Провадження № 33/803/1595/26 Справа № 175/17138/24 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
19 травня 2026 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Маслака Ігоря Петровича на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) відносно ОСОБА_2 , -
Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року провадження у справі за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
05 травня 2026 року представником потерпілого - адвокатом Маслаком І.П., повторно, подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування клопотання адвокат вказує на те, що копію оскаржуваної постанови було ним отримано лише 02 березня 2026 року, та саме з цього моменту він отримав реальну можливість ознайомитися не лише з результатом розгляду справи, а й з мотивами судового рішення, оцінкою доказів, висновками суду щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а також підготувати належну, повну та мотивовану апеляційну скаргу. Водночас вважає, що сам факт обізнаності представника потерпілого про дату судового засідання не може ототожнюватися з обізнаністю про зміст ухваленого судового рішення, його мотивувальної частини та правовими висновками суду першої інстанції. Вказує, що апеляційну скаргу було подано 08 березня 2026 року, тобто без невиправданого зволікання та фактично в межах десятиденного строку з моменту реального отримання копії повного тексту постанови суду першої інстанції. Разом з тим наголошує, що формальне обчислення строку апеляційного оскарження виключно з дати ухвалення постанови, за умови коли потерпілий та його представник не були присутні під час її проголошення та не отримали копію повного тексту постанови до закінчення строку апеляційного оскарження, фактично позбавляє права потерпілого на ефективний апеляційний перегляд судового рішення. Отже представник потерпілого вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.
Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні представника потерпілого - адвоката Маслака І.П. доводи щодо поважності причин пропуску ним строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як убачається з матеріалів справи представник потерпілого - адвокат Маслак І.П. хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду даної справи, але був обізнаний про те, що справа розглядається Дніпровським районним судом Дніпропетровської області 12 лютого 2026 року, про що свідчить довідка про доставку повідомлення про слухання справи (Том І а.с.248). Крім того, представником потерпілого на протязі всього судового розгляду неодноразово, зокрема, 28.01.2026 року та 02.02.2026 року були подані до суду клопотання про відкладення слухання справи (Том І а.с.227-231, 232-245).
Згідно розписки (Том І а.с.261) копія оскаржуваної постанови була отримана адвокатом Маслаком І.П. - 02 березня 2026 року, тобто вже після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги.
09 березня 2026 року представником потерпілого - адвокатом Маслаком І.П. було подано первинну апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (Том І а.с.263-278).
23 березня 2026 року постановою Дніпровського апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого - адвоката Маслака І.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП (Том ІІ а.с.3-4).
05 травня 2026 року представником потерпілого - адвокатом Маслаком І.П. повторно подано первинну апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (Том ІІ а.с.8-18).
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що представника потерпілого - адвокат Маслак І.П. безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже мав можливість своєчасно отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав - 22 лютого 2026 року, але не проявив зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
Водночас апеляційний суд наголошує, що представником потерпілого - адвокатом Маслаком І.П. у клопотанні взагалі не наведено причин, які б унеможливлювали безпосередньо його своєчасно дізнатися про результати прийнятого судом рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що копію оскаржуваної постанови ним було отримано 02 березня 2026 року, та саме з цього моменту він отримав реальну можливість ознайомитися не лише з результатом розгляду справи, а й з мотивами судового рішення, оцінкою доказів, висновками суду щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а також підготувати належну, повну та мотивовану апеляційну скаргу (а.с.268).
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні представника потерпілого доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки представник потерпілого - адвокат Маслак І.П., будучи обізнаним про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, маючи реальну можливість своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання представника потерпілого - адвоката Маслака І.П.про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 рокупо справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Відмовити представнику потерпілого ОСОБА_1 - адвокату Маслаку Ігорю Петровичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО