Справа № 128/24/26
15 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
представника потерпілого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 ,
представника потерпілих: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 - адвоката ОСОБА_35 ,
представника потерпілих: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_39 ,
власника майна - ОСОБА_40 ,
розглядаючи в порядку підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому 26.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020010001891 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому 26.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020010001891 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
09.04.2026 представником потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 - адвокатом ОСОБА_39 подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ціна позову вказана в розмірі 10500000,00 грн.
Разом із позовною заявою представником потерпілих (цивільних позивачів) подано клопотання про забезпечення позову, у якому просила забезпечити цивільний позов шляхом накладення арешту на: багатоквартирний житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 ; земельні ділянки з кадастровими номерами: 0520688900:09:001:0269 площею 0,0755 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , 0520688900:09:001:0270, площею 0,0427 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , 0520688900:09:001:0268, площею 0,62 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , 0520688900:001:0267, площею 0,0279 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
Заява обгрунтована там, що ОСОБА_4 , являючись головою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Кварталбуд-14», переслідуючи корисливий мотив, вирішив шляхом обману заволодіти грошовими коштами та обернути їх на свою користь під приводом будівництва об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 . В подальшому між ОК «ЖБК «Кварталбуд-14» в особі голови ОСОБА_4 і асоційованими членами (учасниками) ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 було укладено договори про сплату внеску у ОК «ЖБК «Кварталбуд-14». Однак, ОСОБА_4 заволодів коштами позивачів, не маючи на меті завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:09:001:0126, та здачі його в експлуатацію, не маючи на це фінансових можливостей та не вжиття заходів для закінчення будівництва самоусунувся від виконання обов'язків голови кооперативу, що призвело до зупинки будівельних робіт, невиконання договорів про пайову участь. Збудоване нерухоме майно, яке мало бути передано позивачам в 2022 році, не передано позивачам до сьогодні. Через злочинні дії ОСОБА_4 діяльність щодо будівництва та здачі в експлуатацію будинку зупинено та не здійснюється тривалий час. На неодноразові звернення позивачів до ОСОБА_4 з метою отримання інформації щодо етапу будівництва, а також надання документів щодо новозбудованого майна, що необхідні для реєстрації права власності на квартири, результатів на дали. Позивачі періодично відвідували будівництво з 2020 року, але жодних будівельних робіт там не здійснювалося, натомість вхід до об'єкту зачинений. Таким чином, позивачі тривалий час не мають доступу до квартир, за які вони сплатили кошти в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_4 18.05.2017 уклав із ОСОБА_41 договір про спільну забудову багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 га. Натомість, ОСОБА_42 передав вказану земельну ділянку 12.12.2017 в іпотеку ОСОБА_43 під 105000,00 дол. США. Надалі 14.03.2024 будівництво вказано багатоквартирного житлового будинку було завершено, ТОВ «Земельна Правова Компанія» виготовила технічну документацію щодо поділу та об'єднання земельних ділянок 0520688900:09:001:0126 площею 0,2081 га на 4 земельні ділянки, які були витребування ОСОБА_44 згідно договору іпотеки у ОСОБА_4 30.08.2024 та 31.08.2024 ОСОБА_45 , після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, уклав договори дарування, якими три з чотирьох земельних ділянок подарував своїй матері ОСОБА_46 .. На підставі вищевикладеного просила забезпечити цивільний позов шляхом накладення арешту на багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 та чотири земельні ділянки.
15.05.2026 прокурором ОСОБА_3 подано до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке обгрунтоване наступним. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України. Обгрунтованість підозри та викладеного обвинувачення ОСОБА_4 в вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих осіб; протоколом допиту свідка ОСОБА_42 та інших свідків; висновками експерта за результатами проведення будівельно-технічних експертиз; висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи; протоколами огляду; доповіддю військової частини від 14.08.2025 №915/5110, наказами, протоколом затримання особи, повідомленням про підозру; іншими матеріалами кримінального провадження. Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби та переховувався від проходження служби, тому є достатньо підстав вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання, що значно ускладнить контроль за останнім; 2) незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчинив ряд кримінальних правопорушень проти власності; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відповідно до ст. 178 КПК України необхідно врахувати, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Так, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому числі у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років. У відповідності до ч. 8 ст. 186 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжних захід, визначений п. 5 частини першої цієї статті. Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому обрання саме такого запобіжного заходу може забезпечити належну процесуальну поведінку особи. На підставі вищевикладеного просила обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 3500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, в разі внесення застави, покладенням обов'язків.
В підготовче судове засідання з'явилися: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_47 , потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 , представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 , представник потерпілих: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 - адвокат ОСОБА_48 , представник потерпілих: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 - адвокат ОСОБА_39 , власник майна - ОСОБА_45 ..
Інші учасники судового провадження - потерпілі подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Щодо клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_39 про збезпечення позову.
В підготовчому судовому засіданні представник потерпілих - адвокат ОСОБА_39 клопотання про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту підтримала за викладених у клопотанні обставин, просила його задовольнити. Додатково вказала, що нею проводилося адвокатське розслідування, яким встановлено, що відносно ОСОБА_40 є кримінальне провадження, в рамках якого на вказані земельні ділянки та багатоквартирний житловий будинок накладено арешт.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_39 та просили його задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 заперечив щодо задоволення даного клопотання, оскільки вважає, що дане клопотання у цьому кримінальному провадженні є недоречним, воно перевантажить кримінальне провадження. В цьому випадку слід йти шляхом цивільного судочинства та оскаржувати правочини щодо спірних земельних ділянок. Окрім того, це кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , а за містом клопотання Тихолаз передав земельні ділянки ОСОБА_49 .
Власник майна ОСОБА_50 заперечив щодо задоволення клопотання про забезпечення цивільного позову, оскільки це порушить його право на розпорядження та користування належним йому майном, яке він набув у законний спосіб. Про існування договору між Тихолазом та ОСОБА_51 він дізнався лише сьогодні. Окрім того, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у договорах жодним чином не йшлося про належність земельної ділянки ОК «ЖБК «Кварталбуд-14». Там також не міститься посилань на про те, що ОК «ЖБК «Кварталбуд-14» зобов'язується передати земельну ділянку або її частину у власність Бануляка. Тихолаз йому повідомляв, що земельна ділянка була придбана ним у 2017 році та він є її власником.
Інший власник майна - ОСОБА_52 подала до суду заяву, в якій заперечувала щодо задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки дані земельні ділянки належать їй, а обвинувачений чи потерпілі ніколи не були власниками цих земельних ділянок.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_53 ..
Захисник обвинуваченого додатково зазначив, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2024 у справі №127/33439/24 вже накладено арешт на вказане нерухоме майно в рамках іншого кримінального провадження, тому ухвала про забезпечення цивільного позову у даному кримінальному провадженні були лише дублюванням вже накладеного арешту. Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області набрала законної сили, вона не скасована, тому не вбачає підстав у повторному накладенні арешту на це майно.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про забезпечення позову та не заперечувала щодо його задоволення.
Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засідання підтримала клопотання та просила його задовольнити за викладених у клопотанні обставин. Додатково зазначила, що ризики, визначені ст. 177 КПК України були під час досудового розслідування і обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Потім обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. За обвинуваченого було внесено заставу. Згодом цю заставу було повернуто заставодавцю. Відтак, обвинувачений не перебуває під жодним запобіжним заходом. Враховуючи, що обвинувальний акт скеровано на розгляд суду та кримінальне провадження перебуває в провадженні суду, тому відбулося звернення до суду із даним клопотанням. Окрім того, відносно ОСОБА_4 є ще кілька кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування, тому вважає, що з'явилися нові ризики вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Представники потерпілих - адвокати ОСОБА_39 та ОСОБА_12 підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.
Представники потерпілих - адвокати ОСОБА_48 і ОСОБА_14 також підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити. Додатково вказали, що обвинувачений під час перебування під заставою вчинив інше кримінальне правопорушення відносно особи, яка внесла заставу за ОСОБА_4 , внаслідок чого заставу було повернуто заставодавцю.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, просили в його задоволенні відмовити, оскільки обвинувачений не допускав порушень, застосованих відносно нього запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та зобов'язань. Окрім того, з аналогічним клопотанням до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області вже зверталася сторона обвинувачення, проте в його задоволенні було відмовлено. До того ж, щодо інших кримінальних проваджень, то його ніхто та нікуди не викликав. Також зазначили, що прокурором на підтвердження вказаних у клопотанні ризиків не надано жодного доказу. Відтак, в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, просили обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На вказане клопотання сторони захисті інші учасники провадження зеперечили та просили задовольнити клопотання прокурора.
Дослідивши клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_39 про забезпечення позову та клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, вислухавши пояснення учасників провадження з приводу заявлених клопотань, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Щодо клопотання про забезпечення позову.
Потерпілими ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_54 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 дійсно подано цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в кримінальному провадженні до початку судового розгляду, який ще не прийнято судом до розгляду, відповідно до вказаного цивільного позову нанесену їм моральну шкоду з боку ОСОБА_4 вони оцінюють в загальній сумі 10 500 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Так, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен серед іншого враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Частинами 6, 7 ст. 170 КПК України передбачено, що в такому випадку арешт накладається на майно обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Так, представник потерпілих просить накласти арешт на будинок та земельні ділянки, що належать третім особам, проте не зазначає, орієнтовної вартості цього майна. При цьому, саме на цивільного позивача покладено обов'язок доведення відповідності обраного заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача (іншої особи), який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Таким чином, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №755/9322/20 зазначено, що ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Зважаючи на відсутність будь-яких доказів на встановлення вартості майна відповідності ціні позовних вимог, недоведеності факту, що того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також будь якого обгрутування, що саме власники спірних земельних ділянок мають нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) обвинуваченого, суд доходить висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У частині третій статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Cтаттею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Судом встановлено, що на час надходження обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості по якому 26.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020010001891 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України відносно обвинуваченого запобіжний захід не застосовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Звертаючись до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу, прокурор вказує, що наявні ризики, зазначені у статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих і свідків; вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженюю іншим чином, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 179 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
У пунктах 154-157 рішення ЄСПЛ «Корбан проти України» від 04.07.2019 (Korban V. Ukraine, заява №26744/16) зазначені загальні принципи, які випливають з практики Суду стосовно пункту 3 статті 5 Конвенції, які передбачають належне обґрунтування органами влади ризиків, яке не може бути абстрактним, загальним або шаблонним.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, які наведені в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення може ініціювати обрання (продовження) запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у статті 84 КПК України, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні частини першої статті 177 КПК України, оскільки по суті є припущенням.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 КПК).
Припис першого речення частини другої статті 177 КПК України визнає достатньою підставою для суду його переконаність, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас комплексний аналіз приписів частини першої та другої статті 177 КПК свідчить, що суд повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Одного лише припущення прокурора про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути, недостатньо для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу (особливо, якщо йдеться про тримання під вартою).
Окрім власне припущень, суду мають бути подані конкретні докази реального існування спроби/спроб.
Ризик переховування обвинуваченого від суду не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»).
Слід зазначити, що прокурор не надав жодних доказів, які б свідчили, що з моменту надходження обвинувального акту до суду обвинувачений ОСОБА_4 вчиняв будь-які дії, які б могли свідчити про вчинення ним спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Натомість, ОСОБА_4 , виконуючи свої обов'язки, до суду з'являвся за першою вимогою. Крім того, припущення прокурора про незаконний вплив на потерпілих і свідків, наявність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення без обґрунтування конкретних обставин та фактів не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім того, посилання прокурора на приписи ч. 8 ст. 179 КПК України щодо необхідності обрання йому виключно запобідного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він є військовослужбовцем та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є помилковим, адже системний аналіз норм Глави 18 КПК України свідчить, що лише сам факт того, що особа є військовослужбовцем та вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України, не є підставою для автоматичного обрання даній особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурором має бути доведено наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України аби даній особи було обрано саме такий запобіжний захід.
Судом також враховуються, надані стороною захисту, позитивна харакреристика обвинуваченого за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Враховуючи викладене, на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу судом не встановлено підстав для його обрання, тому клопотання прокурора слід залишити без задоволення.
Водночас, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, обвинувальний акт відносного якого перебуває в провадженні суду, проте не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд вважає доцільним зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати такі обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із особами, які являються свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст. 128, 174, 177, 182, 183, 184, 200, 202, 314, 372 КПК України, суд -
Клопотання адвоката ОСОБА_39 , яка діє в інтересах цивільних позивачів (потерпілих) ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , про забезпечення цивільного позову - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у кримінальному провадженні, відомості по якому 26.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020010001891 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України - залишити без задоволення.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до Вінницького районного суду Вінницької області та покласти строком на 2 (два) місяці - до 15 липня 2026 року такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із особами, які являються свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1