Справа №127/33680/25
Провадження №1-кп/127/1111/25
14 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2025 за № 12025020020000600, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каїр Арабської Республіки Єгипет, громадянина Арабської Республіки Єгипет, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений двічі перебував у розшуку, а отже може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначила, що обвинувачений тривалий час до суду не з'являвся, про причини своєї неявки до суду не повідомляв, у зв'язку з чим двічі було оголошено його розшук. Вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , позицію якої підтримав обвинувачений, вважає, шо ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Обвинувачений має місце проживання, немає наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Заявили клопотання про обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Як вбачається з положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2026 було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме, прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою, повідомляти суд про зміну свого місця проживання таабо місця роботи, утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2026 знову було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки в судові засідання він не з'являвся, та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно протоколу затримання на виконання даної ухвали, обвинуваченого було затримано 13.05.2026.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, офіційно непрацевлаштований, розлучений, має неповнолініх дітей, а отже соціальні зв'язки обвинуваченого не можливо визнати стійкими.
Що стосується ризику переховування від суду, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
При цьому тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд враховує, що ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, офіційно непрацевлаштований та не має стабільного джерела доходів, немає стійких соціальних зв'язків, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи обвинуваченого під вартою.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно непрацевлаштований, немає постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вважає такий ризик доведеним.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, представник потерпілого та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Суд зазначає, що доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, самі по собі не можуть служити підставою для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
Суд вважає, що позицію сторони захисту про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, в задоволенні клопотання захисника про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу слід відмовити.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, розмір застави суд визначає при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 14.05.2026 до 12.07.2026 включно.
Одночасно визначити розмір застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, а саме: міста Вінниці, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя