Справа № 569/1189/25
1-кс/569/3031/26
14 квітня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2025 року, задоволене клопотання прокурора у кримінальному провадженні _ прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 та накладений арешт на мобільний телефон марки «IPhoneSE» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, які належать ОСОБА_4 .
Розгляд зазначеного клопотання слідчим суддею проводився без участі власника майна - ОСОБА_4 .
Рішення в частині арешту на мобільний телефон марки «IPhoneSE» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу, враховуючи наступне.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадження триває, при цьому, жодній особі , в тому числі ОСОБА_4 , обґрунтована підозра не пред'являлась.
На даний час відсутні будь які зазначені ризики.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Фактично установлені обставини та правові норми, які дають підстави вважати, що на даний час відпала необхідність заходу втручання держави в право власності, що супроводжується критеріям мирного володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Під час розгляду клопотання про арешт майна, а саме намобільний телефон марки «IPhoneSE» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, які належать на праві власності ОСОБА_4 , не дано будь-якого доказу щодо протиправного походження та, або використання цього майна.
Отже, немає жодних підстав стосовно подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на мобільний телефон марки «IPhone S E» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, власником яких є ОСОБА_4 .
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024180000000785 від 13.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 13 лютого 2025 року накладено арешт на майно, яке було вилучене11.02.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Мобільний телефон марки «IphoneSE» без сім картки; Грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що досудове розслідування у даному кримінальному провадження триває, при цьому, жодній особі , в тому числі ОСОБА_4 , обґрунтована підозра не пред'являлась.
Фактично установлені обставини та правові норми, які дають підстави вважати, що на даний час відпала необхідність заходу втручання держави в право власності, що супроводжується критеріям мирного володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Під час розгляду клопотання про арешт майна, а саме намобільний телефон марки «IPhoneSE» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, які належать на праві власності ОСОБА_4 , не дано будь-якого доказу щодо протиправного походження та, або використання цього майна.
Постановою верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
Вирішуючи питання про долю речових доказів, слід звернути уваги на вимоги ч. 5 ст. 96-2 КК України, якими передбачено, що спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю).
Жодних підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину або містити сліди учинення даного злочину слідчим або прокурором, не наведено.
Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом.
Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 2, 28 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Отже, немає жодних підстав стосовно подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на мобільний телефон марки «IPhoneSE» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, власником яких є ОСОБА_4 .
Згідно абзацу другого ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешт майна, не лише позбавить права користування та розпорядження підприємством своїм майном, а фактично, без будь - яких на те законних підстав, призведе до надмірних обмежень, зокрема позбавляє можливості вільно здійснювати господарську діяльність.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2025 року, на майно ОСОБА_4 , а саме: на мобільний телефон марки «IPhone S E» без сім картки та грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США.
Ухвала відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6