Справа № 461/2657/26
Провадження № 1-кс/461/2954/26
15.05.2026 року м.Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
власника майна ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22025140000000295від 04.11.2025 за ознаками ч. 2 ст. 114-2 КК України про арешт майна ,-
До суду надійшло клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22025140000000295 від 04.11.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Клопотання вмотивоване наступним. Згідно з матеріалами кримінального провадження встановлено, що мешканець м. Львова ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуваючи в оточенні НОМЕР_1 окремої бригади транспортної авіації ПС ЗСУ, в/ч НОМЕР_2 , в умовах воєнного стану, упродовж 2025 - 2026 років здійснює збирання, систематизацію та використовуючи месенджер «Телеграм» поширення інформації оборонного характеру, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України.
За результатами проведених санкціонованих негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 встановлено, що останній, використовуючи месенджер «Телеграм» здійснює листування з військовослужбовцем зс «рф» та протягом серпня-жовтня 2025 року передав останньому відомості у оборонній сфері, а саме: данні про кількість лікатів Су-27 в ПС ЗСУ, фото літака Mirage-2000 з розкриттям аспектів бойового оснащення, маршрути посадки та зльоту літака Іл-76МД зі складу 25 бригади транспортної авіації ПС ЗСУ.
Крім того, проведеним комплексом слідчих (розшукових) дій підтверджено, що упродовж червня-грудня 2025 року, ОСОБА_5 використовуючи мобільний телефон з функцією фото-, відео-, та аудіо-зйомки і цифрового фотоапарата, здійснив фотографування та розповсюдження інформації про місце дислокації авіаційної техніки і їх типу, інфраструктури летовищ (ангарів та іншого устаткування), напрямків польотів літаків та гелікоптерів у повітрі, у тому числі під час вильоту та посадки, при цьому здійснено й фіксацією бортових номерів та символіки приналежності указаної авіаційної техніки до ЗС України, які надіслав (поширив) через мессенджер «Telegram» двом особам, відомих на теперішній час органу розслідування за ідентифікаторами у застосунку «Telegram» як: «VECTOR» та «АТЛАНТ».
16.04.2026 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 та вилучено мобільний телефон. Відповідно до огляду зазначеного мобільного телефону, отримано інформацію про те що, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є командиром ескадрильї 25-ї транспортної бригади надсилає ОСОБА_6 інформацію про дату та час зльоту та на яка полосу буде посадка військового літака ІЛ-76, на якому проходить службу у вищезазначеному підрозділі. Окрім того, ОСОБА_3 надсилає останньому фотографії військових літаків та технічні характеристики, публічність поширення якої не була оприлюднена зі сторони уповноважених державних органів.
Відповідну інформацію, ОСОБА_5 поширював серед учасників телеграм-чату «Авіатори».
В той же день, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-1, а саме у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
За результатами виконання оперативним підрозділом доручення слідчого отримано відповідь Департаменту військової контррозвідки СБ України про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Приморський, Феодосійського району, АР Крима, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де за місцем свого проживання може зберігати чорнові записи, обчислювальну (комп'ютерну) техніку, носії електронної інформації (флеш-носії, жорсткі магнітні диски, оптичні диски, тощо), засоби зв'язку (мобільні телефони); предмети фото- відео- та аудіо фіксації, документи, речі та предмети, які можуть містити відомості про збір, зберігання і поширення інформації оборонного характеру з обмеженим доступом, яка не поширювалася уповноваженими державними органами в публічному порядку, зокрема про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Органом досудового розслідування, на запити у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, отримані відповіді від ПС Збройних Сил України, ССО Збройних Сил України про те, що зібрана, систематизована та поширена ОСОБА_3 інформація про військово-повітряну техніку, місця їх розташування, оснащення літаків і їх приналежність до ЗС України є інформацією оборонного характеру, дозвіл на поширення якої уповноваженими державними органами не надавався та відповідні державні органи вказану інформацію не поширювали. Передачі указаної інформації є діями, які є безпосереднім поширенням відомостей чутливого характеру оборонного значення про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України. Несанкціоноване поширення вказаних відомостей завдає непоправної шкоди обороноздатності України, суттєво впливає на виконання бойових задач щодо відсічі повітряного противника та захисту суверенітету України.
11.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду
м. Львова від 07.05.2026 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro, c/n НОМЕР_3 ,
IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 .
12.03.2026 вищевказані вилучений в ході обшуку предмет визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Вище перелічені речі та документи постановою слідчого були визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на дане майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Власник майна у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон необхідний йому для повсякденного життя та здійснення трудової діяльності. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майором юстиції ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025140000000295 від 04.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
11.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду
м. Львова від 07.05.2026 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro, c/n НОМЕР_3 ,
IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 .
12.03.2026 вищевказані вилучений в ході обшуку предмет визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для його задоволення.
Разом з тим, доводи власника майна щодо відсутності підстав для накладення арешту на вилучений мобільний телефон слідчий суддя оцінює критично та не бере до уваги, оскільки такі не спростовують наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України.
Посилання власника майна на те, що вилучений мобільний телефон необхідний йому для повсякденного життя та здійснення трудової діяльності, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки потреби досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ст.ст. 98, 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як убачається з матеріалів клопотання, вилучені мобільний телефон постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а відомості, які можуть міститися на вказаних електронних носіях, мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перевірки причетності осіб до його вчинення, а також підлягають подальшому дослідженню в межах досудового розслідування.
При цьому доводи про необхідність використання мобільного телефону неповнолітнім для підтримання зв'язку із матір'ю не спростовують необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки потреби досудового розслідування у даному випадку виправдовують втручання у право власності з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому слідчий суддя враховує, що у даному випадку арешт майна застосовується не з метою забезпечення конфіскації майна чи спеціальної конфіскації, а з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Тому обставини щодо наявності чи відсутності у особи статусу підозрюваного на даній стадії кримінального провадження не є визначальними для вирішення питання про накладення арешту на майно.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що на вилучених електронних носіях інформації можуть міститися приховані, видалені або зашифровані дані, виявлення та дослідження яких можливе виключно із застосуванням спеціальних знань у межах проведення відповідних комп'ютерно-технічних експертиз. За таких обставин збереження оригінальних електронних носіїв інформації у незмінному стані є необхідним для забезпечення повноти та об'єктивності досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя враховує, що накладення арешту на майно на даному етапі кримінального провадження є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується виключно з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та збереження речових доказів.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Накладення арешту на вилучені речі та документи обумовлено необхідністю забезпечення завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування. Суд встановив, що вказані вище речі та документи мають суттєве доказове значення, а їх вилучення є процесуально виправданим.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, яке вилучено в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема:
1.Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro, c/n НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1