Справа № 159/975/26
Провадження № 2/159/1314/26
(заочне)
18 травня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивач - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі - позивач або ТОВ «Кредит-Капітал»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач - або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 3108320 від 26.10.2020 (далі - кредитний договір) у розмірі 22960,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.10.2020 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем у електронній формі було укладено договір № 3108320 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 гривень.
26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладеного договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № ККАУ-26052021, за умовами якого до ТОВ «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3108320, укладеного з відповідачем.
Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 22960,00 грн, яка складається з 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15960,00 грн заборгованості за процентами.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 18.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд, формування і зберігання справи вирішив здійснювати у змішаній формі, судове засідання призначив на 07.05.2026, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, виклик відповідача здійснив шляхом опублікування оголошення на сайті судової влади.
20.04.2026 до суду надійшли від АТ КБ “ПриватБанк» витребувані докази.
Суд опублікував оголошення на сайті судової влади України про виклик ОСОБА_2 у судове засідання на 07.05.2026, а також надіслав повістку за останньою відомою адресою, яка повернулася без вручення.
У судове засідання 07.05.2026 позивач та відповідач не прибули, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечував.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи та вирішив ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з'явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).
Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.
Між кредитором та позичальником укладено Договір про надання споживчого кредиту № 3108320 від 26.10.2020 року. Сума кредиту становить 7 000,00 (сім тисяч) гривень (п. 1.3). Процентна ставка за користування коштами є фіксованою (п. 1.5). Її розмір поділяється на: знижену процентну ставку - 0,01 % в день від суми кредиту (п. 1.5.1); стандартну процентну ставку - 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2).
Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п. 3.1). Знижена процентна ставка застосовується в межах строку надання кредиту, якщо позичальник здійснить повне погашення заборгованості не пізніше трьох календарних днів після закінчення цього строку (п. 1.5.1). Стандартна процентна ставка застосовується:
- у межах початкового строку кредиту, якщо позичальник не виконав умови для застосування зниженої ставки (п. 1.5.2);
- у межах нового строку, якщо відбулася пролонгація строку користування кредитом (п. 1.5.2, п. 4.5);
- у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів з моменту його виникнення (п. 1.5.2).
Кредит видається строком на 30 днів (п. 1.4). Дата повернення кредиту безпосередньо в тексті не зафіксована, а вказується у Графіку платежів (п. 1.4). Строк кредитування може бути продовжений за домовленістю сторін, якщо заборгованість становить не менше 400 гривень (п. 4.1, п. 4.2). Для ініціювання пролонгації позичальник повинен внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів (п. 4.3). У разі акцептування кредитором цієї пропозиції, новий строк кредиту та нова дата повернення відображаються в Особистому кабінеті позичальника (п. 4.4, п. 4.5).
Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (п. 2.1). Позичальник доручає кредитору ініціювати списання коштів з його платіжних карток для погашення заборгованості (п. 6.5). Також позичальник надає згоду на передачу інформації до низки бюро кредитних історій (п. 9.7).
У кредитному договорі передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника (п. 5.1 пп. 3).
В реквізитах кредитного договору № 3108320 від 26.10.2020, зазначені електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) «M487014», номер телефону, РНОКПП, адреса проживання відповідача, Email позичальника.
Графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3108320 від 26.10.2020 встановлено, що кредит має погашатися одноразовим платежем з датою повернення 25.11.2020. У документі зазначено суму кредиту в розмірі 7000,00 грн, суму нарахованих процентів у розмірі 21,00 грн та реквізити для оплати. Графік платежів підписаний позичальником 26.10.2020 за допомогою одноразового ідентифікатора М487014.
У паспорті споживчого кредиту зазначені умови аналогічні за змістом тим, які містяться у кредитному договорі № 3108320 від 26.10.2020. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 26.10.2020 за допомогою одноразового ідентифікатора «M487014».
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що позичальник уклав кредитний договір № 3108320 від 26.10.2020 із ТОВ «Авентус Україна». Договір підписано електронним підписом, створеним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М487014, який було сформовано на сайті товариства та направлено позичальнику 26.10.2020 на вказаний ним номер мобільного телефону.
Довідкою ТОВ «ФК Way for Pay» від 16.12.2025 підтверджується, що 26.10.2020 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів у сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 із кодом авторизації 118552.
Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2026 підтверджується, що 26.10.2020 на картковий рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 7000,00 грн. Також банком зазначено, що платіжна картка НОМЕР_3 належить відповідачу.
Розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджується, що 26.10.2020 позичальнику було надано кредит у розмірі 7000,00 грн. За період з 26.10.2020 до 23.02.2021 позичальнику нараховано проценти на суму 15960,00 грн. Інформація про сплату коштів позичальником за кредитним договором відсутня. Загальна сума заборгованості становить 22560,00 грн, яка складається з 7000,00 грн боргу по тілу кредиту та 15960,00 грн заборгованості за процентами.
26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № КККАУ-26052021. Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно з п. 6.2.3 договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.
Витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2021 підтверджується, що за порядковим номером 2505 зазначено право вимоги до позичальника за кредитним договором № 3108320 від 26.10.2020. Заборгованість становить 22960,00 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 3990,00 грн - заборгованість по процентах, 11970,00 грн - заборгованість по прострочених процентах.
Актом приймання-передачі реєстру боржників від 26.05.2021 підтверджується його підписання між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ «Авентус Україна».
Досудовою вимогою від 05.02.2026 підтверджується звернення ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до позичальника з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 22960,00 грн.
Випискою з ЄДР від 27.09.2021 підтверджується, що позивач здійснює інші види кредитування та надання інших фінансових послуг відповідно до КВЕД 64.92 та 64.99.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Відповідно до умов кредитного договору позикодавець має право без згоди відповідача поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв'язку з чим відбудеться зміна сторони - кредитодавця за цим договором.
Відповідно до умов договору уступки права вимоги №ККАУ-26052021 від 26.05.2021 позивач набув право вимоги за кредитним договором з моменту підписання самого договору уступки права вимоги.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір № 3108320 про надання споживчого кредиту від 26.10.2020 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M487014», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2026 підтверджується, що 26.10.2020 на картковий рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 7000,00 грн. Також банком зазначено, що платіжна картка НОМЕР_3 належить відповідачу.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 26.10.2020 (строк кредитування), однак цей строк може бути продовжений не більше як 90 днів за домовленістю сторін. Якщо позичальник сплатить усі нараховані проценти (п. 4.1, 4.2).
З наданого розрахунку видно, що позичальник не здійснював сплату коштів за кредитним договором, отже строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав.
Умовами кредитного договору не передбачене автоматичне продовження строку кредитування.
Докази того, що відповідач погасив суму кредиту, у матеріалах справи відсутні.
Контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту позичальник не надав.
Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 7000,00 грн є підставною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до умов договору відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,01% на день (п. 1.5.1 договору) за умови, що позичальник здійснить повне погашення заборгованості по кредиту протягом 3 днів що слідує за датою закінчення строку кредитування - 25.11.2020 (відповідно до Графіку платежів).
Водночас, якщо умови п. 1.5.1 не будуть виконані, позичальнику нараховуються проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, що складає 1,90 % на день, починаючи з дня видачі кредиту (п. 1.5.2).
З розрахунку заборгованості видно, що позичальник жодних платежів за кредитним договором не здійснював.
Отже, у позичальника виник обов'язок сплатити проценти за користування кредитними коштами виходячи з розміру 1.9% на день, починаючи з дати видачі кредиту.
Умови пролонгації строку кредитування позичальником виконані не були, а тому строк кредитування закінчився 25.11.2020.
Відтак, за період з 26.10.2020 по 25.11.2020 позичальнику мало бути нараховано процентів на суму 3990,00 (7000,00 грн * 1,9% на день * 30 днів).
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 3990,00 грн за період з 26.10.2020 по 25.11.2020 є підставною, водночас підстав здійснювати нарахування процентів після цієї дати у позичальника не було.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 10990,00 грн., з яких 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3990,00 грн заборгованість за відсотками; у стягненні 11970,00 грн процентів, необхідно відмовити.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має керуватися не лише формальним арифметичним розрахунком, а й принципом пропорційності, що передбачає забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, врахування ціни позову та значення справи для сторін (стаття 11, частина третя статті 141 ЦПК України) та принципом справедливості цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру фізичною (юридичною) особою встановлюється ставка у розмірі 1 (1,5) відсотка ціни позову, але не менше 0,4 (1) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд встановив, що позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення коштів сплатив судовий збір у мінімальному законодавчо встановленому розмірі. За результатами розгляду справи позов задоволено частково.
При вирішенні питання про розподіл витрат суд зазначає, що якби позивач первісно звернувся з позовом про стягнення лише стягнутої судом суми, він все одно був би зобов'язаний сплатити ту саму мінімальну суму судового збору.
Судові витрати мають бути обґрунтованими та співмірними з предметом спору. Оскільки мінімальна ставка судового збору є неподільною одиницею витрат, яку сторона в будь-якому разі має понести для доступу до правосуддя у цій категорії справ, а відповідач своїми діями (невиконанням зобов'язання) змусив позивача звернутися за судовим захистом, покладення на позивача частки цього мінімального збору (у разі його пропорційного зменшення) призведе до несправедливого обмеження його права на повне відшкодування витрат, необхідних для відновлення порушеного права.
Враховуючи, що в діях позивача суд не встановив ознак зловживання правами або безпідставного завищення вимог з метою заподіяння шкоди відповідачу (частина дев'ята статті 141 ЦПК України), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у повному обсязі сплаченого мінімального розміру, що відповідатиме завданням цивільного судочинства щодо справедливого розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3108320 від 26.10.2020 у розмірі 10990,00 грн з яких:
- 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,
- 3990,00 грн - заборгованість за процентами,
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Кредит-Капітал» заборгованості за процентами в розмірі 11970,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх; ЄДРПОУ 35234236);
Відповідач - ОСОБА_1 (останнєвідоме місце проживання АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складене 18.05.2026.
Суддя Р.Я. Смалюх