1-кп/130/116/2026
130/3352/25
18.05.2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025025130000121 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, неодруженої, працюючої прасувальником ВЧ-2 ПАТ «Укрзалізниця», мешканки АДРЕСА_1 , раніше несудимої, - у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, -
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
Формулювання обвинувачення та кваліфікація кримінального правопорушення
Обвинувачена ОСОБА_3 2 жовтня 2025 року, приблизно о 12-40 год, перебуваючи на вул. Центральній навпроти будинку № 1 у м. Жмеринка Вінницької області, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 , перебуваючи з нею у тривалих неприязних відносинах, у відповідь на її удар рукою по обличчю, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, підійшла до ОСОБА_8 та, схопивши за потилицю рукою, притиснула її до землі, заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді двох значних ділянок відсутності волосся.
Своїми діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Досліджені докази
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, винною себе не визнає, і пояснює, що дійсно під час конфлікту схопила потерпілу за потилицю і притиснула до землі. Однак ці дії були з метою заспокоїти ОСОБА_8 , яка першою вдарила її у обличчя. Вона діяла у стані необхідної оборони, тому просить її виправдати.
Однак вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доведена безпосередньо дослідженими та оціненими судом окремо та у їх сукупності такими доказами, як показаннями потерпілої, свідка, матеріалами кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні надає показання, що вона перебуває з обвинуваченою у неприязних стосунках, раніше працювали разом, проживали у гуртожитку. 2 жовтня 2025 року вони зустрілись у АДРЕСА_2 . Обвинувачена щось образливе сказала у її адресу, і вона доторкнулась до її обличчя, щоб припинити це. А обвинувачена напала на неї, кинула на землю і вирвала волосся. Не згодна із запропонованою прокурором мірою покарання у вигляді громадських робіт.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надає показання, що він йшов разом з ОСОБА_10 , назустріч йшла потерпіла, яка щось сказала і вдарила ОСОБА_3 по обличчю. Але самого удару він не бачив. ОСОБА_8 ще тягнула її до себе за сумку, а ОСОБА_3 рукою притиснула її до коліна. Свідок сказав, щоб ОСОБА_3 її відпустила. Образливих слів ОСОБА_3 до ОСОБА_8 не говорила.
Крім цього, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, повністю доведена оціненими судом у нарадчій кімнаті у відповідності із частиною першою статті 89 Кримінального процесуального кодексу України і визнаними належними і допустимими у сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілого, його представників такими доказами :
- витягом з ЄРДР від 2 жовтня 2025 року про внесення відомостей по факту нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченою потерпілій 2 жовтня 2025 року - за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (а.с.45);
- протоколом прийняття заяви від потерпілої по вказаному факту (а.с.46);
- довідкою КНП «Жмеринська ЦРЛ» від 2 жовтня 2025 року, якою констатовано, разом з іншим, відсутність волосся у тім'яній ділянці ОСОБА_8 (а.с.47);
- висновком № 113 судово-медичної експертизи від 3 жовтня - 8 жовтня 2025 року, згідно з якою у ОСОБА_8 виявлено дві значні ділянки відсутності волосся та синець на обличчі справа, які виникли невиключно 2 жовтня 2025 року від неодноразової дії тупого предмету, якими могли бути пальці та коліно. Ділянки відсутності волосся на голові належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.48);
- протоколом огляду добровільно виданого відеодиску із записом події (а.с.49-50);
- відеодиском запису пригоди, під час перегляду якого видно, як рухається потерпіла, проходить повз обвинувачену, розвертається і підходить до обвинуваченої, направляє у сторону її обличчя руку і йде далі. Обвинувачена підходить до потерпілої, і правою рукою притискає її до землі (а.с.51);
- постановою дізнавача від 3 жовтня 2025 року про визнання цього відеодиска речовим доказом (а.с.52-53);
- ухвалою слідчого судді від 8 жовтня 2025 року про накладення арешту на цей відеодиск (а.с.54-55);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 8 жовтня 2025 року, під час якого потерпіла підтвердила, що після того, як вона схопила обвинувачену за обличчя, та рукою притиснула її до землі (а.с.56-58);
- постановою дізнавача від 16 жовтня 2025 року про зміну кваліфікаціі кримінального правопорушення - частини першої статті 125 на частину другу статті 125 Кримінального кодексу України (а.с.67);
- копією вироку від 24 жовтня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_8 2 жовтня 2025 року, приблизно о 12-40 год, на вулиці Центральній у м. Жмеринка (цитата) «підійшла до ОСОБА_3 та лівою рукою нанесла один удар в обличчя останньої, а саме в область правого ока, чим спричинила тілесні ушкодження» (а.с.77-78).
Оцінка доказів
Дослідивши у судовому засіданні безпосередньо та оцінивши всі вищеперераховані докази відповідно до вимог статті 94 Кримінального кодексу України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Всі досліджені судом докази достовірно свідчать про наявність фізичного контакту між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_3 , протиправний характер якого, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, знайшов підтвердження в ході судового слідства.
Суд не приймає до уваги невизнання вини обвинуваченою і її показання, що вона діяла у стані необхідної оборони, відповідаючи на протиправні дії потерпілої - з огляду на таке.
Суд вважає, що співвідношення дії потерпілої та протидій обвинуваченої не можуть бути визнані відповідними захисту від небезпечності посягання, оскільки не були спрямовані на його відвернення та захист, а були обумовленні бажанням завдати шкоди потерпілій у вигляді тілесних ушкоджень.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава відповідно до частини першої статті 36 Кримінального кодексу України характеризується двома елементами: вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.
Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання. При цьому об'єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоч і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист стала інша особа. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.
Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання.
Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона перебуває в стані необхідної оборони. У разі якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо не зважаючи на це, особа все ж таки завдає шкоди особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за завдану шкоду на загальних підставах.
З оглянутого у судовому засіданні відеодиску видно, що обвинувачена після того, як потерпіла заподіяла їй удар у обличчя і відійшла від неї, підійшла до неї і притиснула її до землі. При цьому у суду немає сумнівів, що під час цієї протиправної дії потерпіла отримала тілесні ушкодження у виді виривання волосся.
Суд у судовому засіданні установив спрямованість умислу обвинуваченої з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахував спосіб, знаряддя кримінального проступку, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винної і потерпілої, що передувала події, їх неприязні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій - умисне заподіяння тілесних ушкоджень.
Невизнання своєї вини суд розцінює як спосіб захисту і вважає, що обвинувачена підлягає кримінальній відповідальності за завдану шкоду на загальних підставах.
Таким чином суд, зберігаючи відповідно до вимог частини шостої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що стороною обвинувачення повністю доведено, що обвинувачена ОСОБА_3 заподіяла потерпілій ОСОБА_8 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, і дії обвинуваченої слід кваліфікувати за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України.
Відомості щодо особи обвинуваченого
Щодо особи обвинуваченого, судом установлені такі обставини.
Особа обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області підтверджується ксерокопією її паспорту (а.с.64).
Обвинувачена ОСОБА_3 раніше несудима, що видно з довідки від 3 жовтня 2025 року (а.с.65-66).
На обліку у лікарів-нарколога та психіатра обвинувачена ОСОБА_3 не перебуває і не перебувала, за лікуванням не звертався, що підтверджується довідкою від 6 жовтня 2025 року КНП «Шаргородська міська лікарня» (а.с.60).
Згідно з довідкою та характеристикою від 7 жовтня 2025 року, обвинувачена ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно, проживає по АДРЕСА_1 (а.с.61-62).
Згідно з характеристикою з місця роботи, обвинувачена характеризується позитивно, працелюбна, користується авторитетом, технічно грамотна (а.с.63).
Відповідно до досудової доповіді органу пробації від 6 січня 2026 року виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства можливе (а.с.31-32).
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
Обставин, які у відповідності із статтями 66 та 67 Кримінального кодексу України пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком, а також особу обвинуваченої, яка характеризується позитивно, раніше несудима, а також віктимну поведінку потерпілої, яка практично розпочала конфлікт із обвинуваченою, а також обставини вчинення кримінального правопорушення.
Суд враховує, що виходячи з принципу справедливості покарання, суд має застосувати більш суворий вид покарання серед передбачених за скоєний злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.
Приймаючи до уваги вказані вище обставини, що враховані судом при розгляді кримінального провадження, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу є пропорційним та адекватним, тобто справедливим. Тому вважає доцільним призначити обвинуваченій покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів - у виді штрафу у межах санкції інкримінованій їй частини другої статті 125 Кримінального кодексу України.
Мотиви ухвалення інших процесуальних рішень
Запобіжний захід по судовому провадженню не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 370, 371, 374, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України і обрати їй покарання у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1275 (одна тисяча двісті сімдесіт п'ять) грн.
Речовий доказ - відеодиск - який знаходиться у матеріалах судового провадження, у ньому зберігати.
Ухвалу сдідчого судді від 8 жовтня 2025 року про накладення арешту на цей відеодиск скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження можуть у суді отримати копію вироку.
Суддя ОСОБА_11