Справа № 128/1895/26
Іменем України
18 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Державної установи «Стрижавська ВК (№81)» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у режимі відеоконференції з Державною установою «Стрижавська виправна колонія (№81)», заяву засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого Савранським районним судом Одеської області вироком від 01.11.2012 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; Балтським районним судом Одеської області вироком від 01.08.2013 за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 71 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільнений 29.12.2015 умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 1 рік 4 місяці 13 днів; Любашівським районним судом Одеської області вироком від 22.06.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 22.07.2020 за закінченням строку відбування покарання; Крижопільським районним судом Вінницької області вироком від 28.12.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до 5 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
До Вінницького районного суду Вінницької області засуджений ОСОБА_5 , який відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», подав заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Заява обґрунтована тим, що «він відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)» за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. Тому просить розглянути питання щодо застосування до нього ст. 81 КК України, а саме: умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки він став на шлях виправлення».
У судовому засіданні 18.05.2026 засуджений ОСОБА_5 підтримав заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, просить дати йому шанс, бажає повернутися до сім'ї.
Представник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що на даний час передчасне застосування ст. 81 КК України, оскільки ОСОБА_5 не проявив позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що є необхідною умовою ресоціалізації.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення, допустив злісне порушення умов відбування покарання, тому на даний час не може бути звільнений умовно-достроково.
Заслухавши учасників судового провадження, оглянувши заяву засудженого та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Судом установлено, що ОСОБА_5 на даний час відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)» за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.12.2021, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці з конфіскацією майна.
Згідно з характеристикою на засудженого ОСОБА_5 , «початок строку - 24.08.2021, кінець строку - 24.10.2026. ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі знаходиться з 02.09.2021. З 14.02.2022 тримався в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», де за час тримання характеризувався негативно, 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності на дільниці соціальної реабілітації за вчинення злісного порушення (зберігання і використання мобільного телефону), за що був повернутий до дільниці ресоціалізації, заходи заохочення застосовувалися 10 разів, але це не свідчить про його виправлення, оскільки засуджений ОСОБА_5 допустив порушення встановленого порядку відбування покарання та має намір задовольняти свої особисті потреби всупереч заборонам Кримінально-виконавчого законодавства. В державну установу «Стрижавська виправна колонія (№81)» прибув 17.12.2025 та за час відбування покарання в установі характеризується наступним чином, до дисциплінарної відповідальності за порушення встановленого порядку відбування покарання не притягувався. За виконання покладених обов?язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку колонії 1 раз заохочувався у встановленому законом порядку. Однак в засудженого відсутня стала тенденція щодо впровадження позитивних змін в його особистості, що може свідчити про високу ймовірність вчинення ним нових порушень та нових злочинів з метою задоволення своїх власних потреб. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, адекватно реагує на критику в свою адресу, легко піддається впливу інших засуджених; дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи з метою поблажливого ставлення до себе; спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати в чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд; намагається приділяти увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням; до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість; намагається самостійно виконувати роботи самообслуговування; до виконання робіт з благоустрою установи ставить байдуже, виконує лише під наглядом адміністрації установи; намагається дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення», «Патріотичне виховання», однак активної участі в їх реалізації не приймає та не вбачає необхідності в їх проходженні. Не приймає участь у роботі самодіяльних організацій, не вбачає необхідності в їх участі. Не прагне до підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, вважає свій рівень достатнім. Згідно з підсистемою «Касандра» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, ОСОБА_5 має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. На профілактичному обліку в установі не перебуває. Застосуванню статті 101 КВК України (заміні умов тримання) за формальними ознаками підлягав по відбуттю 1/3 частини строку покарання - комісією установи 13.05.2023 відмовлено, як особі, яка стає на шлях виправлення; 21.05.2024 комісією установи задоволено у застосуванні ст. 101 КВК України, так як засуджений став на шлях виправлення; 12.08.2025 повернуто до дільниці ресоціалізації за вчинення злісного порушення; застосуванню статті 82 КК України (заміна невідбутої частини покарання більш м'яким) за формальними ознаками підлягав по відбуттю 1/2 частини строку покарання - комісією установи 24.03.2024 відмовлено у зв'язку із особистою заявою засудженого; застосуванню статті 81 КК України (умовно-дострокове звільнення) за формальними ознаками підлягав по відбуттю 2/3 частини строку покарання - комісією установи 03.02.2025 відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення. З урахуванням того, що ОСОБА_5 раніше три рази притягувався до кримінальної відповідальності, з яких 1 раз звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком та 1 раз звільнявся умовно-достроково від подальшого відбування покарання, однак позитивних для себе висновків не зробив і свідомо вчинив новий умисний злочин, що свідчить про значний ризик вчинення нового кримінального правопорушення після звільнення. За період відбування покарання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності за вчинення злісного порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання і використання мобільного телефону), за що був поміщений в дисциплінарний ізолятор та повернутий до дільниці ресоціалізації із дільниці соціальної реабілітації, що свідчить про суттєві негативні зміни в його особистості та бажання задовольняти свої особисті потреби всупереч заборонам Кримінально-виконавчого законодавства. Протягом відбування покарання активної участі в проведенні виховних заходів в установі не приймав, ініціативи не проявляв, участі у роботі самодіяльних організацій не приймає та не прагне до підвищення загальноосвітнього рівня, в тому числі до отримання професійно-технічних навичок, тому адміністрація установи вважає, що на даний час передчасне застосування ст. 81 КК України, оскільки ОСОБА_5 не проявив позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що є необхідною умовою ресоціалізації».
З довідки відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» убачається, що виконавчі листи за засудженим ОСОБА_5 , 1997 року народження, станом на 08.05.2026 в установі не рахуються.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)» №23 від 08.05.2026, засуджений ОСОБА_5 за період з січня 2026 року до квітня 2026 року отримав винагороду у загальному розмірі 16 973,43 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Судом установлено, що ОСОБА_5 є особою, яка відбула 2/3 строку покарання, призначеного судом.
При вирішенні даного питання судом враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Таким чином, суд вправі прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за наявності двох обов'язкових чинників: сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці, які в сукупності доводять виправлення засудженого.
Водночас законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не обов'язком суду, а правом суду, і таке звільнення може бути застосоване за вищевказаних умов, а головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись на даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування ним покарання, а саме: дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечного виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, погашені стягнення за порушення дисципліни та їх кількість і характер.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
Саме досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженого обгрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання, хоча і під певною умовою.
Підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поділяються на формально-юридичні та оціночні.
Формально-юридичні підстави, передбачені частиною третьою статті 81 КК України, пов'язуються з фактичним відбуттям особою певної частини строку призначеного їй покарання.
Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбачені частиною другою статті 81 КК України, виражаються у тому, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, звільнявся від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, а також умовно-достроково на підставі статті 81 КК України, однак, незважаючи на це, позитивних для себе висновків останній не зробив та продовжував вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Крім того, ОСОБА_5 притягувався до дисциплінарної відповідальності за вчинення злісного порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання і використання мобільного телефону), за що був поміщений в дисциплінарний ізолятор та повернутий до дільниці ресоціалізації із дільниці соціальної реабілітації, що свідчить про суттєві негативні зміни в його особистості та бажання задовольняти свої особисті потреби всупереч заборонам Кримінально-виконавчого законодавства. Наявність у ОСОБА_5 заохочень, на думку суду, не може однозначно свідчити про сталі позитивні зміни в особистості засудженого та такі обставини є недостатніми для доведення ним свого виправлення, це лише класифікує його, як особу, яка бажає виправитися і має до цього всі можливості, однак не свідчать про їх достатність для висновків про виправлення засудженого та про наявність підстав для звільнення його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
Суд враховує і те, що ОСОБА_5 хоч і залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення», «Патріотичне виховання», однак активної участі в їх реалізації не приймає та не вбачає необхідності в їх проходженні, не приймає участь у роботі самодіяльних організацій, не вбачає необхідності в їх участі, не прагне до підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, вважає свій рівень достатнім.
Також судом враховано, що 04.02.2025 комісією Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 відмовлено у застосуванні статті 81 КК України (умовно-дострокове звільнення), оскільки він не стає на шлях виправлення, і після цього ОСОБА_5 отримав дисциплінарне стягнення, що не свідчить про виправлення засудженого.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що оцінені судом дані про поведінку засудженого ОСОБА_5 за весь час відбування покарання та його особу свідчать, що процес виправлення на час звернення із заявою не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до нього умовно-дострокове звільнення відповідно до вимог статті 81 КК України.
Враховуючи те, що процес виправлення і виховання має бути стабільним та послідовним, суд вважає, що відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_5 , а тому, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_5 , який відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід залишити без задоволення.
Керуючись статтею 81 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд -
ЗаявуОСОБА_5 , який відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.