Іменем України
Справа №133/4629/25
15.05.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Дем'янової Ж.М.,
секретаря судового засідання -Бірюкової Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 09.12.2026 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що 30.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 804122122.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 804122122.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 03.01.2019 укладено Договір факторингу № 28112023, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відтак, згідно витягу з Реєстру боржників, який є невід'ємним додатком до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 14350.00 грн., з яких:
- 5000 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту);
- 9350 грн. заборгованість по відсоткам.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Представник позивача ТОВ «ФК» ЄАПБ» у прохальній частині позову просив справу слухати у їх відсутність, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була належно повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 14.04.2026.
Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 30.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 804122122.
Відповідно до п 1.1. Договору Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.3. Договору Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.4 Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.
Відповідно до п. 1.5 договору з врахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 3,65 (три цілих шістдесят п'ять сотих) відсотків річних.
Судом встановлено, зо 29.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору № 804122122 від 30.03.2019 р.
Відповідно до п.1 сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 804122122 від 30.03.2019р., на наступну кількість днів: тридцять.
Відповідно до п. 2 на дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом та пеню, у випадку її наявності.
Відповідно до п.3 3. починаючи з 29.04.2019, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди.
Всі інші умови договору не змінені цією Додатковою угодою та залишаються чинними.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 804122122.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 03.01.2019 укладено Договір факторингу № 28112023, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2015 (витяг з Реєстру прав вимоги № 7 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумки 14350.00 грн., з яких:
- 5000 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту);
- 9350 грн. - заборгованість по відсоткам.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
А саме, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів, а відтак - виникнення у відповідача грошового зобов'язання за кредитним договором.
Так, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. У справах про стягнення заборгованості за кредитним договором належним доказом існування зобов'язання є, зокрема, підтвердження фактичного надання кредитних коштів позичальнику.
Судом встановлено факт укладення 30.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №804122122, а також укладення додаткової угоди від 29.04.2019, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею.
Згідно з умовами договору, істотною умовою його виконання є саме передання грошових коштів позичальнику, що здійснюється шляхом їх фактичного зарахування на банківський рахунок останнього.
Разом із тим, відповідно до положень цивільного законодавства України, зокрема статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей позичальнику. Відтак обов'язок позичальника щодо повернення коштів виникає лише за умови доведення факту отримання ним грошових коштів
Однак сам по собі факт укладення договору не є безумовним підтвердженням фактичного надання кредитодавцем грошових коштів відповідачу.
Позивачем не надано належних первинних бухгалтерських та банківських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача, зокрема:
-платіжного доручення;
-банківської виписки;
-підтвердження успішного переказу коштів;
-документів щодо належності банківської картки відповідачу;
-доказів зарахування коштів на відповідний рахунок.
Надані позивачем розрахунки заборгованості, витяги з реєстрів прав вимоги та копії договорів факторингу не є належними доказами фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки такі документи лише підтверджують внутрішній облік позивача та рух права вимоги між юридичними особами, але не підтверджують виникнення самого первинного грошового зобов'язання.
Крім того, договір факторингу не породжує нових прав вимоги, а лише передбачає відступлення вже існуючих прав. Відтак новий кредитор набуває права лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. За відсутності належних доказів фактичної видачі кредиту первісним кредитором відсутні й правові підстави для стягнення заборгованості новим кредитором.
Сам факт підписання кредитного договору або формування електронної заявки не свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо надання коштів. Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є реальним договором та вважається укладеним з моменту передання грошей позичальнику. Аналогічний підхід застосовується і до кредитних правовідносин, де обов'язковим є підтвердження фактичного перерахування коштів позичальнику.
Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, суд дійшов висновку про недоведеність виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.
Разом із тим, суд зауважує, що ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів за договором про надання кредитів (первинних бухгалтерських документів).
Позивачем не надано доказів на підтвердження передачі йому кредитних коштів ( копії квитанції про перерахунок коштів), оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст.1046, ч. 2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.
Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такі розрахунки не підтверджують наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.
Також, з наданих суду доказів неможливо встановити, у якому обсязі передано право вимоги до відповідача за договорами факторингу.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ключову обставину - факт отримання відповідачем грошових коштів, що є підставою виникнення грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, обов'язок доказування покладається на сторони, які подають відповідні вимоги та заперечення. Недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, тягне за собою відмову у їх задоволенні.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 536, 612, 1054, 1055, 1077 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 18.05.2026.
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА