Справа № 509/2491/26
15 травня 2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглядаючи матеріали, які надійшли від Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629464 від 01.04.2026 року - гр. ОСОБА_1 01.04.2026 року о 09:50 год. в Одеській області, Одеському районі, с. Лиманка, вул. Лабораторна, 20, керуючи автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обтановкою та не реагував на її зміни, в наслідок чого допустив наїзд на тварину (собаку). В результаті дорожньо-транспортної пригоди тварина загинула, транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б. Правил дорожнього руху (ПДР), за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № від 01.04.2026 року - гр. ОСОБА_1 01.04.2026 року о 09:50 год. в Одеській області, Одеському районі, с. Лиманка, вул. Лабораторна, 20, керуючи автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на тварину (собаку) та залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10.а. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Постановою суду від 15.05.2026 року матеріали об'єднані на підставі ст. 36 КУпАП в одне провадження.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання електронного повідомлення у вигляді судової повістки на додаток «Viber», про що свідчать відповідні довідки про доставку, які містяться в матеріалах справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Корой А.В., в судове засідання не з'явилась, 15.05.2026 року звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтувала тим, що під час руху автомобіля вікна в салоні були зачинені. Жодного звуку удару, поштовху чи зміни траєкторії руху ОСОБА_1 не відчув через значні габарити та масу автомобіля. ОСОБА_1 не мав і не міг мати умислу на залишення місця пригоди, оскільки взагалі не знав про факт контакту автомобіля з твариною. Про наїзд дізнався лише під час складання протоколу від працівників поліції. Також зазначила, що до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не додано відеозапис, який би фіксував момент події в умовах прямої видимості тварини чи умисного наїзду.
На момент події, тварина перебувала на проїжджій частині без нагляду, що є порушенням правил утримання тварин. У матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання матеріальних збитків третім особам (відсутній законний власник тварини, який заявив би про цивільний позов чи збитки). Автомобіль також не зазнав жодних механічних пошкоджень. Оскільки матеріальної шкоди нікому не завдано, дана подія не є ДТП у розумінні законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, клопотання адвоката, який діє в інтересах правопорушника, суддя вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно роз'яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Так, відповідальність за ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.
Відповідно до п. 2.10.а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
У відповідності до п.2.3.б бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Уповноваженою особою патрульної поліції було встановлено що 01.04.2026 року гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на собаку та залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10.а та п.2.3.б ПДР України.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Проте, зазначені в протоколах обставини не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Так, згідно схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.04.2026 року місцем наїзду на тварину є проїзна частина АДРЕСА_1 .
З письмових пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що біля свого двору на проїзній частині вулиці, вона вигулювала свою собаку. В цей час, біля свого двору, в машині, сидів ОСОБА_1 та розмовляв по телефону. Під час руху заднім ходом, він не побачив собаку та здійснив на неї наїзд, в результаті чого собака померла. ОСОБА_2 намагалась попередити водія про собаку на дорозі, однак він її не бачив.
Згідно пояснень гр. ОСОБА_1 , зазначених у письмових запереченнях його захисника, він собаки на проїжджій частині не бачив, жодного звуку, удару, поштовху чи зміни траєкторії руху автомобіля він не відчув, через значні габарити та масу автомобіля, та не мав і не міг мати умислу на залишення місця пригоди, оскільки взагалі не знав про факт контакту автомобіля з твариною. Про наїзд дізнався лише під час складання протоколу працівниками поліції.
Відповідно до ч.2 ст.180 ЦК України правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Так, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 06.11.2023, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити, серед іншого: безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; а також наявність повідка для здійснення вигулу собак поза місцем їх постійного утримання. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Отже, комплексний аналіз правового регулювання, чинного станом на час подій інкримінованого адміністративного правопорушення, свідчить про заборону вигулу собак без повідків і намордників крім випадків, прямо встановлених законом.
Згідно з ст.1 ПДР України, учасник дорожнього руху особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Суд зазначає, що собака не є учасником дорожнього руху, а її власник зобов'язаний дотримуватися правил вигулу собак, оскільки поведінка тварини не завжди є контрольованою, з метою забезпечення як збереження життя самого собаки, так і забезпечення безпеки дорожнього руху. Під час вказаної ДТП, собака не був контрольованим, оскільки вигул відбувався без повідка, що підтвердила господарка тварини в своїх поясненнях.
Разом з цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що наїзд було вчинено внаслідок порушення водієм вимог п.2.3.б ПДР, зазначених в протоколі. Також відсутні докази того, що спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та під час руху транспортного засобу, внаслідок якого загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП виражається у залишені місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад), а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Також, справа не містить доказів, що спростували б пояснення водія про те, що він не бачив собаки, не відчув жодного звуку удару, поштовху чи зміни траєкторії руху автомобіля.
Окрім наведеного, справа не містить будь-яких даних, щодо фактичної швидкості руху транспортного засобу, дорожніх умов, оглядовості, стану проїзної частини, характеру появи тварини на дорозі, а також технічної можливості водія вжити заходів для запобігання наїзду.
Отже судом встановлено, що ДТП сталася в результаті вигулу собаки, який здійснювався без повідка, без належного нагляду та супроводу, розмір тварини, габарити та маса автомобіля не залишали об'єктивної можливості виявити перешкоду та зреагувати на зміну дорожньої обстановки.
У зв'язку з викладеним, в діях гр. ОСОБА_1 , не вбачається ознак вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст.122-4 КУпАП.
Згідно з ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколах не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.33-35, 40, 124, п.1 ст.247, 280, 283, 284, 294, 124, 122-4 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Суддя: Є. М. Панасенко