Справа № 569/3688/26
1-кс/569/2862/26
17 квітня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у Рівненському районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12026181010000276 від 16.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного провадження 21.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду було проведено обшук в складському приміщенні N? АДРЕСА_1 з надвірними жилими та не жилими будівлями та спорудами, де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_4 .
В ході проведення обшуку у нього безпідставно було вилучено мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» об?ємом пам?яті 126. Гб, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , 3 абонентським номером НОМЕР_3 , на який в подальшому було накладено арешт.
Ознайомившись з Ухвалою про накладення арешту, вважаю її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так як на даний час даний речовий доказ немає необхідності в арешті, оскільки вказаний телефон під час обшуку мною був наданий добровільно, а також він оглянутий та не містить жодної інформації пов?язаної з вчиненням кримінального правопорушення.
Враховуючи той факт, що я не тільки не був присутнім під час розгляду клопотання про арешт майна, а й не був повідомлений належним чином про розгляд такого клопотання - я маю право звернутися до суду із зазначеним клопотанням.
Мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» об?ємом пам?яті 126 гб, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , на праві приватної власності належить особисто мені та був вилучений безпосередньо у нього.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав та просив його задоволити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність з приводу задоволення клопотання не заперечує.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що у Рівненському районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12026181010000276 від 16.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що станом на даний момент, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі, зокрема ОСОБА_3 не оголошено підозру.
Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.82, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 7.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме:
чи є втручання законним;
чи має воно «суспільний», «публічний» інтерес;
чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт на мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» об?ємом пам?яті 126 Гб, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 . В рамках кримінального провадження N? 12026181010000276 від 16.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Ухвала відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1