Провадження № 11-сс/803/783/26 Справа № 215/2305/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участю
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року, якою відмовлено в задоволені клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе, Синельниківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, на утриманні дітей не маючого, на обліку лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, поданого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 6202617000007343 від 24.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя послався на відсутність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Також слідчий суддя зазначив, що в клопотанні не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказували слідчий та прокурор, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним рішенням слідчого судді не погодився прокурор та оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк у межах досудового розслідування.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про наявність реально існуючих ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від слідства або суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Вважає, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного й запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження:
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з зазначених в ній підстав.
Підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення слідчого судді залишити без змін.
Мотиви суду:
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його проживання, наявність у нього родини та утриманців; репутацію підозрюваного.
Як вбачається з матеріалів справи, в проваджені слідчого СВ ВП №5 КРУП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 6202617000007343 від 24.03.2026 року, щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу із клопотанням про застосування до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 62026170030007343 від 24.03.2026 року.
В обґрунтування клопотання зазначив, що під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В клопотанні слідчий посилаючись на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також достатність підстав вважати, що підозрюваний переховуватиметься від слідства та суд, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення вважає, що до нього не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Вказаних норм закону слідчий суддя не дотримався та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , слідчий суддя послався на те, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Не доведена також наявнісь достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, в зв'язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками слідчого судді та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін ; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, у тому числі, є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Із матеріалів клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 03 листопада 2025 року солдат ОСОБА_8 , самовільно без дозволу командира не прибув до нового місця служби та самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванню про причини свого відсутності ОСОБА_8 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки, не був зупинений співробітниками поліції ВП№5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області під час відпрацювання території обслуговування згідно Наказу МВС № 1838 від 12.08.2025 «Про організацію проведення на території Дніпропетровської області профілактичних заходів «Розшук».
27.03.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України, за ознаками самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Як вбачається із матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами: витягом з ЄРДР; повідомленням про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення; актом службового розслідування військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.11.2025 року за фактом відсутності на військовій службі без поважних причин військовослужбовця ОСОБА_8 , довідкою доповіддю по факту виявлення ознак злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, відносно військовослужбовця ОСОБА_8 , протоколом затримання ОСОБА_8 у порядку ст. 208 КПК України від 26.03.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 185 від 22.10.2025 року, солдат ОСОБА_8 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду гранатометника відділення взводу охорони Шевченківського районного у м. Дніпро ТЦК, ВОС-103061А.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.11.2025 року № 198 солдат ОСОБА_8 гранатометник відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 призначений наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.10.2025 року № 428- РС до військової частини НОМЕР_2 , не вибув до нового місця служби та самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Крім того відповідно до наказу № 88 від 03.11.2025 проведено службове розслідування за результатами якого факт нез'явлення на службу без поважних причин солдата ОСОБА_8 знайшов своє підтвердження.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, у відповідності до якої «обґрунтована підозра», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати об'єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Інакше кажучи, суд не наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто суд на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, встановлювати наявність/відсутність обов'язкових ознак складу злочину, що інкримінується підозрюваному, зокрема щодо суб'єктивної сторони злочину, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.
Вищевказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. При чому, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому колегія суддів дійшла висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання запобіжного заходу.
З огляду на вищевикладене, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_8 , дослідивши у сукупності додані до клопотання матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу до підозрюваного, окрім обґрунтованої підозри є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд апеляційної інстанції зазначає: розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, останній може переховуватися від слідства та суду.
Крім того, під час апеляційного розгляду підозрюваний ухилявся від явки в судові засідання, в наслідок чого судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу в судове засідання.
Також підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та наявність достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення розгляду кримінального провадження в розумні строки.
При обранні запобіжного заходу судом також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
Колегія суддів зазначає, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищевказане, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , врахувавши матеріальне становище та соціальні зв'язки останнього, колегія суддів вважає, що лише обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»)
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє суд повноваженнями щодо питання стосовно визначення розміру застави при обранні або продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити ОСОБА_8 заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, обставини його вчинення, майновий стан обвинуваченого, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Таким чином, колегія судів вважає за можливе клопотання слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 6202617000007343 від 24.03. 2026 року стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - скасувати.
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області подане у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 6202617000007343 від 24.03. 2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, задовольнити частково.
Застосувати стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 травня 2026 року включно, в межах строків досудового розслідування.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_8 розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою або юридичною особою на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу в розмірі визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці за реквізитами:
Одержувач: Дніпровський апеляційний суд
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 42270629
Банк отримувача: ДКСУ м. Київ
Код банку отримувача (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA098201720355219002001086699
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з під варти, покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого;
2) не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: