності) наймодавця (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2020 у справі №548/1269/18).
Колегія суддів зазначає, що застосування цієї норми можливе лише за умови доведення об'єктивної неможливості користування майном, а обов'язок доказування таких обставин покладається на наймача.
На підтвердження своїх доводів щодо незадовільного технічного стану покрівлі орендованого майна, що, на думку відповідача, унеможливлювало використання приміщень за їх цільовим призначенням та є підставою для звільнення від сплати орендної плати, ТзОВ «Смачне м'ясне» посилається на такі документи, наявні в матеріалах справи:
- акт №1 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- акт №2 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- акт №3 обстеження, виявлення стану та характеру зносу покрівлі (даху) орендованого приміщення цеху по переробці м'яса, який входить до складу нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд м'ясо-переробного заводу;
- висновок №17/1024 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 17.10.2024;
- висновок №17/03-25 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 17.03.2025;
- висновок №26/06-25 спеціаліста за результатами обстеження даху цеху з метою визначення технічного стану та ступеню зносу від 26.06.2025;
- претензію №1 від 02.07.2024 надіслану ТзОВ «Смачне м'ясне» на адресу ПП «Колос» в якій зазначає причину погіршення стану покрівлі як наслідок сильних опадів (дощів).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що аварійний стан покрівлі та протікання даху унеможливлювали використання орендованих приміщень за їх цільовим призначенням, а відтак звільняли відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату, з огляду на таке.
За змістом п. 1.4 договору, приміщення передавались для здійснення господарської діяльності відповідно до статутних видів діяльності орендаря. Разом з цим, посилання на специфіку діяльності відповідача у сфері виробництва м'ясної продукції не є достатнім доказом того, що орендоване майно було повністю непридатним для використання за призначенням у розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Подані відповідачем акти обстеження покрівлі та висновки спеціаліста складені за ініціативою відповідача без участі представників позивача, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції при їх оцінці. Окрім цього, відсутні докази зупинки виробництва та невикористання орендованих приміщень у спірний період.
Посилання апелянта на порушення судом вимог ст. 86 ГПК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції не відмовився від оцінки поданих доказів, а дослідив їх у сукупності з іншими матеріалами справи та дійшов висновку, що вони не підтверджують наявності обставин, які унеможливлювали користування орендованим майном у повному обсязі.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 776 ЦК України та загальної правової природи договору найму (оренди) обов'язок здійснення поточного ремонту та підтримання речі у належному стані покладається на наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином виявлення локальних протікань покрівлі саме по собі покладало на відповідача обов'язок вживати заходів щодо усунення недоліків, пов'язаних з поточним утриманням орендованого майна, а не припиняти виконання свого грошового зобов'язання.
З огляду на це, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що позивач був обізнаний про наявність недоліків майна та повідомлений про необхідність проведення капітального ремонту листами №21/03-1 від 21.03.2024, №02/07-1 від 02.07.2024.
Разом з цим, колегія суддів не бере до уваги викладені у відзиві посилання позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №926/2694/25 як на доказ недобросовісної поведінки відповідача та фактичного використання орендованого майна, оскільки оскаржуване рішення ухвалене Господарським судом Чернівецької області 12.02.2026, тобто до прийняття зазначеної постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку із викладеним, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що одностороння відмова ТзОВ «Смачне м'ясне» від виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022 є неправомірною.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розмір заборгованості визначено позивачем на підставі умов договору оренди нежитлових приміщень №1 від 22.12.2022 та додаткової угоди №3 від 25.04.2023, якою сторони погодили, що орендна плата становить 500 000,00 грн на місяць, що є еквівалентом 13 333,33 доларів США, з перерахунком у разі зміни комерційного курсу КБ «Приватбанк» більш ніж на 5 відсотків.
При цьому договором не конкретизовано, який саме курс банку (купівлі чи продажу) підлягає застосуванню. Як правильно зазначає позивач, з моменту укладення додаткової угоди сторони фактично застосовували середнє арифметичне значення між курсом купівлі та продажу долара США, виходячи з якого позивач щомісячно формував рахунки на оплату орендної плати.
Отже, розмір основної заборгованості обчислений позивачем відповідно до усталеного сторонами порядку застосування умов договору та підтверджується виставленими рахунками за період з серпня до грудня 2025 року. Відповідач не подав контррозрахунку та не навів жодних конкретних зауважень щодо неправильності визначених позивачем сум.
Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку суми заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.08.2025 до 22.12.2025 суд встановив його арифметичну правильність та відповідність положенням пункту 3.1 спірного договору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що прострочення виконання зобов'язання боржником є підставою для стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 2 587 272, 96 грн., яка утворилась за період часу з серпня 2025 року до грудня 2025 року.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення 157 249, 24 грн пені слід заначити, що в п. 5.2 договору передбачено, що у випадку прострочення перерахування орендної плати орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок пені, погоджується з висновками місцевого господарського суду в тому, що вимога про стягнення пені в розмірі 157 249, 24 грн. є обґрунтованою.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15 217, 67 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовної вимоги стягнення 3% річних.
Щодо інфляційних втрат в сумі 18 234,04 грн. колегія суддів зазначає відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та постанові від 05.10.2022 у справі № 463/9914/20 щодо неприпустимості стягнення інфляційних втрат за зобов'язаннями, визначеними у гривні з валютним еквівалентом, оскільки у цьому випадку інфляційні втрати нараховано не на суму боргу, визначену безпосередньо в іноземній валюті чи таку, що підлягає подальшому перерахунку залежно від валютного курсу, а на конкретні грошові суми у гривнях, зазначені у виставлених позивачем рахунках.
Отже, валютне застереження, передбачене пунктом 3.1 договору та додатковою угодою №3 від 25.04.2023 було використано виключно як механізм визначення розміру орендної плати на момент виставлення відповідного рахунку. Після визначення конкретної суми платежу у національній валюті грошове зобов'язання набувало фіксованого гривневого вираження, а відтак у разі прострочення його виконання до таких сум обґрунтовано застосовано наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, стягнення інфляційних втрат у цій справі не призводить до подвійного стягнення коштів з відповідача та спрямоване виключно на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів.
В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 у справі №926/4057/25 слід залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в порядку ст.129 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Смачне м'ясне» - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 у справі №926/4057/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 18.05.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.